10.4. Інноваційний потенціал підприємства і показники його оцінки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 

Загрузка...

Відтак, кожне підприємство повинно прагнути до формування відповідного інно-ваційного потенціалу, під яким розуміють здатність підприємства забезпечувати виро-бничі процеси новими технікою, технологією та спроможністю випускати нові товари (пос-луги). Отже, інноваційний потенціал – су-купність науково-технологічних, виробничих, фінансово-економічних, соціальних та куль-турно-освітніх можливостей країни (галузі, ре-гіону, підприємства), необхідних для забезпе-чення інноваційного розвитку економіки. Для постійного відновлення інноваційного потенціалу слід здійснювати безпе-рервний моніторинг інноваційної діяльності як в межах підприємства, так і на рівні га-лузі, регіону, країни тощо.

Моніторинг інноваційної діяльності – систематичний збір, обробка та аналіз

інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів щодо сти-мулювання і регулювання інноваційної діяльності в країні (регіоні, галузі, на підпри-ємстві), результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Узагальнена інформація про хід реалізації пріоритетних напрямів інноваційного розвитку України щорічно до 1 квітня подається Кабінетом Міністрів України до Вер-ховної Ради України і містить такі показники:

-          обсяг інноваційних капіталовкладень відносно до річного рівня амортизацій-них відрахувань;

-          розмір доходу від інноваційних капіталовкладень за рік відносно до обсягу ін-новаційних капіталовкладень;

-          розмір сукупного фінансування розвитку науки і техніки відносно до річного рівня ВВП;

-          обсяг продажу новоствореної продукції за рік відносно до річного загального обсягу продажів товарів (послуг);

-          кількість винаходів на 1 мільйон населення;

-          кількість впроваджених за рік винаходів відносно до їх загальної кількості.

Оцінка інноваційного потенціалу є надзвичайно складною проблемою, оскільки

на практиці важко достовірно оцінити перспективність інноваційних ідей та спрогно-зувати інтенсивність їх впровадження у виробництво. Крім того, проблема поглиблю-ється через складний механізм розрахунку доцільності втілення тієї чи іншої іннова-ційної ідеї. Але на сучасному етапі розвитку економічної науки існують достатньо ре-зультативні методики оцінки перспективності здійснення інноваційних проектів, які власне і викладені в наступному параграфі.

 

 

етапи здійснення я , ,

оцінка ефективно-

ступеня ризику

Успішний розвиток підприємства пов'я-заний з рішенням проблем підвищення його конкурентоспроможності, а саме:

-          поліпшення якісного стану сировин-ної бази;

-          розширення виробничої сфери дія-льності;

-          скорочення витрат на всіх ланках ви-робничого процесу.

Рішення цих проблем взаємопов'язано з інноваційною діяльністю підприємства.

наліз зовнішніх і внутрішніх умов функціонування підприємства показує, що іс-нує ряд факторів, які впливають на підвищення виробничих витрат. До таких факто-рів відносять погіршення якості ресурсної бази, зростаючі вимоги до екологічної без-пеки, а також діючу систему обліку витрат. Найвпливовішим з них є незадовільна (недостатня) забезпеченість ресурсами. У зв'язку з цим перед кожним підприємством виникає завдання щодо якісного забезпечення приросту запасів та ефективного їх використання. Вирішення такого завдання знаходиться у площині НТП, зокрема в проведенні прикладних дослідно-розвідницьких робіт.

Іншим вирішальним фактором підвищення конкурентоспроможності підприємст-ва є збільшення частки ринку збуту продукції. Ця проблема звужується, якщо воно використовує інновації, які скорочують виробничі витрати за монопродуктовими біз-нес-лініями, а також інновації в сфері маркетингу і збуту.

Аналіз науково-технічної діяльності провідних підприємств показує, що в ре-зультаті їх інтеграції створюється ряд переваг для проведення досліджень і розробок.

По-перше, більшість «істотних» інновацій, що приводять до скорочення вироб-ничих витрат чи збільшення обсягу продажів, вимагають, як правило, проведення комплексу науково-дослідних робіт, іноді навіть фундаментальних досліджень, які супроводжуються значними фінансовими ризиками і значними інвестиціями.

По-друге, основною проблемою підвищення технологічного рівня підприємства за рахунок інноваційного фактора є проблема швидкого впровадження у виробницт-во науково-технічних досягнень.

По-третє, для рішення масштабних науково-технічних проблем на підприємст-ві необхідно володіти достатнім науково-технічним потенціалом, у тому числі кадро-вим, за умов вертикальної інтеграції, що сприяє встановленню тісних зв'язків науко-во-технічної сфери, виробництва і маркетингу.

Але, загальновідомо, що доцільність використання технологічних інновацій по-винна підтверджуватися розрахунками їх економічної ефективності. Визначення ефек-тивності інновацій здійснюється на всіх етапах їхнього створення і використання: на етапі здійснення науково-дослідних робіт (НДР), дослідно-конструкторських розробок (ДКР), в період виготовлення зразків, включаючи підготовку виробництва нових техніч-них засобів, а також в процесі використання їх споживачем. На різних стадіях іннова-ційного процесу визначають потенційний, очікуваний, планований і фактичний ефекти.

При створенні і впровадженні інновацій досягаються різні результати, які можна класифікувати в такий спосіб:

1. У науково-технічній сфері: відкриття нових явищ, закономірностей їхнього

розвитку, виявлення можливостей використання в народному господарстві. Вони ви-міряються кількістю інформації, що міститься в наукових звітах, дисертаціях, автор-ських свідоцтвах і патентах на відкриття та винаходи, в науково-технічних виданнях (журнали, монографії), державних стандартах на нову продукцію і технологічні про-цеси, кресленнях на нову продукцію тощо.

2. В інноваційній сфері:

-          уречевлені результати: створення нових видів продукції, технологічних про-цесів, нових видів матеріалів і енергії, нових форм організації виробництва, праці й управління тощо;

-          економічні результати: зростання продуктивності праці і випуску продукції, поліпшення якості продукції, підвищення фондовіддачі, зменшення собівартості про-дукції, збільшення прибутку і рентабельності;

-          соціальні результати: поліпшення умов праці, підвищення кваліфікації пра-цівників, зміна структури кадрів, підвищення рівня добробуту промислово-виробничого персоналу, поліпшення рівня життя тощо;

-          екологічні результати: зменшення шкідливого впливу виробництва на на-вколишнє середовище, раціоналізація використання природних ресурсів тощо;

- політичні результати: зміцнення обороноздатності країни та її економічної незалежності.

З комерційної точки зору інноваційний проект можна розглядати як інвестицій-ний, спрямований на одержання прибутку. Незважаючи на те, що реалізація іннова-ційних заходів може здійснюватися як за рахунок капітальних вкладень, так і за раху-нок експлуатаційних витрат, оцінку економічної ефективності інновацій пропонується здійснювати виходячи із загальних принципів оцінки інвестиційних проектів з ураху-ванням деяких особливостей, властивих інноваційним проектам.

Послідовність оцінки інноваційного проекту схематично зображена на рис. 10.3.

 

ПЕРШИЙ ЕТАП                               ДРУГИЙ ЕТАП

 

                       

 

Оцінка суспільної значимості проекту      

            Визначення організа-ційно-економічного

механізму реалізації

проекту і складу його учасників. Опрацю-

вання схеми фінансу-вання проекту

+                    —        

           

 

            Інноваційний проект не

ефективний, його слід

відкинути після відпові-

дних розрахунків      

 

            1         

           

 

^         

           

 

Оцінка суспільної ефективності проекту   

           

 

+                       —     

            _          +

,           1         

                       

 

            '                                   "

Оцінка комерційної ефективності проекту                        Оцінка ефективності проекту для учасників

+                      -         

            _          +

 

            Розгляд і оцінка варіан-

►    тів підтримки проекту.

Оцінка комерційної

ефективності проекту з

урахуванням підтримки      

           

 

                       

                                  

                       

            '                      

                       

           

            '                      

           

           

            Проект

слід

відкинути                  

           

            +                     —           ►    

           

           

                                                          

            1          '          

            РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ      

Рис. 10.3. Концептуальна схема оцінки ефективності інноваційного проекту

Перед здійсненням оцінки ефективності експертами визначається суспільна значимість проекту. Суспільно значимими вважаються великомасштабні, народного-сподарські і глобальні проекти. Для проектів, що мають суспільну значимість, спочат-ку розраховується суспільна ефективність, потім – комерційна. При недостатній ко-мерційній ефективності розглядаються можливості застосування різних форм підт-римки проекту, які дозволяють підвищити комерційну ефективність до прийнятного рівня. Розрахунок суспільного ефекту інноваційного проекту має сенс у ряді випадків.

По-перше, необхідність розрахунку суспільної ефективності виникає, якщо інно-ваційний проект реалізується в рамках державних (регіональних) цільових науково-технічних програм, коли паралельно слід ураховувати соціальні, екологічні, політичні та інші ефекти його реалізації.

По-друге, такий розрахунок слід здійснювати для виявлення впливу економічно-го механізму на реалізацію інновацій, що визначається на основі порівняння показни-

ків суспільної і комерційної ефективності, обчислених в однакових реальних ринкових цінах. Якщо комерційна ефективність виявляється задовільною, то рекомендується переходити до другого етапу оцінки.

Основними принципами оцінки ефективності інноваційного проекту є:

-          розгляд інноваційного проекту протягом усього життєвого циклу (розрахунко-вого періоду) – від проведення передінвестиційних досліджень до його припинення;

-          моделювання потоку продукції, ресурсів і коштів;

-          порівнянність умов здійснення різних проектів (варіантів проекту);

-          принцип позитивності і максимізації ефекту;

-          урахування економічної нерівноцінності здійснюваних витрат і одержуваних результатів у різні моменти часу;

-          урахування виключно майбутніх витрат і надходжень включаючи витрати, по-в'язані із залученням раніше створених виробничих фондів, а також майбутніх втрат, викликаних здійсненням проекту.

Інноваційний проект, як будь-яка фінансова операція, породжує грошові потоки. Грошовий потік інноваційного проекту представляє собою залежність від часу гро-шових надходжень і платежів при його реалізації. В кожному періоді значення грошо-вого потоку характеризується грошовими надходженнями (результатами у вартісно-му вираженні), відтоком (розміром платежів) і сальдо (ефектом), яке визначається як різниця між надходженнями і відтоком грошових ресурсів. Грошові потоки утворю-ються в результаті здійснення інвестиційної, операційної (виробничої) і фінансової діяльності.

В інвестиційній діяльності капіталовкладення в нову техніку (технологію) і при-ріст оборотних коштів, пов'язаний з реалізацією інноваційного заходу, враховуються як негативні потоки. Аналогічно враховуються діючі основні фонди, залучені для реа-лізації заходу, і нематеріальні активи. В останньому випадку до складу інвестиційних витрат включаються первісні одноразові платежі (паушальні суми).

Як надходження із знаком «+» враховується в інвестиційній діяльності ліквіда-ційне сальдо устаткування, що вилучається за непотрібністю в році t чи наприкінці розрахункового періоду Т. За ліквідаційне сальдо можна прийняти умовно-залишкову вартість ліквідованих основних фондів.

В операційній (виробничій) діяльності надходження утворюються за рахунок

виручки від реалізації продукції, позареалізаційних доходів, нарахованих амортиза-ційних відрахувань, сум зносу нематеріальних активів, а також за рахунок реалізації інтелектуальної власності.

Ліквідаційна вартість оборотних фондів враховується в кінцевому році розраху-нкового періоду Т із знаком «+» у частині тих товарно-матеріальних цінностей, що можуть бути використані на цьому ж підприємстві чи продані на сторону.

Відтоки готівки утворюються в операційній сфері діяльності за рахунок витрат на виробництво продукції, платежів і нарахувань, що входять до поточних витрат, пода-тків і зборів з прибутку. До відтоків грошей відносяться також платежі з оренди окре-мих об'єктів основних фондів, платежі роялті при ліцензуванні нових технологій, пла-тежі при оплаті послуг ноу-хау чи за результатами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР).

Надходження реальних грошей у фінансовій сфері утворюються за рахунок власного капіталу (реінвестованого прибутку, амортизаційних відрахувань, акцій то-що), короткострокових і довгострокових кредитів (позикових засобів), а відтоки – за рахунок заборгованості по кредитах, що погашається, і виплачуваних дивідендів.

Різниця між надходженнями коштів у кожному році розрахункового періоду Т і всіма реальними виплатами у тому ж році в результаті інвестиційної й операційної (виробничої) діяльності, пов'язаної з реалізацією інноваційного заходу, утворює по-тік реальних грошей (ПРГ).

Різниця між надходженнями і відтоком коштів у кожному році розрахункового періоду Т в результаті інвестиційної, операційної і фінансової діяльності, пов'язаної з реалізацією інноваційного заходу, утворює сальдо реальних грошей (СРГ).

Грошові потоки можуть обчислюватися в поточних, прогнозних чи дефляційних цінах у залежності від того, в яких цінах на кожному етапі обчислюються надходжен-ня і відтоки коштів.

Оцінка впливу інновацій на показники діяльності підприємства (його підрозділи) ґрунтується на порівнянні надходжень і відтоків реальних грошей за кожним впрова-джуваним заходом, наміченим до реалізації чи вже здійснюваним. У табл. 10.3 відо-бражені можливі надходження і відтоки реальних грошей на прикладі абстрактного підприємства.

Згідно з наведеним прикладом потік реальних грошей (ΔПРГ) і сальдо реальних грошей (ΔСРГ) розраховуватимуться за формулами (10.5-10.6):

АПРГ =(АН1 +АН2)-(АВ1 +АВ2),  (10.5)

АСРГ =АН-АВ= (АН1 + АН2 + АН3)- (АВ1 + АВ2 +АВ3).        (10.6)

Ефективність інноваційного проекту характеризується системою економічних показників, що відбивають співвідношення пов'язаних з проектом витрат і результа-тів, які дають можливість судити про економічну привабливість проекту для його уча-сників, про економічні переваги кожного з них. Показники ефективності інноваційних проектів класифікуються за такими ознаками:

-          за видами економічних суб'єктів - суспільні і комерційні;

-          за видом узагальнюючого показника - абсолютні, відносні, тимчасові;

-          за методом зіставлення різнотермінових витрат і результатів - статичні і динамічні.

Основними показниками, використовуваними для оцінки ефективності іннова-ційного проекту, є:

-          чистий дисконтований дохід (ЧДД);

-          внутрішня норма дохідності (ВНД);

-          потреба в додатковому фінансуванні (зокрема, бюджетному);

-          індекси дохідності витрат та інвестицій (ІД);

-          строк окупності інноваційного проекту (ТОК);

-          група показників фінансового стану підприємства-учасника проекту.

Показники комерційної ефективності відбивають тільки основні результати (без супутніх), одержувані при реалізації інновацій з урахуванням механізмів розподі-лу наново створеної вартості й інтересів кожного з учасників інноваційного проекту.

Чистий дисконтований дохід (ЧДД) визначається або як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період Т, приведена до розрахункового року t, або як переви-щення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Показник чистого дис-контованого доходу відповідає показнику NPV (Net Present Value), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Якщо протягом розрахункового періоду не відбувається інфляційних змін цін чи розрахунок здійснюється в базових цінах, то величина ЧДД при постійній нормі дис-конту обчислюється за формулою (10.7):

ЧДД=^(Р(-В()х          —,       (10.7)

Таблиця 10.3 Надходження і відтоки реальних грошей в ході здійснення інноваційного проекту (у порівнянні з базовим варіантом)

 

Надходження реальних грошей (Н)            Відтоки реальних грошей (В)

                                  

Показники (джерела)           позначки        Показники (джерела)           позначки

I. Інвестиційна сфера

1. Ліквідаційне сальдо (залишкова  ФЛ      1. Капіталовкладення в нову техніку        

вартість основних фондів)               (технологію)

2. Нематеріальні активи – патенти,

ліцензії, ноу-хау, результати НДДКР,        КНТ

                        (одноразові, первісні платежі)         КНА

                        3. Приріст оборотного капіталу      АКОБ

Разом  дн1      Разом  ДВ1

II. Операційна (виробнича) сфера

1. Додаткова виручка від реалізації            1. Додаткові змінні витрати на виро-       

продукції        ЛВР    бництво продукції    АВВП

2. Економія поточних витрат за ра-                       2. Додаткові поточні витрати, пов'я-        

хунок здійснення заходу      ЕПВ    зані із здійсненням заходу    АВДПВ

3. Виручка від реалізації інтелектуа-                       3. Перевищення суми амортизацій-          

льної власності          ВРІВ   них відрахувань у базовому варіанті         

4. Перевищення суми амортизацій-                       в порівнянні з новою технікою (тех-         

них відрахувань у порівнянні з базо-                     нологією)       ЛАнт

вою технікою (технологією)            ЛА      4. Платежі з оренди залучених осно-        

5. Знос нематеріальних активів      ЗНА    вних фондів   ПО

6. Ліквідаційна вартість оборотних                        5. Платежі роялті при ліцензуванні,          

фондів ФЛ ОБ           оплаті послуг ноу-хау, з НДДКР     ПР

7. Відрахування у фонд розвитку                6. Платежі на відтворення мінераль-        

НДДКР          ПНДДКР        но-сировинної бази, на приріст про-       

                        дукції   ППР

                        7. Плата за надра на приріст продук-        

                        ції        ПН

                        8. Відрахування в дорожній фонд на         

                        приріст продукції      ВД

                        9. Відрахування в страховий фонд

                        на приріст продукції ВСТР

                        10. Відрахування у фонд НДДКР    ВНДДКР

                        11. Податок на додану вартість на 

                        приріст продукції      ПДВ

                        12. Акцизний збір на приріст продук-      

                        ції        АЗ

                        13. Податок на майно на приріст ос-        

                        новних фондів           ПМ

                        14. Податок на прибуток на приріст         

                        продукції й економію поточних ви-          

                        трат     ПП

Разом  дн2      Разом  ДВ2

III. Фінансова сфера

1. Власний капітал (прибуток, амор-                     1. Сплата відсотків по кредитах      ПКР

тизаційні відрахування, акції тощо)            КВЛ    2. Погашення заборгованості по    

2. Короткострокові кредити            ККР    кредитах         ЗКР

3. Довгострокові кредити    КД      3. Виплата дивідендів          Д

Разом  дн3      Разом  дв3

Усього (I + II + III)    дн        Усього (I + II + III)    дв

де ΔН, ΔН1, ΔН2, ΔН3 - надходження реальних грошей відповідно: в загальній, інвестиційній, операційній і фінансовій сферах;

ΔВ, ΔВ1, ΔВ2, ΔВ3 - відтоки реальних грошей відповідно: в загальній, інвес-тиційній, операційній і фінансовій сферах.

де Рt - фінансові результати, одержані в році t; В(- фінансові витрати, здійснені в році t; Е - коефіцієнт дисконтування; Т - розрахунковий період.

Ефект, що досягається в році t (Еt), визначається як різниця між фінансовими результатами (Рt) та витратами (Вt) за формулою (10.8):

Et=Pt-Bt.         (10.8)

У розрахунках комерційної ефективності кожен господарюючий суб'єкт індивіду-ально оцінює необхідну норму доходу на вкладений капітал з урахуванням альтерна-тивних вкладень з подібними ризиками. Величини Рt і Вt представляють собою відпо-відно річні надходження і відтік реальних грошей. Якщо величина ЧДД негативна, це означає, що прибутковість нижче мінімального коефіцієнта окупності (для інвестора проект буде збитковим і від нього варто відмовитися). Позитивне значення ЧДД свід-чить про доцільність ухвалення рішення про фінансування і реалізацію такого інно-ваційного проекту.

Індекс дохідності інвестицій, чи індекс рентабельності {ІД), визначається як відношення суми приведених доходів до приведених інвестиційних витрат для здійс-нення інновації. Цей показник відповідає показнику PI {Profitability Index), застосову-ваному відповідно до закордонних методик для оцінки економічної ефективності ін-вестиційних проектів, і обчислюється за формулою (10.9):

i(Рt-B't)/(1 + E)t

XКt/d + E? t=o

де Рt- фінансові результати (надходження реальних грошей), одержані в році t; В\- фінансові витрати (відтік реальних грошей) без урахування вкладень в інновації в році t;

Кt - капітальні вкладення в інновації в році t; Т - розрахунковий період.

Індекс дохідності тісно пов'язаний з показником ЧДД. Якщо при розрахунку ЧДД у показниках Рt і Вt враховуються капіталовкладення і джерела їхнього фінансування (кредити і відсотки по них), то в ІД інвестиції і пов'язані з ними витрати в чисельнику не враховуються. Якщо ЧДД має позитивне значення, то ІД > 1, і навпаки. Якщо ІД > 1, інноваційних проект можна вважати ефективним, якщо ІД < 1 - збитковим.

Інноваційні заходи можна ранжирувати за величиною індексу дохідності для ух-валення рішення про їх реалізацію. У цьому випадку перелік запланованих заходів фінансується в порядку зменшуваної прибутковості. На відміну від ЧДД, індекс дохід-ності дає можливість врахувати тимчасову вартість грошей і капіталомісткість проек-ту, але майже не враховує альтернативного використання капіталу.

Середньорічна рентабельність інвестицій (RСР) показує, який дохід приносить кожна вкладена у проект гривня інвестицій. Її зручно використовувати при порівнянні альтернатив. Показник середньорічної рентабельності відповідає показнику ROI {Return of Investment), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцін-ки економічної ефективності інвестиційних проектів. Якщо середньорічна рентабель-ність вище дохідності безризикових вкладень, проект вважається ефективним.

Внутрішня норма дохідності (ВНД) - це ставка дисконту (ЕВН), при якій величи-на приведених доходів дорівнює приведеним капіталовкладенням в інноваційний проект, вона визначається за формулою (10.10):

т  (Р.-в%)      т        Kt

Е —     f=2       г-         (10.10)

t=o(1 + EВНf     t=o(1 + EВНf

Відповідно, величина ЕВН може бути визначена з рівняння (10.11):

FР'-*'"-"' =0.   (10.11)

f=o    (1 + ЕВН)*

Показник внутрішньої норми дохідності відповідає показнику IRR (Internal Rate of Return), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів.

З економічної точки зору ВНД - це максимальна ставка плати за залучення ко-штів, при якій проект залишається беззбитковим. При кредитному фінансуванні прое-кту - це максимальна процентна ставка, за якою можна взяти кредит. При фінансу-ванні проекту за допомогою власних засобів - це максимальна норма дивідендних виплат. ВНД може також трактуватися як мінімальний рівень прибутковості інвести-ційних витрат.

Розраховану величину ЕВН порівнюють з бажаною інвестором нормою дохідності на капітал. Якщо значення ЕВН дорівнює чи перебільшує очікувану інвестором норму доходу на капітал, здійснення інноваційного проекту є виправданим. У протилежному разі проект є недоцільним.

Строк окупності (період повернення інвестованих ресурсів) (ТОК) - період ча-су, за який початкові від'ємні значення накопичених коштів повністю компенсуються позитивними значеннями. Показник строку окупності відповідає показнику РВ (Pay¬back period), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцінки еконо-мічної ефективності інвестиційних проектів.

Строк окупності (ТОК) визначається з формули (10.12):

 ОК   СРГ(

ЧДД=Т           -т = °,  (10.12)

t=t0 (1 + Е)

де СРГІ- сальдо реальних грошових доходів в році t.

У випадку використання власного капіталу для інвестицій строк окупності (ТОК) можна визначати з виразу (10.13):

ОК   ПРГ(        ОК(ПЧ(+АР)-К(

Е          -г= Е   ~          Ч         = 0,      (10.13)

t=tB(1 + E?     t=t0        (1 + Е?

де ПРГ - потік реальних грошових доходів в році t;

ПЧ t - чистий прибуток від реалізації продукції в році t; АР t - амортизаційні відрахування на реновацію в році t; /<(- капіталовкладення в інноваційні заходи в році t

При оцінці комерційної ефективності інноваційних заходів необхідно розрізняти:

1)         ефект, обумовлений більш високим технічним рівнем виробництва продукції в результаті розробки і застосування інновацій;

2)         ефект фінансового важеля, обумовлений способами й умовами фінансування проекту.

Метою оцінки ефективності інноваційних заходів є виявлення переваг того чи іншого варіанта здійснення проекту на основі його техніко-технологічних параметрів. Передбачається, що фінансування кожного з розглянутих (взаємовиключних) варіан-тів здійснюється за рахунок власних коштів підприємства. Це дає можливість порів-нювати різні варіанти і сценарії реалізації інноваційного проекту без урахування ви-трат на фінансування проекту. Після відбору найбільш ефективних варіантів здійс-нюються розрахунки комерційної ефективності з урахуванням можливих схем фінан-сування. Такий підхід дає можливість одержати реальні значення технічної й еконо-мічної ефективності різних варіантів інновацій і порівняти їх між собою, оскільки на-віть ефективне рішення можна зробити економічно невигідним за умов невдалої схе-ми фінансування. З іншого боку, ніяка схема фінансування не зробить вигідним упе-реджено неефективний проект. Щоб не помилитися у виборі найкращого варіанта, потрібен ґрунтовний аналіз якомога більшого числа альтернатив.

Оскільки ефективність інноваційних проектів оцінюється показниками комерцій-ної ефективності, у розрахунках використовується комерційна норма дисконту, яка визначається з урахуванням альтернативної ефективності використання капіталу з ризиковими застереженнями.

Безризикова комерційна норма дисконту, використовувана для оцінки комерцій-ної ефективності проекту в цілому, може встановлюватися відповідно до вимог міні-мально припустимої майбутньої прибутковості вкладених засобів, обумовленої депо-зитними ставками банків першої категорії надійності (після виключення інфляції), а також (у перспективі) ставки LIBOR за річними єврокредитами, звільненої від інфля-ційної складової (близько 4-6%).

LIBOR {London Interbank Offered Rate) - річна процентна ставка, прийнята на лондонському ринку банками першої категорії для оплати їхніх взаємних різнотермі-нових кредитів у різних видах валюти. Зазвичай вона є основою для визначення ста-вок, застосовуваних до валютних позик на основних європейських біржах. Ставка LIBOR включає інфляцію, тому для розрахунку норми дисконту із середньорічної її величини слід відняти річний темп інфляції у відповідній країні.

Закордонні фахівці з управління фінансами рекомендують для оцінки комерцій-ної ефективності проекту використовувати комерційну норму дисконту, установле-ну на рівні середньозваженої вартості капіталу WACC {Weighted Average Cost of Capital), яка обчислюється за формулою (10.14):

WACC = n kі xxiXdi,  (10.14)

i=1

де kі - ціна і-го джерела фінансових ресурсів;

dі - частка і-го джерела в загальній сумі капіталу підприємства.

Ціна власного капіталу (ЦВК) визначається дивідендною політикою новатора (ціна залучення акціонерного капіталу) пропорційно частці акціонерного капіталу у власних коштах підприємства за формулою (10.15):

 AK

ЦВК=pХAK + АР+П + БН , (10-15)

де р – відношення суми дивідендів до ринкової капіталізації підприємства; АК – акціонерний капітал; АР – річний амортизаційний фонд; П – прибуток; БН – безоплатні надходження.

Ціна власного капіталу для самофінансування технологічних інновацій є ниж-ньою межею рентабельності. Реалізація інновацій при прибутковості меншій за ціну капіталу може серйозно погіршити основні фінансові показники підприємства. Для зовнішнього інвестора ціна власного капіталу новатора є показником достатнього рі-вня фінансової надійності об'єкта інвестицій. В такому випадку норма дисконту для власного капіталу встановлюється підприємством самостійно.

На другому етапі оцінки інноваційного проекту уточнюється склад учасників

проекту і визначається його фінансова реалізованість, а також обчислюється ефек-тивність участі в проекті кожного учасника. На цьому ж етапі визначається фінансова можливість реалізації обраного варіанта з розглядом різних джерел фінансування і його умов. Головним завданням (поряд із забезпеченням фінансування) тут виступає одержання ефекту фінансового важеля. З цією метою доцільно розглянути способи й умови фінансування проекту.

Інноваційні заходи можуть фінансуватися за рахунок:

-          власних засобів підприємства;

-          власних засобів підприємства із залученням акціонерного капіталу;

-          власних засобів підприємства із залученням кредитів банків та інших позик;

-          власних засобів підприємства із залученням лізингу;

-          власних засобів підприємства і коштів бюджету;

-          на умовах договору про розподіл продукції.

При змішаному фінансуванні інноваційних проектів (комбінації декількох дже-рел) ставка дисконту (Е) може бути визначена як середньозважена вартість капіталу з урахуванням його структури за формулою (10.16):

Е=ЕЕіхД-,       (10.16)

і=1

де Єі - вартість капіталу (після сплати податків) і-го інвестора з урахуванням ступеня ризику;

βі - частка капіталу і-го інвестора в загальній сумі капіталу; л- кількість інвесторів.

При надходженні коштів з бюджету (загальнодержавного, регіонального, місце-вого) для фінансування інноваційних заходів показники бюджетної ефективності визначаються як перевищення доходів бюджету (ДБ{) над видатками (ВБt) у зв'язку із здійсненням інноваційного заходу.

До складу видатків бюджету (ВБt) включаються:

-          інвестиційні ресурси бюджету;

-          державні гарантії інвестиційних ризиків;

-          виплати на компенсацію податку на додану вартість (ПДВ);

-          виплати допомоги для осіб, що залишаються без роботи на період здійснення інноваційного проекту.

До складу доходів бюджету (ДБ() включаються:

-          податки і платежі в бюджет;

-          відрахування на соціальні потреби;

-          одноразові витрати при оформленні земельної ділянки;

-          доходи від ліцензування, конкурсів і тендерів на розвідку, будівництво й екс-плуатацію об'єктів проекту;

-          емісійний дохід від випуску цінних паперів під здійснення проекту;

-          дивіденди за державними акціями, випущеними з метою фінансування інно-ваційних заходів;

-          виручка від продажу державного пакета акцій;

-          повернення відсотків по державному кредиту;

-          повернення основного боргу державі;

-          штрафи і санкції за нераціональне використання ресурсів, пов'язані із здійс-ненням проекту.

Бюджетна ефективність інноваційного проекту (ЧДДБ) визначається як саль-до потоку доходів і витрат бюджету за рахунок здійснення інноваційного заходу з урахуванням коефіцієнта дисконтування за формулою (10.17):

t=i        t=i        (1 + Е)<-1

ЧДДБ = YСРГ Б = YiДБt -BБt)x      ^.         (Ю.17)

У цьому випадку коефіцієнт дисконтування (Е) рекомендується визначати як ві-дношення ставки рефінансування (г), установленої Національним банком України, і оголошеного Урядом на поточний рік темпу інфляції (і) з урахуванням виправлення на ризик (Р) (у частках одиниці) з рівняння (10.18):

1 + Е = — + Р.           (10.18)

1 + 1

У випадку, якщо бюджетні засоби не виділяються для здійснення інноваційного проекту, бюджетна ефективність враховує лише доходи, що надходять у бюджет (за-гальнодержавний, регіональний) за рахунок інноваційного заходу.

Використовувані в проекті ресурси оцінюються не за допомогою витрат на їхнє створення, а за альтернативною вартістю, яка відбиває максимальне значення упу-щеної вигоди від їх використання в іншому проекті, а також за допомогою порівняння використовуваних ресурсів «із здійсненням проекту» і «без його здійснення». На різ-них стадіях розробки і здійснення проекту його ефективність визначається наново, з різною глибиною вивчення, з урахуванням впливу інфляції, кількісного впливу неви-значеності і ризиків, що супроводжують реалізацію проекту.

Вибір інноваційного проекту здійснюється за вказаними вище оціночними показ-никами економічної ефективності, розрахунок яких здійснюється за кожним варіан-том. При цьому часто виникають проблеми з вибором найкращого варіанта, оскільки кожний з вказаних показників поряд із перевагами має певні недоліки.

Наприклад, показник ЧДД непридатний при:

а)         виборі між проектами з великими і незначними початковими витратами при

однакових величинах ЧДД, тому що не дозволяє порівнювати проекти з різною капі-

таломісткістю, але однаковою чистою приведеною вартістю;

б)         виборі між проектом з великим значенням ЧДД і тривалим періодом окупності

та проектом з меншим значенням ЧДД і коротким строком окупності.

При використанні показника ВНД не завжди обирається самий прибутковий проект, оскільки проект із великим значенням ЧДД не завжди одночасно має і більш високу ВНД. По-друге, цей показник моделює нереалістичну ситуацію реінвестування всіх проміжних грошових надходжень від проекту за ставкою ВНД. По-третє, можливі випадки множинності ВНД, коли сальдо грошового потоку неодноразово змінює знак. В цьому разі рівняння може або не мати позитивних рішень, або їх може бути декілька.

Тому порівняння варіантів інноваційного проекту і вибір найбільш ефективного з них рекомендується здійснювати за результатами обчислення всіх показників.

Вибір найліпшої альтернативи здійснюється шляхом зіставлення варіантів роз-витку підприємства «з упровадженням» заходу і «без упровадження».

Спочатку розглядається варіант «без упровадження», прогнозуються грошові потоки на підприємстві в цілому без здійснення інноваційного заходу.

Вихідною інформацією про діюче підприємство для формування варіанта «без упровадження» є:

1)         звітні баланси й обчислені на їх основі фінансові показники підприємства за останні звітні періоди;

2)         обсяги продажів і виручки від реалізації;

3)         операційні витрати за статтями витрат, платежі і податки, що відносяться на собівартість продукції і фінансові результати;

4)         балансова і залишкова вартість основних виробничих фондів;

5)         обсяг і структура поточних активів і пасивів, умови взаєморозрахунків за дос-тавлені товари (надані послуги);

6)         обсяги капітальних вкладень без урахування витрат на інноваційний проект;

7)         відомості про заборгованість за раніше отриманими позиками і умови її пога-шення.

Оцінка варіанта «без упровадження» припускає одержання інформації про ос-новні техніко-економічні показники роботи підприємства за розрахунковий період. Ці дані необхідні для визначення виручки, поточних витрат і податків.

Ефектоутворюючими факторами при реалізації інноваційного заходу є приріст продукції, скорочення експлуатаційних витрат, скорочення капітальних вкладень, скорочення штрафів за забруднення навколишнього середовища тощо.

Після оцінки варіанта «без упровадження» характеризуються техніко-економічні показники підприємства за варіантом «з упровадженням» інноваційного заходу. При цьому необхідно враховувати таке: незалежно від того, яка частина основних фондів діючого підприємства буде використовуватися для реалізації інноваційного заходу, розміри амортизації і податку на відповідне майно у варіанті «з упровадженням» не зміняться. Якщо у варіанті «без упровадження» підприємство має збитки, то податок на прибуток у цьому варіанті може бути меншим, ніж податок з додаткового прибутку, забезпечуваного реалізацією інноваційного заходу. Якщо реалізація заходу приво-дить до економії сировини, матеріалів, енергії тощо, це позначається не тільки на прямих матеріальних витратах, але і на розмірах матеріальних запасів.

Вибір бази порівняння для розглянутого заходу здійснюється в залежності від стадії інноваційного процесу і призначення розрахунку ефективності:

-          на стадії НДДКР – краща за своїми параметрами техніка (технологічний про-цес), спроектована чи освоювана в Україні (за кордоном) з урахуванням випере-дження за основними техніко-технологічними параметрами;

-          на стадії промислового виробництва нової техніки (технології) – кращий ана-лог, доступний на ринку;

-          на стадії використання нової техніки (технології) – техніка (технологія), що замінюється на конкретному підприємстві.

У ряді випадків неможливо визначити базу порівняння, як, наприклад, у випадку розробки і впровадження відсутніх раніше новітніх технологій у виробництві нової продукції. У таких випадках за базу порівняння приймаються показники існуючого ви-робництва. Але й у цьому випадку при порівнянні варіантів необхідно дотримуватися принципу «з упровадженням заходу» і «без упровадження заходу», тобто враховувати можливі зміни показників діяльності підприємства за роками розрахункового періоду.

Ефективність нової технології визначається в результаті зіставлення ЧДД за варіантами: якщо приріст ЧДД має позитивне значення, нова технологія ефективна.

На стадії виявлення переваг того чи іншого варіанта за рахунок більш високих техніко-технологічних параметрів розрахунок ефективності здійснюється за умови фінансування кожного варіанта за рахунок власних коштів підприємства. У той же час розрахунок здійснюється при однаковій дисконтній ставці з урахуванням розхо-джень в інноваційних ризиках.

Приріст чистого дисконтованого доходу (ΔЧДД) при виборі кращого варіанта но-вої техніки (технології) при різних ставках дисконтування за варіантами здійснюється за формулою (10.19):

 

ЛЧДД = У ЛПРГ Д = у -ЧН     АРН            — -    Ч1АРБ—^

 t=i       f      t={      (1 + Е НГ1           (1 + Е Б?~1

 

(10.19)

 

де ΔЧДД – приріст дисконтованого потоку реальних грошей за рахунок упрова-дження нового варіанта в порівнянні з базовим за розрахунковий період Т; ΔПРГД t – приріст дисконтованого потоку реальних грошей у році t; ПЧБ t, ПЧН t – чистий прибуток (прибуток після сплати податків) від реалізації продукції відповідно в базовому і новому варіантах у році t; АРБ t, АРН t – амортизаційні відрахування на реновацію відповідно в базовому і новому варіантах у році t;

КБ t, KН t – капіталовкладення (з урахуванням витрат на НДДКР, якщо вони мали місце) відповідно в базовому і новому варіантах у році t; ЕБ, ЕН – ставка дисконтування відповідно в базовому і новому варіантах у році t; Т – період розрахунку.

Урахування ефектоутворюючих факторів у складі планових показників дає мож-ливість оцінити (до і після впровадження) їх вплив на виручку від реалізації продукції, прибуток і собівартість. При формуванні інноваційної програми підприємства оціню-ються комплекси наукових досліджень і розробок, взаємозалежних і взаємопов'яза-них за черговістю і часом виконання, а також окремі взаємозамінні заходи, що не входять до цих комплексів.

Незалежними є проекти, ухвалення рішення про реалізацію яких не впливає на перебіг інших проектів. Ефект від здійснення кожного з таких проектів не залежить від здійснення інших. Спільний ефект від здійснення декількох незалежних проектів до-рівнює сумі ефектів здійснення кожного з них.

Взаємовиключними (альтернативними) є проекти, здійснення одного з яких

приводить до відхилення через неможливість чи недоцільність інших. Кожний з аль-тернативних проектів розглядається і оцінюється окремо.

Взаємодоповнюючими є проекти, які можуть бути прийняті чи відхилені одноча-сно. При виборі проекту для фінансування їх необхідно об'єднати в один проект (комплексну технологію).

Взаємовпливовими є проекти, в ході реалізації яких виникають додаткові (сис-темні) ефекти, що не проявляються при реалізації кожного з них окремо і, відповідно, не відбиваються на показниках їхньої ефективності. При виборі проекту для фінансу-вання в рамках інвестиційного портфеля з усіх взаємовпливових проектів формуєть-ся найбільш ефективне сполучення у вигляді самостійного «узагальненого» проекту. Різні сполучення розглядаються при цьому як альтернативи. При порівнянні варіантів інноваційних проектів слід дотримуватися принципів системного підходу. Важливо враховувати нерівність сукупного ефекту від комплексу заходів і величини ефектів від їх окремого здійснення. В основі порівняння інноваційних заходів лежить принцип комплексного підходу.

Якщо в результаті реалізації інноваційного проекту збільшується обсяг продук-ції, то при оцінці впливу цього проекту на показники підприємства слід враховувати додатковий ефект у супутньому виробництві.

Слід зауважити, що економічна ефективність інновацій здебільшого визначаєть-ся загальним рівнем розвитку народного господарства і соціально-економічних пере-думов. Наприклад, високопродуктивна, але дорога технологія може бути економічно виправдана в країні з високою фондоозброєністю й середньою оплатою праці, але може виявитися неефективною в країні з низькими фондоозброєністю й оплатою праці, а також надлишковими трудовими ресурсами, де соціальні завдання можуть вирішуватися за допомогою створення великої кількості дешевих і малопродуктивних робочих місць.

При розрахунках ефективності інновацій часто потрібно прогнозувати техніко-економічні і фінансові показники проекту на досить тривалий період. При цьому не-обхідно враховувати певну невизначеність і ризик інвестування.

Під невизначеністю розуміють неповноту і неточність інформації про умови ре-алізації заходів і відповідні цим умовам результати, витрати та економічний ефект. Ризик полягає в можливому зменшенні фактичної віддачі від капіталовкладень у по-рівнянні з очікуваною. Джерелами ризиків можуть виступати внутрішні і зовнішні чин-ники. До внутрішніх відносять причини, викликані власне інноваційною діяльністю пі-дприємства, у тому числі неузгодженістю проекту із стратегічними партнерами, не-відповідністю інноваційної ідеї можливостям її реалізації, відсутністю практичного до-свіду тощо. Зовнішні причини викликані зміною ринкової кон'юнктури, економічної і політичної ситуації, на які підприємство не має можливості цілеспрямовано впливати (податкова, фінансово-кредитна системи, політика, темпи інфляції, умови інвесту-вання тощо).

Завдання аналізу ризиків полягає у виявленні сукупності факторів, які можуть іс-тотно вплинути на реалізацію інноваційного проекту, і у вживанні заходів щодо захис-ту від впливу негативних факторів.

Для оцінки факторів невизначеності і ризику використовуються такі методи:

-          укрупнена оцінка стійкості;

-          розрахунок рівня беззбитковості;

-          коригування техніко-технологічних та економічних параметрів проекту;

-          формалізований опис невизначеності. Кожен наступний з наведених у переліку методів є більш точним, хоча і більш

трудомістким. Тому застосування будь-якого з них робить непотрібним застосування всіх попередніх. Усі методи, крім першого, передбачають розробку сценаріїв реаліза-ції проекту в найбільш імовірних чи найбільш небезпечних умовах, а також фінансову оцінку здійснення таких сценаріїв. Це дає можливість при необхідності передбачати в проекті заходи, які запобігають виникненню невиправданих втрат.

Метод укрупненої оцінки стійкості проекту є найбільш використовуваним в

практиці інноваційної діяльності. Він передбачає розробку помірного песимістичного прогнозу техніко-економічних параметрів проекту, термінів виконання робіт і параме-трів економічного оточення. У цьому випадку пропонується збільшувати норму дис-конту в розрахунках комерційної ефективності на величину ризику. Розрізняють три типи ризиків, пов'язаних з реалізацією проекту:

-          країновий;

-          ризик надійності учасників проекту;

-          ризик недоотримання передбачених проектом доходів. При оцінці інновацій найбільше значення має ризик останньої категорії. Ризик

недоотримання передбачених проектом доходів обумовлений, насамперед, техніч-ними, технологічними й організаційними передумовами, а також фактичними відхи-леннями в обсягах виробництва, цінах на продукцію і ресурси.

Вибір того чи іншого підходу залежить від складу і вірогідності використовуваної для розрахунків інформації.

Поправка на ризик проектів (Р) враховуються як складова частина ставки дис-контування (безризикова ставка + премія за ризик) і визначається для проекту з огляду на класифікацію, наведену в табл. 10.4.

Таблиця 10.4 Визначення величини поправки на ризик в інноваційному проекті

 

Величина ризику      Мета проекту Поправка на ризик, %

Низький         Інвестування за умов інтенсифікації виробництва на базі освоєної техніки     3-5

Середній        Збільшення обсягу продажів існуючої продукції   8-10

Високий         Виробництво і просування на ринок нового продукту   13-15

Дуже високий           Інвестиції в дослідження й інновації          18-20

Поправка на ризик може бути визначена також за допомогою факторних розра-хунків. При цьому вона підсумовує вплив істотних факторів, до яких відносять:

-          необхідність проведення НДДКР із заздалегідь невідомими результатами си-лами спеціалізованих науково-дослідних і/чи проектних організацій;

-          тривалість НДДКР;

-          новизну застосовуваної технології (традиційна, нова, модифікована);

-          ступінь невизначеності платоспроможного попиту і цін на продукцію;

-          наявність циклічності (сезонності) попиту на продукцію;

-          невизначеність зовнішнього середовища при реалізації проекту.

Поправка на ризик оцінюється за кожним фактором. Якщо фактори незалежні, поправки сумують простим додаванням. Однак варто уникати повторного урахуван-ня. Наприклад, більш висока поправка на ризик за проектом, що передбачає здійс-нення НДДКР, уже може включати виправлення на ризик, що відповідає невизначе-ності застосування нової техніки (технології).

Розрахунок коефіцієнта дисконтування з урахуванням невизначеності і ризику (Е) здійснюється за формулою (10.20):

Е = аЦК+Ь + с,          (10.20)

де аЦк - частка ціни капіталу (без урахування інфляції) або чиста дохідність аль-тернативних проектів вкладення фінансових ресурсів;

Ь - рівень премії за ризик для проектів певного типу (відповідно до класифі-кації інновацій); с - рівень інфляції.

Премія за ризик розраховується виходячи із середнього класу інновацій, описа-них в табл. 10.5-10.6.

Проект рекомендується розглядати як стійкий, якщо він характеризується висо-кими інтегральними показниками, зокрема позитивним значенням очікуваного ЧДД.

Ступінь стійкості проекту стосовно можливих змін умов його реалізації може бути охарактеризований за допомогою показників меж беззбитковості і граничних значень параметрів проекту. При його визначенні розраховують точку рівноваги, при якій виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва.

Таблиця 10.5 Класифікація нововведень та інноваційних процесів за групами ризику

Ознаки і складові розподілу на групи        Клас

1. Зміст нововведення

Нова ідея

Новий продукт

Нова технологія, метод

Нова послуга

Нове рішення, регламент, структура          8 7 6 5 4

2. Сфера нововведення

Виробничі підприємства та їх підрозділи Науково-технічні організації та їх підрозділи Маркетингові підрозділи і спеціалізовані фірми Споживачі та їхні організації         7 6 4 3

3. Сфера знань і функцій нововведення

Техніка і технологія, природознавство

Виробництво

Фінанси й економіка

Соціальні і суспільні процеси

Організація й управління

Юриспруденція

Ноу-хау

Консалтинг   8 7 6 5 4 3 2 1

4. Тип новатора

Науково-технічні підрозділи Промислові підрозділи

Фінансові, маркетингові і комерційні підрозділи Експлуатаційні й обслуговуючі підрозділи 7 6 5 4

5. Рівень новатора

Підрозділ підприємства (фірми) Підприємство (фірма) Об'єднання підприємств Галузь, група галузей      8 7 6 5

6. Територіальний масштаб нововведення

Країни СНД і Балтії

Україна

Область, місто, район в Україні      6 5 4

7. Масштаб поширення нововведення

Широка дифузія Обмежена дифузія Одинична реалізація           7 6 5

8. Ступінь радикальності новизни

Радикальні (піонерні, базові) Ординарні (винаходи, нові розробки) Удосконалюючі (модернізація)           8 4 2

9. Глибина перетворень

Системні Комплексні Елементні, локальні           6 4 1

10. Причина появи інновації

Розвиток науки і техніки Потреби виробництва Потреби споживачів 7 5 3

Продовження табл. 10.5

11. Етап життєвого циклу попиту на новий продукт

Зародження Затухання Зрілість

Уповільнення росту Прискорення росту   8 7 5 4 3

12. Характер кривої життєвого циклу товару

«Гребінкова» крива Крива з «повторним циклом» Типова класична крива    5 3 1

13. Етапи життєвого циклу товару

Занепад

Виведення на ринок Зрілість Зростання    8 7 5 4

14. Рівень мінливості технології

Мінлива технологія «Плідна» технологія «Стабільна» технологія          8 5 1

15. Етапи життєвого циклу технології

Зародження Посилення росту Зрілість

Уповільнення росту Прискорення росту   8 7 6 4 2

16. Етапи життєвого циклу підприємства-новатора

Створення Становлення Перебудова Зрілість      8 6 3 2

17. Тривалість інноваційного процесу

Довгострокові (більше 3 років) Середньострокові (2-3 роки) Короткострокові (до 1 року) Оперативні (до півроку)          8 6 4 2

Таблиця 10.6 Співвідношення середнього класу інновацій і середньої премії за ризик, установленої для інновації певного класу

 

Середній клас інновації        Премія за ризик, %

1          0,0

2          0,5

3          1,0

4          2,0

5          5,0

6          10,0

7          20,0

8          50,0

Точка беззбитковості інноваційного проекту (ТБ) у році t, що представляє со-бою гранично необхідний для покриття інвестиційних витрат обсяг реалізації продук-ції (QБj, визначається із співвідношення (10.21):

ТБ=0= '           ,           (1021)

 Б    ЦОД(-СЗМОДі■

де QБ t - граничний обсяг реалізації продукції в році t; ЦОДі- ціна одиниці продукції в році t;

СПОСТ t - величина умовно-постійних витрат у поточних витратах у році t; СЗМ ОД f- умовно-змінні витрати на одиницю продукції в році t.

Слід зауважити, що у формулі (10.21) гранично необхідний для покриття інвес-тиційних витрат обсяг реалізації продукції приймається рівним обсягу виробництва. Визначення величини і складу умовно-змінних і умовно-постійних витрат здійснюєть-ся відповідно до галузевих нормативних документів з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції.

Інноваційний проект вважається стійким, якщо значення точки беззбитковості було менше значень номінальних обсягів продажів (виробництва). Чим меншим є значення ТБ відносно до значень номінальних обсягів виробництва і продажів, тим стійкішим виявляється інноваційний проект.

Зазвичай проект вважається стійким, якщо рівень беззбитковості не перевищує значень 0,6-0,7 після освоєння проектних потужностей. Близькість рівня беззбитко-вості до 1, як правило, свідчить про недостатню стійкість проекту.

Перевірка на стійкість необхідна, але вона недостатня, оскільки не враховує ряд суттєвих факторів, що впливають на ефективність інновацій.

Метод варіації параметрів інноваційного проекту передбачає проведення пе-ревірки реалізованості й оцінки ефективності проекту в залежності від змін інвести-ційних витрат, обсягу виробництва, собівартості, параметрів зовнішнього економічно-го середовища, термінів здійснення проекту, інших параметрів.

Оцінка стійкості може здійснюватися також шляхом визначення граничних па-раметрів проекту, тобто значень, при яких інтегральний комерційний ефект дорівнює нулю. Таку оцінку рекомендується проводити для окремих технологічних інновацій з метою визначення нижньої межі технологічної ефективності при формуванні іннова-ційної стратегії підприємства на заданий період відповідно до сценарних умов розвит-ку підприємства.

Найбільш точним є метод формалізованого опису невизначеності.

Застосування цього методу передбачає:

-          визначення можливих умов реалізації інноваційного заходу у формі сценаріїв чи у вигляді обмежень на значення основних техніко-технологічних, економічних та інших параметрів і розрахунок відповідно до них витрат, результатів і показників ефективності;

-          перетворення вихідної інформації про фактори невизначеності в інформацію про ймовірність окремих умов реалізації і відповідні показники ефективності чи інтер-вали їхньої зміни;

-          визначення показників очікуваної ефективності заходу (варіанта) з урахуван-ням невизначеності умов його реалізації (при визначенні ЧДД за кожним сценарієм норма дисконту приймається безризиковою);

-          наступне порівняння інноваційного заходу щодо альтернатив і вибір найкра-щої з них за показниками очікуваного інтегрального ефекту (ЕОЧ - для оцінки суспіль-ної ефективності, ЧДДОЧ - для оцінки комерційної ефективності).

Якщо ймовірності різних умов реалізації заходу відомі, очікуваний ефект (суспі-льний, комерційний) розраховується за формулою математичного очікування.

У випадку відсутності будь-якої інформації про ймовірність сценаріїв (відомо лише, що вони позитивні й у сумі дорівнюють одиниці) розрахунок очікуваного інтег-рального ефекту рекомендується здійснювати за формулою (10.22):

ЕОЧ=Л-ЕМАХ+(1-Л)-Емт,  (10.22)

де ЕМАХ і ЕMIN - найбільше і найменше з математичних очікувань інтегрального ефекту за припустимим імовірнісним розподілом;

λ - спеціальний норматив для урахування невизначеності ефекту, встанов-люваний у залежності від типу інноваційного проекту і стадії його реалізації (0 < λ < 0,5). При визначенні очікуваного інтегрального економічного ефекту його рекомендується приймати на рівні 0,3.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що при оцінці економічної ефек-тивності інновацій незалежно від джерел їх фінансування, необхідно спиратися на загальні принципи оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів з ураху-ванням особливостей інноваційних процесів.

Проведений аналіз визначає такі особливості економічної оцінки інноваційних проектів:

по-перше, при економічній оцінці ефективності інноваційних проектів підприємс-тва використовуються здебільшого показники комерційної ефективності;

по-друге, оцінка економічної ефективності, як правило, здійснюється з ураху-ванням реалізації проекту на діючому підприємстві. У зв'язку з цим необхідно врахо-вувати порівняльні оцінки ефективності роботи підприємства «з упровадженням про-екту» і «без його впровадження». Формування останнього варіанта вимагає прогно-зування основних показників підприємства з урахуванням зміни виробничих характе-ристик;

по-третє, здійснення економічної оцінки ефективності інноваційного проекту необхідно проводити з урахуванням впливу реалізації проекту на значення інтегра-льних показників;

по-четверте, при оцінці інноваційних проектів необхідно враховувати специфі-чні науково-технічні і фінансові ризики.

Визначення економічної ефективності інновацій здійснюється з метою ухвален-ня рішення щодо впровадження перспективної інноваційної ідеї; вибору найкращого з можливих варіантів для включення у відповідні плани економічного розвитку підпри-ємства та його підрозділів; оцінки фактичної ефективності використання інновації; оцінки впливу здійснюваного інноваційного заходу на результати діяльності учасників інноваційного процесу і розробки системи їхнього матеріального стимулювання.