1.5. Роль і місце під-приємств в струк-турованому ринко-вому середовищі


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 

Загрузка...

Активність підприємства в структурова-ному конкурентному ринковому середовищі можна відтворити графічно, взявши за осно-ву моделі кругообігу підприємств у відкрито-му ринковому середовищі, розглянуті найві-домішими зарубіжними теоретиками ринко-вих відносин, зокрема такими як К.Р.Маккон-нелл і С.Л.Брю, Е.Дж.Долан і Д.Ліндсей, та вітчизняними фахівцями, в інтерпретації, як це подано на рис. 1.3.

Споживачі, підприємства, держава (в особі якої втілені урядові установи, що мають юридичну і політичну владу для здійснення контролю над господарюючими суб'єктами та ринком для досягнення суспільно корисних цілей) щільно взаємодіють на товарному, ресурсному та фінансовому ринках, утворюючи взаємопов'язаний «по-тік» витрат і доходів. Підприємство за допомогою ресурсного ринку залучає необхідні ресурси (трудові, земельні, інвестиційні, інтелектуальні) на умовах платності згідно із сформованим попитом. Споживачі, отримавши дохід за надані ресурси, витрачають частку цих коштів на товари (послуги), в яких є нагальна потреба. А підприємства, постачаючи відповідні товари (послуги) на ринок, в свою чергу, сподіваються на отримання доходу у вигляді виручки від реалізації. Невитрачена частка доходів спо-живачів йде на придбання ресурсів для відтворювальних процесів, на реінвестування їх в розбудову власного виробництва чи прибуткових сфер діяльності, сплату подат-ків державі, і врешті решт, на заощадження. Крім того, на рух витрат і доходів суттєво впливає держава, до функцій якої входять закупівля певних товарів (послуг) у підп-риємств, справляння податків, надання субсидій, соціальний захист споживачів, здій-снення трансфертних платежів, контроль і упорядкування функціонування фінансо-вого, товарного, ресурсного та в міру своїх можливостей – зовнішнього – ринків. Ви-значення ролі підприємства при функціонуванні виключно у внутрішньому середови-щі потребує відповідних коригувань порівняно з наведеним у кейнсіанській теорії, що обґрунтовує необхідність його самоствердження і визнання спочатку на внутрішньому ринку, а вже потім обумовлює вихід з конкурентоспроможною продукцією в зовнішній ринковий простір.

Надання пріоритетного значення підприємствам підкріплюється особливостями сучасних трансформацій ринкових відносин та побудовою державної статистичної звітності, відповідно до якої всі підприємства розподіляються в чотири групи:

 

-          за формою власності й відомчою підпорядкованістю;

-          за галузевою приналежністю;

-          за територіальною ознакою;

-          за економіко-статистичними показниками.

Оскільки підприємства є і суб'єктами, і об'єктами ринкових відносин, надзвичай-но важливим є створення належних організаційно-економічних передумов їх діяльно-сті, зокрема таких як:

-          економічна самостійність (вибір організаційної форми у вигляді концентрації, спеціалізації, інтеграції чи кооперування виробництва);

-          забезпечення високої рентабельності виробництва, перспектив самофінансу-вання (дослідження економічних результатів);

-          зацікавленість у високих результатах діяльності (дослідження мотивації);

-          матеріальна відповідальність за результати діяльності (дослідження впливу регуляторних чинників на діяльність підприємств).

Визначення місця підприємства як панівної ланки економічної діяльності в рин-ковій системі та особливостей формування платоспроможного попиту як основи спо-живчих процесів дозволяє розглянути економічні підходи до упровадження і розвитку організаційно-економічного механізму його діяльності з метою підвищення загальної ефективності його господарювання за ієрархічною схемою, де складові і-ого рівня характеризують ефективність відповідного механізму в регіоні, складові j-ого рівня – в галузі, k-ого рівня – на конкретних підприємствах (рис. 1.4).

 

            EEQUIL ->     const   

            ▲                   

т                      t                       t                       t

E(sMi) -> max             E(SJS) -> max             E(sR) -> max               E(s,) -> max

                                                                      

E(sMi) -> max             E(sjsi) -> max              E(sRi) -> max              E(SH) -> max

                                                                      

E(sMk) -> max                       E(sjsk) -> max             E(sRk) -> max             E(sik) -> max

                                                                      

E( sMi) -> max                        E(s.iRi) -> max                        E(SRI) -> max             E(SN) -> max

Рис. 1.4. Схема урівноваження економіки за умов упровадження ефективного організаційно-економічного механізму функціонування підприємств

Аналізуючи досвід розвитку ринкових відносин в країнах дальнього зарубіжжя, слід відмітити, що ринкова економіка сформувалась в цілісну систему лише в ре-зультаті створення в її надрах суспільних регуляторів конкурентної поведінки еконо-мічних суб'єктів, здатних забезпечувати і відтворювати гарантії свободи економічної діяльності кожному з них. Тому на базі існуючих здобутків щодо характеристики дос-коналих ринкових відносин провідними фахівцями-економістами сучасності, можна зробити висновки, що ринкова модель господарювання, до якої прагне Україна, повин-на відповідати ряду ознак, таких як:

-          створення ринкового простору, обумовленого тривалими стійкими міжгалузе-вими та міжрегіональними зв'язками і необмеженою диверсифікацією;

-          взаємна обумовленість підвищення потреб і розширення пропозиції;

-          переважання нецінових методів конкуренції над ціновими, що обґрунтовує стра-тегічне підпорядкування суперництва «за витрати» завданню випередження конкуре-нтів в розробці, створенні та реалізації споживчих цінностей;

-          соціальна орієнтація регуляторів економіки, яка дає змогу амортизувати соці-альні протиріччя конкуруючих соціальних груп;

-          адміністративне та економічне централізоване регулювання конкурентних ві-дносин на товарних і ресурсних ринках, спрямоване на протидію недобросовісній конкуренції та монополізації економіки;

-          доступні можливості залучення будь-якого підприємства до конкурентних від-носин за умов сприятливого розвитку різних організаційно-правових форм власності.

Визначені передумови становлення досконалих ринкових відносин дають змогу віднести до дієвих регуляторно-управлінських важелів впливу з дотриманням відпо-відних пріоритетів наступні системи:

1)         систему маркетингу (SM), яка виникла в результаті розвитку методів неці-нової конкуренції і стала дієвим механізмом інтеграції виробництва і споживання, що базується на компромісі інтересів споживачів і виробників;

2)         систему сприяння зайнятості населення (Si), яка виникла в результаті кон-куренції між власниками робочої сили (найманими працівниками) та роботодавцями і стала невід'ємною складовою соціально-орієнтованої економіки;

3)         систему державного регулювання конкуренції і монополізму (SR), яка виник-ла в результаті взаємної конкуренції товаровиробників і стала основою законодавчої регламентації підприємництва, що забезпечує їм контрольовану свободу, завдяки якій вони не можуть вплинути на суперників, внаслідок чого останні можуть втратити свій соціально-економічний суверенітет;

4)         систему акціонерної форми організації виробництва (SJS), яка виникла вна-слідок конкуренції між власниками засобів виробництва і привела до інтеграції неза-лежних суб'єктів господарювання з метою подолання відчуження найманих працівни-ків від засобів виробництва та перетворення будь-кого з них в потенційного власника.

Отже, вказані складові системи ринково орієнтованого організаційно-економіч-ного механізму (SM, S,, SR, SJS) на основі максимально ефективного їх функціонуван-ня (Е) мають привести економіку до усталеного рівноважного стану ( ЕEQUIL → const), який може бути описаний цільовою функцією (1.1):

EEQUIL^ const, (E(SM)^max

при

E(S,) -^тах ,    (1.1)

E(SR) -^тах E(SJS)^max

де Е(SМ) – ефективність системи маркетингу; Е(SI) – ефективність системи сприяння зайнятості населення; Е(SR) – ефективність системи державного регулювання конкуренції і монополізму; Е(SJS) – ефективність системи акціонерної форми організації виробництва.

Незважаючи на ефективність вказаних регуляторно-управлінських систем рин-кового механізму господарювання, його не слід ідеалізувати, нехтуючи негативними наслідками. Оскільки досконала ринкова система передбачає обов'язкову наявність стабільного, урівноваженого пропозицією, попиту; необмежену кількість учасників го-сподарської діяльності; абсолютну мобільність факторів виробництва; вільну конку-ренцію серед покупців (споживачів) і продавців (товаровиробників); наявність необ-хідного обсягу інформації у суб'єктів ринкових відносин, то досконалого ринку не іс-нує: діє конкурентний ринок, головним завданням якого є задоволення платоспромо-жного попиту за допомогою наявних у суб'єкта господарювання цінових і нецінових (маркетингових) засобів. Самими дійовими з них є вивчення платоспроможного попи-ту шляхом маркетингових досліджень, його формування та подальше скоординоване стимулювання збуту вироблених на основі отриманої інформації товарів.