9.4. Екологічна комунікація в виробництві, реалізації і споживанні продуктів харчування та товарів широкого вжитку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 

Загрузка...

Важливим аспектом міжнародної екологічної комунікації є виробництво, реалізація і споживання продуктів харчування та товарів широкого вжитку.

Підвищення вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування ви-кликає занепокоєння громадськості й товариств споживачів у багатьох кра-їнах. На третій Міжнародній конференції з інформації про обговорення і технології продуктів харчування у Будапешті (1989 р.) розглядалося питан-ня про контроль за поширенням і застосуванням пестицидів і гербіцидів у сільському господарстві. Як відомо, експорт сільськогосподарських отру-тохімікатів може здійснюватися через імпорт продуктів харчування, що містять їх залишки в шкідливих для здоров’я концентраціях, і сприяти по-рушенню екологічної безпеки країни-експортера. Транскордонне перене-сення шкідливих і небезпечних речовин з товарами, зокрема з продуктами харчування, набуває зараз особливого значення в міжнародному екологіч-ному праві й потребує вироблення спільних рішень на рівні ООН.

Моніторинг продуктів харчування за критерієм їх екологічної безпеки здійснюється в багатьох країнах. Найбільший досвід у цьому має Шведська Національна Адміністрація харчування, яка працює в тісному контакті з національними центрами контролю продуктів харчування в Австралії, Анг-лії, Угорщині, Німеччині, Канаді, Китаї, США та інших країнах.

Наявність в індустріальних країнах розвинутої науково-методичної і технічної бази, потреба людства в безпечних харчах створюють сприятливі

умови для підготовки й прийняття Міжнародної Конвенції з екологічної без-пеки продуктів харчування. Ця Конвенція матиме щонайменше два основні розділи — національний і міжнародний. Складності в підготовці такого до-кумента виникають через суперечності виробників і споживачів продуктів харчування як на національному, так і на міжнародному рівнях. Потреба в такій Конвенції надзвичайна, враховуючи широке розповсюдження останнім часом у деяких країнах таких небезпечних для здоров'я людини хвороб, як «коров'ячий сказ», «псевдочума», «пташиний грип», тощо.

Транскордонне перенесення шкідливих та небезпечних речовин з продук-тами харчування та їх упаковкою особливо актуальне для України в нових соці-ально-економічних умовах. У централізованій радянській системі виходи на зов-нішньоекономічні зв'язки здійснювалися через обмежену кількість каналів з дотриманням суворих правил проходження імпортних та експортних товарів і контролю за їх якістю. Цілком вірогідно, що були і тут недоліки, але в цілому система працювала чітко. Випадки проникнення на зовнішній та внутрішній ри-нок недоброякісних продуктів харчування були поодинокими і кожен з них роз-глядався як надзвичайна подія. Зараз, коли експортно-імпортні операції здійс-нюються багатьма організаціями та ще й в умовах дестабілізації прикордонного карантинного контролю, кількість випадків проникнення на внутрішній ринок шкідливих для здоров'я продуктів харчування значно зросла.

Для України, інших країн посткомуністичного простору, як, до речі, і для країн третього світу, актуальним є також прийняття міжнародної угоди про жорсткий контроль експорту технологій виробництва отрутохімікатів для сіль-ського господарства. Складнощі тут виникнуть відносно транснаціональних корпорацій, які, передаючи свої технології в інші країни на власні підприємства, здійснюють фактично експорт технологій, розширюють асортимент вироблю-ваних товарів. Зазначену обставину слід враховувати при виробленні міжнаро-дних правових норм про непопшрення виробництва шкідливих і небезпечних речовин для сільського господарства та харчових продуктів.