ВІД АВТОРІВ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

Загрузка...

Праця – це цілеспрямована діяльність, у процесі якої людина, вико-ристовуючи спеціальні знаряддя: різноманітні інструменти, прилади, устаткування, машини тощо, впливає на природу з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

Праця має особливий характер і потребує певної організації. З фі-зіологічної точки зору, це витрати фізичної і розумової енергії людсь-кого організму. Праця є необхідним і корисним процесом, за якого, проте, при певних умовах діяльності людина може піддаватися дії не-безпечних і шкідливих факторів виробничого процесу, що негативно відбивається на її здоров’ї. Проблеми створення безпечних і нешкідли-вих умов праці мають таку ж давню історію, як й історія людства. Од-нак сьогодні вони набувають особливого значення, адже ціна кожної аварії істотно зростає. Статтею 3 Конституції України людина та її здо-ров’я оголошені найбільшою цінністю держави.

Україна приділяє велику увагу питанням охорони життя і здоров’я своїх громадян, створенню безпечних умов праці роботодавцями та кері-вниками підприємств, установ і організацій, проте кількість нещасних випадків, що трапляються на виробництві або у ході виконання службо-вих обов’язків, залишається дуже великою. Так, на виробництві щоденно травмуються у середньому 160 осіб, з них понад 20 стають інвалідами, а 4-5 – гинуть. Кожен мільйон тонн вугілля, видобутого в Україні, коштує життя до п’яти шахтарів.

Міжнародне бюро праці встановило, що в середньому у світі на 100 тис. працюючих щорічно припадає близько 6 нещасних випадків зі смертельними наслідками. В Україні цей показник, на жаль, майже вдвічі вищий. Серед основних причин нещасних випадків в Україні є такі: неза-довільна підготовка робітників і роботодавців з питань охорони праці; відсутність належного контролю за станом безпеки та виконанням вста-новлених норм на робочих місцях; недостатнє забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; повільне впровадження заходів та за-собів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованість знарядь ви-робництва.

Впровадженню у виробничий процес основного принципу політики держави щодо охорони життя і здоров’я працюючих, створенню безпеч-них умов праці на підприємствах перешкоджають такі фактори, як трива-ла економічна криза, тіньова економіка, корумпованість чиновників і без

відповідальність окремих роботодавців. Відсутність на багатьох підпри-ємствах висококваліфікованих фахівців з охорони праці також не сприяє позитивним зрушенням у справі охорони праці.

Покращенню стану охорони праці на виробництві значною мірою сприятиме впровадження у навчальний процес вищих закладів освіти, ко-леджів і технікумів дисципліни «Охорона праці», яка має на меті форму-вання у майбутніх фахівців необхідного рівня знань і вмінь з правових та організаційних питань охорони та гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки, пожежної безпеки, а також активної позиції щодо прак-тичної реалізації принципу пріоритетності життя та здоров’я людини що-до результатів виробничої діяльності.

Для більш ефективної реалізації навчальної програми з дисципліни «Охорона праці» при підготовці висококваліфікованих фахівців у вищих закладах освіти соціально-гуманітарної та правової спрямованості і ство-рений даний посібник.

Навчальний посібник підготовлений відповідно до програми, затвер-дженої Міністерством освіти і науки України. При його підготовці був використаний досвід викладання курсу «Охорона праці. Охорона праці у галузі» у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

Щиро дякуємо рецензентам – професорам А.С. Бєлікову та К.В. Антонову, доценту П.Я. Мінці – за цінні поради та зауваження, а та-кож висловлюємо глибоку вдячність усім, хто допомагав готувати руко-пис і видавати посібник.

Автори будуть вдячні за висловлені зауваження і побажання щодо покращення змісту посібника, послідовності викладення матеріалу та якості його оформлення.