8.2. Діагностика виробничої програми підприємства

Виробнича програма підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури й асорти-менту, яка має бути виготовлена в плано-вому періоді у визначених обсягах згідно із спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Розробка виробничої програми повинна відповідати сформульованій меті та обґрунтованій місії підприємства. До того ж виробнична програма повинна бути комплексною, узгодженою, результативною, обґрунтованою, адекватною ринковим потребам.

Виробниче проектування передбачає:

-          формування набору видів господарської діяльності, які максимізують досяг-нення мети, виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішнього середовища (практична стратегія);

-          синтез організаційних одиниць (підрозділів) на основі однорідності госпо-дарського потенціалу.

До методів проектування виробничої програми відносять такі, як метод струк-туризації цілей, аналогій, організаційного моделювання (в тому числі імітаційного), блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично-роз-рахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.

Підприємствам слід оцінювати міру адекватності організаційно-економічного механізму управління підприємством до умов внутрішнього і зовнішнього середо-вища, а результати цієїоцінки використовувати при прийнятті рішень щодо вибору організаційних структур. Вибір оптимальної структури управління підприємством залежить від глибини аналізу і оцінки динаміки господарської ситуації. При їх здій-сненні виходять з того, що сукупність початкових і розрахункових даних господар-ської діяльності підприємства і його підрозділів утворює інформаційне поле (мат-рицю ефективності).

Важливою характеристикою обґрунтування виробничої програми є фінансова складова, яка забезпечує розвиток виробництва та інших сфер діяльності, зрос-тання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможнос-ті. При відборі початкових даних для оцінки фінансової складової потрібно врахо-вувати тривалість циклу і швидкість обігу оборотних коштів, співвідношення влас-них і позикових (орендованих) коштів, питому вагу виробничих запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку.

Розробка і обґрунтування виробничої програми підприємства обов'язково мають опиратися на чіткий математичний розрахунок усіх витрат на виробництво товарів (надання послуг). Тільки у разі отримання переконливих позитивних показ-ників планованої діяльності варто втілювати дану програму в життя.

Отже, виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона розкриває зміст їх основ-ної діяльності та визначає засоби досягнення стратегічної мети. Порядок розроб-лення виробничої програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від

•4 158 ►

 

призначення їх продукції та економічного статусу. Особливого значення набувають технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготов-лення продукції, спрямування її на подальшу обробку, на внутрішньокоопераційні потреби чи на ринок, за межі підприємства.

Загальна схема розроблення виробничої програми представлена на рис. 8.2.

 

Потреби ринку в продукції підприємства

 

Рис. 8.2. Порядок розроблення виробничої програми підприємства

Розроблення планів виробництва продукції підрозділами підприємства ґрун-тується також на планах її продажу (постачання). Плани продажу продукції підпри-ємства, в свою чергу, можуть формуватися як централізовано за схемою «зверху-вниз», так і профільно (спеціалізовано) за схемою «знизу-вверх», що передбачає самостійне формування виробничими підрозділами - центрами прибутку - порт-феля замовлень. Останній варіант планування виробництва продукції є економіч-но обґрунтованим з точки зору подальшої реалізації продукції підприємством.

Розроблення виробничої програми підрозділів, продукція яких не є кінцевою відповідно до профілю діяльності підприємства, тобто вони виготовляють окремі частини продукту (предметна спеціалізація) або виконують частину загального те-хнологічного процесу (технологічна спеціалізація), включає такі етапи:

1.         Складення оперативно-календарних планів (планів-графіків) з конкретиза-цією за часом виконання в плановому періоді (рік, квартал, місяць) завдань щодо виготовлення продукціїза номенклатурою і асортиментом.

2.         Узгодження питання про співвідношення продукції власного виробництва і купівлі на ринку окремих комплектуючих частин виробів (заготівель, деталей, вуз-лів, приладів тощо).

Остання проблема розв'язується з урахуванням такихчинників, як можпивість власного виробництва (наявні виробничі потужності й кадри), якість комплектую-чих виробів та їх вартість. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), за якими встановлюється завдання цехам, мають різний ступінь деталізації для різ-них цехів і типів виробництва. Виробнича програма цільових (складальних) цехів визначає найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва під-приємства. В одиничному та серійному виробництвах для заготівельних та оброб-них цехів випуск продукції за номенклатурою встановлюється, як правило, у ком-плектах деталей на замовлення, виріб, складальну одиницю (вузол, агрегат). За

•4 159 ►

 

умов масового виробництва цим цехам планується випуск заготівель і деталей за окремими найменуваннями.

3 метою повного узгодження виробничого процесу виробничі завдання цехам розробляються у порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу, тобто від цільових цехів до заготівельних. У плановому завданні кожного цеху вра-ховуються постачання продукції (заготівель, деталей, комплектів тощо) цехам-споживачам, на склад готової продукції і можлива зміна незавершеного виробниц-тва з метою підтримання його величини на нормативному рівні.

Загальний порядок розробки виробничої програми для цехів підприємства можна представити у вигляді формули (8.1):

NB = Nn + Nc + NH- No,     (8.1)

де NB - плановий випуск виробів в конкретному цеху підприємства у натураль-ному вираженні;

Nn - постачання виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;

Nc - постачання виробів на склад готової продукції (наприклад, запчастин для сервісних центрів);

NH, NO - нормативний і фактичний міжцеховий запаси конкретного виробу відповідно (для комплектації, у вигляді оборотного запасу тощо).

Виробнича програма визначає обсяг виготовлення продукції за номенкла-турою, асортиментом і якістю в натуральному і вартісному вираженні. Важливими в системі показників оцінки виробничої програми є натуральні показники, які харак-теризують уречевлену сторону виробництва і дають можпивість визначити безпо-середні зв'язки між товаровиробниками і споживачами.

Обсяг виробітку кожного виду продукції в натуральному вираженні є валовим випуском.

Для розрахунку виробничої програми у вартісному відтворенні необхідно об-числити показник валової продукції (ВП), який представляє собою вартість гото-вих виробів і напівфабрикатів (виготовлених як з власної сировини, так і з матеріа-лів замовників) (Q,) з урахуванням встановлених на них виробничих цін (Ц). До ва-лової продукції включають вартість робіт промислового характеру (Рпх), але вира-ховують вартість продукції власного виробництва (ВПВл), яка йде на промислово-виробничі потреби всередині конкретного підприємства. Вона розраховується за формулою (8.2):

п

6/7 = 2Q/ х ЦІ + Рпх ~ впвл ■          (8.2)

і-1

Іншим рівнем оцінки виробничої програми є показник товарноїпродукції.

Товарною вважають продукцію, яка призначена для відпуску споживачам. До неї відноситься:

- готова продукція, включаючи вироби широкого вжитку (виготовлені як з по-вноцінної сировини, так і з відходів), призначена для постачання споживачам, a також для різних невиробничих потреб підприємства (ГПшв)',

•4 160 ►

 

-          продукція підсобних і допоміжних цехів, в тому числі електроенергія, пара і вода, вироблені на конкретному підприємстві і призначені для відпуску спожива-чам, а також для різних невиробничих потреб підприємства (ППц);

-          продукція промислового характеру, виготовлена на замовлення споживача (П3);

-          напівфабрикати, заплановані до відпуску споживачам (НФР);

-          продукція учбових майстерень, що реалізується підприємством на сторону (Пум);

-          тара власного виробництва, якщо у відпускній ціні не врахована її вартість (Твл).

Товарна продукція обчислюється за формулою (8.3):

777 = ГПШВ + Ппц +П3+ НФР + Пум + Твл.       (8.3)

До показника реалізованої продукції (РП) включається вартість всіх відван-тажених матеріалів, які були оплачені споживачами.

Обсяг валової продукції підприємства можна розрахувати на основі даних про валовий оборот (ВО) і внутрішньозаводський виробничий оборот (ВНО) як різницю між ними, тобто за формулою (8.4):

ВП = ВО - ВНО .       (8.4)

Валовий оборот (ВО) представляє собою сукупну вартість валового випус-ку всіх видів продукції незалежно від того, використовуються вони в переробці на тому ж підприємстві чи призначені для відпуску споживачам, а також вартість робіт промислового характеру і послуг, наданих споживачам і власним цехам. Однак на практиці до складу валового обороту включають тільки ту частину продукції допо-міжних цехів і робіт промислового характеру, яка призначена для відпуску на сто-рону. В цьому разі продукція і послуги допоміжних цехів, призначені для внутріш-ньозаводського споживання, не повинні включатися до складу внутрішньозаводсь-кого обороту.

Під внутрішньозаводським виробничим оборотом (ВНО) розуміють вар-тість продукції і послуг цехів підприємства, споживаних для власних потреб підп-риємства. До його складу включають:

-          вартість переробки на підприємстві напівфабрикатів власного виробництва;

-          вартість електроенергії, пари, води, стислого повітря і холоду власного ви-робництва для технологічних цілей, вентиляції, освітлення і опалення цехів, за-водських складів, будівель заводоуправління тощо;

-          вартість використовуваних для виробничих потреб інструментів, пристосу-вань, моделей, запасних частин, допоміжних матеріалів власного виготовлення;

-          вартість матеріалів власного виробництва, витрачених під час поточних ремонтів і під час обслуговування обладнання (змащення, чищення тощо);

-          вартість тари власного виготовлення, призначеної для упакування продук-ції підприємства, якщо її вартість включена до оптових цін на цю продукцію.

Взаємозв'язок між валовою продукцією (ВП) і товарною продукцією (ТП) відо-бражається формулою (8.5):

6/7 = ТП + (НФКП - НФПП),          (8.5)

•4 161 ►

 

де НФКП, НФПП - залишок напівфабрикатів відповідно на кінець і на початок звітного періоду.

Обсяг реалізованої продукції (РП) відрізняється від обсягу товарної продукції на різницю залишків готової продукції на складі на кінець (ЗГП п) і на початок звіт-ного періоду (ЗГППП) у вартісному вираженні. Його можна обчислити за формулою (8.6):

РП =ТП- (ЗГПКП - ЗГППП).           (8.6)

Як видно з формули (8.6), в розрахунках реалізованої продукції враховується зміна залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду. Залишок не-реалізованої продукції на початок періоду складається із залишків готової продук-ції на складі і в неоформлених відвантаженнях; відвантажених товарів, строк оплати яких не настав, а також відвантажених товарів, не оплачених в строк поку-пцями. Залишок нереалізованої продукції на кінець періоду складається із залиш-ків готової продукції на складі, в тому числі неоформлених відвантажень; залишків відвантажених товарів, строк оплати яких не настав.