ЧАСТИНА 2. ПЛАНУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ 2.1. Планування прибутку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 

Загрузка...

Основним показником успішності діяльності фірми є її прибут-ковість. Як фірма, так і держава зацікавлені у зростанні маси при-бутку. Фірма – оскільки саме чистий прибуток є складовою грошо-вого потоку, що повертається на фірму. І саме за рахунок чистого прибутку фірма може здійснювати розширення виробництва і до-даткове стимулювання співробітників. Держава – оскільки це веде до зростання надходжень до бюджету. Отже з теоретичної точки зору прибуток є ідеальним оцінним показником діяльності, який узгоджує інтереси як фірми, так і держави. Тобто як фірма, так і держава мають бути зацікавлені у зростанні прибутку. Парадокс ре-ального життя полягає у тому, що фірма докладає багато зусиль для того, щоб приховати прибуток, а держава – для того, щоб витягти його з тіні. Ця проблема сама по собі є цікавою для дослідження, однак предметом нашого вивчення є аналіз методів планування та управління прибутком.

Найбільш поширеними методами планування прибутку є:

•          складання плану прибутку;

•          CVP-аналіз (cost-value-profit) або аналіз критичних співвідно-шень. В залежності від наявної інформації і мети аналізу кожен з цих

методів може використовуватися окремо або разом з іншими мето-дами.

План прибутку складається, виходячи з очікуваних доходів з урахуванням змін цін, витрат і попиту на продукцію фірми. Таке планування дозволяє визначити потреби в сировині, матеріалах, трудових ресурсах, устаткуванні і фінансових джерелах. План при-бутку використовується для координації та контролю діяльності фірми, а також для планування. Він має бути гнучким і передбачати періодичний перегляд та внесення змін.

Аналіз критичних співвідношень – це метод планування при-бутку, заснований на тому, що і дохід, і витрати є функцією обсягу виробництва, а тому й прибуток також є функцією обсягу виробни-цтва.

Економічна теорія управління фірмою

 

 

На рис.2.1 показано, що еко-номічною основою CVP-аналізу є функції «витрати – випуск» і «дохід – випуск». На рисунку наведені криві сукупного доходу TR, сукупних витрат TC і прибут-ку Pr, як функції обсягу виробни-цтва за умови, що всю вироблену продукцію продано. Важливою складовою аналізу критичних співвідношень є аналіз беззбит-ковості. Рівень беззбитковості – це обсяг продажу, за якого су-купні доходи дорівнюють сукупним витратам. Це точка, в якій відсутні як прибутки, так і збитки. Позначається рівень без-збитковості ВЕР (break-even-point).

Рис. 2.1. Економічна модель беззбитковості

Економічна модель без-збитковості виробництва при-пускає наявність двох точок критичного обсягу продажів (ВЕР1 і ВЕР2 ), тобто двох рівнів беззбитковості.

На рис.2.1 наочно видно, що рівні беззбитковості відокремлюють зону збитків від зони прибутків. Якщо фірма продає продукції на оди-ницю менше ніж ВЕР1, або на одиницю більше ніж ВЕР2, вона опиняєть-ся у зоні збитків. Якщо ж вона продає на одиницю більше ніж ВЕР1, або на одиницю менше ніж ВЕР2, то вона отримує прибутки. Таким чином, рівні беззбитковості дійсно є критичними рівнями продажу.

Бухгалтерська модель беззбитковості виробництва. Основне припущення бухгалтерської моделі беззбитковості виробництва по-лягає в припущенні, що середні змінні витрати (AVC) і ціна реаліза-ції одиниці продукції (P) не залежать від обсягів виробництва, тоб-то залишаються незмінними. З цього випливає, що сукупний дохід (TR) і сукупні витрати (TC) мають лінійний характер (рис. 2.2).

 

Частина 2. Планування і управління прибутком

Таке припущення є справедливим, оскільки фірми, як правило, не змі-нюють обсяги виробництва від 0 до ос, а працюють в якомусь прийнятному діапазоні виробництва. Під прийнятним діапазоном виробництва будемо розуміти зміну обсягів виробництва від рівня, який фірма підтримувала в минулому, до рівня, якого фірма передбачає досягги в майбутньому.

В прийнятному діапазоні виробництва нелінійна функція су-купних витрат (ТС) і сукупного доходу (77?) апроксимується ліній-ною. Існують емпіричні дані, які підтверджують припущення про незмінність середніх змінних витрат (AVC) і ціни реалізації (Р) у цьому діапазоні обсягів виробництва.

 

Сукупні витрати згідно з економічною моделлю

Сукупні витрати згідно з бухгалтерською моделлю

_ Сукупний дохід згідно з економічною моделлю

Сукупний ДОХІД ЗГІДНО 3 з бухгалтерською моделлю

Сукупні витрати згідно з бухгалтерською моделлю

А)

Б)

Дохід (Щ

сукупні

витрати (ТС)

Дохід(77г)„ сукупні витрати (ТС)

 

Сукуіший дохід згідно

з бухгалтерською моделлю

 

 

 

Рис. 2.2. Бухгалтерська модель беззбитковості: А – апроксимація сукупних витрат; Б – апроксимація сукупного доходу.

 

55

 

Економічна теорія управління фірмою

3 основного припущення бухгалтерської моделі випливає, що існує тільки одна точка беззбитковості, а зона прибутку зростає із збільшенням обсягів виробництва. Тому найприбутковішим буде максимальне використання виробничих потужностей (рис. 2.3).

Дохід (TR), Витрати (Q

Сукупний дохід від продажу (TR)

\ Змінні витрати (VC)

\ Постійні витрати (FC) Обсяг випуску, од. (Q)

Сукушгі витрати (ТС)

Рис. 2.3. Бухгалтерська модель беззбитковості («прямий» графік)

Цей графік показує обсяг реалізованої продукції на горизонталь-ній осі й обсяг доходу та витрат – на вертикальній. В разі потреби на осі Х можна відкладати обсяг випуску у відсотках до виробничої потужності або обсяг випуску у грошових одиницях. Лінія сукуп-них витрат (ТС) отримана шляхом додавання змінних витрат (на графіку вертикальна відстань між фіксованими витратами і сукуп-ними витратами) до постійних витрат. Графік має назву «прямого» і використовується для дослідження впливу змін змінних витрат на рівень беззбитковості. В разі потреби дослідження впливу змін або розподілу постійних витрат використовують так званий «оберне-ний» графік, рис 2.4.

На ньому змінні витрати показано знизу, а постійні зверху.

Частина 2. Планування і управління прибутком

 

Дохід (7В), Витрати (Q

)           Зона прибупгів                     Сукупний дохід  від продажу (77?)

Сукупні витрати (ТС)

            Зона збитків              Г  Постійні витрати (FC)

                         1                     ґ Змінні витрати (VC)

            ^          \Q.                  )

                                   Обсяг  випуску, од. (0

Рис. 2.4. Бухгалтерська модель беззбитковості («обернений» графік)

Аналіз графіку беззбитковості може дати певну інформацію про те, як буде змінюватися рівень беззбитковості і який прибуток (або збитки) можна очікувати при прийнятті різних припущень про рі-вень ціни реалізації і витрат.

Математична інтерпретація беззбитковості

Інформацію про витрати, обсяги виробництва і прибутки можна подати у вигляді математичної залежності. Математична інтерпре-тація беззбитковості також базується на припущенні бухгалтерської моделі. Це означає, що формули, які наведено нижче, є правильни-ми для рішень, що приймають в межах прийнятного діапазону ви-робництва. Поза межами цього діапазону ціна реалізації одиниці продукції і середні змінні витрати вже не є постійними, і тому будь-які результати будуть неправильними.

Розглядаючи дохід від реалізації як суму сукупних витрат і при-бутку, можемо записати, що

TR = TC + Pr = FC + VC + Pr,

де: TR – сукупний дохід від реалізації;

TC – сукупні витрати;

Pr – прибуток;

FC – постійні витрати;

VC – змінні витрати.

У точці беззбитковості прибуток дорівнює нулеві, тобто

Економічна теорія управління фірмою

TRh = FC + VC. Якщо згадати, що сукупний дохід - це добуток ціни реалізації і обсягу реалізації в кількісному обчисленні, а змінні витрати - це добуток середніх змінних витрат і того ж самого обсягу реалізації, то можна записати:

Р х Оь = FC + AVC х Qj,, Звідси обсяг реалізації, необхідний для досягнення рівня без-збитковості дорівнює:

п-     FC вд    P-AVC

За цією формулою розраховують обсяг реалізації в натурально-му вимірі. Для визначення обсягу реалізації у вартісних одиницях треба помножити Qb на ціну реалізації.

В тих випадках, коли відоме відсоткове співвідношення між змінними витратами і сукупним доходом, рівень беззбитковості можна розрахувати наступним чином:

TR = Ь х S + FC, або

та    FC

(і-в)

де «в» –питома вага змінних витрат у сукупному доході.

Альтернативним методом розрахунку рівня беззбитковості є ме-тод одиничного прибутку покриття (unit contribution margin). Цей метод базується на ідеї, що кожна реалізована одиниця продукції вносить певну суму до прибутку покриття (contribution margin). Прибуток покриття (СМ) – це різниця між сукупним доходом від реалізації і змінними витратами. Прибуток покриття використову-ють для покриття постійних витрат і прибутку до оподаткування. Слід відмітити логічну послідовність: спочатку прибуток покриття використовується для покриття постійних витрат, а вже потім те, що залишилось, формує прибуток. Можна записати, що

CM = TR – VC,

або

CM = FC + Pr,

де   Pr – прибуток до оподаткування.

Частина 2. Планування і управління прибутком

Якщо прибутку покриття не вистачає на покриття постійних витрат, то фірма зазнає збитків. Якщо прибуток покриття дорівнює постійним витратам, то фірма працює на рівні беззбитковості. Якщо прибуток покриття перевищує постійні витрати, то надлишок і є прибутком до оподаткування. Звідси випливає, що рівень беззбит-ковості дорівнює:

 

Qe

FC CM.

od

де СМод – одиничний прибуток покриття.

Отже одиничний прибуток покриття – це прибуток покриття в розрахунку на одиницю проданої продукції. Із змісту прибутку по-криття випливає, що

CMod = P - AVC.

Для кращого розуміння одиничного прибутку покриття розгля-немо фірму, яка щомісяця випускає і продає 400 одиниць товару А, табл. 2.1.

Таблиця 2.1

План прибутків

 

Показник, грн            Усього реалізовано, од.        На одиницю продукції,

грн      У відсо-тках до доходу, %

 

            2          350      351     

           

 

Сукупний дохід від реалізації (TR)  500      87 500 87 750 250      100

Змінні витрати (VC) 300      52 500 52 650 150      60

Прибуток покриття (CM)     200      35 000 35 100 100      40

Постійні витрати (FC)          35 000

Прибуток до оподаткування (Pr)    -34 800           0          100      —//—  —//—

Якщо фірма продасть лише 1 одиницю продукції, то вона покриє лише 100 грн постійних витрат і її збитки 34 900 грн.

Якщо фірма продасть 2 одиниці продукції, то вона покриє 200 грн постійних витрат, і її збитки складуть 34 800 грн. Отже для того, щоб вийти на рівень беззбитковості, фірма має продавати 350 одиниць продукції.

Економічна теорія управління фірмою

Якщо ж буде продано 351 одиницю продукції (тобто 1 одиниця понад рівень беззбитковості), то фірма отримає прибуток 100 грн. Тобто одиничний прибуток кожної одиниці продукції, проданої по-над рівень беззбитковості, складає прибуток фірми.

Слід звернути увагу на відсоткову частку прибутку покриття CMR (contribution margin ratio). Коефіцієнт покриття (CMR) – це питома вага прибутку покриття у сукупному доході від реалізації. Він розраховується або в частках від одиниці як

або у відсотковому виразі, як

CM

СЛЖ = —хІОО. TR

Його зручно використовувати, якщо фірма виробляє декілька видів продукції або якщо обсяги виробництва важко обрахувати в натуральних одиницях. У цьому випадку рівень беззбитковості у вартісному вимірі можна визначити за формулою: 77? = (FC/CMR) х 100,

або якщо CMR розраховано в частках від одиниці, то TRg = FC/CMR.

Коефіцієнт покриття показує, як прибуток покриття реагує на зміни доходу. Наприклад, якщо CMR = 0,4 (або 40%), то це озна-чає, що при зростанні сукупного доходу на 1 грн прибуток покриття буде зростати на 40%, тобто на 40 коп. Тобто, якщо фірма планує збільшити продажі на 30 000 грн, то, відповідно, прибуток покриття зросте на 12 000 грн.

Можливі кордони фінансової стійкості фірми можна виміряти за допомогою межі безпеки. Межа безпеки (margin of safety) - це надлишок сукупного доходу від реалізації над рівнем беззбитковос-ті, тобто

MS = TR - ВЕР.

Межу безпеки можна назвати запасом фінансової міцності фір-ми, оскільки вона визначає розміри можливого зменшення обсягів реалізації продукції. Запас фінансової міцності визначає можливі межі маневру фірми як у ціновій політиці, так і в зменшенні обсягів виробництва й реалізації продукції під час функціонування у не-

Частина 2. Планування і управління прибутком

сприятливих ринкових умовах (зменшення попиту, зростання кон-куренції та інше).

В разі потреби межу безпеки можна розрахувати і в натурально-му вимірі:

,,с    TR-BEP     „     „

п          в

де Q - запланований (фактичний) обсяг продажу в натураль-ному вимірі.

Крім того, межа безпеки (запас міцності) може бути розрахована і в відносних величинах. Тобто можна визначити коефіцієнт безпе-ки RS (ratio of safety):

RS = (MS/S) x 100.

Аналогічний результат розрахунку цього коефіцієнта можна отри-мати, якщо обсяги реалізації наведено у натуральних показниках.

Планування прибутку. Інструментарій аналізу беззбитковості дозволяє дати відповіді на такі питання:

1)         Який рівень беззбитковості має бути, якщо фірма хоче мати пев-ну величину прибутку до оподаткування при конкретному рівні виробництва і продажу?

2)         Який обсяг реалізації продукції має бути за умов отримання конкретного прибутку?

3)         Який прибуток отримає фірма при відповідних рівнях реалізації? Для відповіді на перше питання доцільно скористатися графі-

ком беззбитковості, рис. 2.5. Графік будують в два етапи:

1)         на вертикальній осі позначають прибуток, який фірма хоче отри-мати, а також збитки, які буде мати фірма при нульовому обсязі реалізації. Ці збитки дорівнюють постійним витратам фірми (це випливає з сутності постійних витрат);

2)         на горизонтальній осі позначають обсяг реалізації, при якому фірма планує отримати конкретний прибуток.

Після цього точка, що відповідає запланованому прибутку при запланованому обсязі реалізації, з’єднується з точкою, що відпові-дає збиткам, прямою лінією прибутку. Точка перетину лінії прибут-ку і лінії обсягів реалізації і буде рівнем беззбитковості, який має досягти фірма, яка хоче отримати певний прибуток при певному об-сязі реалізації.

Економічна теорія управління фірмою

 

Прибутки

Збитки

 

Дохід від реалізації

 

Рис. 2.5. Графік прибутку

Якщо визначений рівень беззбитковості менше фактичного рів-ня, то завдання фінансового менеджера полягає у визначенні шля-хів зменшення рівня беззбитковості.

Крім того графік прибутку безпосередньо віддзеркалює те, як змінюється прибуток при змінах обсягу реалізації.

Зазначимо також, що на горизонтальній осі може позначатися також обсяг реалізації у натуральному вимірі або у відсотках до ви-робничої потужності.

Для відповіді на друге питання: «Який обсяг реалізації має бути за умов отримання конкретного прибутку?» скористаємося форму-лою:

л    FC + Pr    FC + Pr

P-AVC      CMW

Якщо отриману формулу розбити на дві складові, то будемо

мати:

 

Рг CM,

Рг

Рг

FC

 +

 +

0.+

FC

P-AVC    P-AVC    СМ^     CM,

од.       од.       од.

В разі необхідності визначення обсягу реалізації у вартісному виразі можна скористатися формулою:

 

TR

 

FC + Pr CMR

 

Частина 2. Планування і управління прибутком

З цієї формули видно, що фірма буде отримувати прибуток від продажу продукції поза рівнем беззбитковості. Для визначення цієї прибуткової кількості достатньо розділити величину планованого прибутку на одиничний прибуток покриття.

Для відповіді на третє запитання: «Який прибуток отримає фірма за відповідних рівнів реалізації?» згадаємо, що кожна наступ-на одиниця продукції поза рівнем беззбитковості буде приносити фірмі прибуток у розмірі одиничного прибутку покриття. Отже, якщо рівень беззбитковості і одиничний прибуток покриття відомі, очікуваний прибуток можна визначити за формулами:

P = (0. - QJx CM

або

СМД

P = (TR   - TR)

де Pr - очікуваний прибуток;

Q , TR - планований обсяг продажу відповідно у натурально-му та вартісному вимірах;

Q, TR, - рівень беззбитковості відповідно у натуральному та вартісному вимірах;

СМод, CMR - відповідно одиничний прибуток покриття і коефі-цієнт покриття.

Досі мова йшла про прибуток до оподаткування. У разі потреби визначення прибутку, який залишається після сплати податку на прибуток, можна скористатися «оберненим» графіком беззбитко-вості, рис. 2.6.

Г Прибугок після оподаткування Сума податку на прибугок Постійні витрати

Змінні виірати

ВЕР     Обсяг реалізації

Рис. 2.6. Графік прибутку після оподаткування

В даному випадку передбачається, що ставка податку на прибу-ток становить 30%.

Економічна теорія управління фірмою

Припущення при використанні аналізу беззбитковості. Для прийняття рішень на підставі аналізу беззбитковості слід пам’ятати про деякі важливі припущення. Неврахування цих припущень при-зведе до помилкових висновків і рішень. Такими припущеннями є:

1.         Аналізується лише прийнятний діапазон обсягів виробництва, тобто той рівень виробництва, якого фірма дотримувалась в ми-нулому і для якого є інформація про витрати, і рівень виробни-цтва, який фірма передбачає досягти в майбутньому.

2.         Сукупні витрати та сукупний дохід є лінійними функціями об-сягу виробництва. Припускається, що середні витрати і ціна реалізації одиниці продукції залишаються незмінними. Це при-пущення дійсне лише в межах прийнятного діапазону обсягів виробництва.

3.         Витрати можна точно поділити на постійні і змінні. Точність визначення рівня беззбитковості залежить від того, наскільки правильно розподілено витрати на змінні і постійні. Отже важ-ливим припущенням є припущення про можливість коректного розподілу витрат на постійні і змінні.

4.         Всі інші показники, окрім того, що аналізується, залишаються постійними. Припускається, що змінюється лише той показник або та стаття витрат, що аналізується. Всі інші показники, на-приклад продуктивність, номенклатура продукції, технологія виробництва, рівень цін, залишаються незмінними. Це означає, що якщо ці показники суттєво зміняться, то висновки, зроблені за результатами аналізу беззбитковості, будуть неправильними.

5.         Реалізується лише один виріб або номенклатура залишається постійною. Аналіз беззбитковості передбачає, що або продають одне найменування товару або, у випадку продажу декількох ви-дів продукції, реалізація буде здійснюватися відповідно до за-здалегідь визначеної номенклатури.

6.         Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва. Припускають, що фірма продає стільки продукції, скільки виробляє, тобто при-пускається, що постійні витрати, що мали місце за певний пе-ріод, враховуються як витрати цього періоду. В протилежному випадку враховані постійні витрати не будуть співпадати із фак-тичними постійними витратами. Сума врахованих постійних витрат дорівнює сумі фактичних витрат лише тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Частина 2. Планування і управління прибутком