Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ : Фізіологія сільськогосподарських тварин. Практикум : Бібліотека для студентів

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 
225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 
240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 
255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 
270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 
285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 
300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 
315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 
330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 
345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 
360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 
375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 

магниевый скраб beletage

Вивчення фізіологічних закономірностей полегшується тим, що їх можна відтворювати в експерименті, тому фізіологія вва жається експериментальною наукою. Наукові дослідження в фізіології про-водяться двома методами: аналітичним і синте тичним, а також ба-гатьма методиками, такими, як екстирпація (видалення органів), трансплантація (пересаджування органів), денервація (позбавлення нервів), лігування (перев’язка кро воносних судин і нервів), катете-ризація судин, перфузія органів (наповнення їх різними розчинами), фістульна методика із застосуванням зовнішніх анастомозів, методи-ка електрофізіо логічних досліджень тощо.

Спочатку в фізіологічних дослідженнях переважав аналі тичний метод із застосуванням вівісекції (живосічення). Прик ладом можуть бути гострі досліди, що проводилися на тваринах під наркозом, однак часто одержані дані були неточними.

Видатний експериментатор І. П. Павлов у своїх дослідах почав застосовувати синтетичний метод. Вивчаючи тварин з хронічними фістулами, він і його помічники одержали об’єктивні дані, завдяки яким було оновлено основні фізіологічні положення і майже заново створено вчення про фізіологію травлення.

Багато вітчизняних вчених (С. В. Стояновський, О. В. Квасниць-кий, С. Ю. Ярослав, А. М. Журбенко, А. А. Алієв, О. Д. Синєщоков, О. О. Кудрявцев та ін.) модифікували, вдоско налили павловські методи й використали їх для дослідження не лише лабораторних, а й сільсько-господарських тварин. На основі сучасних досягнень фізики, електро-ніки, кібернетики та інших наук дослідні інститути, зокрема Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, створили прилади та облад нання, які дозволяють проводити експерименти і досліджувати фізіологічні процеси в організмі на високому науковому рівні.

Під час вивчення фізіології студенти мають опанувати ос новні фі-зіологічні методики і навчитися використовувати їх на лабораторно-практичних заняттях.

 

Основні положення фізіологічного експерименту

Піддослідні тварини, їх утримання і фіксація

Для демонстрації фізіологічних процесів і функцій, що мають міс-це в організмі, необхідні піддослідні тварини. Під час екс периментів на лабораторно-практичних заняттях переважно використовують жаб, оскільки їх утримання не потребує значних витрат. Вони є най-кращим об’єктом для проведення операцій, особливо під час ви-вчення фізіології нервів та м’язів, кровообігу, центральної нервової системи. Для дослідження фізіології трав лення, дихання, вищої нер-вової діяльності, аналізаторів вико ристовують собак і сільськогоспо-дарських тварин (овець, телят, свиней, коней). У разі потреби на цих тваринах можна про водити операції накладання хронічних фістул на різні відділи шлунково-кишкового тракту.

Тварин слід обирати здорових, з коротким волосяним пок ривом і широкою грудною кліткою. Для експериментів можна використо-вувати мишей, пацюків, кролів, курей, голубів та пі ших тварин. Всі вони потребують належного утримання, году вання, догляду, особли-во тварини з хронічними фістулами.

 

Рис. Жаб краще селити у віварії восени, коли вони мають добрий фі-зіологічний тонус. Взимку їх слід утримувати у ваннах з про точною водою. Зафіксувати цих тварин під час експерименту не важко. Спо-чатку роблять декапування, тобто ножицями від різають верхню ще-лепу жаби позаду очей (рис. 1, а), а потім їх знерухомлюють, руйну-ючи спинний мозок (рис. 1, б). В екс периментах, де необхідно мати неушкоджений спинний мозок, жаб фіксують шпильками на корко-вих дощечках. В разі потреби їх нарко тизують під скляним ковпаком, куди кладуть ватний тампон, змочений ефіром.

 

Фізіологія сільськогосподарських тварин. Практикум

 

Кролів і собак фіксують на дош ках

з головотримачами та отворами для

мотузок (рис. 2). Для фіксації великих

тварин використовують спеціальні

станки (рис. 3). У разі їх відсутності

тва рин тримають за допомо гою мотузної петлі або прив’язують за роги. Якщо цього недостатньо, використовують

Рис. 2  відвер таючі засоби — здавлю вання но

согубного дзер кала пальцями, носови-ми щипцями (рис. 4, а) або носовим затискачем Кульсієва (рис. 4, б). Під час небольових дослід жень на конях необхідно підняти одну з пе-редніх кінцівок, зігнути її у зап’ясному суглобі й зафік сувати (рис. 5). При проведенні операцій в грудній і черевній порожнинах тварин фіксують в станках, спеціально виготовлених для різних видів тварин (рис. 6, а — стіл Виноградова, б — стіл Гайдановського і Розенблюма). Перед цим їх знерухомлюють за допомогою загального наркозу або місцевої анестезії. Це необ хідно в разі виконання гострих дослідів, після яких тварина уме ртвляється значною дозою наркотичної речо-вини.

Овець, кіз, телят най-краще наркотизувати пе-рорально (через рот) ал-коголем — розбавленим спиртом (40%-й) або горіл-кою з розрахунку 1,5–2 мл на 1 кг живої маси.

Собак наркотизують Рис.  

ін га ляцією суміші ефіру

з хлорофор мом в співвідношенні 1:3, попередньо

ввівши під шкіру 1%-й солянокислий морфін з розрахунку 1 мл на 1 кг живої

маси. Коли тварина вже

перебуває в сонливому стані, їй на морду накладають   Рис.  

 

Основні положення фізіологічного експерименту

Рис. 5  Рис. маску з ватним тампоном, змоченим сумішшю ефіру з хло роформом. Слід пам’ятати, що введення морфіну в собак може викликати блю-вання і дефекацію, тому їх краще наркотизувати на подвір’ї. Крім того, собак можна наркотизувати також ін’єкцією в черевну порож-нину етаміналом натрію. Для невеликої собаки необхідно 3 таблетки по 0,1 г, а для великої — 4–5, які слід розчинити в 20 мл теплої води і ввести в черевну порожнину. Сон настає через 15–20 хв.

Під час операцій на поросятах (накладання хронічних фістул на жовчний міхур і дванадцятипалу кишку) застосовують ком бінований наркоз з алкоголю та інгаляцію сумішшю ефіру з хло роформом.

Прилади, інструменти і розчини, що використовують у фізіологічних експериментах

Для вивчення такого фізіологічного процесу, як подраз нення, що відбувається в м’язах і нервах, застосовують індук ційний струм. Елек-тричний подразник кращий за інші тому, що навіть в разі його трива-лої дії тканина не змінює своєї структури. Крім того, за природою цей подразник близький до нервових імпульсів і його можна градуювати. Джерелом струму може бути акумулятор, а зміну сили струму і час-тоту подразнень забезпечує індукційна котушка з електромагнітним перервником (рис. 7, де 1 — шкала, 2 — клеми вторинної котушки; 3, 4 — котушки; 5, 7 — верхня і нижня клеми котушки; 6 — електромаг-нітний перервник). Змінюючи відстань між вторинною та первинною котушками, можна посилити чи послабити індукційний струм, час ін-дукційних ударів зменшується зі зближенням котушок.

 

Фізіологія сільськогосподарських тварин. Практикум

 

 

 

Рис. Останнім часом для подразнення нервів і м’язів викорис товують випрямлячі, що перетворюють змінний струм на пос тійний. Ще кра-щими електростимуляторами є прилади, що доз воляють градую-вати силу струму та забезпечувати різну частоту подразнення. Для подібних ритмічних подразнень викорис товують також метрономи (рис. 8, де а — простий: 1 — коро мисло, 2, 5 — дротики, 3, 4 — чашки з ртуттю; 6 — клема, 7 — ключ; 8 — вимикач; б — електричний: 1 — ди-намік; 2 — відмітчик).

При проведенні фізіологічних дослідів з подразнення тканин (м’яза чи нерва), крім акумулятора і проводів, треба мати елек троди, які використовують для подразнення тканин імпульсним або змінним струмом. Їх виготовляють з міді, срібла, платини, нікелю, нержавію

Рис. 8  

 

Основні положення фізіологічного експерименту

Рис. чої сталі. Найкращі електроди ті, що не окис люються і не викликають додаткових подразнень. Електроди бувають стимулюючі й відвідні. За формою вони можуть бути різ ними (рис. 9, а–в). На практичних заняттях можна корис туватися стимулюючими електродами з мідно-го дроту діаметром 0,2–0,5 мм. Електроди ізольовано і нерухомо фік-сують в ебонітовій, корковій, гумовій чи дерев’яній пластинці. Для зручності одні кінці проводів загинають, а інші — фіксують клемами або при паюють до проводів.

При постійному струмі для запобігання явищам поляризації за-стосовують неполяризуючі електроди, які завжди виготов ляють перед початком досліду (рис. 9, г). Вони складаються з двох скляних трубо-чок довжиною 3–4 см діаметром 3 мм 1, насиченого розчину сульфа-ту цинку 3, цинкової емальгованої пластинки 4, яку виготовлюють, занурюючи цинкову пластинку на кілька хви лин в 10 %-й розчин сір-чаної кислоти, а потім ртуть, каоліну 2, замішаного на розчині Рінгера або 0,6%-му розчині NaCl, яким закривають кінці скляної трубочки. В деяких випадках пробку роблять з гіпсу, в який вставляють м’яку волосяну щіточку. Пробки також можна виготовити з желатину або агар-агару, використовуючи при цьому фізіологічний розчин.

Різні фізіологічні показники часто реєструються спеціа льними приладами із записувальними пристроями. Найчастіше механічні рухи записують на кімографі (рис. 10, який склада ється з барабана 5, насадженого на вісь 3, що обертається за допомогою годинникового механізму, який заводиться ключем, надітим на штифт 6). Під бараба-ном на осі знаходиться диск 4, який приводиться в рух валиком осі  

Фізіологія сільськогосподарських тварин. Практикум

 

 

Рис. протяжні механізми (рис. 11, які складаються з підставки 1; борта 2; ебонітового валика 3; елект-ромотора 4; приймальної та по-давальної котушок для паперо вої стрічки 5, 6; столика 7; штатива 8 капсули Марея 9; відмітника часу 10; трансформатора 11). Основна вимога до кімографа — це рівно-мірність обертання циліндра.

Перед дослідом на барабан кімографа наклеюють білий гля-нсовий папір і вкривають са жею за допомогою лампи з ши роким ґнотом. Після запису стрічку кі-мографа фіксують в 5%-му спир-товому розчині ка ніфолі або 3%-му спиртовому розчині шелаку і висушують. Для фіксації стрічки кімографа можна використовува

 

 

Рис. годинникового механізму. Швид-кість руху барабана залежить від розміщення валика на осі, чим він ближче до центра, тим барабан рухається швидше, а чим ближче до периферії — тим по вільніше. Швидкість руху бара бана можна змінювати регуля тором обертів, насадки-флюгера 2, які можуть бути різного розміру. Якщо ре-гулятор обертів зняти, то бара-бан кімографа ру хатиметься з максимальною швидкістю. При тривалому за писі рухових функ-цій викорис товують кімографи з додатковими циліндрами на шта-тиві видовжувача або стрічко

 

 

Основні положення фізіологічного експерименту

Рис. ти биті грамофонні платівки або роз чин з 60 г каніфолі, 0,5 г воску і 1 л бензину. При фіксації не обхідно, щоб закопчена стрічка рівномірно змочувалася згаданими розчинами і лежала зако пченим боком вгору.

Скорочення м’язів за писують на міографі (рис. 12) різних систем (прямих 1, кутових 2) залежно від характеру скорочення. Частіше ви-користовують двоплечий важіль Енгельмана, у якому коротке плече з’єднується з м’язом під прямим кутом, а довге — закінчується пе-ром. Довжина плечей важеля впливає на амплітуду запису скорочень м’яза. Важелі виго товляють з легкого матеріалу (соломи, целулоїду, алюмінію та ін.).

Іноді запис кривої фізіологічного явища роблять за допо могою повітряного методу передачі, застосовуючи капсулу Марея (рис. 13). Вона складається з круглої металевої чашечки з відростком, яка зверху закривається тоненькою гумовою мем браною 1. Посередині неї розмі-щена підпірка, на яку спирається рухомий важіль 2. Відросток кап сули гумовою трубкою сполу чається з відростком другої кап сули. Остан-ня може бути різної форми і вводиться в порож нинний орган або

 

Фізіологія сільськогосподарських тварин. Практикум

 

фіксується на тілі тварини

(пневмограф). Зміна тиску

повітря в другій капсулі,

яка виникає під час роботи

органа, передається на першу капсулу. Виникає коливання гумової мем брани

Рис. 13           капсули Марея і важеля,

яке записується кінцем його на стрічці кімографа.

Реєструючі прилади, бюрет ки, пробірки, колби закріплюю ться на універсальному штативі (рис. 14). Наявність на ньому макро- і мік-рогвинтів, а також системи рухливих важелів і стійок робить його не-замінним при про веденні різних фізіологічних дос лідів.

 

Моторну функцію рубця жуй-них тварин записують на руміногра-фі Горянової (рис. 15), який склада-ється з барабана 2 з го динниковим механізмом, металевого стрижня 3, подовжувача 4, шкали 6, розсувної пластинки 1, диска 5. При проведен-ні досліду румінограф закріплюють в лівій го лодній ямці тварини так, щоб диск 5 торкався черевної стінки. Під час скорочення рубця черевна стінка піднімається і тисне на диск стриж ня, з яким рухається перо, запису ючи на барабані скорочення рубця.

Кров’яний тиск в судинах або

тиск в плевральній порожнині,

молочній залозі вимірюють ртутним манометром (рис. 16), який

складається з U-подібної скляної

трубки 1, заповненої ртуттю, поплавка з пером 2 і шкали. В одному

з колін манометра плаває попла-   Рис.  

Основні положення фізіологічного експерименту

 

 

 

Рис.  

вок, з’єд наний з пером. Друге коліно його з’єднується гумовою трубкою з канюлею або голкою, які вводяться в судину або замкнений простір, де ви-мірюється тиск. За шкалою ма нометра можна визначити значення тиску в мі-ліметрах ртутного стовпчика.

Для запису моменту подразнення або часу тривалості дос лід жуваної ре-акції застосовують механічні й елек-тричні відмітчики часу. В механічного відмітчика часу основною частиною є годинниковий механізм. Кулачковий пристрій, що розміщений на осі годин-никового механізму,дозволяє періо-дично змінювати плече пера. Прикла-дом пристрою такого типу є хронограф Жаке (рис. 17, де 1 — годинниковий механізм, 2 — перо).

Рис.  

 

Фізіологія сільськогосподарських тварин. Практикум

 

 

 

Рис. Електромагнітні відмітчики часу (рис. 18) є різних кон струкцій, проте принцип роботи їх подібний. Основною їх части ною є електро-магніт 1, обмотка якого вмикається в коло постій ного струму (акуму-лятор 3–5 В), якоря із записувальним важелем 2. При проходженні струму якір притягується до електромагніта, опускаючи записуваль-ний важіль, який робить відмітку на кі мографі. Коли струм перестає проходити, пружина повертає якір в попереднє положення. Залежно від кількості електромагнітів і важелів електричні відмітчики бува-ють одинарні, подвійні, пот рійні.

Комбінований відмітник ча су (рис. 19) дозволяє відзнача ти час з проміжками 1–5 с, які встановлюють шляхом натис кання відповід-ної кнопки на щитку. Комбінований перерив ник, крім відмітки часу, має ще чотири електровідмітчики, що реєструють на кімографі час

 

Рис. 18  

Основні положення фізіологічного експерименту

 

 

Рис. дії зов нішніх подразників (світло, дзвоник). Прилад використо вують при вивченні вищої нер вової ді-яльності тварин. Механічні дії перетворюються на електричні за допомогою різних датчиків. Вони дозволяють перетворювати різні фізичні величини на еквівалентні електричні сигнали і записувати за до помогою звичайних реєстрато-рів. Це дає змогу реєструвати такі фізіологічні показники, як тиск крові, насичення її киснем, кровонаповнення органів, тони і шуми сер-ця, пульс, температуру, зміни вмісту водневих іонів, скорочення м’язів, зміну центра ма си тіла внаслідок перерозподілу крові в організмі тощо. Фізіологічний ефект можна перетворити в електричний в дослі-дах з графічною реєстрацією секреторної діяльності окре мих органів (слинних залоз, шлунка, нирок, молочної залози) (рис. 20, де 1 — ка-тетер; 2 — краплезамикач, 3 — електромагніт-відмітчик). В приладі коло електромагнітного відмітчика за микається падаючою краплею секрету.

 

 

Рис.  

 

Фізіологія сільськогосподарських тварин. Практикум

Для проведення фізіологічних експериментів використо вують різні хірургічні інструменти — ножиці, скальпелі, голки, провідники, пінцети, затискачі, зонди, пилки, долота, трепани, трефіни, гострі ло-жечки, гачки, троакари, ранорозширювачі, голкотримачі, щипці для кісток, корцанги, жоми, хірургічні гол ки. Інструменти стерилізують шляхом кип’ятіння. Необхідно ма ти перев’язувальний та шовний ма-теріали.

При проведенні лабораторно-практичних занять студенти ви-користовують різні прилади, які описані в курсі фізіології сіль сь-когосподарських тварин.

Зазначимо, що в ході фізіологічних експериментів виникає необ-хідність періодично зволожувати тканини, зокрема м’язи і нерви, а також різні органи водним розчином солей. Осмо тичний тиск цих розчинів має відповідати осмотичному тиску крові. Це так звані ізо-тонічні (фізіологічні) розчини, в яких вміст солей такий, як в крові чи міжклітинній рідині. До їх складу вхо дить вода та хлорид натрію (0,85 %). Залежно від мети експе рименту до такого розчину додають мінеральні та органічні речовини (табл. 1).

Таблиця Вміст солей в розчинах під час дослідів на холодно і теплокровних тваринах

 

Речовина       Розчин Рінгера для

холоднокровних

тварин            Розчин Рінгера-Локка для тепло-кровних тварин           Розчин Тіроде

для теплокровних

тварин

НО      100 мл            100 мл            100 мл

NaCl    0,65 г  0,9 г    0,8 г

KC1    0,014 г            0,042 г            0,02 г

CaCL  0,013 г            0,024 г            0,02 г

NaHCO,         0,02 г  0,02 г  0,02 г

Na.HPO.         —        —        0,005 г

MgCL  —        —        0,01 г

Глюкоза         —        0,1 г    0,1 г

Кисень           —        Насичення киснем    Насичення киснем