2.6. Поняття і зміст інтрапренерства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 

Загрузка...

Як показав чотирнадцятирічний досвід функціонування підприємств в нових, транс-формованих умовах, методом випробувань і помилок досягнуто досить значних результа-тів на ниві вітчизняного підприємництва. Це проявляється у включенні в підприємницьку діяльність найбільш ініціативних людей, що володіють значним діловим і комерційним досвідом, придбаним як у результаті їх ми-нулої професійної діяльності, так і в тіньовій економіці.

 

Останнім часом увага приділяється підприємництву не тільки як способу веден-ня справ на самостійній і незалежній основі, але і внутрішньофірмовому підприєм-ництву, чи інтрапренерству. Виявлення інтрапренерства насамперед пов'язане з

переходом багатьох великих виробничих структур на підприємницьку форму органі-зації виробництва.

Під інтрапренерством розуміється розвиток духу підприємництва усередині існуючого підприємства, яке полягає в створенні відповідних передумов для розвитку новаторських підприємницьких ідей, зокрема:

-          виділяються ресурси (інтракапітал) для створення підприємницьких ідей;

-          виділяється допомога для практичної реалізації підприємницької ідеї. Його можна розглядати як діяльність з виробництва і реалізації товарів (надання

послуг) на основі інтеграції підприємницьких можливостей людей і підприємства. Складові елементи інтрапренерства представлені на рис. 2.4.

 

Новаторство, динамізм розвитку

 

Стимулювання творчості співробітників

 

Виробничий клімат

 

ДУХ ПІДПРИЄМНИЦТВА

I

            ІНТРАПРЕНЕРСТВО          

"

МЕХАНІЗМ ПІДПРИЄМНИЦТВА

'           '                       "                      1'

Наявність ресурсів для підприємництва               Можливість створення підприємницької структури                    Розвиток організацій-них форм взаємодії

Рис. 2.4. Елементи інтрапренерства

Інтрапренер – це людина, що ініціює і здійснює підприємницьку діяльність у рамках сформованого, діючого підприємства.

Метою інтрапренерства є підвищення ефективності підприємства за рахунок:

-          активізації і використання творчого потенціалу співробітників;

-          раціонального використання ресурсів підприємства;

-          швидкої реакції на зміни потреб ринку;

-          швидкої реалізації інновацій;

-          створення основи для подальшого розвитку виробництва.

Виникнення інтрапренерства обумовлене об'єктивними тенденціями соціально-економічного розвитку суспільства, адже воно розвивається, коли в діяльності люди-ни домінують соціальні фактори мотивації, коли люди прагнуть до самостійності, са-мовираження (рис. 2.5).

Недооцінка цих прагнень може призвести до зниження інтересу до виконуваної роботи і втрати підприємством найбільш здатних і перспективних працівників у пошу-ках можливості для самореалізації і творчості.

Іншою причиною інтересу до інтрапренерства стала тенденція появи нових тех-нологій. Реалізація таких можливостей на діючих підприємствах дозволяє вирішувати зазначені вище проблеми і забезпечує їх високу конкурентоспроможність.

Розвиток інтрапренерства має забезпечити ефективну діяльність підприємства і сприяти в здоланні економічних бар'єрів. Для цього необхідно створити атмосферу пошуку, заохочення висунутих ідей, пропозицій і нових рішень тощо. Можливості та-кої діяльності представлені на рис. 2.6.

Проте, як і будь-яке інше явище, інтрапренерство має поряд з позитивними і не-гативні риси (табл. 2.2). Для забезпечення успіху необхідно знати його можливості в рішенні актуальних проблем і створювати належні передумови щодо їх реалізації.

ПЕРЕДУМОВИ

ВИНИКНЕННЯ

ІНТРАПРЕНЕРСТВА                       Економічна криза підприємства

 

                       

 

                        ♦

 

                        Необхідність отримання коштів для функціонування і виживання підприємства

 

                       

 

                        Застаріла технологія виробництва продукції і актив-ної частини основних фондів підприємства

 

                       

 

                        ♦

 

                        Потреба в оновленні техніко-технологічної бази

 

                       

 

                        Бажання отримати додатковий прибуток

 

                       

 

                        ♦

 

                        Наявність у підприємства невикористаного резерву

Рис. 2.5. Класифікація передумов виникнення інтрапренерства

МОЖЛИВОСТІ ІНТРАПРЕНЕРСТВА

 

т

 

т

 

Підприємницька спрямованість

 

Організаційно-вироб-ничі можливості

 

Ресурсні можливості

 

Т

Створення атмосфери пошуку та заохочення запропонованих ідей

 

Т

Розвиток власних ви-

робничо-технологічних

можливостей

 

Т

Реалізація можливості комерціалізації ресур-сів, отримання кредиту

 

Перетворення власни-

ка ідеї на партнера,

співвласника

 

Можливість утворення

нових підприємницьких

одиниць

 

Розвиток інтелектуаль-ного потенціалу, підви-щення професіоналізму

 

Рис. 2.6. Наслідки розвитку інтрапренерства

Таблиця 2.2 Порівняльні характеристики внутрішньофірмового підприємництва

 

Переваги (+)

1.         Доступність фінансів.

2.         Організаційно-технологічна допомога при реалізації підприємницької ідеї.

3.         Можливість одержання допомоги у форс-мажорних обставинах.

 

4.         Можливості використання налаго-дженої системи товароруху і збуту підп-риємства.

5.         Можливості використання досвіду, ділової інтуїції, маркетингу тощо.

 

Недоліки

1.         Бюрократизація, рутинний характер діяльності, що ускладнює процес необ-хідності виникнення підприємницької ідеї.

2.         Обмеження підприємницької діяльнос-ті інтрапренера встановленими підпри-ємством межами.

3.         Необхідність першочергового враху-вання інтересів підприємства.

4.         Переслідування підприємством коро-ткострокових цілей.

 

 

 

Одним з факторів впливу на формуван-ня належного підприємницького середовища, урахування якого особливо актуалізується на сучасному етапі розвитку ринкових відносин

в Україні, є культура. Культурне середови-ще структурно підрозділяється на зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє культурне середовище є складовою частиною макросередовища, що впливає на поведінку суб'єктів підприєм-ництва.

Внутрішнє культурне середовище відноситься до мікросередовища і впливає як на формування взаємовідносин всередині самого підприємства, так і з діловими пар-тнерами. Склад культурного середовища характеризується сукупністю таких факто-рів, як політика, технологія, освіта, мистецтво, цінності і відносини, релігія, мова, пра-вознавство, соціальний статус. Так, вивчення політики може допомогти зрозуміти по-тенціал суспільного внеску тієї чи іншої країни в діловий клімат підприємства. Стабі-льність політичного клімату, характеристики угруповань, партій, що підтримують за-кордонний бізнес чи навпаки перешкоджають йому, ступінь впливу кожного з угрупо-вань – фактори, що дають змогу оцінити ступінь підприємницького ризику в політич-них відносинах. Вивчення технології може дати інформацію про потенціал ринку, сту-пінь розвиненості його інфраструктури, ступінь розвитку науки і нововведень, дослі-дити науковий потенціал. Порівняльний аналіз освіти і мистецтва допомагає при ви-вченні грамотності і її впливу на технічне і професійне навчання, а також на ефекти-вність ринкових взаємозв'язків і підприємницьких відносин. Освітній рівень формує відношення до цінностей, які доцільно визначати при формуванні і розвитку підприє-мницької діяльності.

Для успішного здійснення підприємницької діяльності необхідно враховувати та-кож розвиненість і роль релігії в кожній країні, де планується організація бізнесу. Обов'язковою вимогою сучасного здійснення бізнес-процесів є знання декількох мов. Англійська мова є домінуючою, оскільки щонайменше ⅔ ділового листування здійс-нюється цією мовою. Разом з тим, є країни (як наприклад Франція), де прагнуть спіл-куватися тільки своєю мовою. Це варто враховувати при організації бізнес-комунікацій підприємцям, бізнесменам, діловим людям. Не завадить в підприємниць-кій діяльності і обізнаність щодо основ правознавства. Порівняння і знання різних си-стем законодавства може сприяти розумінню традицій бізнесу в різних країнах, що може допомогти уникнути конфліктів, а в разі потреби – звернутися до органів право-вого захисту.

Не менш важливим є дослідження соціальної стратифікації населення, щоб установити, чи існує помітна різниця між вищими, середніми і нижчими класами і яке їхнє відношення до підприємництва. Дослідження і знання соціальних особливостей громадських організацій дозволяють установити, чи будуть вони сприяти, чи проти-стояти успіху в діяльності підприємця в конкретних соціальних умовах.

Відтак, організаційна культура – це комплексна характеристика розвиненості тієї чи іншої соціально-економічної структури, властивих її типу і форми організації життя і діяльності людей, рівня їхніх організаційних знань (цінностей), навичок (тра-дицій), умінь, мислення і свідомості. Культура підприємницької діяльності залежить від культури кожного співробітника підприємства й, у першу чергу, від організаційної культури керівника. Культурний підприємець повинен уміти моделювати, бачити обрії здійснюваної ним підприємницької діяльності, спонукати до роботи і стимулювати роботу інших, втілювати в життя підприємницькі ідеї, вміти в будь-яких ситуаціях приймати ґрунтовні рішення і брати за це відповідальність.

 

Найважливішим фактором культури підприємця є його кваліфікація як менедже-ра і як фахівця, що припускає знання ним філософії всієї технології, економіки й ін-

струментарію підприємництва.