§ 3. Інвестиції та фактори інвестування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Інвестиції — це другий після споживання компонент сукупних витрат. Інвести-ції — це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капі-тальних благ. Є три види інвестиційних видатків: 1) інвестиції в основний капітал; 2) інвестиції у житлове будівництво; 3) інвестиції у запаси. Інвестиції в основний капітал та в житлове будівництво називають капіталовкладеннями, тобто останні є частиною інвестицій.

Розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції — це вартість усіх ма-шин, будівель тощо, споруджених протягом року, в тому числі тих, які заміщують старі капітальні блага, що зносилися. Однак валові інвестиції не є точним вимірни-ком збільшення капіталу країни. Вони вбирають у себе амортизацію, тобто вартість зношення капітальних благ. Щоб визначити чистий приріст капіталу, потрібно з валових інвестицій вирахувати вибуття капіталу у вигляді амортизації. Отже, чис-ті інвестиції дорівнюють валовим інвестиціям мінус амортизація. Єдиним джерелом інвестицій є заощадження.

Сукупний попит на інвестиції залежить від очікуваної норми чистого прибутку (ОНЧП) і відсоткової ставки (ВС). Інвестиції будуть приносити чистий прибуток лише тоді, коли на одиницю інвестиційних витрат підприємство матиме більші при-бутки в кожному наступному році, тобто, якщо зростає капіталовіддача:

ЧП = ABB — (АПВ + АПП),

де: ЧП — чистий прибуток;

ABB — приріст валового випуску, викликаний чистими інвестиціями; АПВ — приріст поточних витрат;

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

АПП — приріст податку на прибуток. Але інвестори спираються не на фактичний, а на очікуваний чистий прибуток (ОЧП):

ҐМТТТ       0ЧП

иНЧІІ =          100% ,

41

де: ОЧП — очікуваний чистий прибуток; 41 — чисті інвестиції.

Зв’язок між реальною відсотковою ставкою і інвестиціями виражається формулою:

ВІ = -f (BC ),  ВС = ВС — темп інфляці.

Інвестиції в національну економіку залежать від q Тобіна — відношення ринкової вартості функціонуючого капіталу до його відновної вартості.

R/P = aA(L/Ky-a ,

де: R — вартість одиниці орендованого капіталу;

Р — ціна реалізації одиниці продукції фірми;

R/P — реальні витрати на одиницю капіталу для виробничої фірми (реальною вигодою від використання одиниці капіталу є МРК — додатковий обсяг продукції, вироблений за допомогою цієї додаткової одиниці капіталу);

aA(L/Ky~a — граничний продукт капіталу для функції Коба-Дугласа.

Це відношення відображає поточну та очікувану в майбутньому прибутковість капіталу. Що більше значення q, то вища ринкова вартість функціонуючого капіталу стосовно його відновної вартості і більші стимули до інвестування. Фірми не завжди можуть мобілізувати кошти для фінансування інвестицій.

Bumpamu на одиницю капіталу = PAr + h),

де: Pk — ціна купівлі одиниці капіталу; г — реальна відсоткова ставка; h — норма амортизації.

Реальні витрати на одиницю капіталу дорівнюють (Pk/P)-(r+ Н). Отже, реальні витрати на одиницю капіталу залежать від відносної ціни капітального блага (Р./Р), реальної процентної ставки та норми амортизації h.

Позичкова фірма з кожної одиниці капіталу отримує реальний виторг (R/P) і несе реальні витрати (Pk/P)-(r + h) на кожну одиницю. Ухвалюючи рішення про об-сяг свого капіталу, фірма порівнює виторг і витрати, а різниця між ними становить її прибуток:

Реальний прибуток = RIP — (P,/P)-(r+h).

Оскільки y стані рівноваги реальна позичкова ціна капіталу до рівнює його гра-ничному продуктові, то можна записати:

Реальний прибуток = МРК — (P,/P)-(r+h).

Отже, позичкова фірма вилучає при буток, якщо граничний продукт капіталу пе-ревищує витрати на його одиницю. У цьому разі фірмі вигідно інвестувати, тобто чисті інвестиції зростають. I навпаки, фірма зазнає збитків, якщо граничний продукт

Частина ІІІ. Макроекономіка

капіталу менший за витрати на його одиницю. Тоді фірма зменшує свій обсяг капі-талу.

Найважливішим показником ефективності інвестиційного проекту є чиста по-точна вартість (NPV) — різниця між поточною вартістю майбутнього виторгу і поточ-ною вартістю майбутніх витрат на реалізацію і функціонування проекту впродовж усього циклу його життя. Важливим показни ком є також внутрішній рівень віддачі — процентна став ка, за якої доходи від проекту дорівнюють витратам на проект.

 

NPV

^ Bt-Ct

           

j~t (1 + if

де: Bt — вигода (виторг) від проекту в році t; Ct — витрати на проект в році t; i — відсоткова ставка; n — кількість років життя проекту.

Проблема перетворення заощаджень (S) на інвестиції (I) пов’язана з тим, що за-ощаджувачі та інвестори виявляються різними суб’єктами. Наприклад, найманий працівник (лікар, учитель, токар, слюсар та ін.) заощаджує, але не інвестує. А, при-міром, підприємства є водночас і заощаджувачами, і інвесторами. Тому і процес за-ощадження (нагромадження) може не збігатися з процесом інвестування, отже обсяг заощаджень може відхилятися від обсягу інвестицій. Остання обстави на порушує рівновагу в економіці. Тому для суспільства завжди важливим є розуміння умов, за яких заощадження і підприємств, і домогосподарств перетворювались би в інвести-ції. Графічно взаємозв’язок між реальною нормою процента, заощадженнями та ін-вестиціями зображено на рис. 21.5.

 

 

r

r2

r0

'i

I2

Sj   S = I       Ij      S2

S, I

Рис. 21.5. Взаємозвязок реальної відсоткової ставки, заощаджень та інвестицій

Концепція рівноважної відсоткової ставки належить Альфреду Маршалу. Її осно-вною ідеєю є роль відсоткової ставки, як елемента ринкового механізму завдяки яко-му досягається рівновага — рівність заощаджень та інвестицій зумовлює рівновагу на товарних ринках. На рис. 16 r0 — рівноважна відсоткова ставка, яка забезпечує рів-

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

ність заощаджень та інвестицій. Усі інші рівні крім г0 — нерівноважні: г — настільки низька, що підприємці готові купити інвестицій у обсязі I , але домогосподарства го-тові заощадити лише S — на ринку виникає дефіцит ресурсів (S — I ), який зумов-лює зростання відсоткової ставки до рівноважної; г2 — настільки висока, що домогос-подарства готові заощаджувати S , але попит підприємців на інвестиції лише I — на ринку виникає надлишок надто дорогих ресурсів (S. — L), який зумовлює зниження відсоткової ставки до рівноважної.

Концепція має один суттєвий недолік на який згодом вказав Дж. М. Кейнс — він довів, що заощадження в першу чергу є функцією доходу і лише потім — відсоткової ставки, натомість А. Маршал вважав заощадження функцією лише реальної відсо-ткової ставки

Якщо зайняти позицію класичної (неокласичної) школи, то обсяг інвестицій не є функцією від доходу, а залежать від процентної ставки. Тому графічне зображення незалежності обсягу інвестицій від реального обсягу національного виробництва ма-тиме вигляд горизонтальної інвестиційної прямої (рис. 21.6).

I   A

 

 

І0

 

Y(ВВП)

Рис. 21.6. Інвестиційна функція (І1), яка залежить від рівня доходу, та функція автономних

інвестицій (І0)

Це означає автономність інвестицій. Таке припущення про незалежність інвес-тицій від доходу не має безумовного значення. Це, по-перше, пояснюється тим, що інвестиції здійснюються із прибутків підприємців. А величина прибутку залежить від ЧНП та рівня доходу після сплати податків. Отже, зростання ВВП зумовлює зростання інвестицій. По-друге, за низького обсягу національного виробництва і до-ходу в економіці збільшується обсяг невикористовуваних потужностей, що гальмує інвестиційну схильність підприємців.

Але зростання рівня доходу та виробництва означає зменшення цього надлишку виробничих потужностей і появу стимулів до інвестування. Оскільки коливання діло-вої активності насамперед впливають на інвестиційний попит (і тільки згодом на спо-живчий) і на обсяг інвестицій суттєво може впливати держава, він є найдинамічнішим елементом сукупного попиту (загальних витрат) і тому крива інвестицій набуде нового вигляду (І1).Разом з тим, слід зазначити, що і незалежність інвестицій від доходу має реальне місце в економіці. Пояснюється ця незалежність інвестицій від ЧНП такими

Частина ІІІ. Макроекономіка

факторами. По-перше, інвестиційні товари мають досить невизначений строк викорис-тання. Так, верстат може служити і 10, і 15 років, а амортизаційною політикою строк служби може бути встановлений 6-8 років. Залежно від того, оптимістично чи песиміс-тично будуть налаштовані підприємці, інвестиції зростатимуть стрімко або повільно.

По-друге, ми уже знаємо, що обсяг інвестицій залежить від очікуваного рівня прибутковості. Сам же поточний прибуток не є сталим, він підлягає коливанням, які зумовлюють коливання інвестиційної активності.

По-третє, технічний прогрес, який значною мірою стимулює інвестиційний про-цес, не є безперервним, що теж зумовлює коливання інвестиційного попиту.

I, на кінець, зміни в очікуваннях, які відбуваються зі зміною податкової, анти-монопольної, грошово-кредитної, амортизаційної чи зовнішньоекономічної політи-ки тощо, суттєво впливають на обсяг інвестицій. Окрім того, фондові біржі, які є чи не найважливішими індикаторами для песимістичних чи оптимістичних очікувань інвесторів, самі подекуди (через спекулятивні операції) зумовлюють значні коли-вання рівня інвестицій. На рис. 21.6 показано за допомогою перетину інвестиційних функцій I та I відхилення кривої інвестицій I вгору і вниз від кривої I Виходячи із сказаного, можна зробити висновок: коливання обсягів виробництва значною мірою залежать від обсягу інвестицій.

Для того щоб зіставити інвестиційні рішення підприємців з планами споживання домогосподарств, потрібно виявити залежність обсягу інвестицій, який всі підпри-ємства планують інвестувати, від обсягу потенційного доходу після сплати податків, або потенційного обсягу виробництва в формі ВВП.