11.4. Методи каль-куляції собівартості продукції на підприємстві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 

Загрузка...

 

Як було визначено в п.11.2, усі вироб-ничі витрати розділяються на витрати пря-мих матеріалів, прямої праці і загальновиро-бничі накладні витрати. Якщо перші дві групи відносяться до прямих змінних витрат (без-посередньо відносяться на виготовлену про-дукцію), то загальновиробничі накладні ви-трати є змішаними (включають як змінну, так і постійну компоненти).

 

Змінні виробничі накладні витрати варто відносити на собівартість готового продукту, тому що вони включають витрати на силову енергію, непрямі матеріали, упакування, контроль якості тощо. разом з тим постійні виробничі витрати потребу-ють розподілу за такими варіантами:

-          включення їх до складу виробничої собівартості рівномірно;

-          віднесення їх на сукупність витрат, пов'язаних з реалізацією продукції в конк-ретний період, подібно до збутових і адміністративних витрат.

Іншими словами, ключовим питанням оцінки собівартості продукції є вибір пері-оду для віднесення постійних виробничих витрат: періоду їх фактичної появи чи пері-оду реалізації продукції.

Існує два методи калькуляції собівартості:

1)         метод поглинених витрат, при якому усі виробничі витрати (змінні і пос-тійні) відносяться на собівартість виробленої продукції і пропорційно розподіляються між реалізованою продукцією і продукцією, що залишилась на складі;

2)         метод прямих витрат, при якому змінні витрати відносяться на вироблену продукцію, а постійні витрати відносяться на реалізовану продукцію.

Для того щоб зрозуміти принципове розходження між цими підходами, варто пам'ятати, що із загального обсягу виробленої продукції тільки частина реалізується (приносить дохід), а інша частина залишається на складі. Це є типовою ситуацією сьогодення. Адже стовідсотково спрогнозувати і спланувати виробничо-господарську діяльність конкретного підприємства в часі неможливо.

При застосуванні методу прямих витрат постійні виробничі витрати – це витра-ти, пов'язані зі сприянням виробництву, а не з випуском конкретних одиниць продук-ції. Тому їх варто враховувати як витрати конкретного періоду і відразу списувати на

реалізовану в даному періоді продукцію. При застосуванні методу поглинених витрат для оцінки запасів на складі необхідно враховувати постійні виробничі витрати, не-обхідні для виробництва продукції.

ПРИКЛАД 11.2. Підприємство виготовляє один вид продукції. Його діяльність характеризу-ється такими показниками: ціна за одиницю продукції (без ПДВ) – 11 тис грн; змінні витрати на одиницю продукції – 8 тис грн; постійні виробничі витрати за місяць – 240 тис грн; нормальний рі-вень виробництва – 150 виробів; адміністративні і збутові витрати на місяць – 100 тис грн. Обсяг виробництва продукції по місяцях: 1, 2, 3, 4 місяці – 150 виробів; 5 місяць – 170 виробів; 6 місяць – 130 виробів. Обсяг реалізації готової продукції по місяцях: 1 місяць – 140 виробів; 2 місяць – 130 ви-робів; 3 місяць – 160 виробів; 4 місяць – 150 виробів; 5, 6 місяці – 160 виробів. При цьому до початку оціночних операцій склад був порожній.

РІШЕННЯ. Здійснимо порівняльний аналіз розрахунку собівартості і прибутку в кожному міся-ці за допомогою методів прямих та поглинених витрат.

У табл. 11.7 представлені результати розрахунку відповідно до методу прямих витрат.

У табл. 11.8 аналогічні розрахунки здійснені за допомогою методу поглинених витрат.

Таблиця 11.7 Розрахунок прибутку за методом прямих витрат

 

Номер місяця 1          2          3          4          5          6

Запаси на початок    0          80        240      160      160      240

Змінні витрати          1 200   1 200   1 200   1 200   1 360   1 040

Запаси на кінець       80        240      160      160      240      0

Сумарні змінні витрати        1 120   1 040   1 280   1 200   1 280   1 280

Постійні виробничі витрати           240      240      240      240      240      240

Собівартість   1 360   1 280   1 520   1 440   1 520   1 520

Виручка від реалізації           1 540   1 430   1 760   1 650   1 760   1 760

Валовий прибуток    180      150      240      210      240      240

Загальновиробничі витрати            100      100      100      100      100      100

Чистий прибуток      80        50        140      110      140      140

Таблиця 11.8 Розрахунок прибутку за методом поглинених витрат

 

Номер місяця 1          2          3          4          5          6

Запаси на початок    0          96        288      192      192      282,35

Виробничі витрати   1 440   1 440   1 440   1 440   1 600   1 280

Запаси на кінець       96        288      192      192      282,35 0

Собівартість   1 344   1 248   1 536   1 440   1509,65           1562,35

Виручка від реалізації           1 540   1 430   1 760   1 650   1 760   1 760

Валовий прибуток    196      182      224      210      250,35 197,65

Загальновиробничі витрати            100      100      100      100      100      100

Чистий прибуток      96        82        124      110      150,35 97,65

Принципове розходження між розрахунковими схемами досить очевидне з наведених у табли-цях 11.7-11.8 даних. Разом з тим слід зазначити, що відповідно до обох схем сумарна величина при-бутку за півріччя однакова і складає 660 тис грн. Отже, у загальному підсумку підприємство нічого не втрачає і нічого не виграє.

Особливості застосування методу поглинених витрат:

-          найчастіше застосовується на українських підприємствах;

-          використовується для оформлення зовнішньої звітності;

-          ґрунтується на розподілі усіх складових собівартості за видами продукції, тобто передбачає розрахунок повної собівартості продукції;

-          передбачає розподіл витрат на прямі і непрямі;

-          передбачає оцінку запасів готової продукції на складі за повною собівартістю.

Разом з тим, при використанні цього методу існує можливість спотворення реа-льної собівартості окремих видів продукції, тому що непрямі витрати розподіляються за видами продукції відповідно до визначеної бази, що призводить до необґрунтова-ного встановлення цін на продукцію.

Метод поглинених витрат використовують в тих випадках, коли:

-          на підприємстві виготовляють один продукт чи кілька продуктів в невеликому обсязі;

-          сума загальновиробничих витрат істотно змінюється з часом;

-          підприємство має довгострокові контракти на виконання певного обсягу робіт.

Особливості застосування методу прямих витрат:

-          метод є невід'ємною частиною управлінського обліку;

-          ґрунтується на обліку конкретних виробничих витрат;

-          всі постійні витрати відносяться на фінансовий результат і не розподіляються за видами продукції;

-          передбачає розподіл витрат на постійні і змінні;

-          дає можливість здійснювати аналіз беззбитковості;

-          передбачає оцінку запасів готової продукції на складі тільки за змінними ви-тратами;

-          дає можливість гнучко підходити до процесу ціноутворення.

Крім того, метод прямих витрат дає можливість визначити прибуток, який при-носить продаж кожної додаткової одиниці продукції і, відповідно, планувати ціни і знижки на визначений обсяг продажів.