Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_60a6459d2788c0e0b69ad9451ebd27d4, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
1.4.3. Використання побічної продукції : Екологічні проблеми землеробства : Бібліотека для студентів

1.4.3. Використання побічної продукції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 

Загрузка...

землеробства для поповнення органічної

речовини в ґрунті

У кінці 80-х років минулого століття за внесення на 1 га ріллі гною на рівні 7—9 т/га і щільності поголів'я тварин — 1 умовна голова на 1 га сільсько-господарських угідь питання застосування побічної про-дукції землеробства на добриво взагалі не існувало, оскільки майже вся нетоварна біомаса використовувалася на потреби тваринництва, в тому числі на корм і підстилку. Органічний вуглець надходив у ґрунт з гноєм, кореневими та післязбиральними (бадилля картоплі в Поліссі, стебла соняшнику в Лісостепу і Степу) рештками.

Проблема нетоварної частини урожаю й особливо соломи за умов різкого скорочення поголів'я сільськогосподарських тварин до недав-нього часу здебільшого розв'язувалась шляхом її спалювання. При цьому переваги технологічного і фітосанітарного характеру супрово-джувалися значними непродуктивними втратами органічного вуглецю як самої соломи, так і гумусу, що призводило до різкого посилення процесів дегуміфікації Грунтів. Згідно з експертними оцінками у разі збереження такого стану в найближчі 5—7 років вміст гумусу в орно-му шарі знизиться від 3,2 до 2,8 %, що, без сумніву, призведе не лише до зниження обсягів виробництва продукції, а й безумовно стане при-чиною виникнення та посилення різних екологічних негараздів лока-

льного, регіонального і навіть глобального характеру (Тараріко Ю. О. та ін., 2004).

Відомо, що на початку 50—60 років XX ст. у зв'язку з поглиблен-ням процесів спеціалізації, відсутністю ефективних агрохімікатів для захисту культурних рослин від хвороб, шкідників і бур'янів, а також надійних засобів механізації застосування рослинних решток перева-жна кількість соломи спалювалася, тому серед українських фахівців-аграріїв набула поширення думка про доцільність спалювання соломи.

Встановлено, що солома згорає на одному квадратному метрі за 30—40 с, при цьому температура на поверхні ґрунту може досягати 360 °С, на глибині 5 см — близько 50 °С. Вигорання органічної речо-вини ґрунту відбувається в шарі 0—5 см, а втрати води — в шарі 0— 10 см. При цьому погіршуються водно-фізичні властивості ґрунту, зме-ншується його біологічна активність, а продукти термічної мінераліза-ції швидко проникають за межі ґрунтового профілю.

Солома містить близько 15 % води і майже на 85 % складається з органічної речовини. Целюлоза, пентозани, геміцелюлоза і лігнін (до 80 %) є активним енергетичним матеріалом для мікроорганізмів ґрун-ту, а продукти їх деструкції — будівельним матеріалом для лабільного («поживного») гумусу. У середньому у складі рослинних решток кіль-кість геміцелюлози становить 15—20 %, лігніну — 15—22 %. За вміс-ту 20—30 % лігніну процес розщеплення целюлози значно уповільню-ється.

У середньому 1 т соломи містить 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору, 8 кг калію, 350—400 кг органічного вуглецю, 25 г бору, 15 — міді, 150 — марганцю, 2 — молібдену, 200 — цинку і 0,5 г кобальту.

У зв'язку із широким співвідношенням у соломі C:N — 70—80:1, у процесі її розкладання мікроорганізми інтенсивно споживають мінера-льний азот ґрунту.

За розкладання кореневих та післяжнивних решток зернових куль-тур, у зв'язку з відносно низьким вмістом у їх складі азоту, процеси мінералізації переважають над процесами гуміфікації, оскільки без-азотисті гумусові сполуки нестійкі і досить швидко мінералізуються.

Встановлено, що для кореневих решток озимої пшениці коефіцієнт гуміфікації знаходиться в межах 0,15—0,18, соломи — 0,10, гною — 0,2—0,3, а відношення C:N становить відповідно 35—40:1; 80:1; 25—35:1.

Узагальнення літературних джерел щодо дії мінеральних добрив на гумусний стан свідчить про те, що, по-перше, серед мінеральних доб-рив найпомітніше впливають на гумусний стан азотні добрива, по-друге, невеликі норми азотних добрив (30—40 кг/га), що сприяють розвитку мікроорганізмів, водночас зменшують вміст гумусу на 0,2— 0,4 т/га. Наведені дані дають підстави передбачити збільшення коефіці-єнтів гуміф