Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
1.1. Історичний розвиток митної справи в Україні : Митна справа. Підручник : Бібліотека для студентів

1.1. Історичний розвиток митної справи в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 

магниевый скраб beletage

Періодизацію історії митної справи в України можливо умовно розпо-ділити на 6 етапів:

I           — докиївський період в історії митної справи на українських землях (V ст. до н. е. — VIII ст. н. е.).

II         — період Київської Русі та монголо-татарського панування (XI-ХVІІ ст.).

III        — період запорізького козацтва — Гетьманщини (XVI ст. — перша половина XVIII ст.).

IV        — період входження українських земель до Російської імперії (кінець XVIII — початок ХХ ст.).

V         — митна справа в Україні у радянську добу (1917—1991 рр.).

VI        — період становлення та розвитку митної справи у період незалежно-сті української держави (з 1991 року). Хронологічність основних подій з історії митної справи в Україні

наведена у додатку 1. Розглядаючи ці етапи слід відокремити основні істо-ричні події.

Митник — професія стародавня. За своїм віком вона стоїть поряд з професіями: землероб, мисливець, воїн, лікар та інші. Ще у III i II тисячо-літтях до н. е. були митні відносини між найпершими рабовласницькими державами Стародавнього Сходу — Єгиптом, Ассирією, Вавилоном, Греці-єю, Римом.

Перші відомості про зовнішньоторговельні зв’язки та митні відно-сини містяться в пам’ятках 6-ї династії в Стародавньому Єгипті на почат-ку III тисячоліття до н. е. у ті часи рух торгових караванів був небезпечним,

 

Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І. МИТНА СПРАВА

утримання дорогої охорони було обтяжливим для купців і не завжди ефектив-ним. Тому на зміну витратам на охорону прийшли особливі побори, котрі становили прообраз майбутніх митних зборів.

У Вавилоні, який на початку II тисячоліття до н. е. став важливим економічним і культурним центром стародавнього світу, всі товари огляда-ли і з них стягували мито.

В історії виникнення митної справи велике значення мають скіфські племена, які з’явились в степах Причорномор’я на початку VII ст. до н. е. і які тисячоліттями господарювали в степах Євразії. Хоч племена і були войовничі, але вони займались торгівлею з грецькими колоніями. Скіфи (праслов’яни) досягли значних успіхів у зерновому землеробстві, пе-ретворивши його на товарне виробництво. Саме скіфи першими запропо-нували світовому ринку такі товари, що стали традиційними, — зерно, віск, мед, хутро. Натомість вони отримували вина, ювелірні прикраси, предмети розкоші.

Значний крок у справі захисту економічних і політичних інтере-сів праслав’янами був зроблений у VI ст. до н. е., коли розпочався другий етап освоєння грецькими переселенцями Північного Причорно-мор’я та Криму.

Купуючи в орачів зерно, продукцію тваринництва та хутро греки експортували у північні «варварські» землі прянощі, маслини, вина, олію, посуд, прикраси тощо. Хоча грецькі колонії не були представниками пра-слов’ян і використовували місцеве населення у своїх інтересах, вони від-крили їм шлях до зв’язків з південними народами. Тому і після занепаду грецьких колоній праслов’янські племена вели жваву торгівлю з країнами Малої та Середньої Азії і Візантії. Володарі Хазарського каганату — дер-жави, яка утворилась у середині VII ст., не тільки стягали зі слов’янських племен данину, а й збирали з іноземних купців торгове мито, чим пере-шкоджали вільній торгівлі проукраїнських племен з Візантією та іншими державами.

Саме слово «таможня» утворилось від тюркського слова «тамга», яке означало у кочових народів «клеймо», що ставилось на різних предметах як знак власності. Перші відомості про мито на території сучасної України належать до ІХ ст. Саме тоді були підписані дві торгівельні угоди з Візан-тією, так звані «договори з греками»: 1) договір 907 р. (за іншими джерелами 911 р.) підписаний київським

князем Олегом та підтверджуючий привілеї київських купців:

 

Розділ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ

•          данина по 12 гривень на уключину судна;

•          Візантія повинна утримувати київських купців 6 місяців;

•          забезпечення безмитної торгівлі; 2) договір 944 р. підписаний приємником Олега — князем Ігорем та

встановлюючи певні обмеження:

•          скасування безмитної торгівлі для київських купців;

•          обмеження імпорту парчі та шовку. «Договори з греками» не тільки фіксували стан зовнішніх зв’язків

стародавньої російської держави (поряд з військово-політичними аспекта-ми), а також визначили подальший розвиток зовнішньоторговельної, а саме митної, політики Русі. Схема основних торгових напрямів Київської Русі наведена на рисунку 1.1.

Починаючи з другої половини ХІ ст. на Русі спостерігається спад, по-чинається час князівських міжусобиць, князі керуються принципом який було ухвалено на Любєчьському з’їзді у 1097 р. «каждый да держит вотчи-ну свою» та проводять особисту митну політику у межах своєї вотчіни, у межах своїх володінь створює власну систему мит, підпорядковану цілям його особистого збагачення.

Стародавня Російська держава проіснувала до першої третини ХІІІ ст. та занепала під ударами орд Батия. Монголо-татари ввели на наших землях внутрішнє торгове мито — тамгу, яке стягувалось з усіх товарів, що прода-вались.

Починаючи з ХV ст. Україна вступає у період запорізького козацтва. В руках запорізьких козаків була вся торгівля Польщі, Литви, України і Південної Росії ХVI–XVIII ст. Першим торговим партнером запоріжців була Туреччина. За договором 1649 р. турецького султана з «Військом Запорізьким і народом руським», тобто з вільною Україною, сторони взяли на себе такі обов’язки: Туреччина — надавати українським купцям право вільно плавати по Чорному та Білому морям зі всіма їх портами, у будь який час заходити у порти та скільки завгодно стояти там; вільно спілку-ватися з купцями материкових та річних міст з питань продажу, купівлі і обміну; будувати у портах складські приміщення (тобто безмитно торгува-ти в Турецьких володіннях), а Україна — перешкоджати запорізьким та донським козакам нападати на Османську Імперію. Завдяки чому на Запо-розькій Січі були свої митні порядки. З архівних документів 17–16 століття можливо побачити, що кораблі, не доходячи до Січі версту, витримували 20-ти денний карантин і входили до бухти безмитно.

 

Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І. МИТНА СПРАВА

 

Рисунок 1.1

Основні торгові напрями Київської Русі

З 1648 р. по 1654 р. Б. Хмельницький направив у Москву 10 уповно-важених посольств, Москва до України — не менш 15. Одним з результатів цих регулярних дипломатичних зв’язків було і врегулювання митних питань між Росією та Україною. В Універсалі Б. Хмельницького 1654 р. установля-ються такси митних оплат, так званої «індукти», з привізного краму. Як свід-чить Павло Алепський, митні побори на границях і доходи з оренди гарячих напоїв приносили українському державному скарбові 100000 червоних золо-тих річно. Поборці державних прибутків називалися індукторами або екзак-торами. Їм здавалося від уряду побирання митних та горілчаних поборів.

У перший час після Переяславської ради 1654 р. Україна мала своєрідне (якого не мала жодна інша адміністративна одиниця Росії) козацько-старшин-ське самоврядування, військо, суд, податкову систему, митні кордони. Однак, за умовами «Переяславських статей» 1659р., при гетьмані Ю. Хмельницькому, Україна позбавилась права на самостійні зовнішні відносини. Митна система України за часів Б. Хмельницького представлена на рисунку 1.2.

 

Розділ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ

ГЕТЬМАН

 

Г

 

Фінанси

 

Підскарбій

 

            "           Джерела поповнення          

1                     

Використання земельного фонду               Доходи від торгівлі та промисловості        Податки

 

           

           

           

 

Q Евекта J)

 

Рисунок 1.2

Митна система України за часів Богдана Хмельницького

5 квітня 1710 р. у м. Бендери була підписана Конституція Пилипа Ор-лика, яка мала статтю 16 «Необхідність державного регулювання митної справи».

До кінця XVII ст. в українських землях, які входили до складу Росій-ської держави, складалася система митних установ із своїми штатами. У період переворотів з 1725 по 1762 роки митна політика характеризувалася непослідовно. В 1724 р. Катерина 1 видала наказ про «Покровительский митний тариф» (товари, які ввозилися іноземними купцями, обкладалися митом, руські купці могли вивозити свої товари без перешкод). Але в 1726 р.

 

Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І. МИТНА СПРАВА

і в 1728 р. були підписані російсько-англійські та російсько-прусські дого-вори, які встановлювали режим взаємного митного добробуту. Митний та-риф 1731 р. цілком відмінив «Покровительський митний тариф».

Реформа 1753 р. внесла зміни у митні заклади, ліквідувалися внутрі-шні митниці. У зв’язку з ростом контрабанди у 1754 р. була створена при-кордонна варта, набирались команди митних кінних об’їждчиків. Митним тарифом 1767 р. були встановлені мита на продукти, які виготовлялися в країні на низькому рівні або в незначній кількості, та на продукти, які вво-зились і були конкурентоспроможними з російськими. Були застосовані нові митниці в Одесі, Севастополі, Ростові-на-Дону та інших містах. Поси-лювалась охорона митних кордонів. Виникають нові ідеї вільної торгівлі та мореплавання. Поступово закладаються передумови для розвитку та прак-тики митної справи.

До початку XIX ст. вже митний кордон співпадав з державним кордо-ном. Уряди Олександра 1 та Миколи 1 проводили заступницьку митну по-літику, орієнтуючись на збільшення митних доходів казни. Зовнішньотор-говельний обмін постійно зростає. Створювались проекти митних статутів, митні округи, велась звітність про конфісковані товари та зловживання на митницях. Митна політика першої половини XIX ст. в основному відобра-жала обмеження ввозу іноземних товарів забезпечувала верхівці Російської буржуазії високий прибуток, нагромадження капіталів для розвитку проми-словості. Початок другої половини XIX ст. негативно відобразився на мит-ній діяльності. Митні доходи скоротились. Зовнішня торгівля завмерла в тяжких умовах Кримської війни 1853-1856 рр. і Паризького митного дого-вору. В митній політиці віддавалась перевага цільній торгівлі, зменшува-лись мита на сільськогосподарські продукти і ціни на них. За статутом 1857р. на території України були створені 7 митних округів та 23 митниці, а також Севастопольська митниця, яка мала статус митного відділу:

•          Радзивилівський округ: Радзивилівська, Гусятинська, Раковецька, Дружпольська, Волочиська;

•          Скулянський округ: Новоселицька, Скулянська, Липканська;

•          Ізмаїльський округ: Кубейська, Карпинська, Татар-Бунар, Акермансь-ка;

•          Одеський округ: Одеська, Херсонська, Миколаївська, Очаківська;

•          Феодосійський округ: Феодосійська, Євпаторійська;

•          Керч-Єнікальський округ: Керченська, Бердянська;

•          Таганрозький округ: Маріупольська, Таганрозька, Ростовська.

 

Розділ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ

Засновані митниці були 1, 2 та 3 класу. Крім митниць за статутом 1857р. були створені митні застави та перехідні пункти. Загальна схема ми-тного округу наведена на рисунку 1.3

В 1864 р. в Міністерстві фінансів був організований департамент мит-них зборів для управління митними закладами. Підвищувалась діяльність митного контролю у сфері боротьби з контрабандою. У 1877–1887 рр. на-ступила політика обмеження ввозу іноземних товарів. У 1876 р. з 10 міст було прийнято рішення брати в золотій валюті митні збори. Митний тариф 1891 р. підвищив ввізні мита на іноземні машини, хімічні товари, бавовну, цукор, чавун, рейки. Кордон не був забезпечений у відношенні, митного контролю.

 

І

 

Митниці І класу

Перевозити незаборо-нені іноземні товари. Річний термін сплати

мита з товарів.

Протягом року дозволяється повертати

товари за кордон, за

які не сплачено мито

Митниці ІІІ класу

Усі безмитні

товари за

винятком машин

та апаратів.

Термін очистки

товарів митом 1

місяць з дня

привозу

Перехідні пункти

Не дозволено перевозити ніякі іноземні товари.

Пропуск місцевих

жителів прикордонних

територій

 

Митниці ІІ класу

Усі товари, що не

обкладені митом.

Товари, які не підлягали

митному тавруванню.

Товари, що підлягали

накладенню бандеролей.

Термін очистки товарів

митом 2 місяці з дня

привозу

I

Митні застави

Тільки безмитні товари, крім

машин і апаратів.

З обкладених митом тільки хліб

та борошно

 

Рисунок 1.3

Загальна схема митного округу (станом на 1857 р.)

 

Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І. МИТНА СПРАВА

Організація і робота митного контролю після Жовтневої револю-ції 1917 р. проходила під керівництвом В. І. Леніна. Декрет Леніна від 29 грудня 1917 р. «Про дозвіл на ввіз та вивіз товарів вперше встано-вив правила провозу товарів через кордон. У цьому ж документі було визначене поняття контрабанди. Громадянська війна, голод, господар-ська розруха, товарний дефіцит — в таких умовах розвивалась митна служба.

Структура митниць української держави станом на 1919р. предста-влена на рисунку 1.4. Важливим для діяльності митних установ був дек-рет РНК РСФСР, прийнятий 21 січня 1919 р. урядом України «Про роз-межування прав центральної та місцевої радянської влади по збиранню мит і про регулювання діяльності місцевих установ». Після відновлення Радянської влади в Україні у грудні 1919 р. митні установи остаточно перейшли у систему радянських митних установ.

 

Рисунок 1.4

Структура митниць української держави (1919 р.)

 

Розділ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ

Період з 1920р. по 1922 р. — відрізняється своєрідною організацією митної справи в Україні. У 1920 році за проектом урядової комісії Дирек-торії на чолі з Петлюрою регламентується митна справа. У червні того ж року у Харкові був створений відділ митного контролю. А у 1921 році про-ект Конституції С. Дністрянського містив правове закріплення митної справи як атрибут суверенітету держави. До жовтня 1921 року на всьому кордоні УРСР функціонувало 44 пограничних митних заклади 3-х видів:

•          митниці;

•          митні нагляди;

•          митні пости. Крім прикордонних були ще дві внутрішні митниці у Києві та Харко-ві. 9 березня 1922р. ВЦИК та СНК затвердив перший радянський митний тариф. 12 листопада 1922р. було створено Українське відділення Головно-го митного управління (2 лютого 1934р. воно було ліквідовано). 14 грудня 1924 року Президія ЦВК СРСР затвердила Митний статут СРСР, а 19 грудня 1928р. постановою ЦВК і РНК СРСР був введений у дію Митний кодекс СРСР.

В роки Великої Вітчизняної Війни митні органи забезпечували про-пуск вантажів, необхідних для нашої армії і тилу, їх збереження. Робота митниць у післявоєнні роки була спрямована на відбудову народного гос-подарства, зміцнювався кадровий склад митниць. Були сформовані щорічні всесоюзні курси підвищення кваліфікації працівників митних закладів. В 50-ті, на початку б0-х років був виданий ряд постанов та інструкцій, які ре-гулювали питання пропуску через кордон вантажів, транспортних засобів, осіб та міжнародних поштових відправлень. У 1962 р. була підписана в Берліні угода про співробітництво і взаємодопомогу з митних питань між країнами. 5 травня 1964 р. Президія Верховної Ради СРСР затвердила новий Митний кодекс СРСР. Швидко розвивались економічні, туристичні, культурні, наукові, спортивні та інші зв’язки з зарубіжними країнами, зростав і обсяг роботи по виконанню митних операцій. Тут були і свої про-блеми: недостача кадрів, відсталість митниці у технічному оснащенні, нестача оглядових приміщень в пунктах пропуску на державному кордоні.

25 червня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про митну справу в Україні», в якому проголосила, що Україна «…як суверенна дер-жава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу».

12 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про введення в дію Митного кодексу України», який є чинним законодавчим

 

Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І. МИТНА СПРАВА

актом з митної справи й по сьогоднішній день. Цією Постановою передба-чено було також і створення Державного митного комітету України як цен-трального митного органу України.

29 листопада 1996 р. Президентом України видано (згідно зі ст. 106 Конституції України) Указ про створення на базі колишнього Державного митного комітету України і його органів Державної митної служби Украї-ни (ДМСУ) та її органів — регіональних митниць, митниць, спеціалізова-них митниць.

Даний Указ створив реальні умови для здійснення поглибленої струк-турної перебудови і реформування митної системи, зміцнення її управлін-ських важелів, підвищення рівня організаторської роботи. Є всі підстави констатувати, що прийняття цього документа є підсумком першого етапу формування митної системи нашої держави та свідченням про її вихід на якісно новий, вищий рівень.