7.1. Етапи становлення та розвитку екологічного аудиту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 

Загрузка...

3 початку 70-х pp. XX ст. підприємства та компанії країн Європи і Північної Америки стали нести юридичну відповідальність за нанесення збитку навколишньому середовищу, що приводило їх до додаткових фінан-сових утрат. У цьому зв'язку підприємства почали оцінювати відповідність

своєї діяльності нормам екологічного законодавства. За деякими ознаками такий підхід нагадував фінансовий аудит і тому одержав назву екологічно-го аудиту.

До середини 80-х pp. екологічний аудит сформувався як метод внут-рішнього адміністративного керування для посилення контролю за діяльні-стю підприємства. Цей напрямок екологічного аудиту, введений Міжна-родною торгівельною палатою, включав також оцінку відповідності стратегії діяльності компаній нормам екологічного законодавства.

Екоаудит одержав широке поширення в промислово розвинутих краї-нах — у Канаді, Великобританії, Нідерландах, США, Швеції, країнах ЄС і Східної Європи. В числі перших, що розробили власні програми зкоауди-ту, були компанії US Steel, Allied Chemical i Occidental Petroleum.

У 1984 p. національне Агентство з охорони навколишнього середови-ща СІПА розробило концепцію аудиту для федеральних агентств. Близько 40 різних федеральних агентств до 1987 р. розробили свої програми зкоау-диту. Міністерство оборони СІПА проводило екоаудит своїх військовопо-вітряних баз і підприємств, а відповідні протоколи представлялися на запит громадськості. Проведення екоаудиту у Франції пов'язано з підвище-ним ризиком аварій, що підпадають під чинність директиви ЄС по Севезо 67/548 від 1982 р. Ця Директива з'явилася після двох великих аварій на хімічних підприємствах у Фликсборо (Великобританія, 1974 р.) і в Севезо (Італія, 1976 p.).

Екологічний аудит виділився в окремий вид аудиту в ході придбання чи передачі нерухомого майна і почав проводитися практично в рамках усіх угод з купівлі-продажу нерухомості в країнах Західної Європи і СІПА.

Екологічний аудит став відігравати важливу роль у врегулюванні кон-фліктів між національними органами з охорони навколишнього середови-ща і компаніями-порушниками екологічного законодавства за умов, коли причина правопорушення — відсутність екологічної програми на підпри-ємстві чи неадекватність її екологічним вимогам. В ході врегулювання позовів проти порушників природоохоронного законодавства постійно застосовувались обов'язкові програми екологічного аудиту.

Широкий розвиток одержав спеціалізований екологічний аудит з про-блеми мінімізації відходів, оцінки безпеки виробленого продукту, питань професійних захворювань, контролю забруднення конкретних природних середовищ, промислової гігієни й ін. Тому крім терміну «екологічний аудит» (environmental auditing) в міжнародній практиці зя'явився широко

розповсюджений термін «аудит з питань здоров'я, безпеки і навколишньо-го середовища» (health, safety and environment audit).

До кінця 1990 p. комерційні банки в ряді промислово розвинутих кра-їн стали використовувати екологічний аудит з метою мінімізації ризиків неплатежів за позичками. Зазначені ризики обумовлені недоліками органі-зації діяльності з охорони навколишнього середовища підприємств-позича-льників. В останні роки екологічний аудит застосовується міжнародними банками розвитку як інструмент управління навколишнім середовищем з використанням для цього оцінки минулої і поточної природоохоронної дія-льності компаній і структур, що ними фінансуються.

Починаючи з 1991 р. у рамках програми «Відповідальний підхід» роз-роблені норми перевірки безпеки виробничих об'єктів корпорації «Сольвей» (Бельгія, хімічна промисловість) з використанням міжнародної системи норм безпеки. 3 кінця XIX ст. стрімко зростає чисельність аудиторських перевірок дотримання норм безпеки й екологічних вимог на фармацевтич-них заводах компанії «Роше» у Швейцарії, Південно-Східній Азії, Австра-лії і Латинської Америки.

Сучасний екологічний аудит — це не тільки перевірка стану підпри-ємства на предмет відповідності вимогам природоохоронного законодавст-ва, але й основа для розробки комплексу заходів для запобігання його мож-ливих порушень. У такий спосіб зкоаудит перетворюється з «рутинного інструмента» контролю за дотриманням закону в економіко-правовий ін-струмент стимулювання природоохоронної діяльності підприємства.