6.5. Поняття амортизації, методи на-рахування аморти-зації об'єкта основних засобів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 

Загрузка...

 

Процес амортизації означає перене-сення частинами вартості основних фондів протягом терміну їх корисної служби на ви-роблену продукцію і наступне використання цієї вартості для відшкодування спожитих основних фондів.

Амортизаційні   відрахування   –   це

грошова сума перенесеної вартості основного виробничого фонду на вироблену продукцію.

Об'єктом амортизації є вартість осно-вних засобів (окрім вартості землі і незавер-шених капітальних інвестицій). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єк-та активом (при зарахуванні його на баланс), і призупиняється на період його реконс-трукції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Під строком корисного використання (експлуатації) слід розуміти очікуваний

період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємс-твом або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

-          очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

-          передбачений фізичний та моральний знос;

-          правові або інші обмеження щодо строків використання (експлуатації) об'єкта та інші фактори.

Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Ступінь, з яким повинна бути відновлена вартість основних фондів називається нормою амортизації (НА) і ви-значається за формулою (6.2):

HА=    х100% =         Фп    Ф/1        х100% = —х100%, %            (62)

 (Фп-Фл).Тсл (Фп-Фл)-Тсл Тсл

де Фп- первісна вартість основних фондів певної групи, грн; Фл - ліквідаційна вартість основних фондів цієї ж групи, грн; Тen - термін корисної служби основних фондів, років.

Амортизованою вартістю необоротних активів (у тому числі основних фон-дів) (АВ) є первісна вартість таких активів чи переоцінена вартість, зменшена на лік-відаційну вартість, тобто вона враховує реальні витрати, пов'язані з придбанням об'-єкта основних засобів.

ПРИКЛАД 6.5. Підприємством придбаний комп'ютер вартістю 3600 грн (у тому числі ПДВ 600 грн). З урахуванням морального зносу й інтенсивності експлуатації підприємством установле-ний термін його корисної служби – 4 роки. За таких умов прийнято, що по закінченні корисного строку служби цей комп'ютер можна буде продати за ціною 300 грн. Необхідно визначити аморти-зовану вартість та середню норму амортизації такого комп'ютера.

РІШЕННЯ. Об'єктом для нарахування амортизації буде величина реальних витрат, яка дорів-нює первісній вартості за мінусом його ліквідаційної вартості (амортизована вартість), тобто АВ = ФП – ФЛ = 3600 грн – 600 грн (ПДВ) – 300 грн (ФЛ) = 2700 грн. Середня норма амортизації комп'ю-тера згідно з формулою (6.2) становитиме 25% (тобто НА = 1/4 х 100%).

Ухвалення рішення про вибір методу нарахування амортизації основних засобів належить засновникам, інвесторам, акціонерам тощо, тобто залежить від облікової політики держави.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання (п.29 П(С)БО 7). Амортизація нараховується щомісячно протягом всього терміну корисного викорис-тання об'єкту (п.23 П(С)Б0 7). Разом з тим, нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об'єкта (п.23 П(С)БО 7) або припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибут-тя об'єкта основних засобів (п.29 П(С)БО 7).

Визначаючи строк корисного використання об'єкта основних засобів, слід керу-ватися нормами п.24 П(С)БО 7 і враховувати:

-          очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

-          фізичний та приблизний моральний знос;

-          правові чи інші обмеження щодо строків використання об'єкта.

При цьому строк корисного використання об'єкта основних засобів не обов'язко-во повинен збігатися з нормативним строком його використання. Підприємство має право здійснити заміну такого об'єкта значно раніше, ніж закінчиться нормативний (паспортний) строк його використання.

Відповідно до п.28 П(С)БО 7 підприємство самостійно обирає метод амортизації з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його викорис-тання. Якщо очікуваний спосіб одержання економічних вигод змінюється, то може бу-ти обраний інший метод нарахування амортизації. Нарахування амортизації за новим методом дає можливість зробити висновок, що до вартості різних об'єктів основних засобів можуть застосовуватись різні методи нарахування амортизації. Разом з тим, в п.36.2 П(С)БО 7 передбачено, що підприємство повинне у примітках до фінансової звітності вказати методи амортизації, які ним використовуються (це вказує на можли-вість застосування різних методів до різних об'єктів амортизації).

Підприємства, які мають сезонний характер виробництва, річну суму амортиза-ції нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вар-тості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корис-ного використання на 12.

Амортизація нараховується із застосуванням таких методів (п.26 П(С)БО 7):

1) прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації (АР) визначається діленням амортизованої вартості (АВ) на строк корисного використання об'єкта основ-них засобів (ТСЛ), тобто за формулою (6.3):

 

АР

 

АВ      ФП - ФЛ

             zz       

ТСЛ    ТСЛ

 

грн.

 

(6.3)

 

ПРИКЛАД 6.6. Необхідно нарахувати амортизацію за допомогою прямолінійного методу на об'єкт ІІІ групи основних фондів підприємства – складальний верстат, якщо його первісна вар-тість складає 20000 грн, строк корисної експлуатації – 4 роки, очікується, що він матиме ліквіда-ційну вартість 2000 грн.

РІШЕННЯ. Амортизована вартість верстата складе суму 18000 грн (тобто АВ = ФП – ФЛ 20000 грн – 2000 грн). Отже, згідно із формулою розрахунку (6.3) щорічні амортизаційні відрахуван-ня становитимуть суму 4500 грн (тобто 18000 / 4). Відтак норма амортизації такого верстата складе 25%.

Проілюструємо процес перенесення вартості верстата в табл. 6.3:

Таблиця 6.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань прямолінійним методом

 

Рік       Норма амор-тизації, %         Вартість на початок року, грн         Амортизаційні відрахування, грн            Вартість на кі-нець року, грн

1          25                    -                      =         

 

           

            ФП    20 000  

            4 OUU           *          

            * 10 ouu

2          25                    -                      =         

 

           

            1 0 000              *      

            4 OUU           *          

            * 11 uuu

3          25                    -                      =         

 

           

            11 000              *       

            4 OUU           *          

            *   b ouu

4          25                    -                      =         

 

           

            u ooo          "   

            4 OUU           *          

            2 000 ФЛ

2) методу зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації

визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації (ФЗАЛ) та річної норми амортизації (НА) за формулою (6.4):

 

АР=ФЗАЛхНА

 

(6.4)

 

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з резуль-тату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта (ФЛ) на його первісну вартість (ФП) за формулою (6.5):

 

НА = 7

 

ФЛ ФП

(6.5)

ПРИКЛАД 6.7. Необхідно нарахувати амортизацію за допомогою методу зменшення залиш-кової вартості на об'єкт ІІІ групи основних фондів підприємства – складальний верстат (який було розглянуто в прикладі 6.6), якщо його первісна вартість складає 20000 грн, строк корисної експлу-атації – 4 роки, очікується, що він матиме ліквідаційну вартість 2000 грн.

РІШЕННЯ. Спочатку слід обчислити норму амортизації, на яку буде помножуватися залиш-кова вартість верстата за кожний рік його корисної служби за формулою (6.5), тобто НА = 1 – (2000 / 20000)1/4 = 0,4377. Знайдемо амортизаційні відрахування за кожен рік корисного строку служ-би верстата.

Амортизаційні відрахування за перший рік експлуатації верстата:

АР 1 = 20000 х 0,4377 = 8754 грн.

Амортизаційні відрахування за другий рік експлуатації верстата:

АР 2 = (20000 – 8754) х 0,4377 = 4922,37 грн.

Амортизаційні відрахування за третій рік експлуатації верстата:

АР 3 = (20000 – 8754 – 4922,37) х 0,4377 = 2767,85 грн.

Амортизаційні відрахування за четвертий рік експлуатації верстата:

АР 4 = (20000 – 8754 – 4922,37 – 2767,85) х 0,4377 = 1556,36 грн.

Сума всіх амортизаційних відрахувань становить:

АР = АР 1 + АР 2 + АР 3 + АР 4 = 8754 грн + 4922,37 грн + 2767,85 грн + 1556,36 грн = 18000,58 грн ~ 18000 грн (що дорівнює амортизованій вартості верстата).

Проілюструємо процес перенесення вартості верстата в табл. 6.4:

Таблиця 6.4 Розрахунок амортизаційних відрахувань методом зменшення залишкової вартості

 

Рік       Норма амор-тизації, %         Вартість на початок року, грн         Амортизаційні відрахування, грн            Вартість на кі-нець року, грн

1          43,77   Фп |   20 000,00   —*            -          8 754,00 —"   =          —М1 246,00

2          43,77   11 246,00   —►        -          4 922,37 —-   =          — 6 323,63

3          43,77   6 323,63   —►          -          2 767,85 —-   =          —*• 3 555,78

4          43,77   3 555,78   —►          -          1 556,36 —-   =          — 1 999,42 Фл

3) методу прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна

сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації (ФЗАЛ) та річної норми амортизації (НА), яка обчислюється, виходячи із строку корисного ви-користання об'єкта, і подвоюється, тобто за формулою (6.6):

 

АР=ФЗАЛх2НА

 

(6.6)

 

ПРИКЛАД 6.8. Необхідно нарахувати амортизацію за допомогою методу прискореного змен-шення залишкової вартості на об'єкт ІІІ групи основних фондів підприємства – складальний верс-тат (який було розглянуто в прикладах 6.6-6.7) за тими ж самими похідними даними.

РІШЕННЯ. Спочатку слід обчислити норму амортизації, на яку буде помножуватися залиш-кова вартість верстата за кожний рік його корисної служби за формулою (6.2): НА = 1/4 = 0,25. Від-повідно подвійна норма амортизації дорівнюватиме 0,5. Знайдемо амортизаційні відрахування за кожен рік корисного строку служби верстата.

Амортизаційні відрахування за перший рік експлуатації верстата:

АР 1 = 20000 х 0,5 = 10000 грн.

Амортизаційні відрахування за другий рік експлуатації верстата:

АР 2 = (20000 – 10000) х 0,5 = 5000 грн.

Амортизаційні відрахування за третій рік експлуатації верстата:

АР 3 = (20000 – 10000 – 5000) х 0,5 = 2500 грн.

Амортизаційні відрахування за четвертий рік експлуатації верстата:

АР 4 = (20000 – 10000 – 5000 – 2500) = 2500 грн.

Сума всіх амортизаційних відрахувань становить:

АР = АР 1 + АР 2 + АР 3 + АР 4 = 10000 грн + 5000 грн + 2500 грн + 2500 грн = 20000 грн (що дорів-нює первісній вартості верстата).

Проілюструємо процес перенесення вартості верстата в табл. 6.5:

Таблиця 6.5 Розрахунок амортизаційних відрахувань методом прискореного зменшення залишкової вартості

 

Рік       Норма амор-тизації, %         Вартість на початок року, грн         Амортизаційні відрахування, грн            Вартість на кі-нець року, грн

1          50        Фп |    20 000       —►          -          юооо  —-       =          —10 000

2          50        10 000       —*           -          5 000    —-     =          — 5 000

3          50        5 000       —►           -          2 500    —-     =          — 2 500

4          50        2 500       —►           -          2 500    —-     =          —-        0

4) кумулятивного методу, за яким річна сума амортизації визначається як добуток амортизованої вартості (АВ) та кумулятивного коефіцієнта (кк). Кумулятив-ний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання за формулою (6.7):

АР=АВхкК ={ФП-ФЛ)хкК. (6.7)

ПРИКЛАД 6.9. Необхідно нарахувати амортизацію за допомогою кумулятивного методу на об'єкт ІІІ групи основних фондів підприємства – складальний верстат (який було розглянуто в при-кладах 6.6-6.8) за тими ж самими похідними даними.

РІШЕННЯ. Спочатку слід обчислити кумулятивні коефіцієнти для кожного року експлуатації верстата.

kК1 = 4 / (1 + 2 + 3 + 4) = 0,4.

kК2 = 3 / (1 + 2 + 3 + 4) = 0,3.

kК3 = 2 / (1 + 2 + 3 + 4) = 0,2.

kК4 = 1 / (1 + 2 + 3 + 4) = 0,1.

Знайдемо амортизаційні відрахування за кожен рік корисного строку служби верстата відпо-відно до винайдених кумулятивних коефіцієнтів.

Амортизаційні відрахування за перший рік експлуатації верстата:

АР 1 = 18000 х 0,4 = 7200 грн.

Амортизаційні відрахування за другий рік експлуатації верстата:

АР 2 = 18000 х 0,3 = 5400 грн.

Амортизаційні відрахування за третій рік експлуатації верстата:

АР 3 = 18000 х 0,2 = 3600 грн.

Амортизаційні відрахування за четвертий рік експлуатації верстата:

АР 4 = 18000 х 0,1 = 1800 грн.

Сума всіх амортизаційних відрахувань становить:

АР = АР 1 + АР 2 + АР 3 + АР 4 = 7200 грн + 5400 грн + 3600 грн + 1800 грн = 18000 грн (що дорів-нює амортизованій вартості верстата).

Проілюструємо процес перенесення вартості верстата в табл. 6.6:

5) виробничого методу, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) (Qi) та виробничої ставки амортизації (НА ВИР) за формулою (6.8):

АР=0,хНА ВИР, грн. (6.8)

Виробнича норма амортизації обчислюється діленням амортизованої вартості (АВ) на загальний обсяг продукції (робіт, послуг) (Q), який підприємство очікує виго-товити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів, за формулою (6.9):

 

НА

 

ВИР

 

АВ Q

 

Фп-Фп

           

Q

 

грн / шт.

 

(6.9)

 

Таблиця 6.6 Розрахунок амортизаційних відрахувань кумулятивним методом

 

Рік       Кумулятив-ний коефі-цієнт, kК      Вартість на початок року, грн         Амортизаційні відрахування, грн            Вартість на кі-нець року, грн

1          0,4       Фп | 20 000       —► -          7 200     —-    =          —12 800

2          0,3       12 800       —►         -          5 400     —^    =          — 7 400

3          0,2       7 400       —►           -          3 600     —»    =          — 3 800

4          0,1       3 800       —►           -          1 800     —-    =          — 2 000      Фл

ПРИКЛАД 6.10. Необхідно нарахувати амортизацію за допомогою виробничого методу на об'-єкт ІІІ групи основних фондів підприємства – складальний верстат (який було розглянуто в прик-ладах 6.6-6.9) за тими ж самими похідними даними. Тільки потрібно урахувати, що верстат було придбано для виробництва на ньому 90000 одиниць продукції, причому в перший рік планується ви-пустити 30000 одиниць продукції, в другий – 25000 одиниць продукції, в третій – 15000, в четвер-тий – 20000 одиниць продукції.

РІШЕННЯ. Спочатку слід обчислити виробничу норму амортизації.

НА ВИР = (20000 грн – 2000 грн) / 90000 одиниць = 0,2 грн за одиницю.

Знайдемо амортизаційні відрахування за кожен рік корисного строку служби верстата відповід-но до винайденої виробничої норми амортизації.

Амортизаційні відрахування за перший рік експлуатації верстата:

АР 1 = 30000 одиниць х 0,2 грн / одиницю = 6000 грн.

Амортизаційні відрахування за другий рік експлуатації верстата:

АР 2 = 25000 одиниць х 0,2 грн / одиницю = 5000 грн.

Амортизаційні відрахування за третій рік експлуатації верстата:

АР 3 = 15000 одиниць х 0,2 грн / одиницю = 3000 грн.

Амортизаційні відрахування за четвертий рік експлуатації верстата:

АР 4 = 20000 одиниць х 0,2 грн / одиницю = 4000 грн.

Сума всіх амортизаційних відрахувань становить:

АР = АР 1 + АР 2 + АР 3 + АР 4 = 6000 грн + 5000 грн + 3000 грн + 4000 грн = 18000 грн (що дорівнює амортизованій вартості верстата).

Проілюструємо процес перенесення вартості верстата в табл. 6.7:

Таблиця 6.7 Розрахунок амортизаційних відрахувань виробничим методом

 

Рік       Норма амортизації, грн / одини-цю           Вартість на початок року, грн         Амортизаційні відрахування, грн      Вартість на кі-нець року, грн

1          0,2       Фп | 20 000                ►        -          6 000               »          =          —14 000

2          0,2       14 000             ►.       -          5 000               ^          =          _». 9 000

3          0,2       9 000               ►        -          3 000               »          =          — 6 000

4          0,2       6 000               „          -          4 000               ».         =          — 2 000      Фл

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації ос-новних засобів, передбачені податковим законодавством.

На основі здійснених на конкретному прикладі розрахунків можна визначити пе-реваги та недоліки кожного методу.

Переваги та недоліки методів амортизації:

1.         Прямолінійний метод є найбільш поширеним у світі та найпростішим у засто-суванні. Він дозволяє рівномірно розподілити суми амортизації між обліковими періо-дами. Його недоліком є те, що він не враховує моральний знос, відмінність виробни-чої потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації та необхідність збільшен-ня витрат на ремонт в останні роки служби. Враховуючи це, його доцільно викорис-товувати по відношенню до тих об'єктів основних засобів, які виконують відносно по-стійний обсяг роботи впродовж всього строку служби, а також в умовах, де не існує ймовірності їх швидкого морального старіння (наприклад, будівлі, споруди, прилади, інструмент тощо).

2.         Методи прискореної амортизації (метод зменшення залишкової вартості, ме-тод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод) доцільно за-стосовувати по відношенню до тих об'єктів, які зазнають швидкого морального ста-ріння, в зв'язку з чим значно зростають витрати на ремонт, технічне обслуговування, експлуатацію (на транспортні засоби, комп'ютерну техніку тощо). Ще одним чинни-ком, що впливає на вибір методів прискореної амортизації, є випуск продукції, попит на яку швидко змінюється (існує можливість падіння попиту раніше, ніж зноситься устаткування для її виробництва).

3.         Сутність виробничого методу нарахування амортизації полягає в тому, що амортизація об'єкта основних засобів залежить від інтенсивності його використання. Цей метод використовують для амортизації вантажних автомобілів та необоротних матеріальних активів, які можуть самостійно виконувати заздалегідь визначений об-сяг робіт. Головним його недоліком є те, що в ряді випадків важко визначити виробі-ток окремих об'єктів основних засобів.

Основними факторами вибору методу амортизації слід вважати:

а)         необхідність приведення доходів відповідно до витрат для складання звітності;

б)         величину витрат на ведення бухгалтерського обліку;

в)         обмеження, що застосовуються до величини амортизаційних відрахувань за-

конодавством.

Але, якщо звернутися до особливостей податкового методу обчислення амор-тизації відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України Про опо-даткування прибутку підприємств» №1344-IV від 27.11.2003 р., слід вказати на певні розбіжності, які виникають на практиці. Їх підсумовано в табл. 6.8.

Таблиця 6.8 Порівняння особливостей нарахування амортизації в бухгалтерському і податковому обліку

 

№ з/п  Елементи розрахунку амортизації   Бухгалтерський облік           Податковий облік     Збіг або розбіжність отриманих за податко-вим обліком відомос-тей для ведення бух-галтерського обліку

Загальні положення розрахунку амортизації

1          Мета нараху-вання амор-тизації     Систематичний розподіл амортизованої вартості ос-новних засобів підприємства (ОЗ) протягом періоду їх корисного використання         Віднесення витрат платника податку на прибуток на прид-бання, виготовлення або по-ліпшення основних фондів (ОФ), на зменшення скориго-ваного прибутку       Цілі різні, але це суттє-во не впливає на поря-док розрахунку або на кінцевий результат

Продовження табл. 6.8

2 3

4

6          Включення суми аморти-зації до вало-вих витрат          Є елементом витрат діяль-ності підприємства            Застосовується для розраху-нку величини оподатковува-ного прибутку, не входить до складу валових витрат            Через відмінності у при-значенні два отримані результати розрахунків використовуються від-повідно або як елемент витрат, або для розра-хунку оподатковуваного прибутку

 

            Термін корис-ного викорис-тання Період часу, протягом якого ОЗ використовуються підп-риємством. Підприємство встановлює термін використання при по-ставленні об'єкта на облік  Показник для розрахунку по-датку на прибуток не викори-стовується        Ця відмінність може дати реальне відхилен-ня щодо суми нарахо-ваної амортизації, оскі-льки можлива ситуація, коли об'єкт списаний з обліку за правилами бухгалтерського обліку, але на групову вартість ОФ за податковим облі-ком це не впливає

 

            Визначення

об'єкта нарахування амортизації     Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утри-мує з метою використання, очікуваний термін використан-ня більше року. Використову-ється величина операційного циклу, тобто періоду часу від придбання запасів до отри-мання коштів від реалізації виготовленої з них продукції        Основні фонди – матеріальні цінності, які використовують-ся в господарській діяльності платника податку понад 365 днів   Можливі незбіги в пе-реліку і вартості майна, що відноситься до ОЗ і ОФ

 

            Норми нара-хування амо-ртизації  Підприємством застосову-ються норми у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів з роз-рахунку на календарний ква-ртал: група 1 – 2%; група 2 -10%; група 3 – 6%; група 4 – 15%. Підприємство самос-тійно обирає норму за подат-ковим обліком, але не вище встановленої Платником податків застосо-вуються норми у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів з роз-рахунку на податковий квар-тал: група 1 – 2%; група 2 -10%; група 3 – 6%; група 4 – 15%. Застосування цих норм обов'язкове для платника податку          Однакові за розмірами норми амортизації

Об'єкти нарахування амортизації

У платника податків базою нарахування є балансова ва-ртість груп основних фондів; відбувається поділ ОФ на 4 групи для розрахунку величи-ни податку на прибуток: за ОФ групи 1 облік ведеться за ко-жним об'єктом і загалом за групою, за ОФ груп 2, 3, 4 – за сукупною балансовою вартіс-тю групи, пооб'єктний облік ОФ цих груп не передбачений

Підприємством база нараху-вання визначається за кож-ним інвентарним об'єктом ОЗ, передбачається наяв-ність аналітичного обліку за кожним об'єктом, для цілей бухгалтерського обліку осно-вні засоби класифікуються за такими групами: 9 груп осно-вних засобів і 7 груп необо-ротних матеріальних активів

База нараху-вання амор-тизації, гру-пування об'є-кта аморти-зації для ці-лей обліку

7

Незважаючи на різне ставлення до ведення пооб'єктного обліку за ОЗ різних груп, потрібне ведення обліку за кож-ним інвентарним об'єк-том; зберігається необ-хідність ведення двох видів аналітичного об-ліку: 1) за різними гру-пами основних засобів і необоротних активів; 2) за чотирма групами ос-новних фондів

Облікова вартість активу пі-дприємства за вирахуванням ліквідаційної вартості. Ви-значається ліквідаційна вар-тість об'єкта, тобто сума ко-штів, яку підприємство спо-дівається отримати після закінчення терміну корисного використання об'єкта

У платника податків характе-ристика відсутня, використо-вується величина витрат

Склад первіс-ної вартості

8

Повинна визначатися сума грошових коштів, яку підприємство споді-вається отримати від реалізації, ліквідації об'єкта після закінчення терміну його корисного використання

родовження табл. 6.8

Амортизова-на вартість       Підприємством використову-ється величина амортизова-ної вартості, тобто первісна (переоцінена), за вирахуван-ням ліквідаційної вартості активів         Витрати платника податків на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів     Обов'язковість розра-хунку амортизованої вартості. Амортизована вартість в бухгалтерсь-кому і податковому об-ліку за наявності лікві-даційної вартості, що не дорівнює нулю, також відрізнятиметься, оскі-льки ліквідаційна вар-тість у податковому об-ліку не враховується

Величина пе-рвісної вар-тості        Витрати підприємства на сплату відсотків за користу-вання кредитами не включа-ються до первісної вартості ОЗ    Витрати платника податків на

сплату відсотків за кредит

входять до вартості витрат на

придбання ОФ          Незбіг величини варто-сті об'єкта амортизації на величину відсотків за кредит

Наявність

невиробничих

фондів Входять до складу ОЗ підп-риємства, відображаються на рахунку «Інші основні за-соби»    Витрати платника податків на придбання, ремонт, реконст-рукцію, модернізацію та інші поліпшення не підлягають амортизації    Незбіг величини варто-сті об'єкта амортизації на вартість невиробни-чих фондів

Витрати на ремонт об'єк-та нараху-вання амор-тизації  Поділ витрат підприємства на 2 групи: 1) витрати, які поліпшують стан ОЗ і відно-сяться на підвищення їх вар-тості; 2) витрати, які відно-сяться на підтримку об'єкта в робочому стані, відносяться на витрати            Поділ витрат платника подат-ку на 2 групи: 1) сума витрат на ремонт у межах 5% сукуп-ної балансової вартості на початок року відноситься на валові витрати; 2) сума ви-трат понад 5% відноситься на збільшення вартості основ-них фондів груп 2,3 і 4   Відмінності у вартості основних фондів на ве-личину витрат на ре-монт, що перевищують 5%. Необхідність ве-дення окремого обліку за трьома групами, що не збігаються, витрат на ремонт окремо для податкового і бухгал-терського обліку

Вибуття ос-новних фон-дів груп 2, 3 і 4    Причини вибуття у підприєм-ства – продаж, безоплатна передача або невідповід-ність визнання активом – при вибутті зменшується база нарахування амортизації  При виведенні з експлуатації окремих фондів у платника податків у зв'язку з їх ліквіда-цією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізаці-єю і консервацією за рішен-ням власника балансова вар-тість груп не змінюється            Не збігаються причини вибуття, формується різна база оподатку-вання

Безоплатне отримання основних за-собів            Обов'язкове визнання акти-вом підприємства й оцінка первісної вартості об'єкта    Відсутність вказівки вартості отриманих засобів не дає підстав платнику податків

включати їх вартість до скла-ду ОФ          На вартість безоплатно отриманих засобів не збігається база обкла-дання оподаткування

Переоцінка (дооцінка і уцінка) об'єк-та основних засобів           Проводиться підприємством обов'язково за правилами бухгалтерського обліку, умо-ва переоцінки – залишкова вартість об'єкта більш ніж на 10% відрізняється від його первісної вартості на дату балансу, переоцінка прово-диться самостійно, викорис-товується індекс переоцінки           У платника податків така операція не передбачена         Проведення переоцінки у зв'язку з вимогами П(С)БО 7, після перео-цінки величина аморти-зації може не збігатися з податковою

Зменшення корисності основних за-собів Втрати від зменшення кори-сності об'єкта включаються підприємством до витрат, відбувається збільшення су-ми зносу           У платника податків викорис-тання не передбачене  База нарахування амо-ртизації може не збіга-тися

Продовження табл. 6.8

17 18   Індексація балансової вартості ос-новних фон-дів          У підприємства не передба-чено індексацію об'єктів ос-новних засобів   Платники податків мають право провести індексацію при перевищенні показника коефіцієнта індексації більше за 1, розраховується капіта-льний дохід   Після проведення пода-ткової індексації ОФ величина амортизації може не збігатися

 

            Поліпшення основних фо-ндів       Поділ витрат підприємства на дві групи: 1) витрати, що за-безпечують збільшення май-бутніх економічних вигод, включаються до первісної вартості об'єкта; 2) витрати, пов'язані з підтриманням об'-єкта ОЗ у робочому стані, при яких не відбувається збіль-шення економічних вигод від-носяться на витрати, що не збільшують вартість ОЗ  Всі витрати платника подат-ків на реконструкцію, модер-нізацію й інші поліпшення підлягають амортизації       Збіг з даними бухгал-терського обліку мож-ливий лише в окремих випадках. Необхідність окремого відображення витрат для бухгалтер-ського і податкового обліку

            Терміни початку і закінчення нарахування амортизації

19

20

21 22 23          Початок на-рахування амортизації Починається з місяця, насту-пного за місяцем, в якому об'єкт став придатним для експлуатації    Починається з початку насту-пного кварталу після постав-лення об'єкта на облік   Можуть виникнути не-відповідності щодо часу відображення аморти-зації в обліку

 

            Терміни на-рахування амортизації Протягом терміну корисного використання об'єкта ОЗ  За окремим об'єктом фондів групи 1 амортизація прово-диться до досягнення балан-совою вартістю об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; амортиза-ція фондів груп 2, 3 і 4 прово-диться до досягнення балан-совою вартістю групи нульо-вого значення         Не збігається за часом

величина нарахованої

амортизації

 

            Періодичність здійснення відрахувань       Щомісяця, місячна сума для цього методу не визначена            Щокварталу за груповими нормами          Відсутність розрахунку місячної суми як 1/12 річної зближує дві ве-личини амортизації

 

            Період, на який припи-няється нара-хування амо-ртизації        Період реконструкції, модер-нізації, добудови (дооблад-нання), консервації основних засобів підприємства         При виведенні з експлуатації об'єкта групи 1 у зв'язку з ка-пітальним ремонтом, реконс-трукцією і консервацією вар-тість об'єкта прирівнюється до нуля        Внаслідок незбігу об'єк-тів, за якими припиня-ється нарахування амортизації, не виклю-чені невідповідності в складі об'єктів і величи-ни амортизації

 

            Закінчення нарахування амортизації          Закінчується з місяця, насту-пного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів      Закінчується у кварталі, в

якому об'єкт знімається

з обліку           Можуть виникнути не-відповідності щодо часу відображення аморти-зації в обліку

 

 

В процесі використання основні вироб-ничі фонди підлягають спрацюванню. Розріз-няють фізичний, моральний та вартісний знос.

Фізичний знос (ЗФ) – втрата основними

виробничими фондами первісної споживчої вартості, через яку вони поступово втрача-ють свою дієздатність.

Всі види фізичного зносу та напрямки їх усунення наведені на рис. 6.3.

Види зносу і старіння засобів праці

 

Фізичне спрацювання

Техніко-економічне старіння

Неусувне (постійно на-копичуване)

Усувне (тимчасове)

Ремонт

тт

 

Форми усунення зносу і старіння засобів праці

Рис. 6.3. Види фізичного зносу і техніко-економічного старіння засобів праці

та форми їх усунення

Фізичний знос основних виробничих фондів визначають трьома способами:

1)         в залежності від строку служби (формула 6.10);

2)         за даними експертних оцінок їх технічного стану (формула 6.11);

3)         в залежності від обсягів продукції належної якості (формула 6.12).

 

ЗФ1 =ТФ (100-Г]Л), %,

 

(6.10)

 

де ТФ - фактичний строк служби основних виробничих фондів;

Тн - нормативний (паспортний) строк служби основних виробничих фондів; ПЛ - ліквідаційна вартість основних виробничих фондів, у відсотках від його балансової вартості.

 

ЗН

ЗФ2

 

ЕФ,..<5З

І=1

ФБАЛ

 

х100%, %,

 

(6.11)

 

де Ф,- вартість певного конструктивного елемента в загальній вартості об'єкта основних виробничих фондів;

ФБАЛ - балансова вартість об'єкта основних виробничих фондів; 5Зн - відсоток фізичного зносу конструктивного елемента вартості об'єкта ос-новних виробничих фондів.

ЗФ

ТФ-ОФ ТH-QH

х100%, %,

(6.12)

де QФ – фактична кількість продукції, вироблена за підзвітний період; QН – нормативна кількість продукції, вироблена за підзвітний період.

Факторами, які впливають на швидкість фізичного зносу, є:

1) вплив структури основних виробничих фондів (активна чи пасивна частина) на перебіг технологічних процесів;

2)         якість застосовуваних фондів та їх відповідність міжнародним стандартам;

3)         інтенсивність використання основних виробничих фондів (режим роботи, сту-пінь завантаження обладнання);

4)         специфіка технологічних процесів в залежності від сфери та видів діяльності підприємства;

5)         якість обслуговування основних виробничих фондів (здійснення капітальних та поточних ремонтів).

Моральний знос представляє собою передчасне знецінювання фондів (до за-кінчення строку їх фізичної служби).

Існує дві форми морального зносу:

1.         Моральний знос першої форми (ЗМ І) передбачає знецінювання вже існуючих

серійно виготовлюваних основних виробничих фондів в результаті зниження витрат

на їх виробництво в сучасних умовах, він розраховується за формулою (6.13):

ЗМІ=(1-ФВ )х100%, %,        (6.13)

де ФВ - відновлювана вартість об'єкта основних виробничих фондів; ФП - первісна вартість об'єкта основних виробничих фондів.

2.         Моральний знос другої форми (ЗМ ІІ) пов'язаний з втратою доцільності вико-

ристання застарілих основних виробничих фондів через появу більш удосконалених

предметів і засобів праці (з поліпшеними технічними і технологічними параметрами),

він розраховується за формулою (6.14):

ЗМ„=(1—П-)х100%, %,        (6.14)

де ПСТ - продуктивність застарілого об'єкта основних виробничих фондів; ПНОВ - продуктивність нового об'єкта основних виробничих фондів.

Відповідно на засадах обчислення двох форм морального зносу стає можливим розрахувати загальний моральний знос (ЗМ) за формулою (6.15):

ЗМ=(1- ФВ-ПСТ )х10о%, %.           (6 15)

Факторами, які впливають на швидкість морального зносу, є:

1)         темпи розвитку науки в кожній галузі;

2)         швидкість реалізації наукових здобутків в галузях промисловості та непроми-словій сфері;

3)         швидкість науково-технічного прогресу в цілому в країні;

4)         швидкість впровадження інноваційних технологічних розробок;

5)         розвиток раціоналізаторської діяльності на кожному окремому підприємстві.

Вартісний знос (ЗВ) - це вид зносу, при якому балансова вартість визначеного виду основних виробничих фондів за роками експлуатації поступово переноситься на зменшення скоректованого прибутку в межах норм амортизаційних відрахувань. Таке поняття часто заміняється поняттям «амортизовані» основні виробничі фонди. Вартіс-ний знос визначається за формулою (6.16):

2ЗВ = ФБх/3З, грн,

 

(6.16)

 

де ФБ - балансова вартість об'єкта основних виробничих фондів на початок пі-дзвітного періоду;

βЗ - ступінь зносу об'єкта основних виробничих фондів в межах норм амор-тизаційних відрахувань.

При цьому балансова вартість групи основних фондів (в тому числі окре-мого об'єкта основних виробничих фондів групи І) на початок розрахункового періоду (ФБІ) визначається за формулою (6.17):

ФБі = ФБ((_1} + В(t_v - ФВИБ^) - AB(t_1)t грн,   (6.17)

де ФБ (t-D - балансова вартість об'єкта основних виробничих фондів на початок періоду, попереднього підзвітному;

В (t-D - сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших удосконалень основних фондів, на які нараховується амортизація, протягом періоду, попереднього підзвітному; ФВИБ (І-І) - сума виведених з експлуатації об'єктів основних виробничих фон-дів (в тому числі окремого об'єкта основних виробничих фондів групи І) про-тягом періоду, попереднього підзвітному;

АВ (t-D - сума амортизаційних відрахувань, обчислених протягом періоду, попереднього підзвітному.

ПРИКЛАД 6.11. Необхідно обчислити всі види зносу на об'єкт основних виробничих фондів, яким є механічний транспортер, якщо його первісна вартість на початок звітного року складає 2456 тис грн, а його відновлювана вартість – 986 тис грн. За планом на механічному транспорте-рі передбачалось перемістити 286500 виробів, а фактично було транспортовано 236478 виробів. Строк служби механічного транспортера згідно з техпаспортом протягом року мав скласти 6240 годин, а фактично він відпрацював 5460 годин. На підприємстві також закуплено і змонтовано новий автоматичний транспортер з автономним управлінням, часова продуктивність якого складає 300 готових виробів на годину порівняно з продуктивністю механічного транспортера, яка становить 186 виробів на годину.

РІШЕННЯ. Знайдемо спочатку фізичний знос механічного транспортера за формулою (6.12): ((5460 годин х 236478 виробів) / (6240 годин х 286500 виробів)) х 100% = 72,22%. Моральний знос І форми обчислимо за формулою (6.13): (1 – (986 тис грн / 2456 тис грн)) х 100% = 59,85%. Мораль-ний знос ІІ форми визначимо за формулою (6.14): (1 – (186 виробів на годину / 300 виробів на годину)) х 100% = 38%. Відповідно загальний моральний знос становитиме згідно з формулою (6.15): (1 – (986 тис грн х 186 виробів на годину) / (2456 тис грн х 300 виробів на годину)) х 100% = 75,11%. Отже, і фізичний, і моральний знос майже збігаються. Механічний транспортер характеризується досить високим ступенем фізичного і морального спрацювання. У вартісному відтворенні знос, об-числений за підзвітний період становитиме суму: (2456 тис грн – 986 тис грн) х (72,22% / 100%) = 1061,634 тис грн враховуючи фізичний ступінь зносу даного об'єкта основних виробничих фондів.

 

6.7. Показники ефек-тивності викори-стання основних фондів

 

При оцінці ефективності основних ви-робничих фондів підприємства розрізняють

дві групи показників:

1)         узагальнюючі;

2)         конкретні.

До узагальнюючих показників ефек-тивності використання основних виробничих фондів відносять:

- фондовіддачу;

247

 

-          фондомісткість;

-          фондоозброєність праці;

-          рентабельність основних фондів;

-          коефіцієнт введення основних виробничих фондів;

-          коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.

Під фондовіддачею (fB) розуміють показник ефективності використання основ-них виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої підприємством продук-ції (послуг) у вартісних вимірниках (ВП) одиницею основних виробничих фондів (ФСР). Її можна розрахувати за формулою (6.18):

ВП

fB = ФС—, грн / грн.            (6.18)

Фондомісткість (fМ) представляє собою показник, зворотний показнику фон-довіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг). Його можна обчис-лити за формулою (6.19):

fМ =і = ВП' грн / грн-           (6.19)

Під фондоозброєністю праці (fП) розуміють показник ефективності викорис-тання основних виробничих фондів працівниками підприємства, який розраховується як співвідношення вартості активної частки основних виробничих фондів Ф (ІІ, ІІІ, ІV) (тобто ІІ, ІІІ та ІV груп основних виробничих фондів за наведеною в п.6.2 класифікацією) і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робо-чу зміну підприємства (чПВП), тобто за формулою (6.20):

,       Ф (ІІ, ІІІ, IV)

fП =, грн / людину.   (6 20)

чПВП

Під рентабельністю основних фондів (RФ) розуміють показник ефективності використання основних фондів підприємства, який розраховується як відношення прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства (П) до се-редньорічної вартості основних виробничих фондів (ФСР), тобто за формулою (6.21):

RФ=ПxWO%, %.       (6.21)

Коефіцієнт введення основних виробничих фондів у виробництво (кое-фіцієнт оновлення) (кВВ) показує, на яку суму було введено фондів (ФВВ) порівняно з їх вартістю на кінець підзвітного періоду (ФКП) і розраховується за формулою (6.22):

квв = Ф-, частка одиниці.    (6.22)

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів з виробництва (кВИБ) показує, на яку суму були вилучені фонди (ФВИБ) порівняно з їх вартістю на початок підзвітного періоду (ФПП). Він розраховується за формулою (6.23):

кВИБ = ФР, частка одиниці.           (6.23)

ПРИКЛАД 6.12. Необхідно визначити узагальнюючі показники ефективності використання основних виробничих фондів підприємства, якщо середньорічна вартість об'єктів І групи склала 2628 тис грн, об'єктів ІІ групи – 1563 тис грн, об'єктів ІІІ групи – 2564 тис грн, об'єктів ІV групи – 896 тис грн. Підприємством виготовлено товарної продукції на суму 52300 тис грн. Промислово-виробничий персонал підприємства налічує 1212 осіб. Загальні виробничі витрати на виробництво товарної продукції склали суму в 48600 тис грн. Як зміниться ситуація на підприємстві, якщо до-датково залучать до виробництва ще 10 осіб, при цьому обсяги товарної продукції зростуть на 2%? Охарактеризуйте отримані показники.

РІШЕННЯ. До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів, які можна обчислити відповідно до умов задачі, відносяться: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність праці та рентабельність активів.

Розрахуємо показник фондовіддачі до передбачуваних змін за формулою (6.18):

fB = ВП / ФСР = 52300 / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 6,84 грн /грн.

Розрахуємо показник фондовіддачі після здійснених змін за формулою (6.18):

fB = ВП / ФСР = 52300 х 1,02 / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 6,97 грн /грн.

Отже, фондовіддача зростає пропорційно зростанню обсягів товарної продукції підприємст-ва на 2% (6,97 грн /грн / 6,84 грн /грн = 1,02).

Розрахуємо показник фондомісткості до передбачуваних змін за формулою (6.19):

fМ = 1 / fB = 1 / 6,84 грн /грн = 0,15 грн /грн.

Після вжитих заходів фондомісткість складе:

fМ = 1 / fB = 1 / 6,97 грн /грн = 0,14 грн /грн, тобто зменшиться на 2% пропорційно зростанню обсягів товарної продукції підприємства.

Фондоозброєність праці до здійснених перетворень розрахуємо за формулою (6.20): fП = ФСР (ІІ, ІІІ, ІV) / чПВП = (1563 + 2564 + 896) х 1000 / 1212 = 4144,39 грн / людину. Після залучення до вироб-ництва нових працівників фондоозброєність праці зменшується до fП = Ф (ІІ, ІІІ, ІV) / чПВП = (1563 + 2564 + 896) х 1000 / (1212 + 10) = 4110,47 грн / людину, тобто на 0,81%.

Рентабельність основних фондів підприємства до змін розрахуємо за формулою (6.21): RФ = П / ФСР х 100% = (ВП – ВЗАГ) / ФСР х 100% = (52300 – 48600) / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 48,36%. Після збі-льшення обсягів товарної продукції на 2% рентабельність основних виробничих фондів зростає до RФ = П / ФСР х 100% = (ВП – ВЗАГ) / ФСР х 100% = (52300 х 1,02 – 48600) / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 62,03%.

Досліджуване виробництво можна назвати надзвичайно ефективним, керуючись в своїх ви-сновках високими показниками фондовіддачі, фондоозброєності та рентабельності основних фон-дів та низьким показником фондомісткості. Запропоновані заходи підвищують ефективність ви-робництва в межах вказаних змін.

До конкретних показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:

-          коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;

-          коефіцієнт екстенсивного використання обладнання;

-          коефіцієнт інтегрального використання обладнання;

-          резерв виробничої потужності;

-          коефіцієнт змінності роботи устаткування;

-          напруженість використання устаткування;

-          напруженість використання виробничих площ.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (кІНТ) показує, яку кіль-кість продукції було виготовлено за одиницю часу (РФАКТ) відповідно до технічної (па-спортної) продуктивності (РПАСП) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчис-лити за формулою (6.24):

кІНТ = РП^, частка одиниці.           (6.24)

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (кЕКСТ) показує, який час було витрачено для здійснення виробничих процесів (ТФАКТ) в календарному фонді робочого часу (ТКАЛЕНД) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчислити за формулою (6.25):

кЕКСТ =   Т ФАКТ   • частка одиниці.      (6.25)

ТКАЛЕНД

При цьому ефективний фонд робочого часу (ТФАКТ) можна розрахувати відповід-но до технічних умов експлуатації виробничого обладнання та режиму роботи підп-риємства за формулою (6.26):

ТФАКТ = пЗМ ■ ТД ■ ТЗМ ■ кТ - ТТНП - ТПЗР, годин,            (6.26)

де ТД - кількість робочих днів одиниці обладнання, яке бере участь у виготов-ленні цільової продукції, днів на тиждень;

ТЗМ - тривалість робочої зміни, обумовлена графіком роботи підприємства, годин на день;

пЗМ - кількість робочих змін, встановлена графіком роботи підприємства; кТ - кількість робочих тижнів на рік (кТ = 52);

ТТНП - технологічно неминучі перерви в роботі основного обладнання, годин; ТПЗР - планово-запобіжні ремонти основного обладнання (передбачені пла-ном капітальні та поточні ремонти обладнання), годин.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (кІНТЕГР) характери-зує ступінь завантаження виробничого обладнання за його продуктивністю і часом роботи. Він розраховується як добуток індексів інтенсивного (кІНТ) та екстенсивного (кЕКСТ) використання обладнання, тобто за формулою (6.27):

кІНТЕГР = кІНТ хкЕКСТ = РLх   Т ФАКТ   , частка одиниці.     (6.27)

РПАСП       ТКАЛЕНД

Резерв виробничої потужності (RП) показує, на скільки можна підвищити ефективність використання виробничого обладнання згідно з умовами його викорис-тання за продуктивністю і часом. Його обчислюють за формулою (6.28):

RП =1- кІНТЕГР, частка одиниці.   (6.28)

Коефіцієнт змінності роботи устаткування (кЗМ) показує, як використову-ється парк наявного на підприємстві обладнання протягом доби, він розраховується як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін всіма одиницями об-ладнання (ΣNМЗМ) до кількості працюючих одиниць обладнання в максимально заван-тажену зміну (NМAX), тобто за формулою (6.29):

кЗМ = Т^МЗМ , частка одиниці.     (6.29)

Напруженість використання устаткування (μУ) показує, яку кількість про-дукції в натуральному відтворенні можна виготовити на одиниці виробничого облад-нання, він розраховується як відношення загальної кількості виготовленої за підзвіт-

ний період продукції (Q) в натуральному вираженні до парку виробничого обладнан-ня на підприємстві (N), тобто за формулою (6.30):

jUy = — , шт. з одиниці обладнання.         (6.30)

У     Л/

Напруженість використання виробничих площ (μПЛ) показує, яку кількість продукції в натуральному відтворенні можна виготовити на одиниці загальної або ви-робничої площі, він розраховується як відношення загальної кількості виготовленої за підзвітний період продукції (Q) до виробничої (загальної) площі на підприємстві (S), тобто за формулою (6.31):

/м2.     (6.31)

ПРИКЛАД 6.13. На баланс підприємства придбали новий верстат з числовим програмним управлінням. Відповідно до регламенту роботи устаткування має бути завантажене в 2 зміни три-валістю 8 годин протягом 5-денного робочого тижня. Перерви в роботі верстата в поточному році обумовлені планово-попереджувальними ремонтами (200 годин) і технологічно неминучими зупинками (24 години). Паспортна продуктивність верстата складає 3 деталі на годину, а фактична – 2 дета-лі на годину. Керуючись наведеними даними, необхідно зробити висновок про ефективність роботи верстата, спираючись у своїх розрахунках на конкретні показники ефективності використання осно-вних виробничих фондів. При здійсненні розрахунків календарний фонд часу прийняти рівним 365 дням.

РІШЕННЯ. До конкретних показників ефективності використання основних виробничих фондів, які можна обчислити відповідно до умов задачі, відносяться: коефіцієнти інтенсивності, екстенсив-ності, інтегрального використання обладнання та резерв виробничої потужності. Розрахуємо послі-довно кожний з них.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання обчислимо за формулою (6.24):

kІНТ = 2 деталі на годину / 3 деталі на годину = 0,6667.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання обчислимо за формулою (6.25), попере-дньо обчисливши режим робочого часу обладнання протягом підзвітного періоду за формулою (6.26): ТФАКТ = (2 зміни х 8 годин х 5 днів х 52 тижні) – 24 години – 200 годин = 3936 годин. Календар-ний фонд часу складає за умовами задачі 365 днів х 24 години = 8760 годин. Тоді коефіцієнт екстен-сивного використання обладнання становитиме 3936 годин / 8760 годин = 0,4493.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання обчислимо за формулою (6.27). Він ста-новитиме 0,6667 х 0,4493 = 0,2995.

Відтак резерв потужності можна визначити за формулою (6.28): RП = 1 – 0,2995 = 0,7005 (70,05%). Отримані показники свідчать про те, що придбаний верстат використовується далеко не на повну потужність (а тільки приблизно на 30%), ще може пояснюватися або бережливим ста-вленням до тільки-но придбаного верстата, або обмеженістю виробничої програми через насиче-ність ринку виготовлюваною продукцією. Однак, якщо з'явиться потреба в більш повному заван-таженні існуючих на підприємстві потужностей, це можна буде зробити або за рахунок організації графіку роботи в трьохзмінному режимі, або в підвищенні продуктивності верстата до рівня його паспортних технічних характеристик, або за умов оптимального поєднання вказаних способів ін-тенсифікації роботи обладнання.

 

щення ефективно-

сті використання основних виробни-чих фондів підпри-

 

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних ви-робничих фондів підприємством є такі:

1.         Установка, монтаж та введення в експлуатацію основних виробничих фондів по можливості одночасно.

2.         Збільшення капітальних вкладень в активну частину основних виробничих фондів підприємства.

 

3.         Максимально можливе використання продуктивності та потужності наявного на підприємстві парку обладнання.

4.         Максимально можливе використання календарного фонду часу згідно з тех-нічними характеристиками обладнання.

5.         Забезпечення належного обслуговування та дотримання необхідних умов експлуатації обладнання.

6.         Своєчасне оновлення основних виробничих фондів підприємства.

7.         Застосування комбінованого способу організації виробничих процесів на під-приємстві.

8.         Включення до виробництва незадіяних виробничих фондів.

9.         Рівномірне завантаження основних виробничих фондів протягом робочого дня.

10.       Підвищення професійно-кваліфікаційного рівня обслуговуючого основні ви-робничі фонди персоналу.