РОЗДІЛ 21. СУКУПНІ ВИДАТКИ ТА ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА § 1. Споживання та заощадження


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Для поступального розвитку економіки, вироб лена за повної зайнятості ресурсів продукція має бути продана. Інакше кажучи, сукупні видатки — загальна сума ви-датків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені на ціональною економі-кою, — мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту. До початку 1930-х років більшість економістів заперечували можливість ситуації, за якої рівень сукупних видатків буде недостатнім для закупівлі продукції, виготовленої за повної зайнятості ресурсів. Згідно з цим поглядом, якщо така ситуація і виникає, то ціни, заро бітна плата і процентні ставки швидко знижуються, щоб ліквідувати відносний надлишок товарів, який утворився, і подолати незначний спад виробництва, зумов-лений недостатніми видатками. У результаті відновлюється рівень виробництва за повної зайнятості ресурсів. Деякі економісти дотримуються цього погляду і сьогодні. На підставі досвіду Великої депресії Дж. М. Кейнс показав, що в національній еко-номіці можуть виникати недостатні сукупні видатки, менші за ті, які потрібні для купівлі товарів і послуг, вироблених за повної зайнятості. У цьому разі фактичний рі-вень безробіття буде вищий за його природну норму. Економіка переживатиме спад, зростатиме вимушене безробіття. I навпаки, можлива ситуація, коли сукупні видат-ки перевищують ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості. Тоді загальний рівень цін в економіці зростатиме.

Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу впродовж останніх десятиліть у середньому становив 2/, сукупних видатків на купів-лю товарів і послуг.

Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження (збереження) є тією частиною використовуваного доходу, що не використовується на споживання (відкладене на майбутнє споживання):

Y = С + S,

де: У— безподатковий доход; С — споживчі витрати; S — заощадження.

На основі гіпотези абсолютного доходу, яку висунув Дж. М. Кейнс, споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збільшенням, але не так швидко, як дохід («основний психологічний закон»). Відповідно до «основного психологічного закону» функція споживання має вигляд:

C = C0+c'-Y,

де: С0 — автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу («споживчий кошик» відповідної групи населення: малозабезпечених, з середнім рівнем доходу, високозабезпечених);

с' — гранична схильність до споживання.

Гранична схильність до споживання ( с' ) — це частка приросту споживання (AC) у додатковій одиниці доходу (AY):

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

c' = AC/AY. Середня схильність до споживання (с) — це частка споживання (С) у доході ( Y):

с = C/Y.

Гранична схильність до заощаджень ( s' ) — це частка приросту заощадження (AS) у додатковій одиниці доходу (AY):

s' = AS/AY.

Середня схильність до заощадження (s) — це частка заощадження (S) у доході ( Y):

s = S/Y.

 

                                               Разом із зростанням доходу зростає середня схильність до заощадження і зменшується середня схильність до споживання

            C/Y -середня схильність до спожи-вання S/Y -   N        

 

YY     yV        

           

           

           

 

           

            середня схильність до заощад-ження         >         

 

           

           

            V        

 

                                              

 

Із зростанням доходу (Y) середня норма споживання (с) знижується і наближа-ється до граничної схильності (норми) до споживання ( с' ).

Таким чином, розширення виробництва потенційно містить у собі можливість перевиробництва, бо зменшення середньої норми споживання (с) свідчить про те, що у зростаючому ВВП зменшується частка продукції, яку готові придбати домашні гос-подарства.

За класичною теорією процес формування заощаджень залежить від двох осно-вних факторів: 1) відсоткової ставки; 2) величини доходу домашніх господарств.

За кейнсіанською теорією величина заощаджень істотно не змінюється під впли-вом зміни відсоткової ставки. Основним фактором, який істотно впливає на величи-ну заощаджень, є рівень реального доходу домашніх господарств.