5.1. Цілі, завдання та напрямки раціонального природокористування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 

Загрузка...

Проблеми природокористування завжди були важливими для людства, але найбільшої актуальності вони набули в наш час, коли господарська дія-льність людини викликала великі зміни природного середовища на всій пла-неті. Пояснюється це різким збільшенням чисельності населення Землі, над-мірним використанням природних ресурсів і наслідками науково-технічної революції. Тому все повніше усвідомлюється необхідність глобального вирі-шення проблем раціонального природокористування, на науковій основі.

Наукові основи природокористування необхідно розробляти, виходя-чи з принципів раціонального використання природних ресурсів, основних положень екології і вчення про біосферу та комплексних розробок щодо оптимального розміщення продуктивних сил. Спочатку потрібно опрацю-вати загальну теорію раціонального природокористування, що Грунтується на пізнанні об'єктивних законів історичного розвитку процесу взаємодії природи і суспільства, з метою передбачити і оцінити наслідки такої взаємодії

не тільки в найближчий час, але й у віддаленій перспективі. В цьому разі необхідно враховувати великі і малі економічні, соціальні і природничо-те-хнічні проблеми, масштаби і інтенсивність господарського освоєння при-родних ресурсів, взаємовідносини людини з природою, раціональне розмі-щення міст і населених пунктів.

Основним завданням раціонального природокористування є:

•          збереження та підвищення продуктивності і цінності природних ресурсів;

•          забезпечення раціонального їх використання і розширеного відтво-рення, а також збереження природних умов і ресурсів, необхідних для постачання сировини й енергії народному господарству;

•          поліпшення умов праці та відпочинку людей;

•          збереження типових і унікальньіх природних комплексів, визначних об’єктів живої і неживої природи.

Розрізняють чотири основні напрями (форми) природокористування: еколо-гічний, ресурсний, заповідний, соціально-економічний та міжнародно-правовий.

Екологічний напрям спрямований на поліпшення природного сере-довища. Головним завданням цього напряму є збереження оптимальних екологічних умов великих міст, населених пунктів, рекреаційних зон.

Ресурсний напрям опрацьовує основи раціонального природокорис-тування, яке базується на принципах збереження й підвищення ресурсного потенціалу та раціонального використання природних багатств.

Заповідний напрям охорони природи має на меті виявлення заповід-них територій і створення заповідників, заказників, пам'ятників природи, природних і націнальних парків, інших природних комплексів рекреацій-ного характеру та захисних екосистем.

Соціально-економічний і міжнародно-правовий напрями охорони природи полягають у розробці соціально-економічних форм регулювання взаємодіі суспільства і природи та забезпечення розширеного відтворення природних екосистем в умовах науково-технічної та інформаційної рево-люцій в інтересах сучасного і майбутніх поколінь.