Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Таблиця 11.3 : Гроші та кредит : Бібліотека для студентів

Таблиця 11.3


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 

магниевый скраб beletage

Зобовязання комерційних банків

 

Група  Активи, %      Кредитний портфель, %      Балансовий капітал, %         Зобов’язання, %

І           62,2     63,7     54,0     63,4

II         19,1     18,0     16,7     19,4

III        8,6       8,8       10,7     8,3

ІV        10,1     9,5       18,7     8,9

Купуючи облігації державних позик, банки фінансують непро-дуктивні витрати держави і насамперед витрати на військові цілі. От чому у воєнні роки частка облігацій державних позик в активах бан-ків досягає найвищого рівня. Так, до кінця Другої світової війни ін-вестиції в облігаціях державних позик в Англії становили приблизно 1/3, а в США — 3/4 активів комерційних банків. Вони залишалися тривалий час на високому рівні і після війни.

В даний час у зв’язку з дефіцитом держбюджету, характерним для більшості країн, частка заборгованості держави комерційним банкам залишається високою, хоч і меншою, ніж у роки війни. В Україні на покупку комерційними банками облігацій внутрішнього держзайму до фінансового краху 1998 р. йшло більше ніж 85% їхніх кредитних ресурсів. На фоні загальної платіжної кризи це позбавляло економіку коштів, відволікаючи кредитні ресурси з надання позичок підприєм-ствам на фінансування швидкозростаючого державного боргу.

Акцептні операції. У тісному зв’язку з кредитними операціями комерційних банків знаходяться акцептні, пов’язані з акцептом ко-мерційних векселів. Акцепт означає згоду боржника платити за ви-ставленим на нього кредитором векселем. Ця згода оформляється у вигляді напису на лицьовій стороні векселя слова «акцептована», дати і підпису акцепту.

Виконання банками акцептних операцій спричинене тим, що по-стачальники товарів не завжди упевнені в платоспроможності свого покупця, що бере товари в кредит. Якщо постачальник не впевнений у платоспроможності свого покупця, то він вимагає, щоб виставлений ним вексель був акцептований не самим покупцем, а банком покуп-ця чи яким-небудь іншим банком, що володіє високою репутацією.

 

Тема 11. Комерційні банки та їх основні операції

У цьому випадку покупець домовляється з відповідним банком про акцепт. Свою згоду на акцепт банк підтверджує в письмовій формі видачею покупцю акредитивного (від лат. аccreditivus — довірчий) листа, що висилається постачальникові.

Акцептом векселя банк гарантує його плату і тим самим додає йому велику мобільність як засобу звертання і платежу. Крім того, такі векселі більш охоче приймаються до обліку іншими банками. Банк оплачує вексель за рахунок боржника, що до настання терміну платежу вносить у банк необхідну суму грошей. У випадку банкрут-ства боржника банк оплачує вексель за свій рахунок.

Акцептні операції носять характер пасивно-активних: з наданням акцепту в банку одночасно виникає зобов’язання стосовно кредитора (власнику векселя) і вимога стосовно боржника, за якого він дору-чився. Вони, не будучи пов’язані з вкладенням у них капіталу, за ви-нятком випадків банкрутства боржників, є важливим дже релом при-бутку банку у вигляді комісійних.

Розрахункові операції. Розрахункові операції пов’язані з функ-цією банку як посередника в розрахунках. Існує кілька форм розра-хунків і видів операцій, які можна об’єднати в дві групи — інкасові й акредитивні.

Найбільш масові — інкасові (від італ. incasso — виторг) операції, за допомогою яких банк за зданими йому клієнтами розрахунковими документами, чеками, векселями та іншими платіжними вимогами) одержує гроші і зараховує їх на поточні рахунки Коли кредитор (одер жувач грошей) і боржник (платник) виступають у ролі клієнтів того самого банку, техніка розрахунків зводиться до того, що банк на підставі зданих йому розрахункових документів списує гроші з поточ-ного рахунка боржника і зараховує їх на поточний рахунок кредитора.

Якщо ж кредитор і боржник є клієнтами різних банків, то, перш ніж зарахувати гроші на поточний рахунок кредитора, банк кредито-ра повинен одержати їх у банку боржника. Однак клієнти кожного банку видають зобов’язання клієнтам інших банків і самі одержують від них зобов’язання, тобто мають платіжні вимоги до них. Отже, банк не тільки одержує гроші від інших банків, а й повинен платити їм за зобов’язаннями своїх клієнтів.

Тому практика розрахунків між банками зводиться до обмі-ну зустрічними вимогами через розрахункові палати — організації,

 

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

створені комерційними банками для обміну зустрічними вимогами своїх клієнтів.

Сутність розрахунків через Розрахункову палату полягає в тако-му. Кожен банк — член розрахункової палати — щодня складає ві-домості чеків і векселів, зданих йому на інкасо клієнтами, окремо по кожному банку — члену Розрахункової палати. Ці відомості разом з чеками і векселями направляються до Розрахункові палати. Служ-бовці Розрахункової палати на підставі отриманих відомостей скла-дають загальну розрахункову відомість, у якій визначається кінцевий результат обміну платіжними документами: хто з банків боржник і хто — кредитор.

Ця відомість направляється до центрального банку, а чеки і век-селі — до банків, клієнтам яких вони видані. Згідно з даними розра-хункової відомості, центральний банк списує гроші з поточних рахун-ків комерційних банків-боржників і зараховує їх на поточні рахунки банків-кредиторів. У зв’язку з установленням кореспондентських зв’язків між комерційними банками в нашій країні також виникає пот реба в створенні розрахункових палат (розрахункових центрів).

Акредитиви поділяються на туристські (грошові) і комерційні Туристський акредитив — це грошовий документ, виданий банком клієнтові з проханням до зазначеного в ньому відділення банку чи банку-кореспонденту у своїй країні чи за кордоном оплачувати в межах визначеної суми протягом визначеного часу чек, виписаний власниками акредитива. Для туристів, що виїжджають за кордон, акре дитив може бути виписаний у національній чи іноземній валюті, залежно від бажання туриста.

Комерційний акредитив — це форма розрахунків між покупцем і постачальником, застосовувана тоді, коли постачальник недостатньо впевнений у платоспроможності покупця. Застосовується вона, головним чином, у розрахунках по зовнішній торгівлі. Сутність її зводиться до того, що банк покупця гарантує постачальникові оплату товарів покупцем. Техніка розрахунків полягає в такому.

Банк імпортера на прохання останнього видає гарантійний лист-акредитив, яким підтверджує, що виставлені експортером від-повідно до акредитива векселі будуть оплачені чи акцептовані по пред’явленню. Такі векселі експортер легко може врахувати у своєму банку, одержавши платіж одразу ж після відправлення товарів. Ко

Тема 11. Комерційні банки та їх основні операції

мерційний акредитив може також набувати форми письмового до-ручення банку-імпортера банку-кореспонденту в країні експортера оплатити чи акцептувати в межах зазначеної суми протягом визна-ченого терміну векселі, виставлені експортером.

Переказні операції — це операції щодо переказу банком грошей, внесених наявними грошима чи списаних з поточного рахунка клієн-та у своє відділення чи у відділення банку-кореспондента (усередині країни чи за кордоном), де їх може одержати сам клієнт чи особа, якій адресований переказ. При переказі грошей клієнту видається чек чи грошовий акредитив. При телеграфному переказі банк видає клієнто-ві квитанцію на суму прийнятих до переказу грошей і сповіщає теле-графом своє відділення чи банку-кореспондента, яка сума повинна бути виплачена.

Факторингові операції. Факторинг — це різновид розрахункових операцій, що поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клі-єнта, шляхом переуступки клієнтом-постачальником банку неопла-чених платіжних вимог, рахунків-фактур (від лат. factura — обробка) за поставлені товари, виконані роботи і зроблені послуги і відповідно права одержання платежу по них, тобто шляхом інкасування дебі-торської заборгованості клієнта (одержання засобів по платіжних документах).

У цьому випадку банк стає власником неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їхньої несплати, хоча кредитоспромож-ність боржників попередньо перевіряється. Відповідно до договору він зобов’язується оплатити суму переуступлених йому платіжних вимог незалежно від того, чи оплатили свої борги контрагенти по-стачальника. Внаслідок цього постачальник знає точну дату оплати своїх платіжних вимог і може планувати здійснення своїх платежів. Завдяки факторингу досягається прискорення оборотності засобів у розрахунках.

Лізингові операції. Лізинг (від англ. lease — оренда) — це склад-на торгово-фінансова угода, за якої лізингова форма, тобто орендо-давець, відповідно до побажань і спеціалізації орендаря купує у ви-робника визначене майно і здає його в оренду. Лізингові фірми часто виступають філіями чи дочірніми підприємствами великих ком паній і банків. Кількість їхніх операцій останнім часом швидко збільшу-ється.

 

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

Наприклад, у США лізинг устаткування за 1985–1989 р. подвоївся і перетворився на бізнес з обсягом угод близько 120 млрд дол. Лізинг одержав значне поширення й у Західній Європі. Величина його операцій досягла в 1989 р.: у Франції — 14 млрд дол., у ФРН — понад 7, в Італії — близько 6, у Швеції — більше ніж 3, у Японії — до 50, а в Австралії — до 12 млрд дол.

Лізингові фірми, які є власниками устаткування, що здається в оренду, мають значний власний основний капітал. Домогтися цього, почавши з нуля і пройшовши всі стадії нагромадження в сучасному суспільстві, вдається небагатьом. Тому більшість фірм починають свою діяльність при безпосередній чи непрямій підтримці банків. Найчастіше лізингові фірми виникають як філії банків.

Незважаючи на те, що при здачі устаткування в оренду вимага-ються великі капітальні вкладення для закупівлі устаткування, банк, що займається лізинговими операціями, може одержати ряд переваг, насамперед розширити коло операцій, збільшити кількість клієнтів за рахунок підвищення якості обслуговування, знизити ризик втрат у зв’язку з неплатоспроможністю орендаря, одержати стабільний дохід у вигляді комісії з лізингу, заощадити якусь частину засобів внаслі-док спрощення організації обліку платежів за лізингом порівняно з бухгалтерським обліком при довгостроковому кредитуванні.

Довірчі (трастові) операції — це операції, при виконанні яких банк є довіреною особою. Довірителями виступають окремі фізичні особи і корпорації, а також навчальні, релігійні, благодійні й інші зак-лади. Для окремих осіб банки керують на довірчих засадах нерухо-мим майном, цінними паперами і грошовим капіталом. Прийняті для керування цінні папери банк може продати з метою придбання більш прибуткових паперів.

При передачі банку грошових капіталів довіритель може наказа-ти сферу їхнього використання. Якщо таких вказівок немає, то банк за своїм розсудом пускає їх в обіг. Часто банки на підставі заповіту померлого чи, якщо немає заповіту, то за рішенням суду здійснюють операції по розділу майна між його спадкоємцями відповідно до іс-нуючого закону. Якщо при цьому в числі спадкоємців є неповнолітні, він може залишитися опікуном таких спадкоємців.

Банки виконують різні трастові операції і для корпорацій. Нерід-ко корпорації передають банкам для керування пенсійні фонди, що

 

Тема 11. Комерційні банки та їх основні операції

створені за рахунок засобів робітників і частково за рахунок самих корпорацій. Банки виступають як довірені особи при випуску корпо-раціями облігаційних позик.

Якщо облігації випускаються під забезпечення акцій дочірніх підприємств, то вони передаються банку як довіреній особі на весь період до погашення облігацій. При випуску облігацій під забезпе-чення нерухомим майном банк є «власником» власності на таке май-но. У даному випадку він захищає інтереси власників облігацій. Тому за необхідності йому надається право за своїм розсудом вирішувати питання з закладеним майном.

Банки виступають агентами з реєстрації випущених корпораці-ями акцій, щоб не допустити їхнього випуску понад дозволену кіль-кість, а також агентами по переказу акцій від однієї особи до іншої під час їхнього продажу.

Торгово-комісійні операції — це операції, пов’язані з купівлею і продажем цінних паперів і дорогоцінних металів для клієнтів. Банки беруть активну участь у розміщенні облігацій державних позик. Здо-буваючи облігації в держави, вони потім розміщують їх на фондовому ринку між фінансово-кредитними установами і приватними особами. Крім того, вони здійснюють великі обороти з акціями й облігаціями акціонерних підприємств, продаючи їх з доручення одних клієнтів і купуючи для інших.