1.2. Форми грошей


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 

Загрузка...

У своєму розвитку гроші виступали в двох основних формах: по-вноцінні гроші та неповноцінні (замінники повноцінних грошей або кредитні гроші) (рис. 1.1).

Повноцінні гроші (товарні та металеві) — гроші, в яких номіналь-на вартість (позначена на них) відповідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені. До таких грошей відносять металеві гроші (мідні, срібні, золоті монети), які мали різні форми: спочатку штучні, потім — вагові.

Монети більш пізнього розвитку грошового обігу мали встанов-лені законом відокремлювальні ознаки (зовнішній вигляд, ваговий вміст). Найбільш зручною для обігу виявилася кругла форма монети, лицьову сторону якої назвали аверс, зворотну — реверс і обріз — гурт. Щоб запобігти псуванню монети, гурт почали робити нарізним.

 

Модуль 1. Гроші та грошовий обіг

Перші монети з’явилися майже двадцять шість століть тому в Стародавньому Китаї і Лідійській державі. В Київській Русі перші карбовані монети датуються ІХ–Х ст.

Рис. 1.1. Схема еволюції форм грошей

Спочатку в обігу знаходилися водночас і златники (монети із зо-лота), і срібники (монети зі срібла). До золотого обігу країни пере-йшли в другій половині XIX ст. Лідером серед них була Великобри-танія, яка разом зі своїми колоніями і домініонами посідала перше місце з видобутку золота. Причинами переходу до металевого обігу і передусім до золотого стали властивості благородного металу, що робить його найбільш придатним для виконання функцій грошей:

 

Тема 1. Сутність і функціїї грошей

однорідність за якістю;

подільність і з’єднуваність без втрати властивостей;

портативність (концентрація вартості);

збереженість;

складність видобутку і перероблення.

Для повноцінних грошей характерна тривалість знаходження в обігу, що забезпечувалася вільним розміном знаків вартості на золоті монети, вільним карбуванням золотих монет при певному і незмінно-му золотому вмісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між країнами. Завдяки своїм якостям повноцінні гроші безперешкод-но виконували всі свої функції.

Поява неповноцінних грошей при золотому обігу була зумовлена об’єктивною необхідністю:

по-перше, золотовидобування не встигало за виробництвом товарів і не забезпечувало повної потреби в грошах;

по-друге, золоті гроші високої портативності не могли обслу-говувати дрібний за вартістю оборот;

по-третє, золотий обіг не володів властивістю об’єктивної еко-номічної еластичності, тобто не міг швидко розширюватися і звужуватися;

по-четверте, золотий стандарт у цілому не стимулював вироб-ництва і товарообігу.

Золотий обіг проіснував відносно недовго — до Першої світової війни, коли країни-учасниці для покриття своїх видатків здійснюва-ли емісію знаків вартості. Поступово золото зникло з обігу.

Неповноцінні гроші (замінники повноцінних грошей, кредитні гроші) — гроші, номінальна вартість яких вища від реальної, тобто фак тич но витраченої на їхнє виробництво суспільної праці.

До них належать:

1)         металеві знаки вартості — золота монета, що стерлася, білонна монета (дрібна монета, виготовлена з дешевих металів, наприклад

міді, алюмінію);

2)         паперові знаки вартості, зроблені, як правило, з паперу.

Розрізняють паперові і кредитні гроші.

Паперові гроші — це представники неповноцінних грошей, які з’явилися як замінники золотих монет. Об’єктивна можливість обігу цих грошей зумовлена особливостями функції грошей як засобу обігу,

 

Модуль 1. Гроші та грошовий обіг

коли гроші є моментальним посередником у русі товарів. У Росії вперше паперові гроші (асигнації) з’явилися в 1769 р. Порівнянно із золотими такі гроші створювали товаровласникам певні переваги (їх легше зберігати, вони зручні при розрахунку за дрібні партії).

Право випуску паперових грошей привласнила собі держава. Різ-ниця між номінальною вартістю випущених грошей і вартістю їхньо-го випуску утворює емісійний дохід казни, що є істотним елементом надходжень до державної казни (бюджету). На початковому етапі па-перові гроші випускала держава поряд із золотими, і з метою їхнього впровадження в обіг їх обмінювали на реальні гроші. Однак поява, а після цього і зростання дефіциту бюджету спричинили розширення емісії паперових грошей, розмір якої залежав від потреби держави у фінансових ресурсах.

Отже, сутність паперових грошей полягає в тому, що вони висту-пають знаками вартості, випускаються державою для покриття бю-джетного дефіциту. Зазвичай вони не розмінні на золото і наділені державою примусовим курсом.

Кредитні гроші виникають з розвитком товарного виробництва, коли купівля-продаж здійснюється з розстрочкою платежу (в кре-дит). Їхня поява пов’язана з функцією грошей як засобу платежу, де гроші виступають зобов’язаннями продавця, які повинні бути пога-шені у заздалегідь установлений термін. Першочергове економічне значення цих грошей — зробити грошовий обіг еластичним, здатним відображати потреби товарообігу в готівкових грошах, економити по-вноцінні гроші, сприяти розвитку безготівкового обігу.

Поступово з розвитком капіталістичних товарно-грошових від-носин сутність кредитних грошей зазнає суттєвих змін. В умовах панування капіталу кредитні гроші виражають не взаємозв’язок між товарами на ринку, як було раніше (Т–Г–Т), а відношення грошового капіталу (Г–Т–Г), тому грошовий капітал виступає в формі кредит-них грошей.

Кредитні гроші пройшли такий шлях розвитку: вексель, банкно-та, чек, електронні гроші, кредитні картки.

Вексель — письмове, нічим не обумовлене зобов’язання боржника сплатити певну суму грошей в заздалегідь обговорений термін у вста-новленому місці. Розрізняють простий вексель, виданий боржником, і переказний (тратту), виписаний кредитором і направлений боржни

Тема 1. Сутність і функціїї грошей

кові на підпис із поверненням кредитору. Тратта може перебувати в обігу завдяки переказному напису (індосаменту) на зворотному боці документа. У міру збільшення переказних написів циркулярна чин-ність векселя зростає, оскільки кожний індосант несе солідарну від-повідальність за векселем.

На цьому етапі перебувають в обігу і казначейські векселі, які ви-пускає держава для покриття дефіциту державного бюджету.

Розрізняють також комерційний вексель (видається під заставу товару) і банківський вексель, що видається банком-емітентом за на-явності певної суми на депозиті клієнта. На відміну від комерційного, банківський вексель має депозитну форму. Це, за суттю, простий век-сель, тому що виписується клієнтом банка своєму постачальникові в оплату за товар, але може бути індосований третій особі. Банків-ський вексель дає підприємству новий платіжний засіб, гарантова-ний банком. Окрім одержання доходу за депозитом, на основі якого банк і видає вексель, підприємство отримує можливість розрахун-ку зі своїми партнерами. Кожний банк, який їх випускає, має свої особливості, передусім це надання банком переваг своїм клієнтам-векселедержателям.

Банкнота — кредитні гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни. Вперше банкноти були випущені в кін-ці XVII ст., на основі переобліку поодиноких комерційних векселів. Первісна банкнота мала подвійне забезпечення: комерційну гаран-тію, оскільки випускалася на базі комерційних векселів, пов’язаних з товарообігом, і золоту гарантію, що забезпечила її обмін на золото. Такі банкноти називалися класичними, мали високу тривалість обігу і надійність. Центральний банк володів золотим запасом для обміну, що виключало знецінення банкноти.

На відміну від векселя, банкнота являє собою безстрокові боргові зобов’язання продавця і забезпечується гарантією центрального бан-ку, який у більшості країн набув статусу державного.

Сучасна банкнота втратила, по суті, обидві гарантії: не всі векселі, що переобліковуються центральним банком, забезпечені товаром, а також відсутній обмін банкнот на золото. На даному етапі банкнота надходить в обіг шляхом банківського кредитування держави, бан-ківського кредитування господарства через комерційні банки, обміну іноземної валюти на банкноти певної країни.

 

Модуль 1. Гроші та грошовий обіг

Зараз центральні банки випускають банкноти суворо певної вар-тості. За суттю, вони є національними грошима на всій території дер-жави. Матеріальне забезпечення у вигляді товару або золота відсут-нє. Для виготовлення банкнот використовується особливий папір і застосовуються заходи щодо ускладнення їхньої підробки.

Чек — вид кредитних грошей, що виступає як грошовий документ установленої форми, який містить безумовний наказ власника рахун-ка в кредитній установі виплатити держателю чека зазначену суму. Чековому обігу передує договір між клієнтом кредитної установи і цією установою про відкриття рахунка на суму внесених коштів або надання кредиту. Клієнт на цю суму виписує чеки, а кредитна уста-нова їх оплачує. В чековому обігу беруть участь: чекодавець (влас-ник рахунка), чекоодержувач (кредитор чекодавця) і платник по чеку (кредитна установа).

Вперше чеки з’явилися в обігу в XVI–ХVIІ ст. у Великобританії та Нідерландах. З розвитком кредитної системи вони отримали ши-роке розповсюдження. Розрізняють три основні види чеків:

іменний — чек на певну суму без права передачі;

на пред’явника — чек без названого одержувача;

ордерний — чек на певну суму з правом передачі шляхом індо-саменту на звороті документа.