3.7. Принципи форму-вання ефективної виробничої структури підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 

Загрузка...

1.         Принцип підпорядкованості приват-них інтересів інтересам єдиного цілого пе-редбачає доцільність створення будь-якої структури всередині підприємства, якщо вона буде сприяти підвищенню загальної ефектив-ності його функціонування на ринку і не супе-речити стратегічним інтересам.

2.         Принцип пропорційності передбачає

чіткі кількісні співвідношення між різними елементами та дільницями виробництва.

3.         Принцип концентрації полягає в укрупненні підприємства в цілому, його окремих підрозділів, у формуванні оптимальної виробничої програми підприємства відповідно до сформованого на продукцію попиту.

4.         Принцип спеціалізації застосовується для виокремлення певних часин техно-логічного процесу, окремих видів чи типорозмірів продукції, для організації спеціалі-

зованих ліній всередині цехів. Окрім предметної і технологічної спеціалізації викорис-товуються також функціональна спеціалізація, за допомогою якої формуються окремі бригади працівників, відділи заводоуправління тощо.

5.         Принцип кооперування передбачає чітку систему зв'язків в часі і просторі між окремими підрозділами підприємства, між окремими змінами в цехах, між бригадами, між окремими робочими місцями.

6.         Принцип маневреності передбачає організаційно та економічно доцільну, а також технічно виконувану швидку перебудову виробничих процесів в цілому на під-приємстві чи на окремих його дільницях при виникненні такої необхідності. Саме цей принцип може забезпечити швидку адаптацію виробничої структури підприємства до швидко змінюваних ринкових умов господарювання і не призвести до втрати ринко-вої позиції підприємством.

7.         Принцип превентивності (тобто попередження) є наслідком обов'язковості

планування і передбачає необхідність підготовки виробництва (розробку варіантів нових технологічних рішень, видів нової продукції, нових виробництв). Він обґрунтовує необхідність моніторингу відхилень в процесі оперативного регулювання виробництва.

8.         Принцип керованості передбачає, що кожна дія, кожний елемент виробницт-

ва та кожна структура повинні бути керованими і контрольованими, що узгоджено з

принципом зворотного зв'язку.

Із викладеного вище слід зробити висновок про те, що і виробничу і організаційну структуру необхідно постійно удосконалювати відповідно до змінюваних ринкових ви-мог та умов жорсткої конкуренції між вітчизняними й іноземними товаровиробниками.

or ВПРАВИ ДЛЯ РОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ

Розпізнайте, яку економічну категорію характеризують наведені нижче визначення. Обґрунтуйте свою відповідь.

Зашифрованими економічними категоріями є:

-          адаптивні (органічні) організаційні структури управління;

-          бюрократичні (механістичні) організаційні структури управління;

-          виробнича структура підприємства;

-          відповідальність;

-          делегування;

-          дивізіональна організаційна структура управління;

-          контроль;

-          ланка управління;

-          лінійні повноваження;

-          матричний тип організаційної структури управління;

-          методи управління;

-          мотивація;

-          організаційна структура управління;

-          організація;

-          планування;

-          повноваження;

-          процес управління підприємством;

-          рівень управління;

-          стиль управління;

-          функція управління.

Способи впливу на окремих працівників чи трудові колективи в цілому, не-обхідні для досягнення поставлених підприємством цілей

2.

 

Продукт поділу і спеціалізації управлінської праці, відокремлений напря-мок управлінської діяльності, який дає можливість здійснювати управлін-ський вплив

 

?

 

3.

 

Функція управління, що визначає перспективи розвитку економічної сис-теми та її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, об-раними методами і формами виробництва для досягнення сформульова-ної мети у вигляді конкретних планових моделей завдань і показників з установленням термінів виконання

 

?

 

4.

 

Функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування лю-дей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності

 

?

 

5.

 

Функція управління, яка вказує на комплекс причин, які спонукають членів трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для досяг-нення поставленої перед суб'єктом господарювання мети

 

?

 

6.

 

Функція управляння, яка завершує будь-яку діяльність і представляє со-бою перевірку, а також постійне спостереження з метою перевірки чи на-гляду

 

?

 

7.

 

Цілеспрямована діяльність, яка представляє собою сукупність методів, за-собів і форм ефективної координації роботи людей для досягнення поста-влених завдань або визначеної мети

 

?

 

8.

 

Передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання

 

?

 

9.

 

Зобов'язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх наслід-ки, тобто нести всі ризики за неналежне виконання завдання

 

?

 

10.

 

Обмежене право щодо використання ресурсів організації та спрямування зусиль підлеглих працівників на виконання певних завдань

 

?

 

11.

 

Повноваження, які передаються безпосередньо від керівника підлеглому і далі за ієрархією підпорядкування

 

?

 

12.

 

Стійка система способів, методів і форм практичної діяльності менеджера, звична манера поведінки керівника стосовно підлеглих, націлена на вплив і спонукання їх до досягнення поставлених цілей

 

?

 

13.

14.

 

Конструкція підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управління ним, яка охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками, а також потік інформації, яка передається цими каналами

Відокремлений орган (працівник), наділений управлінськими функціями, правами їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав

 

?

?

 

15. Сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії

 

?

 

16.

 

Структури, які характеризуються високим рівнем поділу праці, розвинутою ієрархією управління ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими та професійними якостями

 

?

 

17.

 

Структури, які розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливості швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища та мо-більного впровадження нових наукомістких технологій

 

?

 

18.

19.

Структура, заснована на поглибленому поділі управлінської праці за пос-тавленими цілями, при якій кожний виробничий підрозділ підприємства має власну розгалужену структуру, що забезпечує його автономну діяль-ність, але стратегічні завдання управління вирішуються централізовано

Ефективний тип організаційної структури управління, який створюється шляхом суміщення структур двох типів: лінійної та програмно-цільової

?

?

Сукупність керованих ланок (цехів, дільниць, господарств тощо), об'єдна-

20.   них технологічними чи кооперованими зв'язками, яка відображає склад

структурних підрозділів виробництва як суб'єкта управління   

0ТЕСТОВІ ВПРАВИ

Дайте відповідь на наступні тестові запитання:

1.         Цілеспрямована діяльність, яка представляє собою сукупність методів, за-

собів і форм ефективної координації роботи людей (трудових колективів) на підп-

риємстві для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищення

результативності виробництва, зростання прибутку тощо):

а)         процес управлінням підприємством;

б)         функція управління;

в)         стиль управління;

г)         кадрова політика.

2.         Яка з перелічених нижче функцій не відноситься до функцій управління?

а)         планування;

б)         організація;

в)         аналіз;

г)         мотивація;

д)         контроль.

3.         З наведених нижче визначень оберіть те, яке, на Вашу думку відповідає

мотиваційній функції управління:

а)         функція управління, що визначає перспективи розвитку економічної системи і

її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, обраними метода-

ми і формами виробництва для досягнення сформульованої мети у вигляді кон-

кретних планових моделей (розрахунків) завдань і показників з установленням

термінів виконання;

б)         функція управляння, яка завершує будь-яку діяльність і представляє собою

перевірку, а також постійне спостереження з метою перевірки чи нагляду;

в)         функція управління, яка вказує на комплекс причин, які спонукають членів

трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для досягнення

поставленої перед суб'єктом господарювання мети;

г)         функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а

також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперацію людей і знарядь

праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності.

4.         Яка з наведених нижче функцій не належить до специфічних функцій управ-

ління підприємством?

а)         управління фінансами;

б)         управління науково-технічною підготовкою виробництва;

в)         управління персоналом підприємства;

г)         мотивація персоналу;

д)         управління збутом продукції;

е)         управління якістю продукції;

є) управління основним, допоміжним і обслуговуючим виробництвом;

ж)        управління матеріально-технічним постачанням;

з)         управління розвитком і удосконаленням системи адміністрування.

5.         Яке з наведених нижче визначень розкриває зміст категорії «повноваження»?

а)         передача завдань особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання,

тобто засіб, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників чи-

сленні завдання;

б)         обмежене право щодо використання ресурсів організації та спрямування зу-

силь підлеглих працівників на виконання певних завдань;

в)         зобов'язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх наслідки.

6.         Відповідно до якої теорії управління «Праця є природним процесом. Якщо

умови праці сприятливі, люди не тільки візьмуть на себе відповідальність, вони

будуть прагнути до неї. Якщо люди залучені до виконання організаційних цілей, во-

ни будуть використовувати самоврядування і самоконтроль. Залучення є функці-

єю винагороди, пов'язаної з досягненням мети. Здатність до творчого вирішення

проблем зустрічається часто, разом з тим інтелектуальний потенціал пересічної

людини використовується лише частково»?

а)         теорія «Х» Д.МакГрегора;

б)         теорія «Y» Д.МакГрегора;

в)         модель управління Р.Лайкерта;

г)         управлінська схема Блейка і Моутона.

7.         Про який стиль управління відповідно до управлінської схеми Блейка і Моу-

тона йдеться, якщо «Керівник досягає прийнятної якості виконання виробничих

завдань, знаходячи баланс ефективності і сприятливого для виробництва на-

строю працівників. Керівник вміло сполучає турботу про людей з турботою про

виробництво, вважає компромісними у всіх випадках кращі для підприємства рі-

шення, які повинні прийматися керівником, але обов'язково обговорюватися з під-

леглими. Позитивними рисами такої концепції є сталість, зацікавленість в успіху

діяльності, нестандартність мислення, прогресивні погляди»?

а)         соціальне управління;

б)         виробничо-соціальне управління;

в)         командне управління;

г)         примітивне управління;

д)         авторитарне управління.

8.         Хто є автором теорії стилів управління, класифікованих в такі групи:

«угодовець, адміністратор, прогресист, дезертир, доброзичливий автократ, ав-

тократ, місіонер, бюрократ»?

а)         Д.МакГрегор;

б)         Блейк і Моутон;

в)         Б.Реддін;

г)         Р.Лайкерт.

9.         Конструкція підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на

основі якої здійснюється управління, яка охоплює канали влади та комунікації між

різними адміністративними службами і працівниками, а також потік інформації, що

передається цими каналами?

а)         ланка управління;

б)         рівень управління;

в)         організаційна структура управління підприємством;

г)         виробнича структура управління;

д)         стиль управління підприємством.

10.       Яким з наведених нижче вимог повинна відповідати організаційна струк-

тура управління підприємством?

а)         бути адаптивною;

б)         бути гнучкою;

в)         бути динамічною;

г)         бути адекватною;

д)         бути спеціалізованою;

е)         бути оптимальною;

є) бути оперативною;

ж)        бути надійною;

з)         бути простою;

і) організаційна структура повинна відповідати всім визначеним вище вимогам.

11.       До переваг якої організаційної структури управління підприємством відно-

сяться встановлення чітких і простих зв'язків між підрозділами; єдність і чіткість

розпоряджень; узгодженість дій виконавців; підвищення відповідальності керівника

за результати діяльності очолюваного підрозділу; оперативність у прийнятті рі-

шень; отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень і завдань, за-

безпечених ресурсами?

а)         лінійної;

б)         функціональної;

в)         лінійно-функціональної;

г)         матричної;

д)         дивізіональної;

е)         регіональної.

12.       До недоліків якої організаційної структури управління підприємством від-

носяться можливість втрат часу на забезпечення ефективних комунікацій; труд-

нощі в утриманні балансу між різними гілками влади; проблематичність оператив-

ного вирішення проблем через необхідність досягнення консенсусу між різними

управлінськими світоглядами; сприяння розвитку організаційної бюрократії та по-

слабленню дієвого підприємництва; непропорційність залучення до трудової діяль-

ності промислово-виробничого персоналу підприємства; можливість виникнення

конфлікту інтересів?

а)         лінійної;

б)         функціональної;

в)         лінійно-функціональної;

г)         матричної;

д)         дивізіональної;

е)         конгломератної;

є) регіональної.

13.       Який тип організаційної структури управління передбачає створення в

структурі підприємства самостійних господарських підрозділів – виробничих відді-

лень, орієнтованих на виробництво і збут конкретних видів продуктів однієї групи

або одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відді-

лень в головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм

повноважень управління виробничими і збутовими дочірніми підприємствами, роз-

ташованими в країні та за її межами?

а)         продуктовий тип дивізіональної організаційної структури управління;

б)         регіональний тип дивізіональної організаційної структури управління;

в)         споживацький тип дивізіональної організаційної структури управління;

г)         матричний тип організаційної структури управління;

д)         конгломератний тип організаційної структури управління.

14.       Який принцип побудови ефективної організаційної структури управління

передбачає можливість здійснення постійного контролю за результатами функ-

ціонування системи та створення умов для її коригування?

а)         принцип керованості;

б)         принцип первинності функцій і вторинності структури;

в)         принцип зворотного зв'язку;

г)         принцип єдності мети;

д)         принцип єдиноначальства.

15.       Адміністративно і організаційно відокремлений структурний підрозділ під-

приємства, який виконує комплекс виробничо-управлінських функцій, – це:

а)         господарство;

б)         дільниця;

в)         цех;

г)         бригада.

16.       Цехи, які здійснюють механічну, хімічну, термічну, електричну, ультразву-

кову та інші способи обробки продукції, називаються:

а)         заготівельними;

б)         обробними;

в)         збиральними;

г)         обслуговуючими.

17.       Які з перелічених нижче факторів впливають на вибір виробничої струк-

тури підприємства?

а)         характер продукції та основні технологічні процеси її виготовлення;

б)         ступінь спеціалізації підприємства і кооперування його з іншими суб'єктами

підприємницької діяльності;

в)         обсяг виготовлення продукції;

г)         всі визначені вище фактори впливають на вибір виробничої структури.

18.       В чому полягають переваги предметного принципу спеціалізації основних,

допоміжних та інших цехів над технологічним?

а)         посилення відповідальності за якість, кількість і час виготовлення продукції;

б)         встановлення більш тісних зв'язків між працівниками, які беруть безпосеред-

ню участь у виробничих процесах, що найбільш повно відповідає бригадній фо-

рмі організації праці;

в)         спрощення оперативного планування і управління цехом;

г)         значне скорочення тривалості виробничого циклу;

д)         всі вказані вище переваги.

19.       Яке з наведених нижче пояснень розкриває зміст визначення принципу спе-

ціалізації при побудові ефективної виробничої структури підприємства?

а)         принцип, який передбачає доцільність створення будь-якої структури всере-

дині підприємства, якщо вона буде сприяти підвищенню загальної ефективності

його функціонування на ринку і не суперечити стратегічним інтересам;

б)         принцип, який передбачає чіткі кількісні співвідношення між різними елемен-

тами та дільницями виробництва;

в)         принцип, який полягає в укрупненні підприємства в цілому, його окремих під-

розділів, у формуванні оптимальної виробничої програми підприємства відпові-

дно до сформованого на продукцію попиту;

г)         принцип, який застосовується для виокремлення певних часин технологічного

процесу, окремих видів чи типорозмірів продукції, для організації спеціалізова-

них ліній всередині цехів;

д)         принцип, який передбачає чітку систему зв'язків в часі і просторі між окреми-

ми підрозділами підприємства, між окремими змінами в цехах, між бригадами,

між окремими робочими місцями;

е)         принцип, який передбачає організаційно та економічно доцільну, а також тех-

нічно виконувану швидку перебудову виробничих процесів в цілому на підпри-

ємстві чи на окремих його дільницях при виникненні такої необхідності;

є) принцип, який передбачає необхідність підготовки виробництва та моніторинг

відхилень в процесі оперативного регулювання виробництва;

ж)        принцип, який передбачає, що кожна дія, кожний елемент виробництва та

кожна структура повинні бути керованими і контрольованими, що узгоджено з

принципом зворотного зв'язку.

20.       Які з наведених нижче елементів не відносяться до характеристик органі-

заційної структури управління підприємством?

а)         склад та структура функцій управління;

б)         кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;

в)         професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

г)         порядок інформаційних зв'язків;

д)         кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

е)         забезпечення дільничних виробничих зв'язків;

є) склад самостійних структурних підрозділів.

Ш ДІЛОВА СИТУАЦІЯ

Необхідно розв'язати ділову ситуацію, прийнявши відповідне науково обґрунто-ване управлінське рішення. Для цього попередньо слід вивчити ситуацію досліджу-ваного підприємства на ринку лакофарбової за офіційно опублікованими даними, скориставшись періодичною регіональною літературою.

 

m

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Ділова ситуація є імітацією реальної проблеми обґрунтування вибору організа-ційної структури управління конкретним під-приємством, яким в даному випадку є відк-рите акціонерне товариство «Дніпропетров-ський лакофарбовий завод».

Метою розв'язання ділової ситуації є

об'єднання теоретичних знань, набутих в ході засвоєння і систематизації лекційного матері-алу, а також самостійного вивчення з практикою створення дієвої організаційної стру-ктури управління підприємством.

До завдань, які слід вирішити в ході імітаційного ігрового моделювання реальної ситуації щодо обґрунтування організаційної структури управління підприємством, ві-дносяться:

-          вивчення чинної організаційної структури управління підприємством (рис. 3.10);

-          дослідження принципів та мотивів побудови чинної організаційної структури управління підприємством;

-          внесення коригувань до організаційної структури управління відповідно до су-часних ринкових потреб підприємства;

-          характеристика чинної виробничої структури підприємства (за довідковими даними);

-          виявлення недоліків в організації чинної виробничої структури управління пі-дприємством;

-          внесення коригувань до виробничої структури підприємства.

Характеристика місця відкритого акціонерного товариства «Дніпро-петровський лакофарбовий завод» на ринку лакофарбової продукції

В Україні третій рік поспіль зростають обсяги виробництва лакофарбової проду-кції. За даними Держкомстату, в 2004 р. було випущено 154,7 тис т лакофарбової продукції (далі – ЛФП) без урахування обсягів виробництва малих і підсобних підпри-ємств. Що стосується місткості ринку, то, за даними Держкомстату, в 2004 р. було ек-спортовано 8,43 тис т, імпортовано – 30,6 тис т лаків і фарб. Сальдо склало 22,17 тис т. Якщо враховувати обсяги виробництва 2003 р. (180,6 тис т), то виходить, що в 2004 р. український ринок спожив не менше 202,77 тис т ввезеної в країну ЛФП. За оцінками ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод», в грошовому вираженні об-сяги споживання 2003 р. відповідають 2 млрд. грн. Судячи з даних, які надали підп-риємства галузі, провідними товаровиробниками ЛФП 2003 р. були ТОВ ПП «ЗІП» (м. Дніпродзержинськ), що реалізувало продукції на 167 млн грн, ВАТ «Дніпропетровсь-кий лакофарбовий завод» – 123 млн грн, ЗАТ «Лакма» (м. Київ) – 87,3 млн грн, АТЗТ «Хімрезерв» (м. Київ) – 55 млн грн.

Зауважимо, що більшість лакофарбової продукції виробляють в Дніпропетров-ській області. Найкрупнішим виробником є ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод», якому, за оцінками фахівців, належить 25-30% українського ринку. Крім того, на Дніпропетровщині працюють такі компанії, як ТОВ СП «Мефферт Ганза Фарбен», ТОВ «Біон-Імпекс», ПК «Лідер» (м. Дніпропетровськ), СП «Софрахім» (м. Павлоград), ЗАТ «Криворізький суриковий завод» (м. Кривий Ріг), ВАТ «Спектр», ТОВ ПП «ЗІП» (м. Дніпродзержинськ) та інші. В м. Дніпропетровську офіційно зареєстровано 27 ла-кофарбових підприємств. У Житомирській області працює АТЗТ «Янтар» (м. Корос-тень), в Кіровоградській області – АТЗТ «Хімрезерв» (м. Кіровоград), в Сумській об-

ласті – ВАТ «Сумихімпром» (м. Суми), в Львівській області – ТОВ «Сніжка-Україна» (м. Яворів), ВАТ «Галлак» (м. Борислав), в Харківській області – АТЗТ «Червоний хі-мік», ТОВ «Бордо», ТОВ «Тімекс» (м. Харків), в Луганській – ВАТ «Хімік», ТОВ «Луга-колор» (м. Луганськ). До загальної статистичної скарбнички суттєвий внесок роблять київські майстри – ЗАТ «Лакма», ТОВ «Сплав МВ», ТОВ «Йобі-Україна», ТОВ «БНС-Фарба», СП «Інтер-люкс» та інші. На лакофарбовому ринку помітні також ВАТ «Чер-каський лакофарбовий завод «Аврора» (м. Черкаси), ЗАТ «Ніфар» (м. Ніжин), ТОВ «Стіролхімбит» (м. Горловка), ВАТ ВТФ «Елакс» (м. Одеса).

Стабільне зростання попиту на лакофарбову продукцію і не менш стабільне збі-льшення обсягів її виробництва роблять вітчизняну індустрію ЛФП вельми привабли-вої як для вітчизняних, так і для зарубіжних інвесторів. Постійно з'являються нові під-приємства на ринку. Потужні підприємства купують нові виробничі приміщення, на-рощують потужності, розширюють асортимент, відновлюють виробництво.

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський лакофарбовий завод» – один з найкрупніших виробників відповідної продукції в Україні. У 2004 р. він виробив 13,58% всіх лакофарбових матеріалів в Україні і зайняв друге місце за обсягом виро-бництва в порівнянні зі своїми конкурентами.

Підприємство було засноване 4 вересня 1945 р. У 1947 р. воно випустило пер-шу продукцію – густотерті фарби, а в 1953 р. – сухі цинкові білила. Потім дніпропет-ровські виробники освоїли випуск смоляно-летючих лаків, потрібних в електротехніч-ній, авіаційній, меблевій, суднобудівній галузях. Відкритим акціонерним товариством завод став 20 липня 1994 р. після двох років роботи на орендних умовах.

Основним видом його діяльності є виробництво лакофарбових матеріалів.

Номенклатура продукції, що випускається включає: лаки на конденсаційних смолах; ґрунти й емалі на конденсаційних смолах; лаки, емалі на ефірах целюлози; емалі на полімерних смолах; оліфа; розчинники.

У 2004 р. виробництво лакофарбових матеріалів склало 30,8 тис т при викорис-танні потужності на 50,2%. Обсяг товарної продукції в звітному періоді знизився і склав 105,2 млн грн (87,8% до рівня 2003 р.).

Основні показники, що характеризують виробництво, представлені в табл. 3.10.

Таблиця 3.10 Характеристика товарної номенклатури підприємства

 

Показники     Од. вим.         2003 р.            2004 р.            %         (+/-)

Обсяг товарної продукції     тис грн           119907,5         105230,8         87,8     -14677

Лакофарбові матеріали, в тому числі:         т          37223  30795  82,7     -6428

Лаки на кондсмолах т          15383  13869  90,2     -1514

Емалі на кондсмолах            т          19080  13741  72        -5339

Продукція на полімерсмолах           т          589      1309    2,2 р.   720

Продукція на ефірах целюлози        т          1877    1578    84,1     -299

Фарби водноемульсійні       т          39        -          -          39

Розчинники   т          173      221      127,7   48

Оліфа  т          82        77        93,9     -5

Знизивши у 2004 р. обсяги виробництва, підприємство виконало всі замовлення споживачів, оскільки мало значні запаси готової продукції на складах. Залишки ЛФП на складі зменшились на 32%, що відповідно привело до зниження витрат на збері-гання продукції. Такі дані відображують сьогоднішній стан підприємства на ринку.

Чинна структура управління відкритим акціонерним товариством «Дніпропет-ровський лакофарбовий завод» представлена на рис. 3.10.

ЧИННА ОРГАНІЗАШИНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Голова правління -Генеральний директор

 

Комерційний директор

 

Заст. технічного директора

 

Технічний директор

 

Заст. генераль-

ного директора з

виробництва

 

Заст. ген. директо-

ра з економічної

безпеки

 

Директор з економіки й управління

 

Директор служ-

би соціального

розвитку

 

Головний бухгалтер

 

Заст. комерцій-ного директора

 

II       II

            W                    го

            Ja                    J-,'

00        ti          ~1        J3

]=і        і           -<        і

                                  

            0)         ш         ш

u          ТЗ        со        <

•<        ч S       гп 1=1 ■

            X                     і

            •<!                   о-

іі       іі

X

вмтп

Складське господарство

 

Л

ВОП

ЦЗЛ

вгм

 

1         

ш         ()

ОІ Q)

о          т

о          -Г

            m

о          1

a         

ВГЕ

 

1                      1                      1                      1

гп                                                                  

X                                            CD                 

                                               ^                     

тз                    1=і                   О                    

ч                      ь                      н                    

                                               о                      b

                                                                      

Ф                    -Е                                           4

3                                             тз                   

 

                        u                                             о

                                                                      

                                                                       ф

]=і                   u                      £                     

                                                                      

S                                             J=                   

                                                                      

о                                             л                     

 

Виробничо-технічний відділ

 

1     1     1   1

га         ПП      га         ш

s          S          s          S

тз         тз         тз         тз

о          о          о          о

сл        сл        сл        сл

і           I           I           I

S          S          S          S

£          £          .с         £

S          S          S          S

s<        s<        s<        s<

J=        J=        J=        J=

а>        а>        а>        а>

X         X         X         X

7          7          7          Z

ІО        ІО        ІО        ІО

-N       CO      ю        

 

ВТК

CO

 

ВЕБ

ВК

 

ДПВ

ФВ

ВЦЕА

 

ВТІЗ

ВЦП

ЕОЦ

 

 

~1 о о            

                        ^

= ■"0               О т;

=і о                  і<

0"                    s =1

s                      1 5

                        ■<-<

 

Бухгалтерія

 

Рис. 3.10. Чинна організаційна структура управління BAT «Дніпропетровський лакофарбовий заеод»:

де ВМТП - відділ матеріально-технічного постачання; ВГМ - відділ головного механіка; ВОП - відділ охорони природи; ЦЗЛ - центральна заводська лабораторія; РБУ - ремокгно-будівне управління; РМЦ - ремонтно-механічний цех; ВГЕ - відділ головного енергетика; ВТК - відділ технічного контролю; ВЕБ - відділ економічної безпеки; CO - служба охорони; ВК - відділ кадрів; ДПВ - договірно-гюавовий вілліл: ФВ - сЬінансовий вілліл: BLIEA - вілліл иін й економічного аналізу: ВТІЗ - вілліл тоула і заообітної плати: ВІ_ІП - вілліл иінних папеоів: EOLi - електоонно-обчислювальний иеі-гга.