ВСТУП


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 

Загрузка...

Проблеми довкілля являють собою органічне переплетення економіч-них, політичних, правових, етичних, а також наукових й технологічних компо-нентів. Уся діяльність людей, у тому числі й наукова, споконвічно була спря-мована на те, щоб найповніше розкрити таємниці природи, приборкати і під-порядкувати її задоволенню своїх різноманітних і постійно зростаючих по-треб. Тож наука, особливо на попередніх етапах цивілізаційного розвитку, ви-ступала засобом підкорення людиною всіх природних сил і ресурсів, які вважалися невичерпними, а права людини на володіння і розпорядження ними — необмеженими.

I хоча ставлення людини до природи принципово не змінилось, екологіч-на криза досить істотно протверезила частину людства. Велика планета Земля в нашій свідомості раптом стала на диво малою і слабкою, а незлі-ченна кількість її мешканців — пасажирами одного човна. Сувора реаль-ність вимагає чіткого усвідомлення, що краще вжити заходів зараз, до того, як станеться біда, ніж потім долати її згубні наслідки. Але дуже непросто відмови-тись від усталеного порядку, який мас лише ту перевагу, що добре зна-йомий усім, хто ним користується. Прикро, але факт, що багато фізиків, хіміків, металургів, агрономів, громадських діячів не переглянуть своїх по-зицій, не відмовляться від технократичних інтенцій, доки якесь потрясіння не змусить їх це зробити. Але, як відомо, хто живе тільки минулим чи сьо-годнішнім, неминуче прогледить майбутнє.

Олюднення природного середовища в планетарному масштабі покладає величезну відповідальність як на вчених, так і на всіх без винятку жителів планети. Змушені розгортати багатоаспектну природоохоронну діяльність, ми раптом виявили, що не маємо належної інформації про середовище сво-го проживання. Весь попередній багатовіковий досвід людства був спрямо-ваний, головним чином, на дослідження і використання окремих фрагментів

природного оточення з метою одержання необхідних матеріальних благ. То-му він виявився надто «фрагментарним» і «спеціалізованим». Відновлення порушеної рівноваги здійснювалося самою природою. Нині її поновлюва-льні можливості майже вичерпані.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного ком-плексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарст-ва, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювало-ся найбільш «дешевим» способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, ад-міністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що еколо-гічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами.

Для того, щоб виправити становище і не допустити на території Укра-їни повної і незворотної екологічної катастрофи, необхідно створення ефе-ктивної державної системи охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів. В цій системі одне з найважливіших місць посідає де-тальний еколого-економічний аналіз намічуваної та діючої господарської діяльності, який складається з багатьох соціально-економіко-екологічних стандартних процедур.

Формування еколого-економічних поглядів відповідно до сьогодення, ускладнюється існуючими стереотипами. Стара модель господарювання за-безпечення відтворювання за рахунок використання додаткових ресурсів — надто живуча і її переборення є надзвичайно складною справою. Зламати помилкову дилему (або зростання виробництва, або збереження природи, a третього нема) серед управлінської та фінансово-економічної еліти є пер-шочерговим завданням екологічного виховання і освіти майбутніх спеціа-лістів. Одним із видів екологічних знань, якими повинен володіти еконо-міст, є витрати на природоохоронні заходи і штрафи за порушення екологі-чних норм і стандартів. Звідси виникає необхідність навчання студентів методикам збору, використання та економічного аналізу показників оцінки

екологічного стану підприємства на основі існуючого законодавства, оскі-льки кваліфікований економіст, а також керівник повинен уміти прогнозу-вати можливість погіршення життєдіяльності підприємства (а іноді банк-рутства) і запропонувати заходи щодо нейтралізації екологічних загроз.

Екологізація економічного і фінансового середовища має цілком реа-льні та відчутні для підприємства форми — це і екологічні обмеження на ресурси, і вплив екологічних витрат на прибуток, вплив екологічної сприя-тливості на реальну ринкову ціну капіталу.

Одержані в курсах економічних дисциплін знання і навички об'єктив-ної оцінки екологічного стану підприємства представляють можливість закріплення та поглиблення елементів загальної екологічної культури, a також практичного використання цих матеріалів в інтересах підприємств. Такий підхід виявляється ще більш важливим у світлі перспективи не-ухильного розширення штрафних санкцій за порушення санітарних норм природокористування.

Словом, в умовах сучасності необхідно негайно зробити природокорис-тування більш раціональним і науковообгрунтованим. Тут величезна роль належить, звичайно, економічній екології. Розгляду основних питань з даної га-лузі сучасної екологічної науки і присвячується посібник.