Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
8.3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства : Економічна діагностика : Бібліотека для студентів

8.3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 

Загрузка...

Забезпечення виробничоїпрограми шрудовими ресурсами

Обґрунтування виробничої програми підрозділів трудовими ресурсами обмежу-ється, як правило, тими категоріями пра-цівників, кількість яких залежить від обсягу і структури виробництва.

Кількість робітників, потрібна для виконання запланованого обсягу роботи, визначається різними методами залежно від специфіки виконуваних процесів і но-рмування праці: на основі трудомісткості робіт, норм виробітку, норм обслугову-вання, за робочими місцями тощо. Розрахунки проводяться окремо за професіями і штатом робітників.

Розрахунок чисельності працівників є найважпивішим завданням визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення безперебійного виробничого процесу на підприємстві. Планові розрахунки кожної категорії працівників підпри-ємства здійснюються із застосуванням різних методів визначення їх необхідної чи-сельності.

Для характеристики трудового потенціалу підприємства використовується сис-тема показників. Кількісна характеристика персоналу здійснюється в першу чергу за такими показниками, як штатна, явочна і середньоспискова чисельність працівників.

Шташна чисельність - це кількість працівників облікового складу на визна-чену дату з урахуванням прийнятих і вибулих протягом певного періоду працівників.

Явочна чисельність включає лише працівників, що з'явилися на роботу.

Для визначення чисельності працівників за визначений період використовуєть-ся показник облікової чисельності працівників (середньоспискової чисель•4 162 ►

 

ності працівників). Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного середньооблікового працівника.

Баланси робочого часу складають окремо - для періодичного та безперерв-ного виробництв. Вони розраховуються шляхом вирахування з календарного фон-ду часу святкових днів (для періодичних виробництв) і щотижневих днів відпочинку (вихідних), а також часу, виділеного на чергові і додаткові відпустки, на відпустки з інших причин, на невиходи з причин хвороби працівників чи виконання ними дер-жавних чи суспільно-значимих обов'язків і доручень тощо.

При складанні балансу робочого часу визначають кількість днів (годин), яку слід відпрацювати кожному робітнику протягом планового періоду, число днів неявок на роботу, середню тривалість робочого дня одного средньоспискового робітника.

У балансі робочого часу розрізняють три категорії фонду часу:

1)         календарний (ТКАЛЕНД)',

2)         номінальний (Тном)',

3)         ефективний (ТЕФ).

Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд за умов періодичного виробництва дорівнює календарно-му фонду без урахування вихідних і святкових днів.

Номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і ви-конання суспільних і державних обов'язків тощо утворює ефективний фонд робо-чого часу.

Для прикладу в табл. 8.1 наведені найбільш характерні баланси робочого ча-су за умов періодичного і безперервного виробництв.

Таблиця 8.1 Баланси робочого часу одного облікового працівника

 

Показники     Періодичний графік роботи Безперервний графік роботи (4-бригадний)

 

            днів     годин  днів     годин

1. Календарний фонд           365      2920    365      2920

- вихідні дні   104      832      91        728

- святкові дні 10        80        -          2. Номінальний фонд робочого часу          251      2008    274      2192

Планові невиходи по причинам:                                      

- основні (чергові) відпустки           24        192      24        192

- додаткові відпустки за шкідливість умов праці   4          32        4          32

- хвороби та декретні відпустки      3          24        3          24

- виконання державних обов'язків 1          8          1          8

- цілодобові простої  1          8          1          8

- учбова відпустка     1          8          1          8

Разом невиходів        34        272      34        272

3. Ефективний фонд робочого часу            217      1736    240      1920

Тривалість зміни       8                      8         

•4 163 ►

 

Графік змінності за умов безперервного виробництва протягом 8-годинної зміни та 4-бригадного графіка роботи при цьому виглядає так, як це показано в табл. 8.2.

Таблиця 8.2 Графік змінності (А, Б, В, Г- робочі бригади)

 

Зміни  Дні

 

            1          2          3          4          5          6          7          8          9          10        11        12        13        14        15            16

1 зміна 00ии-8ии      A         A         A         A         Б          Б          Б          Б          В         В         В         В         Г            Г          Г          Г

II зміна 8ии-16ии      В         Г          Г          Г          Г          A         A         A         A         Б          Б          Б          Б            В         В         В

III зміна 16ии-00ии  Б          Б          В         В         В         В         Г          Г          Г          Г          A         A         A            A         Б          Б

Відпочинок    Г          В         Б          Б          A         Г          В         В         Б          A         Г          Г          В         Б            A         A

Для розрахунку явочного і облікового складу працівників на підставі складе-ного балансу визначають коефіцієнт облікового складу (ковл) як відношення номі-нального фонду робочого часу (ТНом) до ефективного (ТЕФ) за формулою (8.7):

/,          ' НОМ

КОБП=^         »          (8.7)

Так, за наведеними балансами робочого часу (табл. 8.1) можна визначити коефіцієнт облікового складу:

-для періодичного графіку роботи ковп = 251 дн./ 217 дн. =1,16; - для безперервного графіку роботи кОБП = 274 дн./ 240 дн. = 1,14.

Явочна чисельність основних та допоміжних працівників кожної професії за зміну (чявзм) визначається як добуток кількості однотипного обслуговуваного облад-нання (п) на штатний норматив обслуговування обладнання в цеху (Ншт) за фор-мулою (8.8):

чявзм =пхНшт-          (8.8)

Явочна чисельність працівників за добу (чЯВдоб) розраховується шляхом мно-ження явочної кількості працівників на зміну на число змін протягом доби, тобто за формулою (8.9):

^ЯВдоб ~ "3/W х ^ЯВзм '     ("■")

Штатна чисельність працівників (чшт) включає заданий штат працівників, не-обхідний для безперервного обслуговування робочих місць з урахуванням підміни, і розраховується за формулою (8.10):

^ШТ ~ ^ЯВдоб + ^ЯВзм '    ("■ 1Щ

Потрібну кількість працівників для обслуговування апаратних процесів на ви-робництві також визначають на основі штатних нормативів.

Шташні нормативи включають кількість працівників відповідних професій і кваліфікації, яких слід залучити для забезпечення виробничого процесу з обслуго-вування обладнання протягом зміни. їх розраховують виходячи з обсягів функцій працівників, обслуговуючих обладнання з урахуванням можпивого суміщення

•4 164 ►

 

окремих елементів роботи. Розрахунок штатних нормативів за зміну може здійс-нюватися за формулою (8.11):

_ton-(1 + SB)

пшт-^—.        >          (8.11)

' зм 'в/дп

де бв - відсоток ненормованих витрат штучного часу на здійснення певної операції, виражений у частках одиниці до оперативного часу витрат відпо-відно до технологічного регламенту виробництва; ton- операційний час на виготовлення визначеного виду продукції; Тзм - тривалість зміни;

fe/дл - час відпочинку, регламентований трудовим законодавством та ре-жимом роботи підприємства.

Спискова чисельність працівників (чСп) визначається шляхом коригування штатної чисельності (чшт) з урахуванням коефіцієнта облікового складу персоналу (коБл) за формулою (8.12):

чсп =ковлхчшт-         (8.12)

Облікова чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий пері-од (чпвп) визначається виходячи з базисної чисельності (чБ), планового індексу зміни обсягу виробництва (JQ) і відносної економії чисельності, отриманої в ре-зультаті факторних розрахунків зростання продуктивності праці (сТч), і розрахо-вується за формулою (8.13):

4nsn=45xJQ+£//7".     (8.13)

Взагалі, чисельність робітників (чР) визначається трьома методами:

1.         За нормами часу за формулою (8.14):

ч = 1=1           (8-14)

' ЕФ х "ВН

де f/wQ - планова трудомісткість виготовлення одиниці визначеного виду про-дукції, людино-годин;

п - номенклатура виготовлюваної підприємством продукції; Q - кількість виробів даного виду продукції, натуральних одиниць; ТЕФ - баланс робочого часу одного працівника (розрахунковий ефективний фонд робочого часу);

квн- очікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку в цілому по цеху, пі-дприємству тощо.

2.         За штатними робочими місцями за формулою (8.15):

ч =М               (8-15)

' ЕФ

•4 165 ►

 

де Rj- чисельність робочих місць з обслуговування і-го виду устаткування; т - кількість наявного на підприємстві устаткування; ТЕФ уст - ефективний фонд часу роботи устаткування.

3. За нормами обслуговування за формулою (8.16):

q

ЧР =TJ            хпзм»  (8.16)

"ОБСЛ

де НОБСЛ - норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, об-слуговуваних одним працівником; пзм - кількість робочих змін; q - кількість наявних робочих місць.

Чисельність основних працівників, зайнятих на ненормованих роботах, а також додаткових працівників розраховується за нормами обслуговування з урахуванням змінності робіт.

Чисельність керівників, фахівців і службовців розраховується за кожною ви-конуваною ними функцією методом прямого нормування чи методом кореляційної залежності. Керівники підприємств при встановленні чисельності управлінського персоналу можуть скористатися типовими штатними розкладами, розробленими на науковій основі за допомогою загальноприйнятих принципів, керуючись прийня-тою в цеху організаційною структурою управління.

Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу визначається на основі встановлених норм обслуговування. Чисельність стажерів (учнів) визначається ві-дповідно до плану підготовки кадрів підприємства. Чисельність охоронної служби визначається в залежності від існуючої території, кількості посад, змінності роботи, кримінальної обстановки тощо.

Чисельність непромислового персоналу не залежить від чисельності промис-лово-виробничого персоналу і визначається окремо за кожним видом діяльності з урахуванням особливостей інфраструктури (дитячі установи, житлово-комунальне господарство, підсобне господарство тощо).

Для визначення кількості робітників, які виконують нерегулярну роботу 3 ви-падковим часом її виникнення і тривалістю (наладчики устаткування, черговий ре-монтний персонал тощо), може застосовуватися метод теорії масового обслугову-вання.

Наприклад, специфіка обслуговування устаткування наладчиками полягає в тому, що на одного робітника припадає кілька верстатів, вимоги на обслуговування надходять нерегулярно, а його тривалість коливається в певних межах. Отже, мож-ливі простої як устаткування, так і робітників, що його обслуговують. Тому важливо визначити таку кількість наладчиків, за якої вся система «устаткування-робітники» працювала б в оптимальному режимі. Критерії оптимальності тут можуть бути такі:

-          максимальне завантаження устаткування за умов мінімального очікування обслуговування;

-          максимальне завантаження обслуговуючого персоналу за рахунок мінімі-зації часу його незайнятості;

-          мінімальні витрати в системі на одиницю продукції (роботи).

•4 166 ►

 

Перші два критерії є частковими. їх доцільно використовувати у тих випадках, коли один з ресурсів (устаткування або робітники) - дефіцитний, а інший - в дос-татній кількості. Збільшення завантаження устаткування за рахунок скорочення часу очікування обслуговування потребує збільшення кількості наладчиків, заван-таження яких зменшиться. I навпаки, зменшення кількості наладчиків підвищить їх завантаження, але при цьому погіршиться використання устаткування.

Найточніше сутність ефективності функціонування системи обслуговування відбиває третій критерій, тому йому слід надавати перевагу в застосуванні. При цьому враховуються ті витрати, на які безпосередньо впливає система обслугову-вання. До них належать витрати, пов'язані з простоями устаткування й оплатою праці обслуговуючого персоналу. Таким чином, оптимальна кількість наладчиків забезпечує мінімальні витрати, виражені функцією (8.17):

С = (См хL + С0 хЧ0)хТ,      (8.17)

де С - витрати, пов'язані з простоями устаткування й оплатою праці обслуго-вуючого персоналу за розрахунковий період, грн;

См - витрати (втрати) внаслідок простою верстата (машини) протягом од-нієї години, грн;

L - середня кількість верстатів, що очікує обслуговування (довжина черги); С0 - часова тарифна ставка одного обслуговуючого робітника, грн; Ч0- кількість робітників, зайнятих обслуговуванням обладнання, людей; Т - ефективний фонд часу роботи устаткування в розрахунковому періоді (зміна, декада, місяць), годин.

Обчислення таких витрат здійснюється поваріантно на основі узагальнення досвіду і фотографій робочого часу або більш ґрунтовно - шляхом виявлення за-конів розподілу потоку витрат на обслуговування і його тривалості як випадкових величин. Методологічною основою таких досліджень є теорія масового обслугову-вання.

Обґруншування виробничоїпрограми виробничою потужністю

Виробнича потужність визначає обсяг продукції, який може виготовити пі-дприємство за рік при повному використанні всього обладнання, що знаходиться в його розпорядженні, за продуктивністю і часом. Чим повніше використовується ви-робнича потужність, тим більше продукції виготовляється, тим нижча її собівар-тість, тим в коротші строки можна накопичити кошти за рахунок амортизаційних відрахувань для заміни наявного обладнання новим, більш удосконаленим. Збіль-шення випуску обсягів продукції діючими підприємствами на наявному обладнанні скорочує потреби в нових капіталовкладеннях.

Виробнича потужність розраховується для визначення обсягу продукції від-повідно до розробленого виробничого плану за асортиментом і номенклатурою. Протягом планового періоду виробнича потужність набуває змін. Основними при-чинами цихзмін є:

-          встановлення нового обладнання на заміну застарілого;

-          введення в дію нових потужностей, які належить освоїти;

-          вибуття обладнання через його спрацювання чи економічну недоцільність його ремонту;

•4 167 ►

 

-          зміна норм продуктивності обладнання за годину чи цикл (збільшення про-дуктивності через інтенсифікацію виробничого процесу чи зменшення продуктив-ності через зміну якості використовуваної у виробництві сировини, строку служби каталізаторів, віку обладнання тощо);

-          структура продукції (зміна співвідношення в номенклатурі й асортименті);

-          структура сировини;

-          ефективний час роботи, тобто тривалість роботи устаткування протягом запланованого періоду, яка залежить від організації та тривалості ремонтів, строків міжремонтного періоду та ремонтного циклу, регламентованих технічних простоїв та віку обладнання.

Розрахунок потужності повинен здійснюватися на основі провідних технічних норм продуктивності обладнання, трудомісткості виготовлення продукції і норм ви-ходу продукції із сировини, прогресивної технології та ступеня досконалості органі-зації виробництва. Для визначення виробничої потужності необхідно встановити відповідні вимірники роботи обладнання. Апарати і верстати однакового техноло-гічного призначення, використовувані для виробництва однорідної продукції, ма-ють спільний натуральний вимірник продуктивності - одиниці тієї продукції, для ви-готовлення якої вони призначені.

Разом з тим визначення спільного натурального вимірника продуктивності для різних видів обладнання є вкрай складним завданням.

Для розрахунку виробничої потужності цеху необхідно перерахувати продук-тивність окремих видів обладнання в одиниці кінцевої продукції.

При розрахунках виробничої потужності підприємства на початок планового періоду слід ураховувати все встановлене устаткування незалежно від його стану (задіяне воно чи бездіяльне через несправність, знаходиться в ремонті, налагод-женні, в резерві, на реконструкції чи на консервації, простоює через відсутність си-ровини, матеріалів, енергії тощо). Резервне обладнання, призначене для тимчасо-воїзаміни ремонтованого, при розрахунку потужності не враховується.

В деяких багатоасортиментних галузях промисловості одне й те ж саме об-ладнання призначене для виробітку різних видів продукції. В таких випадках потуж-ність визначають за провідним (з найбільшою питомою вагою) видом продукції чи за плановим асортиментом.

В деяких виробництвах, якщо в цеху виготовляється декілька видів продукції, розраховують потужність по кожному з видів продукції окремо виходячи з припу-щення щодо виключного виробництва певного виду продукції. Аналогічно розрахо-вують потужність виходячи з планового асортименту.

При введенні нових потужностей за планами капітального будівництва та освоєння передбачається, що їх експлуатація починається в наступному після упровадження кварталі.

Середньорічна потужність (ПСР) з урахуванням введення нового устатку-вання і вибуття застарілого обладнання розраховується за формулою (8.18):

П — П 4- П    ВВ П   ВИБ | п           ОРГ    /Я1ЯЇ

''СР ' 'ПР ~*~' 'ВВ АП ''ВИБ АП      'ОРГ А<у '      \°- "->)

•4 168 ►

 

де ППР - потужність на початок року;

Пвв- потужності, які вводять протягом звітного періоду;

Твв- число повних місяців роботи введених потужностей;

ПВИБ- потужності, які вибувають протягом звітного періоду;

ТВИБ - число повних місяців, протягом яких потужності не працюватимуть;

ПОРГ- збільшення виробничих потужностей за рахунок упровадження організаційно-технічних заходів;

ТОРГ - число повних місяців після впровадження організаційно-технічних

заходів.

Виробнича потужність підрозділів, виражена безпосередньо в обсязі продукцГі, для умов однопродуктового виробництва (По) обчислюється за формулою (8.19):

ТЕФ-т0-кн

П0 =    ,           (8.19)

де По - виробнича потужність групи взаємозамінних агрегатів (верстатів) у натуральному вираженні для умов однопродуктового виробництва; ТЕФО - ефективний час роботи одного агрегату за розрахунковий період, годин;

т0 - кількість однотипних взаємозамінних агрегатів у групі; tH- витрати часу на виготовлення одного виробу, виражені в нормованому часі (машинні нормо-години); кн- плановий (прогнозний) коефіцієнт виконання норм виробітку.

За умов кількох груп устаткування, виробнича потужність визначається лімі-тованою групою, якщо не передбачається заходів щодо її розширення.

Виробнича потужність системи взаємопов'язаних машин, що працю-ють за єдиним регламентованим ритмом (потокові, автоматичні лінії)

(Пв), обчислюється за формулою (8.20):

,., ТР -60

Пв=     ,           (8.20)

г

де ТР - час роботи технологічної лінії за розрахунковий період, годин;

г- такт роботи лінії (проміжок часу, протягом якого вироби сходять з лінії), хвилин.

У виробничих підрозділах багатопродуктового виробництва з груповим роз-міщенням устаткування подібні обґрунтування мають форму порівнянних обчис-лень пропускної спроможності устаткування і його завантаження у машино-годинах.

Відношення величин пропускної спроможності устаткування і його заванта-ження у машино-годинах характеризує ступінь його використання за відповідним коефіцієнтом завантаження устаткування певної технологічної групи (к3), який розраховується за формулою (8.21):

Т3

кз = j—'          (8.21)

' пс

•4 169 ►

 

де Тз - завантаження устаткування виробничою програмою у плановому пе-ріоді, машино-годин;

Тпс - сумарний час роботи групи устаткування в плановому періоді, який називають пропускною спроможністю цієї групи, машино-годин.

На практиці використовується й обернена величина цього показника, яка по-казує, наскільки пропускна спроможність покриває завантаження устаткування, і має назву коефіцієнта пропускної спроможності (виробничої потужності).

Завантаження устаткування (Т3) обчислюється на основі планового обся-гу продукції і витрат часу на її обробку за формулою (8.22):

п

Т3 = XQ/ -t/,   (8.22)

і-1

де п - кількість найменувань виробів (деталей, комплектів), що обробляються на даній групі устаткування;

Q,- кількість виробів /-го найменування у натуральному вираженні; Ь,- витрати часу на обробку одного виробу /-го найменування на даній групі устаткування, нормо-годин.

Пропускна спроможність устаткування певної технологічної групи

(Тпс) визначається як добуток часу роботи одного агрегату (Тр,) на кількість одно-типних агрегатів (т,) за формулою (8.23):

Тпс = Трі -тг  (8.23)

Час роботи одного агрегату (ТРІ) обчислюється за формулою (8.24):

Трі = Тном ■ (1 - р),  (8.24)

де Тном - номінальний (режимний) фонд часу роботи одного агрегату (маши-ни) в плановому періоді, годин; р- планові втрати часу на ремонт агрегату, %.

Виробнича потужність для підприємств, які працюють у безперервному режи-мі, тобто для апаратів безперервної дії, розраховується на основі технічних норм використання обладнання за часом та інтенсивністю.

Якщо показник інтенсивності визначається як кількість сировини, яка постача-ється для переробки на устаткуванні на одиницю його реакційного об'єму за оди-ницю часу, то для розрахунку виробничої потужності необхідно застосовувати ви-тратні коефіцієнти (коефіцієнти виходу готової продукції із сировини).

Отже, виробнича потужність устаткування безперервної дїі (ПБЕЗ) може бути розрахована за формулою (8.25):

ПБЕЗ = ТЕФО m0Vq- квих чи ПБЕЗ = Ефо—q     ,           (8.25)

"ВИГР

де ТЕфо - ефективний час роботи одного апарату за визначений період, годин;

•4 170 ►

 

m0 - кількість однотипних апаратів;

V - корисний об'єм чи площа апарату;

q - кількість сировини на одиницю об'єму чи площі апарату за годину;

квих- коефіцієнт виходу готової продукції із сировини;

квитр- витратний коефіцієнт.

Потужність апаратів періодичної дії залежить від числа оборотів чи циклів за конкретною фазою виробництва, кількості сировини, споживаної за один оборот чи цикл, і виходу готової продукції з одиниці сировини.

Тривалість циклу (обороту) включає всі витрати часу на виконання комплексу операцій, починаючи з включення апарату до вивантаження готової продукції. При цьому сумісні витрати часу за операціями, які відбуваються одночасно, до трива-лості виробничого циклу не включаються.

Виробничий цикл складається з технологічного часу та часу обслуговування, який витрачається на виконання допоміжних операцій. Для скорочення технологіч-ного часу необхідно удосконалювати регламент виробництва продукції. Скорочен-ня часу обслуговування планують на основі розробки організаційно-технічних за-ходів, спрямованих, зокрема, на суміщення часу обслуговування з технологічним часом.

Виробнича потужність обладнання періодичної дії (Пп) розраховується за формулою (8.26):

П — ЕФо ' тр ' С ' ^ВИХ

"п        ^          '           (8.26)

Тц

де ТЕфо - ефективний час роботи одного апарату за визначений період, годин; т0 - кількість однотипних апаратів;

с- кількість сировини, споживаноїза один виробничий цикл; квих- коефіцієнт виходу готової продукції із сировини; Тц- тривалість одного виробничого циклу (обороту), годин.

Показники потужності апаратів, відтворені в одиницях продукції, що виготов-ляється цехом, і розташовані в послідовному порядку на діаграмі відповідно до протікання виробничого процесу, є профілем потужносші цеху. Складення тако-го профілю дає можливість наглядно виявити «вузькі місця», ліквідація яких забез-печить збільшення випуску продукції.

При розробці планів для кожного цеху необхідно скласти два профілі потуж-ності: звітний, в якому фіксуються фактична потужність і «вузькі місця» на момент складення плану, і плановий, який передбачає ліквідацію «вузьких місць» шляхом вирівнювання потужностей пов'язаних між собою апаратів. Для ліквідації «вузьких місць» за провідною групою обладнання встановлюють вищі норми використання апаратів шляхом збільшення фонду робочого часу та підвищення інтенсивності роботи апаратів. А планом капітального будівництва передбачається встановлен-ня додаткових апаратів і проведення робіт з модернізації обладнання.

За допоміжними і обслуговуючими апаратами ліквідація «вузьких місць» до-сягається в окремих випадках також шляхом збільшення коефіцієнта змінності (перехід з однозмінної роботи на одно- чи двохзмінний графік).

•4 171 ►