4.3. Особливості встановлення норм і нормативів праці на підприємстві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 

Загрузка...

<ГТ7-

 

Технічне нормування праці – це про-цес встановлення норм витрат робочого ча-су в конкретних організаційно-технічних умо-вах виробництва.

Норма часу – час, відведений на виро-бництво одиниці продукції чи виконання ви-значеної роботи (у годинах, хвилинах тощо).

Норма виробітку – кількість продукції,

яка повинна бути виготовлена робітником за одиницю часу.

 

Норма обслуговування – це кількість одиниць устаткування, виробничих площ тощо, обслуговуваних одним чи групою робітників.

Норма часу обслуговування – це необхідний час на обслуговування одиниці

устаткування протягом визначеного календарного періоду (однієї зміни, місяця тощо).

Норма чисельності – це кількість працівників, установлена для обслуговуван-ня об'єкта чи виконання визначеного обсягу робіт.

Норми витрат праці можуть встановлюватися на операцію, виріб, роботу, ком-плекс робіт. Вони розрізняються за періодами і сферами дії, за методом встановлен-ня, за ступенем укрупнення, за способом визначення тощо.

Узагальнена класифікація норм витрат праці наведена на рис. 4.3.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ НОРМ ВИТРАТ ПРАЦІ

           

                                   Постійні - норми, що діють протягом тривалого періоду часу (періоду виготовлення виробу чи виконання роботи)

            за терміном дії                                  

 

           

           

           

            Тимчасові - норми, що діють протягом короткого періоду часу (в період освоєння, ремонту обладнання тощо)

                                  

 

           

                                               Норми на операції

            за об'єктом дії                                   

 

           

           

           

            Норми на деталі

           

           

           

           

 

           

           

           

            Норми на складові одиниці виробів

                                  

 

           

                                   Розрахункові - норми, що встановлюються виходячи з виробничої потужності обладнання чи робочих місць

            за методом встановлення                          

 

           

           

           

            Дослідно-статистичні - норми, що встановлюються виходячи із статистичних даних норм виробітку за попередні періоди чи особис-того досвіду нормувальника

                                              

 

           

                                               Диференційовані - норми, що встановлюються на основі нормативів на окремі елементи операцій

            за ступенем укрупнення                 

            Укрупнені - норми, що встановлюються в цілому на деталь, виріб, технологічний процес, вид робіт

           

           

           

           

 

           

           

           

            Комплексні - норми витрат на кінцевий укрупнений вимірник праці бригади, дільниці, цеху, підприємства

                                  

           

 

           

                                               Єдині - норми, що встановлюються на виконання технічно однорід-них робіт для всіх чи окремих цехів

            за способом визначення                 

            Типові - норми, що розраховуються для типових технологічних про-цесів в цехах, на підприємстві

           

           

           

           

 

           

           

           

            Індивідуальні - норми, що розраховуються для окремих операцій, деталей, виробів чи робіт

                                  

           

 

Рис. 4.3. Класифікація норм витрат праці

Робочий час, який витрачається на конкретному робочому місці, поділяється на:

-          нормований час;

-          ненормований час.

Нормований час – це передбачуваний час, необхідний для виконання конкрет-ної операції, роботи.

Ненормований час – це час, який виникає внаслідок різних технічних і органі-заційних неполадок і не входить до норм праці. Нормований час підрозділяється на:

-          підготовчо-заключний час (tПЗ);

-          основний час (tОСН);

-          допоміжний час (tДОП);

-          час організаційного обслуговування робочого місця (tОРГ);

-          час технічного обслуговування робочого місця (tТЕХ);

-          час для відпочинку і природних потреб (tВІДП). Приклад структури нормованого часу на виконання робіт наведений на рис. 4.4.

 

            ШТУЧНО-КАЛЬКУЛЯЦІЙНИЙ ЧАС      

            tШК = tШТ + tПЗ      

Підготовчо-   Штучний час

заключний час          tШТ = tОСН + ДОП + tОРГ+ tТЕХ+ tВІДП          

на деталь (операцію):                      

 

            Основний      Допоміж-       Час орга-        Час тех-          Час на

( ПЗ=ТЧ          час

(tОСН)            ний час

(ДОП) нізаційно-го обслу-   нічного обслуго-       відпочинок і природні

де Тз- підгото-                                  говування      вування          потреби

вчо-заключний                                 робочого        робочого        (їВІДП)

час на партію;                                   місця   місця  

п - число дета-                                 ( ОРГ )            (tТЕХ)

лей в партії                                                  

Рис. 4.4. Структура штучно-калькуляційного часу

Підготовчо-заключний час (tПЗ) витрачається робітником на виконання таких робіт:

-          одержання й ознайомлення з технічною документацією (креслення, технічні умови, опис технологічного процесу тощо);

-          підготовка устаткування (налагодження, переналагодження), інструменту, устаткування, вимірників тощо;

-          дії, пов'язані із закінченням обробки деталей, виробів тощо.

Підготовчо-заключний час формується на всю партію деталей (виробів) і не за-

лежить від її величини.

Разом з тим слід зауважити, що у масовому виробництві підготовчо-заключний час відсутній, тому що деталі (вироби) обробляються постійно протягом усього тер-міну їх виготовлення.

Основний час (tОСН) – час, протягом якого безпосередньо здійснюється техноло-гічний процес (змінюється форма, розміри, фізико-хімічні властивості деталі чи виро-бу). Він може бути:

-          ручним;

-          машинно-ручним;

-          машинно-автоматичним;

-          апаратним. Допоміжний час (tДОП) витрачається на виконання окремих елементів роботи:

-          встановлення та зняття деталі (виробу);

-          закріплення і відкріплення деталі (виробу);

-          вимірювання зразків;

-          підведення і відведення інструментів;

-          включення і вимкнення устаткування. В умовах масового і серійного виробництв, коли застосовуються групові методи

обробки чи відбуваються апаратні технологічні процеси (термічні, гальванічні тощо), основний і допоміжний час встановлюється на партію, що залежить від пропускної спроможності устаткування. Час на одну деталь при цьому можна визначити за фор-мулами (4.1-4.2):

tОСН =   ЗАГОСН ,  (4.1)

tДОП =   ЗАГДОП ,  (4.2)

де ТЗАГОСН, ТЗАГДОП - відповідно загальний основний і допоміжний час на виго-товлення партії деталей (виробів); п - число деталей (виробів) у партії продукції.

Час організаційного обслуговування робочого місця (tОРГ) - час на прибирання відходів на робочому місці, на одержання і здачу інструментів, вимірювачів, приладів, приймання робочого місця протягом зміни.

Час технічного обслуговування робочого місця (tТЕХ) - час змащення, налаго-дження, заміни інструменту, який було ушкоджено протягом зміни.

Час на відпочинок і природні (особисті) потреби (tВІДП) - час, який встановлю-ється для підтримки працездатності робітника протягом зміни.

Відповідно до наведеної класифікації витрат робочого часу встановлюється йо-го структура (рис. 4.4) і здійснюється розрахунок технічно обґрунтованої норми часу.

Норма штучного часу (tШТ) застосовується в умовах масового виробництва і обчислюється за формулою (4.3):

ШТ = tОСН + іДОП + tОРГ + tТЕХ + іВІДП.         (4.3)

Час відпочинку ^ВІДП) та час на організаційне (tОРГ) і технічне (tТЕХ) обслуговуван-ня зазвичай встановлюються у відсотках до оперативного часу виробництва (tОП), який в свою чергу складається з основного (tОСН) і допоміжного (їДОП) часу. В такому разі штучний час стає можливим визначити за формулою (4.4):

ШТ = ОП ■ (1 + kОРГ + кТЕХ + кВІДП),   (4.4)

де kОРГ, кТЕХ, кВІДП - коефіцієнти відповідно на організаційне, технічне обслуго-вування, а також на відпочинок і природні потреби.

Норма штучно-калькуляційного часу (tШК) застосовується в серійному виробни-цтві, де встановлюється досить значний коефіцієнт на підготовчо-заключний час. Во-на визначається за формулою (4.5):

tШК=tШТ+ПЗ,           (4.5)

чи для партії деталей (виробів) за формулою (4.6):

ІПАРТ=ТПЗ+ІШТ-П,            (4.6)

де п - кількість деталей (виробів) у партії.

У виробництві з неминучими технологічними втратами норма штучного часу встановлюється з урахуванням виходу придатних деталей @ШТ.ПР) за формулою (4.7):

іШТ ПР=іШТ-кВ,       (4.7)

де кВ - коефіцієнт виходу придатних деталей (виробів), який розраховується за формулою (4.8):

100%

кВ =    •          (4 8)

 % виходу придатних деталей

При обробці деталей (виробів) на автоматичному устаткуванні (на установках, термічних агрегатах, стендах) основний час визначається на підставі паспортних да-них устаткування чи розрахунків його продуктивності.

Так, наприклад, при обробці деталей на агрегаті прохідного типу, норма основ-ного часу визначається в такій послідовності:

1.         Здійснюється розрахунок пропускної спроможності агрегату за формулами

(4.9-4.11):

NЗМ=ТЕФILt (4.9)

г= — , (4.10)

v

TЕФ=ТЗМ-(tХ+tЗ),    (4.11)

де Л/ЗМ - пропускна спроможність агрегату (шт. на зміну); ТЕФ - змінний фонд робочого часу агрегату (хвилин); п - кількість деталей на піддоні (штук); г- такт виходу одного піддона з печі (хвилин); /п- довжина піддона (см);

v - швидкість руху стрічки конвеєра агрегату (см/ хвилину); ТЗМ - тривалість зміни (хвилин); tХ - час холостого ходу агрегату (хвилин); tЗ - час завантаження печі піддонами (повне заповнення конвеєра) (хвилин).

2.         Основний час розраховується за формулою (4.12):

ТОСН=Т-       (4.12)

Формули для розрахунку пропускної спроможності різного устаткування зале-жать від особливостей виконання робіт на ньому.

Допоміжний час, час на організаційно-технічне обслуговування робочого місця і час на відпочинок і природні потреби розраховується за встановленими раніше нор-мативами, а потім уточнюється згідно з фактичними витратами під час здійснення те-хнологічного процесу.

При багатоверстатному обслуговуванні устаткування, не пов'язаного із загаль-ним ритмом роботи, технічно обґрунтована норма часу ЦШТ) може бути розрахована за формулою (4.13):

tШТ=Т0rL.kc.(1+t ОРГ+t ТЕХ+t ВІДПh

m         100

де TОП - оперативний час на одному верстаті (хвилин);

m - кількість верстатів, що обслуговуються одним робітником;

кС - коефіцієнт одночасного збігу обслуговування декількох верстатів (зазви-

чай він дорівнює 1,1-1,2);

tОРГ, tТЕХ, tВІДП - відповідно час на організаційне, технічне обслуговування ро-

бочого місця і час відпочинок у відсотках до оперативного часу.

Норму штучного часу (tШТ) за умов періодичної роботи устаткування при багато-верстатному обслуговуванні (тобто пов'язаного загальним ритмом роботи) можна ро-зрахувати за формулою (4.14):

t        Т t ОРГ+t ТЕХ+t ВІДП

m         100

При потоковому виробництві розрахунки норми штучного часу (tШТ) здійснюють в такій послідовності:

1)         нормування кожної операції;

2)         організаційно-технологічна синхронізація робіт окремих видів устаткування, розміщення (перестановка) робітників;

3)         остаточний розрахунок норми часу і норми виробітку.

Норма обслуговування устаткування (МОБСЛ) (налагодження, огляд, змащення, заправлення мастильно-охолодними рідинами тощо), закріпленого за одним чи за групою робітників розраховується за формулою (4.15):

Л/ОБСЛ=Т'    (4.15)

де ТЕФ - ефективний фонд робочого часу устаткування за зміну, місяць, рік (годин); tОБСЛ - норма часу обслуговування відповідного календарного періоду (годин).

Норма часу обслуговування (tОБСЛ) визначається за формулою (4.16):

іОБСЛ=іОД-0-кД,     (4.16)

де іод- норма часу на одиницю обсягу роботи, хвилин;

Q – кількість одиниць обсягу роботи, виконуваних протягом заданого кален-дарного періоду (умовні одиниці устаткування);

кД - коефіцієнт додаткових функцій певної категорії робітників, не врахованих в нормах праці (наприклад, функції обліку, інструктажу тощо).

Існують два методи встановлення норм праці:

1.         Дослідно-аналітичний метод.

2.         Розрахунково-аналітичний метод

Дослідно-аналітичний метод встановлення норм праці заснований на ви-вченні витрат робочого часу шляхом спостережень і містить:

-          безпосередній вимір норм часу за допомогою хронометражу і фотографії ро-

бочого дня;

-          фотографування робочого дня методом моментних спостережень.

Хронометраж - метод вивчення витрат робочого часу багаторазово повторю-

ваних ручних і машинно-ручних елементів операцій шляхом їх виміру. Він використо-вується переважно в крупносерійному і масовому виробництвах для встановлення нових і перевірки діючих норм, установлених розрахунковим шляхом. Об'єктом дос-лідження є операція і її елементи, а його метою - встановлення основного і допоміж-ного часу чи витрат часу на окремі трудові прийоми.

Розрізняють суцільний і вибірковий хронометраж. При суцільному хронометра-жі його об'єктом є всі елементи оперативного часу, а при вибірковому - лише окремі елементи оперативного часу чи технологічної операції.

Процес хронометражу містить три етапи:

1)         підготовку до спостереження;

2)         хронометрування;

3)         аналіз отриманих даних.

Підготовка до спостереження складається з:

-          вибору робочого місця для хронометрування;

-          розчленування операції на складові елементи (переходи, прийоми);

 

-          визначення фіксажних точок елементів операції, тобто моментів часу, що вказують на початок елемента операції (початкова фіксажна точка) і його кінець (кін-цева фіксажна точка);

-          встановлення найважливіших факторів, що впливають на тривалість кожного елемента операції;

-          визначення необхідної кількості вимірів;

-          підготовки документації.

Хронометрування - вимір елементів досліджуваної операції із здійсненням за-пису у хронометражну карту.

Аналіз отриманих даних здійснюється за хронометражними рядами.

Отриманий ряд вимірів називається хронометражним рядом. Він характеризу-ється коефіцієнтом стійкості βСТ), який розраховується за формулою (4.17):

fСТ=j^,           (4.17)

де tMAxі tMiN - відповідно максимальна і мінімальна тривалість виміру.

Час тривалості операції чи її окремих частин (t) визначається як середньозва-жена величина хронометражного ряду за формулою (4.18):

п

^'         (4.18)

п

де ti – час i-го виміру; n – число вимірів.

Фотографія робочого дня - це спостереження, проведені для вивчення усіх ви-трат робочого часу протягом зміни чи її частини. Вони можуть бути індивідуальними, груповими, бригадними тощо. Основними завданнями фотографії робочого дня є:

-          виявлення втрат робочого часу;

-          встановлення причин цих втрат;

-          розробка дієвих заходів для усунення втрат робочого часу;

-          одержання аналітичних даних про необхідну чисельності працівників для створення нормативів часу.

Етапи фотографії робочого дня аналогічні етапам хронометражу.

Метод моментних спостережень дає можливість визначати величину втрат робочого часу, не вдаючись до їх безпосереднього виміру. Він застосовується при спостереженні за великою кількістю об'єктів. Метод заснований на використанні по-ложень теорії ймовірностей, а його сутність полягає в заміні безперервної фіксації часу при безпосередніх вимірах (звичайні фотографії робочого дня) обліком кількості моментів спостережень. Отримані за цим методом дані дозволяють визначити пито-му вагу й абсолютні значення втрат часу за окремими елементами.

Етапи моментних спостережень включають;

-          підготовку до спостережень;

-          проведення моментних спостережень;

-          аналіз отриманих результатів. Підготовка до спостережень включає:

-          підготовку документації;

 

-          класифікацію елементів витрат робочого часу та їх індексацію (цифра, буква, умовна позначка);

-          визначення фіксажних пунктів, тобто постійні місця фіксування стану об'єкта вивчення (робітника, устаткування);

-          визначення кількості спостережень (п) залежно від типу виробництва;

-          складання схеми маршруту обходу робочих місць (кільцевий, маятниковий, комбінований);

-          визначення тривалості одного обходу;

-          встановлення кількості обходів за зміну і число днів спостережень;

-          побудова графіка обходів і таблиці вимірів.

Кількість спостережень можна визначити за формулою (4.19):

(1-k0)-kh

п=           , ГАР ,        (4.19)

к0 -кПР

де к0 - найменша питома вага елемента в балансі робочого дня, необхідна для аналізу результатів;

кПР = Δр/ко - припустима помилка остаточних результатів; Δр - інтервал розсіювання величини;

кГАР = Δр/ 2кПР^ - гарантійний коефіцієнт, який показує, скільки разів середньок-вадратична помилка укладається в половині інтервалу розсіювання Δр.

Якщо при проведенні спостережень досліджуються всі елементи витрат часу, то кількість спостережень визначають за витратами, питома вага яких найменша чи не-обхідна точність яких найвища.

Моментні спостереження здійснюються шляхом обходу дільниці, де розташова-ні робочі місця виконавців, за визначеним маршрутом. Спостерігач визначає, чим за-йнятий робітник на своєму робочому місці, і фіксує результат у бланку за допомогою умовних позначок.

Отримані дані спостережень обробляються відповідним чином, вносяться в зведену таблицю й аналізуються.

Розрахунково-аналітичний метод встановлення норм праці передбачає їх

розрахунок на основі застосування нормативів праці і відповідних формул. Він дає можливість не вдаватися щоразу до трудомістких процесів хронометражу і фотогра-фії робочого дня. Норми праці встановлюються до здійснення виробничих операцій, що значно скорочує витрати на їх розробку. Нормативи праці складаються з:

-          нормативів режимів обробки і продуктивності устаткування;

-          нормативів витрат часу на виконання елементів робіт;

-          нормативів витрат праці на обслуговування одиниці устаткування чи одного працівника.

Нормативи режимів обробки і продуктивності устаткування призначені для

нормування основного часу і містять дані, необхідні для розрахунків пропускної спроможності устаткування, вибору оптимальних режимів його роботи.

Як вже зазначалося, нормативи витрат часу на виконання елементів робіт

містять вихідні дані для розрахунку підготовчо-заключного часу, допоміжного часу, часу на організаційне і технічне обслуговування робочого місця, часу на природні по-треби і відпочинок.

Розрахунок нормативів витрат праці на обслуговування одиниці устаткуван-ня чи одного працівника містить нормативи обслуговування (регламентовані величи-ни витрат праці на обслуговування одиниці устаткування, робочого місця) і нормати-ви чисельності (кількість працівників, необхідних для обслуговування визначеного об'єкта).

Слід зазначити, що на практиці для визначення більшості нормативів праці ви-користовуються хронометраж і фотографія робочого дня.

Розробка технічно обґрунтованих норм часу за допомогою розрахунково-аналі-тичного методу базується на вивченні технологічного процесу, норм організації праці й обслуговування робочого місця; проектуванні раціональної структури операції; роз-робці необхідних організаційно-технічних заходів для забезпечення раціональної структури операцій; скороченні витрат часу на виконання окремих частин операції, поліпшенні умов праці; розрахунку тривалості окремих елементів і операції в цілому.

 

 

Розрахунок чисельності працюючих є найважливішим завданням визначення об-ґрунтованої потреби в кадрах для забезпе-чення безперебійного виробничого процесу на підприємстві.

Планові розрахунки кожної категорії працюючих здійснюються із застосуванням різних методів визначення їх необхідної чи-сельності.

Для характеристики трудового потенціалу підприємства використовується сис-тема показників. Кількісна характеристика персоналу здійснюється в першу чергу за такими показниками, як штатна, явочна і середньоспискова чисельність працівників.

Штатна чисельність – це кількість працівників облікового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих протягом певного періоду працівників.

Явочна чисельність включає лише працівників, що з'явилися на роботу.

Для визначення чисельності працівників за визначений період використовується

показник облікової чисельності працівників (середньоспискової чисельності праців-

ників). Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного облікового працівника.

Баланси робочого часу складають окремо – для періодичного та безперервного виробництв. Вони розраховуються шляхом вирахування з календарного фонду часу святкових днів (для періодичних виробництв) і щотижневих днів відпочинку (вихід-них), а також часу, виділеного на чергові і додаткові відпустки, на відпустки з інших причин, на невиходи з причин хвороби працівників чи виконання ними державних чи суспільно-значимих обов'язків і доручень тощо.

При складанні балансу робочого часу визначають кількість днів (годин), яку слід відпрацювати кожному робітнику протягом планового періоду, число днів неявок на роботу, середню тривалість робочого дня одного средньоспискового робітника.

У балансі робочого часу розрізняють три категорії фонду часу:

1)         календарний (ТКАЛЕНД);

2)         номінальний (ТНОМ);

3)         ефективний (ТЕФ).

Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду. Номінальний фонд за умов періодичного виробництва дорівнює календарному

фонду без урахування вихідних і святкових днів.

Номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і вико-нання суспільних і державних обов'язків тощо утворює ефективний фонд робочого часу.

Для прикладу в табл. 4.2 наведені найбільш характерні баланси робочого часу за умов періодичного і безперервного виробництв.

Таблиця 4.2 Баланси робочого часу одного облікового працівника

 

Показники     Періодичний графік роботи Безперервний графік роботи (4-бригадний)

 

            днів     годин  днів     годин

1. Календарний фонд           365      2920    365      2920

- вихідні дні   104      832      91        728

- святкові дні 10        80        -          -

2. Номінальний фонд робочого часу          251      2008    274      2192

Планові невиходи по причинам:                                      

- основні (чергові) відпустки           24        192      24        192

- додаткові відпустки за шкідливість умов праці   4          32        4          32

- хвороби та декретні відпустки      3          24        3          24

- виконання державних обов'язків 1          8          1          8

- цілодобові простої  1          8          1          8

- учбова відпустка     1          8          1          8

Разом невиходів        34        272      34        272

3. Ефективний фонд робочого часу            217      1736    240      1920

Тривалість зміни       8                      8         

Графік змінності за умов безперервного виробництва протягом 8-годинної зміни та 4-бригадного графіка роботи при цьому виглядає так, як це показано в табл. 4.3.

Для розрахунку явочного і облікового складу працівників на підставі складеного

балансу визначають коефіцієнт облікового складу (kОБЛ) як відношення номінально-го фонду робочого часу (ТНОМ) до ефективного (ТЕФ) за формулою (4.20):

Таблиця 4.3 Графік змінності (А, Б, В, Г – робочі бригади)

 

Зміни  Дні

 

            1          2          3          4          5          6          7          8          9          10        11        12        13        14        15            16

І зміна 0000-800        А         А         А         А         Б          Б          Б          Б          В         В         В         В         Г            Г          Г          Г

ІІ зміна 800-1600       В         Г          Г          Г          Г          А         А         А         А         Б          Б          Б          Б            В         В         В

ІІІ зміна 1600-0000   Б          Б          В         В         В         В         Г          Г          Г          Г          А         А         А            А         Б          Б

Відпочинок    Г          В         Б          Б          А         Г          В         В         Б          А         Г          Г          В         Б            А         А

 

kОБЛ

 

ТНОМ Т

ЕФ

 

(4.20)

 

Так, за наведеними балансами робочого часу (табл. 4.2) можна визначити кое-фіцієнт облікового складу:

для періодичного графіку роботи kОБЛ = 251 дн./ 217 дн. =1,16; для безперервного графіку роботи kОБЛ = 274 дн./ 240 = 1,14.

Явочна чисельність основних та допоміжних працівників кожної професії за змі-ну (чЯВзм) визначається як добуток кількості однотипного обслуговуваного обладнання (n) на штатний норматив обслуговування обладнання в цеху (НШТ) за формулою (4.21):

 

чЯВзм=п-НШТ

 

(4.21)

 

Явочна чисельність працівників за добу (чЯВдоб) розраховується шляхом мно-ження явочної кількості працівників на зміну на число змін протягом доби, тобто за формулою (4.22):

 

чЯВдоб=ПзМ-чЯВзм,

 

(4.22)

 

Штатна чисельність працівників (чШТ) включає заданий штат працівників, необ-хідний для безперервного обслуговування робочих місць з урахуванням підміни, і ро-зраховується за формулою (4.23):

 

чШТ=чЯВдоб+чЯВзм,

 

(4.23)

 

Потрібну кількість працівників для обслуговування апаратних процесів на виро-бництві також визначають на основі штатних нормативів.

Штатні нормативи – число працівників за відповідними професіями й кваліфі-каціями, яких слід залучити для забезпечення виробничого процесу з обслуговування обладнання протягом зміни. Їх розраховують виходячи з обсягів функцій працівників, обслуговуючих агрегати з урахуванням можливого суміщення окремих елементів робо-ти. Розрахунок штатних нормативів за зміну може здійснюватися за формулою (4.24):

 

НШТ

ton-(1 + SВ)

Т

ЗМ

tВІДП

 

(4.24)

 

де δВ – відсоток ненормованих витрат штучного часу на здійснення певної опе-рації, виражений у частках одиниці до оперативного часу витрат відповідно до технологічного регламенту виробництва.

Спискова чисельність працівників (чСп) визначається шляхом коригування штат-ної чисельності (чшт) з урахуванням коефіцієнта облікового складу персоналу (к0Бл) за формулою (4.25):

Чсп=ковл-Чшт-         (4.25)

ПРИКЛАД 4.1. Каталітичний риформінг призначений для виробництва високооктанового компоненту автомобільних бензинів у результаті каталітичного перетворення бензинових фрак-цій прямогонних і вторинного походження. Реконструкція блоку каталітичного риформінгу уста-новки ЛК-6У полягає в заміні каталізатора, що надасть можливість підвищити вихід риформінгу та покращити його якість. Установка працює в безперервному режимі роботи, а обслуговуючі її машиністи й оператори – за трьохзмінним графіком протягом 8-годинної зміни. Необхідно розра-хувати спискову кількість основних і допоміжних працівників цеху, що обслуговують установку ЛК-6У, якщо у виробничому процесі задіяні: оператори установки V i VI розрядів, машиністи компресо-рних установок VI розряду, машиністи установки ЛК-6У VI розряду. Штатний норматив обслугову-вання обладнання в цеху складає 1 працівник на установку. За основу розрахунків балансу робочого часу одного середньооблікового працівника слід взяти наведений в табл. 4.2 баланс для безперерв-ного режиму роботи.

РІШЕННЯ. Обліковий коефіцієнт, визначений за балансом робочого часу для безперервного ре-жиму роботи блоку каталітичного риформінгу установки ЛК-6У за формулою (4.20), складає 1,14. Явочна чисельність основних та допоміжних працівників кожної професії за зміну (чЯВзм) визначається за формулою (4.21): для оператора установки V розряду чЯВзм = 1 установка х 1 працівник / установку = 1 працівник в зміну на установку, для оператора установки VІ розряду чЯВзм = 1 установка х 1 пра-цівник / установку = 1 працівник в зміну на установку, для машиніста компресорної установки VI роз-ряду чЯВзм = 1 установка х 1 працівник / установку = 1 працівник в зміну на установку, для машиніста установки ЛК-6У VI розряду чЯВзм = 1 установка х 1 працівник / установку = 1 працівник в зміну на установку. Явочна чисельність працівників за добу (чЯВдоб) розраховується за формулою (4.22): для оператора установки V розряду чЯВдоб = 3 зміни х 1 працівник на зміну = 3 працівника на добу, для опе-ратора установки VІ розряду чЯВдоб = 3 зміни х 1 працівник на зміну = 3 працівника на добу, для машині-ста компресорної установки VI розряду чЯВдоб = 3 зміни х 1 працівник на зміну = 3 працівника на добу, для машиніста установки ЛК-6У VI розряду чЯВдоб = 3 зміни х 1 працівник на зміну = 3 працівника на до-бу. Штатна чисельність працівників визначатиметься за формулою (4.23) і становитиме: для опе-ратора установки V розряду чШТ = 1 працівник на зміну + 3 працівника на добу = 4 працівника, для опе-ратора установки VІ розряду чШТ = 1 працівник на зміну + 3 працівника на добу = 4 працівника, для ма-шиніста компресорної установки VI розряду чШТ = 1 працівник на зміну + 3 працівника на добу = 4 пра-цівника, для машиніста установки ЛК-6У VI розряду чШТ = 1 працівник на зміну + 3 працівника на добу = 4 працівника. Спискова чисельність працівників (чСП) визначається шляхом коригування штатної чи-сельності (чШТ) з урахуванням облікового коефіцієнта (kОБЛ) за формулою (4.25): спискова чисельність операторів установки V розряду дорівнюватиме: чСП = 4 працівника х 1,14 = 4,56 ~ 5 працівників, опе-раторів установки VІ розряду чСП = 4 працівника х 1,14 = 4,56 ~ 5 працівників, машиністів компресорної установки VI розряду чСП = 4 працівника х 1,14 = 4,56 ~ 5 працівників, машиністів установки ЛК-6У VI розряду чСП = 4 працівника х 1,14 = 4,56 ~ 5 працівників. Загальний розрахунок чисельності основних і допоміжних виробничих працівників наведений в табл. 4.4.

Таблиця 4.4 Розрахунок чисельності основних і допоміжних виробничих працівників в цеху

 

Назва професії           Розряд            Чисельність працівників      Обліковий коефіцієнт,

kОБЛ  Спискова чисельність працівників,

чСП

 

           

            Явочна в зміну,

чЯВзм Явочна на добу,

чЯВдоб          Штатна,

чШТ   

           

 

Оператор установки V         1          3          4          1,14     5

Оператор установки VI        1          3          4          1,14     5

Машиніст компресорної установки            VІ        1          3          4          1,14     5

Машиніст установки ЛК-6У           VІ        1          3          4          1,14     5

Всього працівників   4          12        16        -          20

ПРИКЛАД 4.2. Для апаратників, які обслуговують печі випалювання, встановлений такий ре-гламент роботи і тривалість виконання його окремих операцій: оперативний час на виконання по-стійних робіт – контролю за технічними показниками приладів, регулювання завантаження колче-дану, нагляду за процесом його горіння, нагляду за станом печі, перевірку і прочищення повітряних зводів, перевірку якості огарку – складає 70 хвилин; на виконання періодичних робіт – 20,42 хвилини. На виконання супутніх операцій передбачено 19% оперативного часу. Тривалість робочої зміни – 8 годин, час відпочинку складає відповідно до регламенту – 20 хвилин. На основі наведених показників необхідно встановити штатний норматив обслуговування однієї печі випалення. Скільки апарат-ників потрібно мати на дільниці сірчанокислотного цеху щозміни, якщо вона має 8 печей марки ВХЗ?

РІШЕННЯ. Розрахунок штатного нормативу обслуговування печі випалювання здійснимо за формулою (4.24): ((70+20,42) х (1 + 0,19)) /(480 – 20) = 0,2339 осіб. Отже, при наявності на дільниці сірчанокислотного цеху 8 печей марки ВХЗ штат обслуговування на зміну повинен скласти 8 х 0,2339 = 1,87 ~ 2 апаратника.

Облікова чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період (чПВП) визначається виходячи з базисної чисельності (чБ), планового індексу зміни об-сягу виробництва (JQ) і відносної економії чисельності, отриманої в результаті факто-рних розрахунків зростання продуктивності праці (ЕПТЧ), і розраховується за форму-лою (4.26):

чПВП=чБ-JQ±EЧП Т.           (4.26)

Взагалі, чисельність робітників (чР) визначається трьома методами:

1.         За нормами часу за формулою (4.27);

чР=іМ1                       (4-27)

ТЕФ-кВН'

де tMQ - планова трудомісткість одиниці визначеного виду продукції, людино-годин; п - номенклатура виготовлюваної підприємством продукції; Q - кількість виробів даного виду продукції, натуральних одиниць; ТЕФ - баланс робочого часу одного працівника (розрахунковий ефективний фонд робочого часу);

кВН - очікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку в цілому по цеху, підп-риємству тощо.

2.         За штатними робочими місцями за формулою (4.28);

чР=^   ,           (428)

ТЕФ

де Rj- чисельність робочих місць з обслуговування і-го виду устаткування; m - кількість наявного на підприємстві устаткування;

ТЕу Фст - ефективний фонд часу устаткування.

3.         За нормами обслуговування за формулою (4.29);

чР

 

a

НОБСЛ

 

•пзм

 

(4.29)

 

де НОБСЛ – норма обслуговування, тобто кількість агрегатів, обслуговуваних од-ним працівником; nЗМ – кількість робочих змін; q – кількість наявних робочих місць.

Чисельність основних робітників, зайнятих на ненормованих роботах, а також додаткових робітників розраховується за нормами обслуговування з урахуванням змінності робіт.

Чисельність керівників, фахівців і службовців розраховується за кожною викону-ваною ними функцією методом прямого нормування чи методом кореляційної залеж-ності. Керівники підприємств при встановленні чисельності управлінського персоналу можуть скористатися типовими штатними розкладами, розробленими на науковій ос-нові за допомогою загальноприйнятих принципів, керуючись прийнятою в цеху орга-нізаційною структурою управління.

Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу визначається на основі встановлених норм обслуговування. Чисельність стажерів (учнів) визначається від-повідно до плану підготовки кадрів підприємства. Чисельність охоронної служби ви-значається в залежності від існуючої території, кількості посад, змінності роботи, кримінальної обстановки тощо.

Чисельність непромислового персоналу не залежить від чисельності промисло-во-виробничого персоналу і визначається окремо за кожним видом діяльності з ура-хуванням особливостей інфраструктури (дитячі установи, житлово-комунальне гос-подарство, підсобне господарство тощо).

 

Рух (оборот) працівників на підприємст-ві характеризують такі показники:

-          коефіцієнт   обороту   за   прийомом