Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
7.3. Діагностика антикризового управління підприємством : Економічна діагностика : Бібліотека для студентів

7.3. Діагностика антикризового управління підприємством


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 

Загрузка...

Категорія антикризового управління встановлює понятійну демаркацію одного типу управління від іншого. Багатознач-ність економічного, особливо управлінсь-кого, розуміння цієї категорії обумовлена двоїстою природою кризи, що одночасно творить і руйнує, тобто створює переду-мови для подальшого розвитку і позбав-ляє від неефективної стратегії бізнесу.

Відповідно до теорії, яка акцентує увагу на руйнівній функції кризи, останню пропонується сприймати як ситуацію, що загрожує існуванню підприємства. Кризова ситуація в такому розумінні вимагає негайного здолання, локалізації наслідків ме-тодами антикризового управління для збереження матеріальної основи продов-ження господарськоїдіяльності при гострому дефіциті оборотних коштів.

Своєчасне розпізнання ознак і природи кризи, її локалізація, використання елементів дослідження як міри превентивної санації і відновлення платоспромож-ності - ось неповний перелік завдань діагностики в антикризовому управлінні.

Однак проблема діагностики в антикризовому управлінні відноситься до числа малодосліджених у вітчизняній економічній і управлінській науці. Це пояснюється тривалим функціонуванням підприємств в умовах планової економіки, що виклю-чає кризи. Природно, такий підхід вихолостив у теорії і практиці науки управління всю специфічну проблематику антикризового управління, включаючи антикризову діагностику.

Будь-яке підприємство є системою тому, що складається із взаємозалежних елементів, зв'язків, відносин і забезпечує їхню цілісність. Система може знаходи-тися в стійкому або в хиткому стані. Процеси розвитку економічних систем є періо-дичними і не завжди керованими. Ускладнення системи організації виробництва вимагає реформування процесу управління, його випереджального розвитку.

Управління складними системами апріорі є антикризовим на всіх етапах функ-ціонування і розвитку, а вміння передбачити чи розпізнати кризу повинне визнача-ти ефективність управлінських рішень.

Таким чином, антикризове управління можна визначити як систему управ-лінських заходів і рішень з діагностики, попередження, нейтралізації і здолання кризових явищ та їх причин на всіх рівнях економіки. Воно повинно охоплювати всі стадії розвитку кризового процесу, у тому числі і його профілактику (попередження).

Однією з істотних особливостей кризи і, відповідно, суб'єктивної реакції є фак-тор часу. Час, як відомо, завжди має економічну ціну, особливо значну в період кризи. Наприклад, оцінка вартості бізнесу, здійснювана за допомогою дисконту-вання грошового потоку на базі стохастичних моделей для діагностики кризи, її етапів, і оцінка ринкової вартості діючого підприємства включають фактор часу.

Антикризове управління актуалізує функціональні аспекти з виявлення при-чин, що перешкоджають оздоровленню підприємства, і радикалізації заходів, що відновлюють його платоспроможність. Для підприємств, які досягли стадії розвитку і підйому у своєму життєвому циклі, економічна сторона кризи а відтак і необхід•4 150 ►

 

ність діагностики полягає в оцінці дефіциту коштів, необхідних для здійснення ви-робництва і розрахунків з кредиторами.

Індивідуальність соціально-економічної системи вимагає об'єднання діагнос-тики фінансово-економічного стану підприємства зі здійсненням заходів превенти-вної санації і проведенням превентивних досліджень. У цьому відношенні деталі-зація поняття «криза» пояснює процесуальну сторону антикризового управління, оскільки фази кризи і стадії розвитку кризових ситуацій обумовлюють стадії антик-ризових заходів, але не навпаки.

Перша стадія кризи, здебільшого прихована, - це падіння граничної ефектив-ності капіталу, показників ділової активності підприємства, зниження його рента-бельності й розміру отримуваного прибутку. Внаслідок цього погіршується фінан-совий стан підприємства, скорочуються джерела і резерви його розвитку. Антикри-зове рішення цих проблем може знаходитися як в області перегляду стратегії і ре-структуризації підприємства, так і його тактики, що веде до зменшення витрат, скорочення штатів управлінського апарату і робочих місць, підвищення продуктив-ності праці тощо. Однак масштаб і складність проблем можна визначити і попере-дити тільки на стадії діагностики, встановивши мету і методи діагностування, влас-тиві даному етапу.

Друга стадія кризи - збитковість виробництва. Ця проблема зважується за-собами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільної рест-руктуризації підприємства. Застосовувані в цьому випадку способи розпізнання проблем відрізняються від інших своєю спрямованістю, методами і вимогами до вихідної інформації.

Третю стадію кризи ототожнюють з практичною відсутністю власних засобів і резервних фондів у підприємства. Це негативно впливає на перспективи його ро-звитку, довгострокове і середньострокове планування грошових потоків, раціона-льне бюджетування і сполучено зі значним скороченням виробництва, оскільки пе-реважна частина оборотних коштів спрямовується на погашення збитків і обслуго-вування кредиторської заборгованості.

Реструктуризація підприємства і програма стабілізації його фінансово-еконо-мічного стану вимагають застосування екстрених заходів з пошуку засобів для їх здійснення. У випадку неприйняття таких оперативних заходів настає криза ліквід-ності і, як наслідок, - банкрутство (результат регресії четвертої стадії). Особли-вість діагностики на цій стадії полягає в розрахунку діагностичної цінності ознак, що характеризують кризу, і рівня ризику при прийнятті управлінських рішень для екстреного варіанта застосування оборотних коштів.

Четверта стадія кризи- стан гострої неплатоспроможності. У підприємства відсутня можливість фінансування навіть циклу простого відтворення і здійснення платежів за попередніми зобов'язаннями. Виникає реальна загроза повної зупинки чи призупинення виробництва, і, як наслідок, - банкрутства. У цій ситуації діагнос-тика з використанням коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотни-ми коштами, платоспроможності дає можливість установити наявність факту фі-нансової неспроможності і способи нейтралізації її через процедуру банкрутства.

Дослідження причин, що обумовлюють процес антикризового управління, дає можливість класифікувати фактори виникнення кризової ситуації на підприємстві:

•4 151 ►

 

1)         зовнішні фактори: тип економічної системи; незбалансована кредитна по-літика чи її повна відсутність; структура потреб населення; рівень доходів і заощад-жень населення; величина платоспроможного попиту клієнтів-підприємств; фаза економічного циклу; політико-правова нестабільність і економічна невизначеність державного регулювання; темп і розміри інфляції; науково-технічний і інформацій-ний розвиток виробничого циклу; рівень культури суспільства; міжнародна конку-ренція;

2)         внутрішні фактори: помилкова ринкова філософія підприємства; відсут-ність чи неправильні принципи його дії; нераціональне використання ресурсів і ни-зька якість продукції; невисокий рівень менеджменту і маркетингу; невідповідність рівня управлінської й організаційної культур підприємства його техніко-технологіч-ній структурі.

Проблема специфічних властивостей економічної діагностики в антикризовому управлінні включає:

-          вивчення нових якостей об'єкта управління в результаті розвитку соціаль-но-економічні системи;

-          виявлення причинно-наслідкових зв'язків у процесі розвитку об'єкта і суб'єк-та управління;

-          визначення меж експертних знань менеджерів і використовуваних експерт-них систем у діагностуванні кризи, її попередженні і виході з неї;

-          моніторинг за зміною стану ситуації в умовах високої ентропії ринкового макросередовища підприємств, що істотно знижує керованість і ступінь інформа-ційного контролю, а такожобмежує можливості прогнозування;

-          необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичних функ-цій діагностики.

Різке підвищення рівня складності функціонуючих соціально-економічних сис-тем відбивається на вимогах до якості й ефективності її менеджменту.

Узагальнюючи підходи до поняття діагностики як до елементу розпізнання перспектив і причин «хвороб» підприємства, їхнього попередження і профілактики, слід підкреслити, що в діагностиці присутні інструментальні ознаки антикризової технології. Це, в свою чергу, вимагає введення в науковий обіг ідеї інституціональ-ного і корпоративного змісту діагностики.

Покликання діагностики в антикризовому управлінні полягає в розпізнанні ін-ституціонально-нормативного «середовища» підприємства і доповненні тим самим процедур профілактики банкрутства й опрацювання заходів попереджувального оздоровлення.

Отже, діагностика в антикризовому управлінні містить:

-          дослідження базових показників господарської діяльності підприємства;

-          всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансово-еко-номічний і техніко-технологічний стан підприємства;

-          експертну оцінку розроблених заходів і перспектив фінансового оздоров-лення та превентивної санації, а також оцінку досягнення цілей прогнозування;

-          збагнення кількісно невизначених і якісно «надскладних» рівнів економічної організації підприємства.

Виявлення і дослідження специфічних властивостей економічної діагностики в антикризовому управлінні дає можпивість сформулювати такі висновки:

•4 152 ►

 

1)         об'єктивний розвиток соціально-економічної системи спричиняє появу но-вих якостей у об'єкта управління;

2)         процес розвитку веде до зміни самого суб'єкта управління;

3)         безупинний процес банкрутства, розпаду й одночасного виникнення нових підприємств свідчить про межі експертного знання як власне менеджера, так і за-стосовуваних експертних оцінок у діагностуванні кризи, її попередженні і методо-логії виходу з неї;

4)         висока ентропія ринкового макросередовища підприємств істотно знижує керованість, зменшує ступінь інформаційного контролю за зміною стану ситуації й обмежує можпивості прогнозування;

5)         постійна загроза кризового стану обумовлює виділення і посилення про-гностичних, антикризових, попереджувальних функцій діагностики для стабілізації економічного розвитку підприємств.

Одним з перспективних напрямків в економічній діагностиці є експертна фі-нансова діагностика і діагностика банкрутства, результати яких створюють інфор-маційно-аналітичну основу системи управлінського обліку. Рівень співвідношення витрат на збір, архівацію, обробку, передачу інформації за допомогою інформа-ційних і комунікаційних технологій у діагностиці й ефективності діагностики можна продемонструвати за допомогою графіка, наведеного на рис. 7.4.

 

в2

 

A                                                                                           max     

                                                . _^     ... min  

            Ег        ' "—/

Рі' " /Ро                                  

           

            / /

Е-і '

'*                     h                     

           

           

           

                                              

           

           

           

           

           

            ,           >         

           

           

           

           

           

            Ео        Hi        Но п                                                               -►

Ві

Витрати

Рис. 7.4. Графічна інтерпретація підвищення ефективності діагностики: де /30 - крива ефективності діагностики в антикризовому управлінні з використанням традиційної методики;

Р1 - крива ефективності діагностики в антикризовому управлінні з використанням елементів інформаційних технологій на стадії превентивної санації;

H1 - початковий рівень інформованості у випадку застосування інформаційних і комунікаційних технологій на стадії превентивної санації;

Н0 - початковий рівень інформованості за традиційною методикою;

Е0 - початковий рівень ефективності прийняття управлінських рішень;

Е1 - рівень ефективності прийняття управлінських рішень на етапі діагностики з використанням традиційної методики;

Е2 - рівень ефективності прийняття управлінських рішень на етапі діагностики з використанням інформаційних і комунікаційних технологій.

•4 153 ►

 

У будь-якій функціонуючій соціально-економічній системі існує мінімальний рівень ефективності прийнятих управлінських рішень (Ео), що визначається сфор-мованими правилами збору й обробки інформації на даному підприємстві. Як пра-вило, це елемент корпоративної культури, формально описаний у нормативній ба-зі підприємства (інструкції, посадові положення, внутрішній стандарт підприємства) або історично сформовані відносини й обов'язки.

У процесі проведення діагностики для визначення базових параметрів відбу-вається формалізація правил збору й обробки сформованих потоків інформації (інвентаризація складу, зв'язків, переліку реквізитів). Це дає можливість менедже-рам одержати доступ до накопиченої на підприємстві інформації для прийняття конструктивних керівних рішень.

При витратах на збір і структурування інформації до проведення діагностики, в умовах відсутності базових параметрів, установлених правил збору й обробки інформації ефективність керівних рішень буде знаходитися на рівні Еі. При визна-чених базових параметрах формалізації правил обробки первинної інформації, у результаті проведення діагностики, при тих же самих витратах ефективність керів-ного рішення буде знаходитися на рівні Е2. Підвищення ефективності управління відображається зміщенням кривої /30 на графіку в положення /З^.

Отже, по мірі накопичення різної інформації, ускладнення її структури пошук і своєчасний доступ до потрібних даних стає дорогою і непростою справою. Динамі-ка витрат може унеможпивити для користувачів раціональне використання інфор-маційного потенціалу без застосування нових інформаційнихтехнологій.

Для ефективного управління підприємством в умовах кризи недостатньо ви-хідної інформації, що обробляється в традиційному порядку. Однак у результаті використання можливостей інформаційних і комунікаційних технологій може стрім-ко підвищитися рівень взаємозв'язків у системі управління.

Таким чином, ключовим питанням при діагностиці систем управління є про-блема оволодіння підприємством необхідними інформаційними технологіями, що забезпечують постійне пристосування до динамічного навколишнього середови-ща, гнучкість системи управління, підтримку конкурентоспроможності і здатності до адаптації.

 

*