8.1. Передумови впровадження міжнародних стандартів ISO серії 14000 на системи управління навколишнім середовищем в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 

Загрузка...

Своїм життям, самим фактом свого існування, а тим більше своїм гос-подарюванням, людина впливає на навколишнє середовище. Вшшваючи, перетворює його, про що наголошував ще В.І. Вернадський. Але людина розумна в процесі своєї ноосферної діяльності мусить контролювати, регу-лювати та регламентувати свої дії по відношенню до природи, тобто управ-ляти впливом на навколишнє середовище.

На сучасному етапі розвитку суспільство велику увагу приділяє про-блемам контролю забруднення навколишнього середовища, впровадженню попереджувальних природоохоронних заходів, заходів щодо ефективного вико-ристання природних ресурсів та екологічно чистих технологій. Концентрація

зусиль світового співтовариства на цих проблемах, як частини концепції сталого розвитку, знайшла відображення у прийнятих Деклараціях про навколишнє середовище та розвиток (Ріо-де-Жанейро, 1992 р. та Йоханес-бург, 2002 p.).

Виходячи з своїх потреб світова спільнота формує, з одного боку, соціальне замовлення на певні види економічної діяльності, продукції та послуг, а з другого боку — такі вимоги щодо стану навколишнього середо-вища, виконання яких забезпечувало б повноцінне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище.

В той же час в процесі свого функціонування різні сфери економіки, в тому числі промисловість і сфера послуг, неодмінно створюють продукти чи відходи, які забруднюють навколишнє середовище. В структурі еконо-міки України значне місце належить сферам виробництва, які щорічно створюють сотні мільйонів тон відходів. Наявність такої кількості відходів, в тому числі токсичних, є найбільш вагомим фактором забруднення навко-лишнього середовища, міграції токсичних та інших небезпечних речовин за межі окремих підприємств, регіонів, України в цілому.

Стан природного середовища, в свою чергу, визначає обмеження для функціонування економіки і існування всього живого. Тобто всі наве-дені вище чинники тісно пов'язані між собою нерозривними взаємозв'яз-ками, а саме:

•          використання природного середовища як простору існування живої матерії і розміщення виробничих сил;

•          раціональне використання природних ресурсів в межах окремих країн та регіонів і конкретними суб'єктами економічної діяльності;

•          використання природного середовища як буфера-приймача відходів життєдіяльності суспільства.

3 цього випливає, що підтримка сталого розвитку вимагає створення системи управління природоохоронною діяльністю і екологічною безпе-кою на рівні світової спільноти, окремих країн, конкретних суб’єктів діяль-ності, тобто створення інтегрованої системи управління навколишнім сере-довищем, яка повинна бути пов'язана з загальною структурою світового економічного простору і охоплювати в комплексі всі питання ланцюгу «навколишнє середовище -виробництво — суспільство».

Створення такої структури регламентується міжнародними стандартами ISO серії 14000 на системи управління навколишнім середовищем, які мають суттєве значення для встановлення пріоритетів екологічних, економічних та

соціальних завдань, що потребують вирішення для забезпечення та стабілі-зації сталого розвитку. На сьогодні це чи не єдина система, в рамках якої вектори економічних та екологічних інтересів суспільства повністю співпа-дають, тобто те, що вигідно підприємству економічно, абсолютно доцільно з екологічної точки зору.

3 метою відповідності систем управління навколишнім середовищем в Україні міжнародним стандартам створено та впроваджуються такі дер-жавні стандарти:

•          ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанов щодо їх застосування;

•          ДСТУ ISO14004-97. Системи управління навколишнім середовищем Загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення.