§ 4. Сукупні видатки та рівноважний рівень виробництва


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Для аналізу впливу зміни сукупних видатків на стан національної економіки застосовують поняття «рівноважний рівень національного виробництва», або «рів-новажний ВВП». Рівноважний рівень національного виробництва — це такий його обсяг, якому відповідають сукупні видатки, достатні для закупівлі усієї продукції, виготовленої у поточному періоді.

Умову досягнення рівноважного ВВП у національній економіці відбиває рівняння:

Y = C + I + G + X,

де: Y — рівноважний ВВП.

Дотримання цієї умови означає досягнення економічної рівноваги на товарних ринках країни. Згідно з кейнсіанським підходом, рівноважний обсяг виробництва може складатися і за неповної зайнятості ресурсів, наприклад, в умовах значного без-робіття, тобто Y буде меншим за рівноважний обсяг національного виробництва за

повної зайнятості ( Y'e ).

У макроекономіці склалися два підходи до визначення економічної рівноваги: під-хід «видатки — обсяг виробництва» (ґрунтується на зіставленні сукупних видатків і реального ВВП) та підхід «витікання — ін’єкції» (ґрунтується на зіставленні витікань із потоку «видатки — доходи» та ін’єкцій до цього потоку). Для простоти аналізу рів-новажного ВВП у короткостроковому періоді робляться припущення: 1) в економіці наявні надлишкові виробничі потужності та вимушене безробіття. Тому зростання су-

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

купних видатків збільшує обсяг виробництва, а не підвищує рівень цін; 2) усі заощад-ження здійснюють домогосподарства (реально ж заощаджують і ділові підприємства).

Тому джерелом інвестицій виступають лише особисті заощадження; 3) аморти-зація і чисті факторні доходи дорівнюють нулю. Тому валові інвестиції дорівнюють чистим інвестиціям; 4) економіка країни закрита, тобто немає експортно-імпортних операцій і відсутній державний сектор. Тому сукупні видатки охоплюють лише спо-живання та інвестиції, тобто АЕ = С + І.

Із припущень 3 та 4 випливає, що ВВП, національний дохід, особистий дохід і ви-користовуваний дохід дорівнюють один одному. Це означає: якщо ВВП країни стано-вить 200 млрд. грн, то домогосподарства отримують у своє розпорядження саме дохід у 200 млрд. грн, який використовують для споживання та заощадження.

Підхід «видатки — обсяг виробництва» ґрунтується на зіставленні сукупних ви-датків та реального ВВП країни. За відсутності експортно-імпортних операцій та державного сектора рівноважний ВВП (Ye) дорівнює С + I. Незаплановані зміни інвестицій у запаси визначаються відніманням від заощаджень запланованих інвес-тицій. Коли ж сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (С + І > Y), відбувається вилучення інвестицій із запасів (їхні зміни є від’ємною величиною). Інакше кажучи, коли запаси зменшуються, підприємства у короткостроковому періоді пристосову-ються до відсутності рівноваги між сукупними видатками і обсягом виробництва шляхом збільшення виробництва й зайнятості. Коли сукупні видатки менші, ніж ре-альний ВВП (С + І < Y), інвестиції у запаси зростають (зміна у запасах є додатною величиною). Підприємства пристосовуються до зростання запасів (нерівноваги між сукупними видатками і обсягом національного виробництва) зменшенням виробни-цтва й зайнятості. Лише тоді, коли сукупні видатки та реальний ВВП рівні між собою (C + I = Y), незаплановані зміни інвестицій у запаси дорівнюють нулю. Це просте-жується тоді, коли національна економіка досягає рівноважного ВВП, тобто досяга-ється економічна рівновага. Національна економіка перебуватиме у стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює не лише сумі до-ходів, а й фактичним видаткам на товари і послуги. Тому умову економічної рівно-ваги можна записати у такому вигляді: фактичні видатки = заплановані видатки, або Y = C + I. На рисунку 21.7 лінія під кутом 45° відображає точки, в яких виконується умова економічної рівноваги. Рівновага досягається в точці Е2, де лінія запланованих видатків перетинає лінію 45°. Цей графік називають «кейнсіанським хрестом».

Підхід «витікання — ін’єкції» ґрунтується на зіставленні витікань із потоку «ви-датки — доходи» та ін’єкцій у цей потік. Витікання — це будь-яке витрачання доходу не для купівлі вироблених у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку «ви-датки — доходи» відбуваються через заощадження, податки та імпорт. Ін’єкція — це будь-яке доповнення до споживчих видатків на купівлю продукції, вироблену всере-дині країни. Ін’єкціями є інвестиції, державні закупівлі товарів і послуг та експорт.

У підході «видатки — обсяг виробництва» увагу акцентуємо на тому, що безпосе-реднім визначником рівноважного обсягу виробництва й зайнятості є сукупні видат-ки. Це — прямий підхід до визначення рівноважного ВВП. На відміну від нього підхід «витікання — ін’єкції» є непрямим. Проте він має свої переваги: вказує на нерівність сукупних видатків та реального ВВП за всіх обсягів виробництва, крім рівноважного. Нагадаємо, що згідно із нашими припущеннями ми розглядаємо закриту економіку, в якій відсутній державний сектор і є лише один вид ін’єкцій (інвестиції) та один вид витікань (заощадження).

Частина ІІІ. Макроекономіка

Y - C+I

 

 

 

266 250 234 230

 

230      250

 

290

 

Реальнии ВВП (Y)

 

Рис. 21.7. «Кейнсіанський хрест». Метод «витрати — випуск»

Домогосподарства, як відомо, заощаджують частину доходу. Заощадження озна-чають витікання (вилучення) з потоку «видатки — доходи», що зменшує реальний ВВП. Проте поряд зі споживчими благами економіка виробляє капітальні бла-га, які купують ділові підприємства за рахунок інвестиційних коштів. Інвестиції є ін’єкціями у потік «видатки — доходи». Отже, інвестиції нейтралізують витікання з потоку «видатки — доходи» у вигляді заощаджень. Однак заощадження та інвестиції можуть кількісно не збігатися. Якщо заощадження більші, ніж інвестиції (S > І), то сукупні видатки є меншими, ніж реальний ВВП. За цих умов реальний ВВП країни перевищує рівноважний. І навпаки, якщо заощадження менші за інвестиції (S < І), то сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП, а ре альний ВВП менший за рівноважний. Тільки коли заощадження та інвестиції дорівнюють одне одному (S = 1), витікання з потоку «видатки — доходи» у вигляді заощаджень нейтралізуються ін’єкціями у вигляді інвестицій у цей потік, а ВВП є рівноважним. Згідно з підходом «витікання — ін’єкції» економічна рівновага досягається тоді, коли витікання з потоку «видатки — доходи» дорівнюють ін’єкціям у цей потік (S = І) (рис. 21.8).

 

Збільшення запасів

10

 

200

250

Реальний ВВП Рис. 21.8. Визначення рівноважного ВВП. Метод «вилучення — ін’єкції»

 

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага