11.8. Методи ціноутворення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 

Загрузка...

В своїй діяльності підприємство може зіткнутися з досить неординарними ситуаці-ями на ринку. Відповідно до кожної ситуації воно повинно застосовувати різні стратегію і тактику поведінки. Так, прагнення до вижи-вання підприємства в жорсткому ринковому середовищі змушує його йти на цінові посту-пки доти, доки ціна покриває витрати.

Якщо пріоритетом розвитку підприємст-ва є досягнення високих поточних фінансових показників, воно встановлює ціну на товар, здатну забезпечити максимальне надходження поточного прибутку і готівки, а також максимально відшкодувати витрати. Завоювання лідерства за показниками частки ринку змушує підприємства, які є ринковими претендентами, йти на максимально можливе зниження цін.

Попит, як правило, визначає максимальну ціну, яку підприємство може запроси-ти за свій товар. Мінімальна ціна товару визначається витратами на його виробницт-во. Ціна на товар повинна повністю покривати всі витрати на його виробництво і збут, включаючи справедливу норму прибутку за докладені зусилля і ризик. На встанов-лення цін впливають також ціни конкурентів та їх ринкова реакція. Знаннями про ціни і товари конкурентів підприємство може скористатися при розробці власної політики ціноутворення.

Основним методом ціноутворення на підприємстві є модель «середні витрати плюс прибуток», відповідно до якої здійснюється нарахування визначених націнок на повну собівартість товару. Схематично ця модель може бути представлена форму-лою (11.24):

 

Ц=С + П + ПДВ + АЗ + ПП+ТН+М, грн,

 

(11.24)

 

вони залучаються підприємством

де Ц – ціна одиниці продукції; С – повна собівартість одиниці продукції; ПДВ – податок на додану вартість; АЗ – акцизний збір (якщо товар підакцизний); ПП – вартість послуг посередників (якщо для товаропросування на ринку);

ТН – інші торговельні надбавки до ціни (на реалізацію продукції в мережі роз-дрібної торгівлі, в магазинах тощо); М – мито (якщо продукція експортується).

 

У ринковій економіці важливо визначити величину планового прибутку. Як пра-вило, цю величину обчислюють на основі встановленої на кожному підприємстві для кожної одиниці товару норми прибутковості (рентабельності).

Іншим досить поширеним методом ціноутворення є розрахунок ціни на основі

аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку. Цей метод ціноутво-рення ґрунтується на графіку беззбитковості (рис. 11.1).

 

Спектр прибутків

 

СЗАГ

QЕФ

Витрати (С), дохід (Д), прибуток (П)

Обсяг виробництва (Q) Рис. 11.1. Визначення беззбиткового та ефективного обсягів виробництва

На підставі обчисленої калькуляції собівартості конкретної одиниці продукції ро-зраховується її беззбитковий обсяг виробництва (QБ), при якому підприємство ще не отримує гарантованого прибутку, але вже й не несе збитків. Він визначається за фо-рмулою (11.25):

QБ =   С         ; у натуральних одиницях,   (11.25)

де СУП - сума умовно-постійних витрат на весь обсяг продукції, грн;

СЗМ од - сума умовно-змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн на одиницю продукції.

Отже, знаючи точку беззбитковості для виробництва конкретного виду продукції, можна обчислити граничну ціну для покриття всієї суми виробничих витрат за фор-мулою (11.26):

ЦОД=С     + СЗМОД, грн за виріб.            (11.26)

Ефективний обсяг виробництва продукції (0ЕФ) забезпечує підприємство прибут-ком. Він розраховується виходячи із суми планового прибутку (ППЛ), що його одержує підприємство при заданому рівні рентабельності, тобто за формулою (11.27):

ОЕФ = Ц У О П Д+_С ПЛ   ' у натуральних одиницях.   (1! 21)

Винайдення ефективного обсягу виробництва продукції дає можливість визна-чити ціну, яка б забезпечила підприємству відшкодування всіх витрат та надходжен-ня певного прибутку. Така ціна обчислюється за формулою (11.28):

ЦОД = С УП + Ппл + СЗМОД ^ грн за виріб       (11 28)

Такий метод ціноутворення вимагає від підприємства розгляду різних варіантів встановлення цін, впливу на обсяги збуту продукції, необхідні для подолання точки беззбитковості й одержання планового прибутку.

Крім визначених аналітичних підходів існує значний перелік вербальних методів ціноутворення. Встановлення ціни може здійснюватися на основі цінності товару. У цьому випадку основним фактором ціноутворення є сприйняття товару покупцем, а не витрати товаровиробника. Для формування у свідомості споживачів позитивного представлення про цінність товару використовують маркетингові нецінові прийоми впливу. Ціна в цьому випадку відтворює ціннісну значимість товару.

При ціноутворенні за рівнем поточних цін підприємство керується цінами конку-рентів і менше уваги звертає на показники власних витрат. Ціна в такому разі може бути встановлена на рівні, вищому чи нижчому за рівень цін основних конкурентів.

Перед встановленням остаточної ціни підприємство повинно розглянути ряд додаткових факторів, зокрема:

- психологію ціносприйняття (престижність товару, вираження цін непарним числом тощо);

-          політику цін (ціновий образ підприємства, надання знижок з ціни, реакцію на цінову політику конкурентів);

-          вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності (оптових і роздрібних тор-говців, торговельного персоналу, конкурентів, постачальників, державних службовців).

Слід зауважити, що під впливом науково-технічного прогресу з'являються нові технології, упровадження яких позначається на розробці нових видів продукції. У зв'язку з цим виникає проблема встановлення цін на нові види продукції.

Принципово нові продукти - вперше освоєні на підприємстві товари, що не ма-ють аналогів серед існуючих видів продукції. Вони призначені для задоволення нових потреб споживачів.

На нові продукти ціна встановлюється, виходячи з її верхньої і нижньої межі.

Верхня межа ціни (ЦВЕРХ) встановлюється з тих міркувань, що споживачу прид-бання нового товару вигідніше, ніж придбання аналога, що випускається на ринку, за формулою (11.29):

ЦВЕРХ=ЦАН+ЕСП, грн,     (11.29)

де ЦАН - ціна найближчого аналога нового товару; ЕСП - споживчий ефект.

Нижня межа ціни (ЦНИЖН) визначається інтересами виробника і обчислюється за базисом ціни, тобто включає сукупні виробничі витрати на виготовлення продукції, плановий прибуток за встановленим рівнем рентабельності та податок на додану вар-тість. Її можна розрахувати за формулою (11.30):

ЦНИЖН = С + ЕВИР =С + П + ПДВ, грн, (11.30)

де ЕВИР - ефект від виготовлення продукції (ефект виробника).

Обчисливши верхню і нижню межі, товаровиробник може встановити будь-яку з них. Також він може встановити ринкову ціну на новий товар як середньозважену ве-личину суми вказаних рівнів. Крім того, ціна виготовленої нової продукції може ви-значатися з урахуванням коефіцієнта розподілу ефекту від нової продукції (α) за фор-мулою (11.31):

ЦНИЖН =С + а-ЕВИР, грн, (11.31)

Однак, на практиці вкрай важко встановити і тим паче розподілити ефект від споживання нової продукції. Очевидним є також те, що якщо у виробника немає при-буткового інтересу у виробництві нової продукції, він її виготовляти не буде.