Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
5.3. Принципи раціонального природокористування : Екологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

5.3. Принципи раціонального природокористування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 

Загрузка...

Взагалі сучасні наукові засади та принципи раціонального природоко-ристування повинні базуватись на методологічних принципах сучасної ре-сурсології, коротко згаданих в розд 4. Розглянемо їх детальніше.

1.         Невичерпних ресурсів не існує. На планеті Земля по відношенню до людської діяльності діє непорушний закон вичерпності всіх природних ресурсів. Навіть джерела космічної енергії — сонячне випромінювання і гравітаційна (приливна) енергія можуть виявитися обмеженими в часі через зміну їх якості на Землі під впливом антропогенних дій.

2.         Вичерпність природних ресурсів залежить від рівня їх відновлюваності. Об'єм вилучення ресурсів, що перевищує можливості їх природного відновлення, по суті переводить ресурси в категорію невідновлюваних.

Перевищення вилучення над відновленням, навіть тимчасове, небез-печне не стільки скороченням запасів ресурсів, скільки порушенням природних регуляторних механізмів відновлення.

3.         Ніяка дослідницька або господарська діяльність не може кваліфікува-тися як відтворювання ресурсів. Як правило, йдеться лише про розши-рення фронту експлуатації ресурсів. В кращому і окремому випадку людина може лише частково відновити раніше порушену нею здіб-ність природних механізмів до відновлення ресурсів.

4.         Масштабна експлуатація ресурсів, особливо викопних енергоносіїв і руд, що не поновлюються, в масштабах еволюції біосфери на Землі може зберігатися лише відносно короткий час, обмежений глобаль-ною екологічною кризою, що вже йде.

5.         Дармових, безкоштовних природних ресурсів не буває. Кожний з них — не тільки вода, ґрунт, біоресурси суші і вод, але і сонячна енергія, сума температур, кількостей опадів, кисень атмосфери, озоновий екран, асиміляційний потенціал екосистем, продукційний потенціал біоти і ін. — має абсолютну вартість, визначену внеском в підтримку існування і в продукцію біосфери, а отже, благополуччя людей. В цьому значенні всі природні ресурси рівні і повинні бути включені в систему платності.

6.         Закони природи виключають право власності на ресурси екосфери. Ресурси, якими користується вид Homo Sapiens і які поновлюються, не повинні належати окремим людям, групам людей або державам. Вони належать всьому людству в цілому, включаючи всі майбутні по-коління людей. Тому встановлювана людськими законами власність на природні ресурси завжди відносна і ніколи не може бути повною. Право власності на природні ресурси, яке завдає шкоди природі і через неї людині, повинне бути виключено.

7.         Будь-який відновлюваний ресурс, що використовується людиною, пови-нен бути відтворений, відновлений як в кількісному, так і в якісному від-ношенні. Розрахунки на природне відновлення в умовах порушення се-редовище регулюючої функції біосфери в більшості випадків не виправ-довуються. Тому величезний борг людства по відновленню природних ресурсів, що швидко росте, — не філософська абстракція, а реальність, що має конкретний вартісний вираз і дуже високу процентну ставку.

8.         Принцип трансформації ресурсного капіталу: капітал, укладений в не-відновлювані ресурси під час їх освоєння і експлуатації, повинен

трансформуватися в рівновеликий фінансовий або інший капітал, що належить державі і спрямовуваний на відтворення відновлюваних природних ресурсів. Це в свою чергу вимагає створення світового і національного ринку природних ресурсів, який повинен знаходитися під контролен держави.

Вказані принципи сучасного раціонального природокористування ви-ділились ще на основі праць В. В. Докучаєва, В. I. Вернадского та інших видатних учених-природознавців. Основні їх положення полягають в наступному.

1)         Вирішення екологічних проблем неможливе без встановлення опти-мальних норм природокористування, які сприятимуть поліпшенню стану природних багатств, безперервному і ефективному їх викорис-танню, а також максимальному задоволенню потреб народного госпо-дарства в різноманітних ресурсах. Господарська діяльність повинна суворо враховувати стан природних ресурсів і умови природного се-редовища, що є першим принципом природокористування. Недооцін-ка цього положення під час організації практичної діяльності часто призводить до негативних наслідків.

2)         В зв'язку з тим, що в природному середовищі існують закономірні зв'язки і взаємозалежності, середовище, звичайно, справляє вплив на живі організми; особливості його дії, в свою чергу, відбиваються на напрямках господарської діяльності. Основні положення цього прин-ципу були викладені ще у вченні академіка В. I. Вернадського про біосферу: «Людство як жива речовина нерозривно пов'язане з матері-ально-енергетичними процесами певної геологічної оболонки землі — з її біосферою. Воно не може фізично бути від неї незалежним...», людина від неї «стихійно невіддільна».

3)         Суть третього положення полягає в іторично сформованій зональнос-ті природних умов і ресурсів. Цей принцип базується на вченнях про зони природи, де обґрунтовується закономірний зв'язок між різними явищами природи (біотичними і абіотичними), а також їх зональний розподіл по поверхні Землі. Там же встановлено та науково доведено залежність розміщення природних зон від клімату, значення клімату для розвитку господарської діяльності і необхідність регіональних систем господарства для галузей, які використовують природні ресурси.

4)         Четверте положення випливає з робіт В. В. Докучаєва, де підкреслено, що пізнання особливостей кожної природної зони повинно будуватись

на всебічному вивченні ділянок незайманої природи, що збереглись, з

якими треба зіставляти результати змін, обумовлених господарською

діяльністю людини на використовуваних угіддях

Таким чином, вирішення проблеми оптимізації взаємодії суспільства і природи як основи раціонального природокористування повинно базува-тись на глибокому комплексному вивченні як заповідних територіальних комплексів, так і порушених господарською діяльністю територій, у вияв-ленні антропогенних змін під впливом соціально-економічних факторів до-слідженні складу, структури, закономірностей функціонування, розвитку і розміщення природних екосистем різних рівнів.

Головною метою таких комплексних еколого-економічних дослі-джень повинно бути найбільш ефективне з народногосподарської і приро-доохоронної точки зору функціональне зонування території країни, її об-ластей і великих промислових комплексів з урахуванням регіональних систем ведення господарства і обґрунтованих природоохоронних заходів. Зонування територїї забезпечить раціональне розміщення населених пунк-тів, промислових центрів, сїльськогосподарських і лісогосподарських під-приємств, оптимальне вирішення транспортної проблеми, водопостачання, енергопостачання, раціонального природокористування.

Розв'язання проблем раціонального природокористування можна здійснити шляхом:

•          глибокого і всебічного вивчення умов використання всього комплексу природних ресурсів;

•          обґрунтуванням оптимальних норм користування;

•          ефективного територіального розміщення галузей виробництва, ви-значення доцільних територіальних пропорцій розвитку народного го-сподарства;

•          розробки регіональних систем господарства;

•          розробка наукової еколого-економічної оцінки природних ресурсів;

•          складання схеми природоохоронного районування території країни;

•          прогнозування і доцільної оцінки наслідків господарської діяльності людини.

Для вирішення цих проблем складають наукові прогнози можливих наслідків господарської діяльності і розробляють заходи щодо максималь-ного зменшення шкідливої діі людини на природу, а також вдосконалюють планування розвитку народного господарства з врахуванням екологічних факторів.

Виробництво повинно тепер розглядатись в органічному зв'язку з екологічними закономірностями, оскільки в разі сучасних його масштабів природа сама не зможе відновлювати екологічну рівновагу. Велике значен-ня має визначенння не тільки економнічної ефективностні суспільного виробництва, а і його соціальної ефективності (див. розд. 3).

Так наприклад, в умовах сучасності організація відпочинку насе-лення в рекреаційних зонах природних парків поєднується зі збережен-ням цінних природних екосистем і пропагандою природоохоронних ідей. Провідні вчені-екологи світу (Ю. Одум, Б. Коммонер, М. Ф. Рей-мерс та ін.) вважають, що для оптимальних умов життя людини потріб-но не менше третьої частини природного середовища зберегти у вигляді незайманих екосистем — заповідників, заказників, національних парків, зелених зон. Природа для суспільства має величезне оздоровче, естети-чне і виховне значення. Врахування цих багатогранних функцій природ-ного середовища і розробка наукових основ природокористування особ-ливо актуальні в сучасну епоху науково-технічної та інформаційної революцій.

Дослідженнями встановлено, що оптимальні норми природокорис-тування не призводять до порушення екологічної рівноваги, тоді як над-мірне, виснажуюче користування природними ресурсами неминуче при-зводить до руйнування продуктивних сил, занепаду народів і загибелі держав.

Зміна економнічних і соціальних умов, впливаючи на характер трудо-вих відносин і процесів, неминуче обумовлює і характер дії людини на природне середовище. Одним з великих недоліків господарської діяльност-ні є невміння і небажання людей, зайнятих виробництвом, передбачити віддалені наслідки їх впливу на природу. Особливо велику шкоду наносить природі неконтрольований, стихійний розвиток промисловості і непого-дженіть дій користувачів природними ресурсами.

Враховуючи те, що природокористування виступає як важливий еле-мент відтворення природи, необхідно розробити і відповідний економічний механізм, який забезпечить його функціонування. Перш за все — це розро-бка соціально-економічних критерїїв (показників) якості навколишнього середовища. Використання затрат праці на відновлення і поліпшення при-родного середовища є необхідною умовою прискорення господарського розвитку і поліпшення життєвих умов суспільства. Це дозволить дати об'єк-тивну оцінку природохоронних заходів. Наприклад, можна використати такі

показники, як ступінь чистоти прісних вод, чистоти світового океану і по-вітряного басейну, збереження лісових багатств, збереження різноманітних форм тваринного, рослинного світу.

Витрати на охорону природного середовища від забруднення за умов правильної оцінки їх ефективності сприяють не погіршенню, а покращан-ню таких показників економічного розвитку, як національний прибуток і темпи економічного росту. Відтворення і раціональне використання приро-дних ресурсів не може бути збитковим. Воно завжди прибуткове, якщо брати до уваги не сьогоденні вигоди, а перенести погляд на віддалену пер-спективу.