6.3. Особливості обліку й оцінки основних виробничих фондів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 

Загрузка...

Вартісна форма оцінки основних фондів необхідна для планування розширеного від-творення основних фондів; визначення роз-мірів амортизаційних відрахувань; розрахун-ків економічних показників ефективності гос-подарської діяльності підприємства. Розріз-няють такі види оцінки основних фондів:

-          первісна;

-          відновлювана;

-          залишкова;

-          ліквідаційна;

-          справедлива.

Первісна вартість – фактична вартість основних фондів у момент їх прид-

бання чи введення в експлуатацію. Згідно з П(С)БО 7 первісна вартість – історична

(фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедли-

вої вартості інших активів, сплачених (переданих) чи витрачених для придбання

(створення) необоротних активів. Вона складається з елементів витрат, наведених

на схемі (табл. 6.1):

Таблиця 6.1 Визначення первісної вартості об'єкта основних виробничих фондів

Елементи витрат, що беруть участь у формуванні первісної вартості основних виробничих фондів, ФК

контрактна вартість придбання об'єкта основних виробничих фондів

 

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків)

 

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів

 

суми ввізного мита

 

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству)

 

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів

 

витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів

 

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою

 

первісна вартість об'єкта основних виробничих фондів, ФП

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частко-во за рахунок позикового капіталу.

Відновлювана вартість основних фондів – вартість їхнього відтворення в

сучасних умовах, при сучасному рівні сформованих цін, норм і розцінок (забезпечує більш реальне планування нових капітальних інвестицій).

ПРИКЛАД 6.1. Підприємством придбаний верстат з числовим програмним управлінням. Вар-тість верстата, сплачена постачальнику, склала 12000 грн (у тому числі податок на додану вар-тість ПДВ – 2000 грн). При його реєстрації на балансі підприємства були сплачені мито (оскільки верстат було придбано у російського постачальника) в сумі 300 грн, збір за реєстрацію – 50 грн. Витрати на транспортування, установку та монтаж верстата у виробничому цеху склали 120 грн. Необхідно обчислити первісну вартість такого верстата, за якою його візьмуть на баланс.

РІШЕННЯ. Об'єкт основних засобів за первісною вартістю буде оцінений у сумі 10890 грн (тобто 12000 грн – 2000 грн + 720 грн + 50 грн + 120 грн).

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реальну вартість, що

не переноситься на вартість виготовленої продукції. Вона визначається як різниця між повною первісною (відновлюваною) вартістю і сумою зносу на певну дату.

Ліквідаційна вартість основних фондів – це сума засобів чи вартість будь-яких активів, що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта осно-вних засобів (необоротного активу) після закінчення терміну її корисного використан-ня за винятком витрат, пов'язаних з таким продажем (ліквідацією), тобто ліквідаційна вартість представляє собою вартість можливої реалізації основних фондів після за-кінчення терміну їхньої служби. Визначення ліквідаційної вартості є винятково самос-тійним рішенням підприємства на основі прогнозної оцінки можливої вартості, за якою може бути проданий об'єкт основних фондів з урахуванням його працездатності по закінченні терміну експлуатації.

Під справедливою вартістю основних засобів розуміється сума, за якою

може бути здійснений обмін активами в результаті операції між обізнаними зацікав-леними і незалежними сторонами. Вона передбачає оцінку за ринковою вартістю для будинків і землі, для машин і устаткування, а також оцінку за відновлюваною вартістю (сучасною вартістю придбання) за винятком зносу для інших об'єктів основних засобів.

ПРИКЛАД 6.2. За договором підприємство передає комп'ютер в обмін на складальний верс-тат. Первісна вартість переданого комп'ютера складає 3600 грн. Сума нарахованого зносу – 540 грн. Вартість обміну, обговорена в договорі, складає 3000 грн (у тому числі податок на додану вар-тість – 500 грн). Необхідно визначити справедливу вартість комп'ютера.

РІШЕННЯ. Залишкова вартість переданого об'єкта основних фондів складе 3060 грн (тобто 3600 грн – 540 грн).

Справедлива вартість у даній ситуації дорівнює договірній вартості, що складає 2500 грн (без урахування ПДВ, тобто 3000 грн – 500 грн).

Одержуваний об'єкт основних засобів буде оцінений за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій вартості (суму перевищення залишкової вартості комп'ютера над справедливою вар-тістю верстата в розмірі 560 грн слід віднести на витрати згідно з п.12 П(С)БО 7.

Для аналітичних розрахунків та оформлення аналітичної звітності використову-ється показник середньорічної вартості основних виробничих фондів.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів передбачає оцінку

об'єктів основних виробничих фондів з урахуванням строку їх введення або вилучен-ня з виробництва. Її розраховують за формулою (6.1):

ФСР = Z ®пп + ФВВІ ■ 1Ш- - ФВИБІ ■ JmL, гР",           (6.1)

де ФПГі – вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах, грн;

ФВВі – вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах, грн;

ФВИБі – вартість вилучених з виробництва протягом року основних виробни-чих фондів по групах, грн;

ТВВі – строк залучення у виробництво (число повних місяців до кінця року) основних виробничих фондів по групах, місяців; ТВИБі – строк вилучення з виробництва (число повних місяців до кінця року) основних виробничих фондів по групах, місяців.

Тут слід також ураховувати, на яку частину місяця припадає залучення (чи ви-лучення) основних фондів у виробництво (з виробництва). Адже в практиці функціо-нування підприємств вкрай рідко зустрічається їх придбання чи списання чітко пер-шого числа поточного місяця. Отже, існує наступна домовленість: якщо об'єкт осно-вних фондів був залучений (чи вилучений) у виробництво (з виробництва) до 15 чи-сла місяця (включно), то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) до виробницт-ва (з виробництва) на початок поточного місяця (тобто як на 1 число), якщо ж він був залучений (чи вилучений) у виробництво (з виробництва) після 15 числа місяця, то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) до виробництва (з виробництва) на початок наступного за звітним місяця (тобто як на 1 число наступного календар-ного місяця).

ПРИКЛАД 6.3. Необхідно визначити середньорічну вартість основних виробничих фондів під-приємства з урахуванням їх відновлення протягом звітного періоду згідно з наведеними у таблиці 6.2 даними, а також охарактеризувати їхню структуру. На початок поточного року вартість об'-єктів першої групи основних фондів склала 9356 тис грн, об'єктів другої групи – 7588 тис грн, об'є-ктів третьої групи – 6897 тис грн, об'єктів четвертої групи – 2235 тис грн. По закінченні розраху-нків слід зробити відповідні висновки і пояснення.

Таблиця 6.2 Рух основних фондів на підприємстві протягом звітного періоду

 

Найменування основних виробничих фондів      Вартість залуче-них основних фо-ндів, тис грн   Вартість вилуче-них основних фо-ндів, тис грн      Дата введення           Дата вибуття

будівля заводоуправління    2516                14.03  

будівля обробного цеху                   1364                16.07

будівля складу           896                  20.02  

конвеєрна стрічка     569                  11.08  

вантажний автомобіль                    23                    17.06

офісні меблі    367                  01.01  

програмне забезпечення      13                    16.01  

складальні верстати             59                    16.03

верстати з числовим програмним управлінням   463                  20.04  

інструмент     25                    12.01  

конторські приналежності   3                      18.02  

РІШЕННЯ. Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів слід здійснювати по групах відповідно до існуючої класифікації. Для цього слід визначити, до якої з груп належить облад-нання, яке залучають (чи вилучають) у виробництво (з виробництва). Відповідно до наведеної класи-фікації будівля заводоуправління, будівля обробного цеху та будівля складу належать до І групи основ-них фондів; конвеєрна стрічка, вантажний автомобіль, офісні меблі, інструмент та конторські при-належності – до ІІ групи основних фондів; складальні верстати та верстати з числовим програмним управлінням – до ІІІ групи основних фондів; програмне забезпечення – до ІV групи основних фондів.

Отже, використовуючи формулу (6.1), отримаємо наступні результати:

Середньорічна вартість об'єктів І групи:

ФСР І = 9356 тис грн + 2516 тис грн х 10/12 + 896 тис грн х 10/12 – 1364 тис грн х 5/12 = 11631 тис грн.

Середньорічна вартість об'єктів ІІ групи:

ФСР ІІ = 7588 тис грн + 569 тис грн х 5/12 + 367 тис грн х 12/12 + 25 тис грн х 12/12 + 3 тис грн х 10/12 – 23 тис грн х 6/12 = 8208,08 тис грн.

Середньорічна вартість об'єктів ІІІ групи:

ФСР ІІІ = 6897 тис грн + 463 тис грн х 8/12 – 59 тис грн х 9/12 = 7161,42 тис грн.

Середньорічна вартість об'єктів ІV групи:

ФСР ІV = 2235 тис грн + 13 тис грн х 11/12 = 2246,92 тис грн.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів в цілому по підприємству:

ФСР = ФСР І + ФСР ІІ + ФСР ІІІ + ФСР ІV = 11631 тис грн + 8208,08 тис грн + 7161,42 тис грн + 2246,92 тис грн = 29247,42 тис грн.

На початок року вартість об'єктів основних фондів дорівнювала:

ФПР = ФПР І + ФПР ІІ + ФПР ІІІ + ФПР ІV = 9356 тис грн + 7588 тис грн + 6897 тис грн + 2235 тис грн = 26076 тис грн.

Отже, порівняно з рівнем початку року вартість основних фондів збільшилась на 3 171,42 тис грн (тобто ФСР – ФПР = 29247,42 тис грн – 26076 тис грн) чи на 12,2%.

Збільшення вартості основних виробничих фондів свідчить про збільшення реальних виробничих капіталовкладень. Що ж стосується характеристики структури основних виробничих фондів, то пасивна частина складає 39,77% (αПАС = ФСР І/ФСР х 100% = 11631 тис грн / 29247,42 тис грн х 100%). Відповідно, активна частина складає 60,23% (тобто 100% – αПАС = 100% – 39,77%).

 

 

Згідно з п.16 П(С)БО 7 підприємство може переоцінити об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта сут-тєво відрізняється від його справедливої ва-ртості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить переоці-нюваний об'єкт.

 

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, на-далі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату ба-лансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визнача-ється множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартос-ті об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його пе-реоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цьо-го об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

Переоцінка основних виробничих фондів може здійснюватися у двох формах:

1)         дооцінка – збільшення залишкової вартості об'єкта основних фондів внаслі-док збільшення його корисності;

2)         уцінка – зменшення залишкової вартості об'єкта основних фондів внаслідок зменшення його корисності.

При цьому під зменшенням корисності слід розуміти втрату економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат.

ПРИКЛАД 6.4. Підприємство обмінює застарілий механічний вимірювальний прилад на сучас-ний, більш точний, електронний пристрій. Первісна вартість переданого приладу складає 500 грн. Сума нарахованого зносу – 125 грн. Вартість обміну, обговорена в договорі, складає 240 грн (у то-му числі податок на додану вартість – 40 грн). Яким чином буде здійснюватись переоцінка у цьому випадку?

РІШЕННЯ. Залишкова вартість переданого об'єкта основних фондів складе 375 грн (тобто 500 грн – 125 грн).

Справедлива вартість у цьому випадку дорівнює договірній вартості, що складає 200 грн (без урахування ПДВ, тобто 240 грн – 40 грн).

Індекс переоцінки згідно з п.17 П(С)БО 7 визначається діленням справедливої вартості на за-лишкову і дорівнюватиме в цьому випадку 200 грн / 375 грн = 0,5333.

Отже переоцінена первісна вартість визначатиметься як добуток первісної початкової ва-ртості на індекс переоцінки, тобто 500 грн х 0,5333 = 266,65 грн, а знос тоді дорівнюватиме 125 грн х 0,5333 = 66,65 грн. Відтак відбулась уцінка нашого механічного вимірювального приладу.