Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
Розділ 1. ЕКОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ : Екологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

Розділ 1. ЕКОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 

Загрузка...

Вивчивши дану тему, Ви повинні знати:

•          Започаткування науки «Екологія»

•          В.І. Вернадський і розвиток екології

•          Екологія - наука інтегральна

•          Основні декларативні положення екології

•          Задачі екології

Вперше термін «екологія » був запропонований німецьким біологом Геккелем Е. в 1866 р. У дослівному перекладі oikos - дім. Традиційно еко-логія вивчає умови існування живих організмів, їхній взаємозв'язок та їх взаємодію з довкіллям.

В наш час екологія стала наукою про структуру та функції природи в цілому, наукою про біосферу, наукою, що вивчає місце людини на нашій планеті, наукою про взаємозв'язки всього живого між собою та з довкіллям.

Американський вчений Одум Ю. один із перших почав розглядати екологію не як вузьку біологічну дисципліну, а як міждисциплінарну нау-ку, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі складні системи в природі та суспільстві. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала нових методів, та стала актуальною для вирішення соціальних й економічних проблем людства.

Особливе місце в історії екології посідають відкриття Вернадського, автора вчення про біосферу. Він довів наявність широкомасштабного впли-ву живих організмів на абіотичне середовище. В той період, коли наукова громадськість вже була підготовлена до цілісного бачення природи, Вернадський своєчасно запропонував вчення про біосферу, як одну з обо-лонок Землі, що визначається присутністю живої речовини; ввів у вивчення

біосфери кількісний підхід, що дозволило об'єктивно оцінити масштаби

біогеохімічного кругообігу речовин. Вчення Вернадського про ноосферу

додатково узагальнило численні дані про нерозривність зв'язку людини з

природним середовищем.   Сфера дії екології припиняється там, де за-

кінчується біологічна форма руху матерії.

Сучасна екологія, по суті, розчленована на 4 взаємопов'язані, але в певній мірі самостійні розділи, що логічно витікають один з одного:

•          факторіальна екологія (аутекологія) вивчає фактори середовища та їх вплив на живі організми;

•          демекологія вивчає популяції та їх взаємозв'язок між собою і довкіллям;

•          синекологія розглядає  закономірності співіснування  організмів,  їх угруповань у зв'язку одне з одним й умовами існування;

•          соціальна екологія вивчає взаємодію людини і біосфери та місце люд-ського суспільства у природі.

Взагалі різні наукові напрямки екологічної школи по різному підхо-дять до поділу екології на окремі блоки. За Білявським і Падуном в еколо-гії існує 5 основних блоків: біоекологія, геоекологія, технолекологія, соціо-екологія, космічна екологія. Реймерс М. вважав, що до складу сучасної екології входить 39 основних розділів, а сама вона пов'язана 70 великими науковими дисциплінами.

Наведена на рис. 1.1 схема демонструє лише найголовніші з існуючих напрямків розвитку екології як науки.

Становлення екології як синтетичної науки є наслідком науково-тех-нічного прогресу та якісної зміни місця людини в природі.

На зорі розвитку людства його вплив на природне середовище мав ло-кальний характер. Тільки в XX ст. людина отримала можливість активно впливати на довкілля та користуватись раніше недоступними для неї ре-сурсами. З'явилась ідея: людина - хазяїн природи, а природа — невичерп-не джерело її ресурсів. Цьому спонукали обставини:

а)         стрімко зростаюча чисельність населення, можливе фактично необме-

жене використання трудових ресурсів;

б)         поява атомної енергетики; почало вважатися, що відтепер людство ві-

льне від необхідності застосовувати інші енергетичні джерела;

в)         розробка та створення озброєння нового типу, здатного знищити всю

живу природу планети;

г) формування на базі супутникових та комп’ютерних технологій єдиного світового інформаційного простору.

іологія, геохімія

 

с/г науки

 

 

 

економіка

екологія

 

соціологія, демографія

інженерні науки

право

Рис. 1.1

Все це завершилось у другій половині XX ст. екологічною кризою. У відповідь стала розвиватись та змінювати своє обличчя екологія. В рамках цієї науки необхідно знайти відповідь на питання щодо:

•          меж допустимого впливу людини на природне середовище Земної кулі;

•          щодо способів оптимізації природокористування;

•          взагалі про перспективи існування людства.

Дані сучасної екологічної науки призводять до усвідомлення чо-тирьох важливих факторів, які можна назвати основними декларативними положеннями екології:

I           — будь-який вид живого організму унікальний та неповторний; зни-щення окремих видів є непоправною утратою;

II         — природні ресурси, що оцінювались як невичерпні і як безкоштов-ний дар природи, насправді виявились вичерпними і такими, що можуть бути знищені;

III        — біосфера та складові її частини мають досить складну структуру та непрості закони функціонування; штучне конструювання екосистем та самої біосфери - задача, що не під силу людині;

IV        — усвідомлення людиною, що вона може жити і репродуктивно роз-виватись тільки в умовах збереження такого природного середовища,

до якого вона адаптована як живий організм і як співучасник сучас-

них технологічних процесів.

Ці фактори показують, що людина завжди залишається частиною природи, а людство - частиною біосфери. Повітря, воду та їжу сучасна людина отримує здебільшого безпосередньо у формі природних ресур-сів, або ж спеціально вирощує чи виробляє, але використовуючи при-родні ресурси.

Класична екологія першої половини XX ст. була наукою, що тільки пояснювала. Сучасна ж екологія, крім того, стала наукою, що прогнозує та коструює. Завдяки методу математичного моделювання, що став одним із основних в сучасній екології, створюють серії картин, які показують мож-ливі результати впливу людини на природу.

Конструкторська функція екології полягає в тому, що на основі екологічних знань приймаються рішення щодо реалізації тих чи інших про-мислових, або сільськогосподарських проектів. Наприклад, під тиском еко-логів-професіоналів був відхилений проект перекидання частини водотоку північних річок (Об, Єнісей і.ін.) на південь, перекидання дунайської води до Дніпра по каналу Дунай-Дніпро.

Характерною особливістю початку XXI ст. стала екологізація ба-гатьох конкретних наук, набув нових форм зв’язок екології з економі-кою, філософією і соціологією. Стоїть питання про необхідність ши-рокомасштабної екологічної конверсії сільського господарства. Всі заходи щодо охорони природи здійснюються на основі теоретичних екологічних знань.

Розуміння людиною складності законів екології прийшло тільки на-прикінці XX ст. Але ці закони існували завжди і не залежать від волі люди-ни. Нерозуміння закономірностей існування екосистем вже не раз приводи-ло до непоправних природних катастроф.

1.         Бездумне вирубування лісів та меліорація перетворюють в пустелю великі території.

2.         Будівництво об’єктів без екологічної оцінки дії на навколишнє сере-довище призводить до значних економічних збитків.

3.         Незнання або ігнорування законів екології викликає неконтрольовану інтродукцію рослин і тварин.

Перед екологами виникають і моральні проблеми: наскільки глибоко та в яких напрямках повинні розроблятися ті чи інші наукові проблеми, як-що їх використання зашкодить людині (атомна енергетика, генетика).

Основні задачі екології та напрямки розвитку полягають в наступному.

1.         Виявлення основних типів екосистем та ландшафтних одиниць, що є основою для здійснення раціонального влаштування великих та малих територій.

2.         Розробка методів збору інформації та її аналізу й отримання інтегра-льних параметрів, що характеризують стан біосфери в цілому.

3.         Надання оцінки рівню стійкості біосфери та окремих екосистем щодо зовнішніх впливів та вироблення рекомендації щодо розміру та об’єму антропогенних змін біосфери.

4.         Розробка пропозицій щодо створення заповідних та охоронних територій.

5.         Обгрунтування пропозицій щодо розробки законодавства з питань експлуатації природних ресурсів та охорони природного середовища.

6.         Прогнозування на основі екологічних знань епідемій і проведення заходів щодо їх локалізації.

7.         Розробка і обґрунтування раціональних наукових методів природоко-ристування.

Висновки

1.         Екологія вивчає умови існування живих організмів, їхній взає-мозв’язок та їх взаємодію з довкіллям.

2.         Особливе місце в історії екології посідають відкриття Вер-надського, автора вчення про біосферу та основоположника теорії ноосфери.

3.         Сучасна екологія - міждисциплінарна наука, пов’язана з ба-гатьма галузями господарської діяльності.

4.         Становлення екології як синтетичної науки є наслідком на-уково-технічного прогресу та якісної зміни місця людини в природі.

Питання до самоперевірки

1.         Що означає термін «екологія»?

2.         Назвіть ім’я вченого, який започаткував науку «екологію».

3.         Що таке біосфера?

4.         Назвіть автора теорії біосфери.

5.         Що таке ноосфера?

6.         Охарактеризуйте екологію як інтегральну науку.

7.         Змалюйте основні етапи розвитку екології.

Література для поглибленого вивчення теми

1.         Заверуха Н. М., Серебряков В. В., Скиба Ю. А. Основи екології: Навч. посібн. — К.: Каравела,2006. — 368 с.

2.         Екологія. Навч. метод. пос./Дорогунцов С.І., Коценко К. Ф., Аб-лова О. К. — 2005. — 104 с.

3.         Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології. — К.: Либідь, 2006.

4.         Киселев В. Н. Биогеография с основами Экологии. — Минск:

5.         Университецкая, 1995.

6.         Крисаченко В. С. Екологічна культура. — К.: Заповіт, 1996. — С.147–171.

7.         Мороз А. І. Біосфера Землі. — К.: Вища школа, 1996.

8.         Основи соціоекології / За ред. Г. О. Бачинського. — К.: Вища школа, 1995.