3.1. Поняття екологічного моніторингу, його мета та завдання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 

Загрузка...

Оцінка глобального екологічного стану в нинішній час має досить широкий діапазон: від порівняно оптимістичної «необхідно зупинити еко-логічну кризу», до помірно песимістичної «планета знаходиться на крок до кризи» та вкрай песимістичної «на регіональному рівні мова вже йде про жорстку екологічну катастрофу».

Шляхи вирішення екологічних проблем, стратегія екологічної безпеки та стійкого розвитку все ще залишаються невизначеними. Вважається, що відпо-відь на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингу. Першим етапом на шляху в цьому напрямку має бути саме система збору інформації про стан навколишнього середовища.

В кінці 60-х pp. XX ст. міжнародна спільнота усвідомила, що необхідна координація зусиль зі збору, зберігання та переробки інформації про стан на-вколишнього середовища. В 1972 р. в Стокгольмі пройшла конференція з охорони навколишнього середовища під егідою ООН, яка прийняла Програ-му ООН з навколишнього середовища (UNED), затверджену резолюцією від 15. 12. 72 р. № 2997. У межах зазначеної Програми було розроблено концеп-цію і програму моніторингу та оцінки стану довкілля. Вперше виникла до-мовленість про визначення поняття «моніторингу». Вирішено було під моні-торингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спосте-режень, оцінки та прогнозу зміни стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Термін зявився, як додаток до терміну «контроль стану навколишнього природного середовища».

Згідно з «Хартією Міжнародної торгової палати про підприємницькі принципи сталого розвитку» слід постійно стежити за станом довкілля, оці-нювати відповідність його показників встановленим вимогам і періодично надавати відповідну інформацію, що можливе лише за умови створення си-стеми моніторингу довкілля.

У Європі діє понад 50 міжнародних угод і директив Європейського Співтовариства, які безпосередньо стосуються питань моніторингу. Міжна-родна спільнота приділяє значну увагу питанням моніторингу довкілля. У відповідності з рішеннями четвертої Конференції Міністрів «Довкілля для Європи» (Орхус, 1998 р.) і рекомендаціями Загальноєвропейської наради «Розвиток системи екологічного моніторингу в європейському регіоні» (Москва, 1999 р.) та п'ятої Конференції Міністрів екології «Довкілля для Європи» (Київ, 2003 р.) при ООН створено спеціальну робочу групу з пи-тань моніторингу довкілля. Зазначена робоча група на першому етапі має стати для держав — членів ООН інструментом для розробки рекомендацій та планів дій з питань моніторингу довкілля. На другому етапі основним завданням згаданої групи має стати створення загальноєвропейської систе-ми моніторингу довкілля.

У системі моніторингу реалізуються три специфічні функції: спосте-реження, оцінка і прогноз. Кінцевою метою екологічного моніторингу є оптимізація відносин людини з природою, екологічна орієнтація господар-чої діяльності.

Основні задачі екологічного моніторингу:

•          спостерігання за станом біосфери;

•          оцінка та прогноз її стану;

•          визначення ступеню антропогенного впливу на навколишнє середовище;

•          виявлення факторів та джерел впливу.

Дані, що характеризують стан природного середовища, отримані в ре-зультаті спостережень або прогнозу, повинні оцінюватися в залежності від того, в якій області людської діяльності вони використовуються. Оцінка передбачає, з одного боку — вибір оптимальних умов для людської діяль-ності, з іншого — визначення існуючих для цього економічних резервів.

Екологічний моніторинг, як науковий напрямок, виник на стику еко-логії, біології, географії, геофізики, геології та інших наук.