6.ПРОБЛЕМА ЕФЕКТИВНОГО I ЕКОЛОПЧНО БЕЗПЕЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗАБУР'ЯНЕ-НОСТІ СІЛЬСЬКО-ГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ У СУЧАСНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 

Загрузка...

Однією з найбільш актуальних проблем вітчизняного землеробства залишається значна забур'яненість посівів сільськогосподарських культур. У повсякденному житті шкода від бур'янів у посівах часто буває зовні малопомітною. На забур'яненому полі культурні рослини живі і навіть формують урожай. Видимих пошкоджень немає, як це можна спостерігати, наприклад, на посадках картоплі за наявності фі-тофагів, зокрема, колорадського жука. Немає відмирання листя, або плямистості, як за хвороб. У такій ситуації захист культурних рослин від бур'янів господарники не завжди вважають пріоритетним. Механі-чне знищення бур'янів у період, коли вони вже досягли великих роз-мірів, часто сприймається як радикальний і достатній засіб забезпе-чення отримання урожаю. Практика такі надії мало підтверджує. Про це свідчать і середні показники урожайності сільськогосподарських культур на забур'янених полях, їх рівень значно поступається урожай-ності на полях, де були використані надійні й високоефективні систе-ми захисту від бур'янів.

Зниження урожайності культурних рослин через негативну дію бур'янів (за відсутності захисних заходів) у світі може досягати, у серед-ньому: озимої пшениці — на 25 %, гороху — 30, сої — 36, цукрової трос-тини — 39, капусти — 44, кукурудзи — 41, сорго — 48, розсадного рису

—        49, льону — 58, арахісу — 61, тютюну — 66, столових буряків — 71, рису посівного — 75, цукрових буряків — 77, часнику — 88, бавовнику

—        88, цибулі — 100, моркви — на 100 % (Іващенко О.О., 1999).

Висока забур'яненість посівів сільськогосподарських культур є ін-тегрованим результатом впливу багатьох факторів: потенційного за-смічення орного шару ґрунту насінням бур'янів і органами їх вегета-тивного розмноження; місця культури в сівозміні; рівня контролю-вання бур'янів у посівах попередніх культур; якості виробництва і внесення органічних добрив; кількості і способу внесення мінеральних добрив, особливо азотних; глибини, способів і якості основного обро-бітку Грунту; строку і способу сівби сільськогосподарських культур; комплексу агротехнічних заходів щодо догляду за посівами; біологіч-

 

них і морфологічних особливостей культурних рослин, їх конкурент-ної здатності; оптичної щільності посівів культури під час вегетації; застосування системи хімічного захисту посівів від бур'янів.

Усього в Україні потенційно здатні бути бур'янами більш як 1500 видів трав'янистих рослин. До актуальних бур'янів відносять 800 ви-дів, з яких понад 300 є найбільш масовими і шкодочинними.

Є істотні відмінності у видовій структурі бур'янів у різних кліматич-них зонах України. Такі природні зональні комплекси диких рослин, що склалися на полях адекватно екологічному середовищу, називають бур'яновими асоціаціями. Вони є еволюційно чіткими індикаторами пев-них ґрунтово-кліматичних умов конкретного регіону і отримали назву, відповідну домінантним видам бур'янових асоціацій.

На дерново-підзолистих Грунтах Полісся й Лісостепу на сільсько-господарських угіддях склалась глухокропивно-метлюгова асоціація бур'янів, на сірих лісових Грунтах Лісостепу й Полісся — зірочниково-макова, опідзолених чорноземах Лісостепу — червецево-волошкова, типових чорноземах Лісостепу — ромашково-лободова, чорноземах звичайних Степу — амброзієво-лободова, південних чорноземах і ка-штанових Грунтах Степу — жовтушниково-дейскурайнієва, а на пів-денних супіщаних чорноземах і ґрунтах півдня Степу — ромашково-дейскурайнієва.

Культурні рослини, вирощувані на полях, також здатні істотно впливати на видовий склад бур'янів, що вегетують у посівах, визна-чаючи бур'янове угруповання, що отримало назву бур'янової синузії. Наприклад, у посівах озимої пшениці (особливо в Чернігівській, Пол-тавській, Сумській областях) масово розвивається злісний бур'ян — метлюг звичайний. На посівах ярих культур, зокрема цукрових буря-ків, у тому ж регіоні названий вище бур'ян практично відсутній. Таке явище вчені пояснюють, насамперед, особливостями його біології і аг-ротехнікою вирощування культурних рослин. Метлюг звичайний є ти-повим озимим видом бур'янів. Сходи озимих і частково зимуючих ви-дів бур'янів гарантовано будуть знищені навесні суцільною передпосівною культивацією під ярі культури. На посівах озимої пше-ниці вони здатні успішно розвиватись до закінчення своєї вегетації. Для появи масових сходів зимуючих і ранніх ярих бур'янів — підма-ренника чіпкого, жабрію однорічного, талабану польового, гірчиці польової, лободи білої, гірчака березкоподібного та інших — у посівах озимих культур навесні умови не завжди сприятливі. Вони залежать від розвитку культурних рослин, зокрема від їх густоти. Особливо за-ростають бур'янами зріджені і ослаблені посіви.

Посіви цукрових буряків щороку інтенсивно заростають ярими, особливо пізніми бур'янами (щириця звичайна, щириця жминдоподіб-на, щириця блакитна, паслін чорний, незбутниця дрібноквіткова, не-збутниця шафранна, мишій сизий, плоскуха звичайна та ін.).

Визначальним фактором, від якого насамперед залежить забур’яне-ність посівів сільськогосподарських культур у період їх вегетації, є освіт-леність поверхні Грунту на полі. Остання визначається особливостями морфології рослин культури, їх розвитком і способом сівби.

Експериментально доведено, що в добре розкущених (600—800 продуктивних стебел/м2) посівах колосових культур з енергоємністю освітленості нижнього ярусу стеблостою 0,20—0,25 калорії на 1 см2 у фазі виходу в трубку — колосіння переважна більшість малорічних, a також регенеруючих із відрізків коренів багаторічних бур’янів не в змозі пройти своєчасно світлову стадію розвитку, отже, вони не кві-тують, мають пригнічений стан і не утворюють життєздатного насіння до збирання врожаю, тому такі посіви не потребують хімічного захис-ту від бур’янів шляхом внесення гербіцидів. Менш розвинені та зрід-жені посіви колосових культур (250—350 продуктивних стебел/м2) з енергоємністю освітленості 0,30—0,35 кал/см2 у більшості випадків доводиться обробляти гербіцидами, використовуючи для цього препа-рати останнього покоління (гроділ максі, естрон, лінтур), або бакові суміші амінної солі 2,4—Д з аміачною селітрою. Для захисту від бур’янів менш конкурентоспроможних посівів кукурудзи з енергоєм-ністю освітленості на перших етапах онтогенезу (до змикання міжрядь культури) 0,45—0,50 кал./см2 гербологи Інституту зернового госпо-дарства УААН рекомендують використовувати гербіциди Грунтової (примекстра TZ голд, фронт’єр, харнес), а також післясходової дії (ді-ален супер, майстер) в поєднанні з розпушуванням міжрядь, або підго-ртання рослин (за необхідності).

На посівах озимої пшениці, висіяної вузькорядним або звичайним рядковим способом, проблема бур’янів є менш гострою, ніж на посі-вах просапних — кукурудзи, соняшнику, і особливо цукрових буряків. Наприклад, відновлення процесу активної вегетації рослин озимої пшениці розпочинається вже за температури 5 °С. Поверхня Грунту швидко закривається листям рослин озимої пшениці та їх тінню. У фа-зах стеблування і колосіння площа листя рослин культури може дося-гати 60—70 тис. м2 і більше на 1 га поля, що обумовлює добре заті-нення поверхні ґрунту і нижнього ярусу посівів (до 20—30 см висоти). Зріджені посіви озимої пшениці (400 шт. і менше генеративних стебел на 1 м2 посіву) заростають ярими бур’янами і потерпають від їх конку-ренції значно більше, ніж густі й оптично щільні (500—550 шт. сте-бел/м2).

Для ефективного захисту посівів озимої пшениці, ячменю, вівса, гороху від бур’янів, як правило, достатньо одного вчасного обприску-вання гербіцидами, підібраними з урахуванням ботанічної структури забур’янення. У пізніший період вказані культурні рослини, як домі-нанти агрофітоценозів, самі здатні надійно контролювати наявність бур’янів на посівах до закінчення вегетації. Проте, коли рослини цих

культур закінчують вегетацію і до поверхні ґрунту зростає надхо-дження світла, на полі з’являється нова хвиля сходів бур’янів: лободи білої, лободи гібридної, щириці звичайної, незбутниці дрібноквіткової та інших, що у разі запізнення зі жнивами може призвести до відчут-них втрат зерна.

На посівах просапних культур, особливо тих видів, що не здатні розміщувати свій листковий апарат високо над поверхнею ґрунту (цу-крові і кормові буряки, морква та ін.), контролювати бур’яни значно складніше. На таких посівах дуже довго залишаються вільні екологічні ніші, які культурні рослини спроможні зайняти лише після відносно тривалого (40—60 днів) від часу появи їхніх сходів періоду вегетації. Згідно із законами природи протягом такого періоду вільні екологічні ніші на полі інтенсивно освоюють дикі рослини — бур’яни. Запасів їх насіння у верхньому шарі ґрунту більш ніж достатньо. Наприклад, у зоні Лісостепу потенційна засміченість насінням бур’янів верхнього (0—5 см) шару ґрунту перевищує 300 млн шт./га. На таких полях ймо-вірна рясність їх сходів протягом вегетаційного сезону сягає більше 1000 шт./м2.

Більшість однорічних бур’янів, як правило, має розтягнутий період проростання. Деякі з,атні давати сходи протягом усього вегетаційного періоду: лобода біла, лобода багатонасінна, щириця звичайна, незбут-ниця дрібноквіткова, зірочник середній, мишій сизий тощо. Оскільки екологічні ніші на посівах залишаються тривалий час не зайнятими культурними рослинами, то землеробу доводиться брати на себе за-хист їх від бур’янів, для чого слід вдаватися до системи послідовних внесень гербіцидів по сходах (від 2-х до 4-х і більше разів).

Для полегшення контролю багаторічних бур’янів у посівах проса-пних культур знищувати їх треба у посівах попередників. Традиційно попередниками їх є культури звичайного рядкового способу сівби (озима пшениця, ярий ячмінь тощо), у посівах яких легко й відносно недорого можна знищити рослини осоту рожевого, осоту жовтого, ла-тук’ татарського, хвоща польового та ін. Такий контроль багаторічних бурянів у посівах зернових колосових у 1,8—2,4 рази дешевший, ніж вартість захисних заходів у посівах сої або ц’крових буряків. У посі-вах соняшнику контролювати багаторічні буряни (осоти, латук, тата-рник, будяк), що як і соняшник належать до ботанічної ’одини айстро-вих, практично неможливо. Звільнення полів від бурянів названих видів можливе лише в посівах попередників.

Схожа ситуація і з видами багаторічних бур’янів з ботанічної ро-дини березкові (березка польова, березка чорнильна) у посівах цукро-вих буряків і сої. Ці надзвичайно злісні коренепаросткові бур’яни лег-ко можна контролювати у посівах попередника — озимої пшениці.

Перевірена часом система контролювання бур’янів механічними заходами себе ще далеко не вичерпала. Разом з тим сучасний стан за-

бур'янення орних земель потребує доповнення традиційних агротехні-чних заходів іншими, не менш ефективними заходами контролювання бур'янів: хімічним, біологічним, фізичним, фітоценотичним тощо. Для їх успішного й раціонального застосування потрібно значно менше енергетичних затрат, але необхідні глибші й всебічні знання морфоло-гії, біології, екології, біохімії, стратегії розвитку і можливостей адап-тації рослин бур'янів.

Орні землі в усіх регіонах України останніми роками мають значну забур'яненість. Результати обстежень показують, що більш як на двох третинах площі ріллі нині розповсюджені багаторічні бур'яни, що ви-різняються особливо високою шкодочинністю (осот рожевий, осот жовтий, пирій повзучий, березка польова та ін). Запаси насіння мало-річних бур'янів в орному (0—30 см) шарі ґрунту за останні 10 років зросли на третину. їх запаси в середньому становлять у Степу 1,14 млрд шт./га; Лісостепу — 1,71; на Поліссі — 1,47 млрд шт./га (Іващен-ко О.О., 2007). За даними Інституту цукрових буряків УААН, лише з верхнього (0—5 см) шару ґрунту (з нього з'являється близько 80 % усіх сходів бур'янів за сезон) за сприятливих погодних умов і достат-нього зволоження здатні прорости за вегетаційний період у середньо-му: у Степу — 11,21 млн шт., у Лісостепу — 23,37, на Поліссі — 18,87 млн шт. насінин бур'янів на 1 га ріллі, тому на сьогодні надзвичайно актуальним є завдання побудови системи заходів ефективного контро-лювання забур'яненості, щоб очистити посіви від такої «зеленої по-жежі».

Відомі агротехнічні заходи по-різному впливають на чисельність бур'янів та їх видовий склад на орних землях. Стійкими до інтенсив-ного механічного обробітку Грунту виявились, наприклад, березка польова, гірчак розлогий, куряче просо, мишій сизий, осот жовтий. Зростання інтенсивності механічного обробітку ґрунту спричиняє збі-льшення частки в агрофітоценозах малорічних бур'янів з еколого-ценотичною стратегією експлерентів, таких, як лобода біла, лобода гі-бридна, щириця звичайна, щириця жминдоподібна, зірочник середній, капуста польова, портулак городній і зменшення кількості рослин три-реберника непахучого, хвоща польового, талабану польового, рутки лікарської, фіалки польової, щавлю гороб'ячого.

Унаслідок збільшення забур'яненості посівів недобір врожаїв в Україні істотно зріс. Розрахунки, проведені на підставі фактичної ак-туальної забур'яненості полів та шкодочинності бур'янів в Україні, демонструють величину щорічних втрат урожаю у вітчизняному зем-леробстві: зерна — 8 млн т, цукрових буряків — 15, картоплі — 4, со-няшнику — 0,3 млн т і відповідно інших культур (Манько Ю.П., 1998).

Це стало наслідком істотного зниження культури землеробства і зменшення обсягів застосування хімічних засобів захисту рослин, на-самперед гербіцидів. Через кризові явища в економіці країни в останні

роки відбулося зменшення обігових коштів у господарств, зріс ціно-вий дисбаланс на сільськогосподарську продукцію й енергоносії, доб-рива та сільськогосподарські машини. Як результат, орні землі були позбавлені добрив, меліоративних заходів, а технології вирощування усіх культур максимально спрощені. Давно опрацьовані й високоефек-тивні агротехнічні заходи контролювання бур'янів (лущення стерні, культурна оранка, плоскорізний обробіток, осінні культивації тощо) у багатьох господарствах перестали бути обов'язковими, або ж викону-ються з грубими порушеннями агротехнічних вимог. Багато госпо-дарств перейшли на поверхневу і навіть нульову системи основного механічного обробітку Грунту, не доповнивши їх одночасно збільшен-ням обсягів застосування гербіцидів. Навпаки, гербіциди стали для ба-гатьох недоступними через фінансову неспроможність господарств. Проблема ефективного захисту посівів від бур'янів набула загально-державного значення, а втрати від забур'яненості створюють загрозу національній продовольчій безпеці країни.

До її розв'язання, окрім управлінських структур, мають докласти зусиль спеціалісти сільського господарства, власники землі: їм необ-хідно домогтися не просто проведення захисних заходів на посівах, а й досягти максимальної ефективності після раціональних затрат на їх виконання.

Значне поширення певних бур'янових видів по території країни за-вдає і відчутної екологічної шкоди довкіллю, порушуючи комфорт-ність умов для людей. Так, відомі бур'яни, носії алергенів амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiafolia L), чорнощир нетреболистий (Cyclachena xanthifolia L) та деякі інші спричинюють алергічні захво-рювання людей.

Потрапляння в організм тканин цикути отруйної (Cicuta virosa L), блекоти чорної (Hyoscyamus niger L), дурману звичайного (Datura stramonium L) викликають отруйний вплив, що проявляється збуджен-ням нервової системи, а мак дикий (Papaver rhoeas L), чистотіл вели-кий (Chelidonium ma/us L), жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L), чи-стець прямий (Stachis recta L), залізниця гірська (Sideritis montana L), пажитниця п'янка (Lolium temulentum L) пригнічують нервову систему. Інші отруйні бур'яни вражають одночасно з нервовою системою сер-цево-судинну систему і шлунково-кишковий тракт. До них належать сокирки польові (Delphinium consolida L), болиголов плямистий (Сопіит maculatum L), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis L), полин кримський (Artemisia taurica Wild), жовтець їдкий (Ranunculus acris L). Розлади шлунка i кишківнику викликають також молочай степовий (Eiiforbia stepposa Los), льонок звичайний (Linaria vulgaris L), гірчак березкоподібний (Polygonum convolvulus L), березка польова (Convolvulus arvensis L), повитиця польова (Cuscuta arvensis L), кукіль звичайний (Agros temma giihago L).

До отруйних бур'янів, що ушкоджують переважно органи дихання і одночасно шлунок відносять гірчицю польову (Sinapis arvensis L), суріпицю звичайну (Barbarea vulgaris L), кучерявець Софії {Descurainia Sophia L), хрінницю пронизанолисту {Lepidium perforatum L). Спричиняють переважно біль в серці отруйні бур'яни: ластовень гострий (Vincetoxicum stepposum Pobed) та геліотроп запашний (Heliotropium suaveolens Bieb), а вражає печінку — жовтозілля весняне (Senecio vernalis Waldst. et. Kit). Речовини з бур'яну буркуну лікарсь-кого (Melilotus officinalis L) спричинюють крововилив у організмі.

Кожна вкладена у захист посівів від бур'янів гривня має повертатися максимальною віддачею урожаєм. Надійне контролювання бур'янів до-зволяє по-господарськи використати всі ресурси родючості Грунту, доб-рива, запаси вологи, кліматичні ресурси для формування урожаїв сільсь-когосподарських культур, адекватних біокліматичному потенціалу.

Крім суто наукових питань, перед аграрною наукою та працівни-ками агропромислового комплексу країни стоїть першочергове й не-відкладне завдання національного масштабу: розробити і втілити в життя державну програму очищення орних земель від засилля бур'янів у країні. Без її виконання неможливо підвищити продуктивність і то-варність сільськогосподарського виробництва. Жодні сучасні високо-продуктивні гібриди й сорти, мінеральні добрива та найкраща сільсь-когосподарська техніка не можуть реалізувати свого потенціалу без надійного захисту рослин від бур'янів.

Така програма є багатоплановою й потребуватиме як зусиль вчених, так і державних структур для наукового, організаційного, матеріально-го, технічного й методичного та адміністративного забезпечення її ви-конання у повному обсязі. Необхідні спільні скоординовані зусилля.

Актуальна забур'яненість посівів сільськогосподарських культур, яка завдає шкоди урожаю і його якості, представлена вегетуючими бур'яновими рослинами. З'явлення їх сходів, ріст і розвиток стає мож-ливим за наявності в ґрунті насіннєвих чи вегетативних зачатків і від-повідних екологічних умов.

Тому стратегічним напрямом розв'язання проблеми ефективного захисту посівів від бур'янів об'єктивно стає істотне зменшення потен-ційної забур'яненості ріллі, величина якої через тривале збереження насінням життєздатності в цьому середовищі достатня для утворення високої актуальної забур'яненості посівів на майбутні десятки років і залежить від культури землеробства. Заслуговує уваги величина допу-ску потенційної забур'яненості ріллі, до якої слід прагнути аби досяг-ти можливості безгербіцидного землеробства і прогресивного знижен-ня її в наступні роки. Таким допуском є 10 млн шт./га фізично-нормального насіння бур'янів в орному (0—30 см) шарі ґрунту, які утворять сходи рясністю 10 шт./м2, доступні для контролювання меха-нічними заходами без гербіцидів.

Для поступового досягнення цього стратегічного завдання слід за-стосувати комплекс тактичних заходів, об'єднаних в систему, інтегро-вану в технології вирощування культур. Важливим в реалізації цієї си-стеми є дотримання допуску щорічної рясності репродуктивних ек-земплярів бур'янів у посівах, за якої відбувається стабілізація величи-ни потенційної засміченості ріллі і тенденція до наступного її змен-шення. У зв'язку з морфологічними особливостями бур'янів у різних агрофітоценозах, величину цього допуску диференціюють: у посівах просапних культур з більшою насіннєвою репродукцією бур'янів він становить 1 шт./м , а в агрофітоценозах культур звичайного рядкового способу сівби — 10 шт./м2.

Безумовно, вказані допуски будуть залежати від біологічних особли-востей видів бур'янів, фітосередовища в конкретних агрофітоценозах, але вони зможуть слугувати орієнтиром в моніторингу забур'яненості угідь, для оцінки ефективності конкретних протибур'янових заходів у земле-робстві. Розрахунки свідчать, що досягти зменшення потенційної за-бур'яненості ріллі від 400 до 10 млн. шт./га за умови щорічного її знижен-ня на 20 і 50 % можна відповідно за 15 і 5 років.

У цьому зв'язку важливим є аналіз балансу насіння бур’янів у ґру-нті. Основними статтями надходження насіння є репродукція його ве-гетуючими екземплярами бур'янів на полі (70 %), внесення з органіч-ними добривами (28 %) та занесення повітрям, водою, тваринами, людиною (2 %). Статті витрачання насіння з ґрунту об'єднують заги-бель його в зимовий період (60 %), літній (9 %), загибель проростків (24 %), витрати на утворення сходів (7 %). Отже, основними тактич-ними заходами для істотного зменшення потенційної забур'яненості ріллі є недопущення наявності на полях репродуктивних екземплярів бур'янів, очищення органічних добрив від їх життєздатних зачатків, створення за допомогою механічного обробітку Грунту умов для їх відмирання.

На протибур'янову спроможність конкретних систем землеробст-ва, виражену в зниженні потенційної забур'яненості ріллі, впливає су-купність усіх тактичних заходів контролю забур'яненості полів, які спрямовані на недопущення наявності у посівах упродовж вегетацій-ного сезону репродуктивних екземплярів бур'янів у кількості, що пе-ревищує їх допуск. Складовими цієї інтегрованої системи мають бути запобіжні і винищувальні заходи, покликані позбавити або зменшити ймовірні сходи бур'янів їх екологічної ніші — лише в цьому разі мож-на досягти стратегічної мети істотного зниження як потенційної, так і актуальної забур'яненості полів.

Успішний захист конкретних посівів від бур'янів забезпечує, в пер-шу черіу, знання про очікуваний видовий склад їх забур'яненості. Цю інформацію можна отримати на підставі довгострокового прогнозу з'явлення сходів бур'янів з періодом передбачення їх — 1 рік. Знання

про кількісний і видовий склад сходів бур'янів у посівах культур насту-пного року надає можливість розробити науково обґрунтовану систему ефективного їх контролю, адаптованого саме до конкретного агробіоло-гічного складу бур'янів. Здійснити такий прогноз можна з точністю 30 % за розрахунковим методом. Перевагою цього методу над механіч-ним, пов'язаним з необхідністю виділення з ґрунту насіння бур'янів, є економія часу і праці у разі збереження необхідної точності.

Аргументами для розрахункового прогнозу з'явлення сходів бур'янів упродовж вегетації конкретної культури в наступному році слугує рясність їх перед збиранням урожаю її попередника. Для розра-хунку очікуваної кількості сходів окремих видів бур'янів (у шт./м2) величину рясності їх у посівах попередника (Зф, шт./м2) необхідно по-множити на встановлений експериментально нормативний коефіцієнт прогнозу, прив'язаний до певної біологічної групи бур'янів (Кв):

у — Зфі х КВі + Зф2 х Кв2 + ... Зф„ х Квп,

де Зфі, Зф2— Зфп — рясність бур'янів окремих видів в усіх фазах їх роз-витку перед збиранням урожаю попередника, шт./м2; КвЬ Кв2... Квп — коефіцієнти прогнозу для окремих біологічних груп бур'янів, до яких належить виявлені в посівах попередника їх види (табл. 45). Напри-клад, у посівах гороху, попередника озимої пшениці, перед збиранням урожаю виявлені такі бур'яни, шт./м2: осот рожевий — 5, зірочник се-редній — 8, гірчак шорсткий — 1, гірчак виткий — 8, грицики — 1, паслін чорний — 18, талабан — 2, фіалка польова — 1, лобода біла — 10, плоскуха — 6, пирій — 2, осот жовтий — 1, а всього 63 шт./м2. За-стосовуючи коефіцієнти прогнозу, розрахуємо рясність очікуваних сходів бур'янів протягом вегетаційного періоду озимої пшениці, яка буде розміщена в цьому полі після гороху:

у — 5 х 3 + 8 х 4,1 + 1 х 4,1 + 8 х 4,1 + 1 х 8,2 + 18 х 4,1 +2 х 8,2+1 х

х 8,2 +10 х 4,1 + 6 х 4,1 + 2 х 2 +1 х 3 =

= 15 + 33 + 4 + 33 + 8 + 72 +16 + + 8 + 41 +25+4 + 3 = 262 шт./м2.

Для ефективного контролю цих сходів важливо знати не тільки су-марну кількість за вегетаційний період культури, а і розподіл їх у часі. Ця інформація слугуватиме підставою для вибору тих заходів впливу на сходи бур'янів, які діють на певні часові їх частки. Для визначення цього розподілу існують також встановлені експериментально норми (табл. 45). Використовуючи ці норми, прогноз сходів і розподіл їх про-тягом вегетаційного періоду озимої пшениці в нашому прикладі зруч-но подати у вигляді таблиці 47. Окрім того, в цій таблиці вказана так-тика контролю прогнозованої забур'яненості посіву пшениці, яка орієнтує на досягнення допуску вегетуючих бур'янів в ньому 10 шт./м2. Нормативне виживання сходів бур'янів у посівах на тлі сучасних тех-нологій, але без застосування гербіцидів, беруть з таблиці 48.

wl        Таблиця 45

КОЕФЩІЄНТИ ПРОГНОЗУ СХОДІВ БУР'ЯШВ ПРОТЯГОМ ВЕГЕТАЦІЇ КУЛЬТУР (Манько Ю.П., 2008)

 

Біологічні групи бур'янів      Посіви культур для прогнозу

 

            конюши-на    озима пшениця         буряки цукрові          кукурудза на силос    кукурудза на зерно    горох            ячмінь

 

            Попередники культур

 

            ячмінь коню-шина    горох   кукурудза на силос    озима пше-ниця        буряки цукрові          озима пшениця        кукурудза на зерно    буряки цукрові

На тлі полицевого обробітку грунту. Малорічні бур'яни

Ярі      4Д       4,9       4,1       5,6       10,0     10,2     12,5     11,3     12,1

Зимуючі         9,0       5,3       8,2       7,5       4,3       1,0       1,1       3,3       9,3

Озимі  9,6       9,8       4,8       29,0     0          0          0          0          0

Багаторічні бур'яни

Кореневищні 6,6       4,1       2          2,7       2,1       1,5       5,0       4,5       4,0

Коренепаросткові     12,0     3,8       3,0       7,1       2,4       15,8     5,4       2,4       9,0

На тлі безполицевого обробітку. Малорічні бур'яни

Ярі      12,0     2,9       3,3       6,8       10,2     14,6     10,5     17,9     17,2

Зимуючі         7,4       3,8       4,8       8,6       3,9       5,2       1,0       4,2       6,6

Озимі  2,5       7,3       8,2       33,4     0          0          0          0          0

Багаторічні бур'яни

Кореневищні 11,7     3,0       2,5       3,5       6,6       1,2       2,6       8          4,3

Коренепаросткові     14,5     3,6       2,3       3,2       3,4       15,8     5,2       2,4       9,6

 

Таблиця 46

РОЗПОДІЛ У ЧАСІ СХОДІВ БУР'ЯШВ ПРОТЯГОМ ВЕГЕТАЦІЇ КУЛЬТУР, % (Манько Ю. П., 2008)

 

Біологічні групи бур'янів      Місяці вегеіації культур

 

            травень          червень          липень           серпень          вересень         жовтень

                        Однорічні і багаторічні трави         

Малорічні ярі:            83        17                                          

— зимуючі     76        24                                          

— озимі          100      0                                            

Багаторічні: кореневищні     90        10                                          

— коренепаросткові 77        23                                          

Середнє         83        17                                          

                        Ранні ярі і озимі        

Малорічні ярі 78        15        7                                

— зимуючі     75        21        4                                

— озимі          100      0          0                                

Багаторічні: — кореневищні            80        7          13                              

— коренепаросткові 74        23        3                                

Середнє         78        16        6                                

Кукурудза       на силос та інші культури зі схожим періодом вегетації  

 

I  О) \\

 

Закінчення табл. 46

 

Біологічні групи бур'янів      Місяці вегеіації культур

 

            травень          червень          липень           серпень          вересень         жовтень

Малорічні ярі:            75        14        6          5                     

— зимуючі     70        21        2          7                     

— озимі          86        0          0          14                   

Багаторічні: — кореневищні            80        7          12        1                     

— коренепаросткові 74        23        2          1                     

Середнє         75        15        6          4                     

Пізні ярі культури

Малорічні ярі:            66        12        5          4          6          7

— зимуючі     52        13        1          5          19        10

— озимі          24        0          0          4          59        13

Багаторічні: — кореневищні            78        7          12        0          2          1

— коренепаросткові 71        22        3          0          3          1

Середнє         63        13        5          3          10        6

 

Таблиця 47

ПРОГНОЗ З'ЯВЛЕННЯ СХОДІВ БУР'ЯНІВ У ЧАСІ ПРОТЯГОМ ВЕГЕТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ (ПОПЕРЕДНИК — ГОРОХ) I ТАКТИКА ЇХ КОНТРОЛЮ

 

Види бур'янів перед збиранням гороху     Рясність бур'янів

у посіві поперед-

ника, шт./м2   Коефіцієнт прогнозу Очікувана за прогнозом кількість сходів у посівах наступних культур бур'янів

 

           

           

            травень          червень          липень           Всього за вегетацію

Осот рожевий           5          3          11        3          1          15

Зірочник середній     8          4Д       26        5          2          33

Гірчак шорсткий       1          4,1       2          1          1          4

Гірчак виткий            8          4,1       26        5          2          33

Грицики звичайні     1          8,2       6          1          1          8

Паслін чорний          18        4,1       56        11        5          72

Талабан польовий    2          8,2       12        3          1          16

Фіалка польова         1          8,2       6          1          1          8

Лобода біла    10        4,1       32        6          3          41

Плоскуха звичайна   6          4,1       19        4          2          25

Пирій повзучий        2          2          2          1          1          4

Осот жовтий 1          3          2          1          0          3

Всього            63                    200      42        20        262

Виживання сходів бур'янів за технології без застосування гербіцидів, частин

                                   0,37     0,37     0,37     0,37

Залишиться бур'янів після агротехнічних заходів, шт./м

                                   74        15        8          97

Залишиться бур'янів після внесення гербіцидів, шт./м2

Препарат, діален 40 %         Норма, кг/га 2,5         Ефект 90 %     7          2          1          10

 

Таблиця 48

СЕРЕДНЄ НОРМАТИВНЕ ВИЖИВАННЯ BOX СХОДІВ БУР'ЯНІВ У ПОСІВАХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР НА ФОНІ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, АЛЕ БЕЗ ЗАСТОСУВАННЯ ГЕРБЩИДІВ (Манько Ю.П., 2008)

 

Технологічні та фітоцено-тичні заходи      Технічна

ефективність

заходів, %       Виживання сходів бур'янів залежно від строку їх появи, частин

 

           

            травень          червень          липень           серпень          вересень         жовтень

Багаторічні та однорічні трави

Біологічне пригнічення        37        0,63     0,63     —        —        —        —

Озима пшениця

Біологічне пригнічення        63        0,37     0.37     0,37     —        0,37     0,37

Цукрові буряки

Боронування сходів  67        0,33     1          1          1          1          1

Міжрядні обробітки:

1-й      60        0,4       1          1          1          1          1

2-й      60        0,4       0,4       1          1          1          1

3-й      60        0,4       0,4       1          1          1          1

4-й      60        0,4       0.4       0,4       1          1          1

Сумарний ефект        78        0,008   0,06     0,4       1          1          1

Кукурудза на зерно

Боронування сходів  67        0,33     1          1          1          1          1

Міжрядні обробітки:

1-й      70        0,3       1          1          1          1          1

2-й      70        0,3       0,3       1          1          1          1

3-й      70        0,3       0.3       0,3       1          1          1

 

I w II

 

 

Сумарний ефект        78        0,009   0,09     0,3       1          1          1

Кукурудза на силос

Боронування сходів  67        0,33     1          1          1          -          -

Міжрядні обробітки:

1-й      70        0,3       1          1          1          -          -

2-й      70        0,3       0,3       1          1          -          -

3-й      70        0,3       0,3       0,3       1          -          -

Сумарний ефект        92        0,009   0,09     0,3       1          -          1

Горох

Боронування сходів  60        0,4       1          1          -          -          -

Біологічне пригнічення        70        0,3       0,3       0,3       -          -          -

Сумарний ефект        84        0,12     0,3       0,3       -          -          -

Ячмінь

Біологічне пригнічення        83        0,17     0,17     0,17     -          -          -

Картопля

Обробіток до сходів:

1-й      80        0,2       1          1          1                      1

2-й      80        0,2       1          1          1                      1

3-й      80        0,2       0,2       1          1                      1

Обробіток після сходів:

1-й      70        0,3       0,3       1          1                      1

2-й      70        0,3       0,3       1          1                      1

3-й      70        0,3       0,3       0,3       1                      1

Сумарний ефект        80        0,0002 0,005   0,3       1          1          1

 

Розрахунок виживання всіх сходів бур'янів (Вакт) після кількох за-ходів, здійснених протягом місяця, можна здійснити за моделлю:

_          (100-7,1)(100-Г9)...(100-Г„)

Вакт = гп        частини,

100

де Т\, Т2 ... Тп — технічна ефективність окремих заходів, виражена у відсотках загибелі бур’янів, %, п — число здійснених заходів знищен-ня бур'янів. Наприклад, на полі цукрових буряків протягом травня проти бур'янів будуть проведені наступні заходи: боронування з ефек-тивністю 67 % і чотири міжрядних обробітки з ефективністю кожного 60 % загибелі сходів бур'янів. Виживання травневих сходів станови-тиме 0,008 частин:

(100 - 67)(100 - 60)(100 - 60)(100 - 60)(100 - 60)

Г)        =         

акт       5

100

Так розраховують помісячне виживання сходів бур'янів протягом вегетації культури і сумарне за всю її тривалість. Для визначення су-марного виживання сходів бур'янів протягом вегетації культур засто-совують модель:

_          ЧіПОО-Г,)    Ч9(100-Г9)    Чп(100-Г )

ВсумаР„е        +          +                     ЧаСТИН,

100      100      100

де Чь Ч2..., Ч„ — частки помісячних сходів бур'янів, частин; Ть Т2 ... Т„ — загибель сходів бур’янів після здійснення протягом певних міся-ців окремих заходів, %.

Окрім орієнтації на ботанічний та біологічний склад за-бур'яненості полів, не менш важливим є еколого-економічне обґрун-тування вибору оптимальних заходів її контролю.

Критерієм такого обґрунтування стає еколого-економічний поріг забур'яненості конкретних посівів.

Еколого-економічний поріг забур'яненості полів — це та міні-мальна кількість вегетуючих бур'янів або їх насіння в ґрунті на час застосування заходу контролю, наприклад, внесення гербіцидів, повне знищення сходів яких на фоні конкретної технології вирощу-вання культури, яку захищають, забезпечує одержання приросту врожаю, що відшкодовує затрати на застосування заходу і збирання врожаю додаткової продукції за дотримання планової рентабельно-сті та екологічних регламентів. Цей показник є критерієм економі-чної доцільності та екологічної допустимості застосування певного

заходу контролю бур'янів, зокрема гербіцидів, у конкретному гос-подарстві.

Визначення   еколого-економічних   порогів   забур'яненості   полів проводять за такими формулами:

т^т-г      Зх(100 + Р)хТ

ЕЕПа =           ,

ПхЦхВа

___      Зх(100 + Р)хО,01хТ

ЕЕП   =           ,

ПхЦхВп

де ЕЕПа — еколого-економічний поріг актуальної забур'яненості посі-вів на період здійснення заходу контролю, наприклад, внесення після-сходових гербіцидів, виражений кількістю сходів бур'янів на цей час, шт./м2; ЕЕПП — еколого-економічний поріг потенційної за-бур'яненості поля, виражений кількістю схожого насіння бур'янів на-весні у шарі ґрунту 0—10 см на час внесення ґрунтових гербіцидів, млн. шт./га; 3 — затрати, пов'язані з проведенням екологічно регламен-тованого заходу, зокрема хімічного прополювання посівів та збирання врожаю додаткової продукції, грн./га. При цьому величину збережено-го врожаю (Ду) розраховують за формулою:

тт        3,

Д   =—-,

де Зі — затрати на застосування заходу та збирання збереженого уро-жаю, грн/га; Ц — ціна 1 ц основної продукції культури, яку захища-ють, грн; П — середньовидова шкодочинність бур'янів, розрахована для їх конкретного ботанічного складу за даними, наведеними в табл. 48. Цей показник розраховується за формулою:

П = Уі х Щ +У2 х П2 +....+ Уп х Пп,

де Уі, Уг ... Уп — частка окремих видів бур'янів у загальній їх кількос-ті на даному полі в частинах; Пь П2, ... Пп — шкодочинність окремих видів бур'янів (табл. 49); Ва і Вп _ показники виживання сходів бур'я-нів, наведені в табл. 46 для загальноприйнятих технологій; Р — плано-ва рентабельність вирощування культури, %; Т — технічна ефектив-ність запланованого заходу, частин загибелі бур'янів.

Таблиця 49

ШКОДОЧИННІСТЬ ОСНОВНИХ ВИДІВ БУР’ЯНІВ, ВИРАЖЕНА ВЕЛИЧИНОЮ ВТРАТ УРОЖАЮ ОСНОВНОЇ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР (Ц/ГА), ОБУМОВЛЕНИХ ПОСТШНОЮ ПРИСУТНІСТЮ ПРОТЯГОМ ВЕГЕТАЦІЇ В ЇХ ПОСІВАХ БУР’ЯНУ В КІЛЬКОСТІ1 шт./м2 (Манько Ю.П., 1998)

 

Вид бур’янів                                                                        

Березка польова        0,70     0,25     6,0       1,24     0,56     0,50     0,36

Галінсога дрібноквіткова     0,23     0,16     3,6       0,38     0,16     0,06     0.08

Гірчак шорсткий       0,41     0,17     3,0       0,46     0,20     0,11     0,88

Гірчиця польова       0,34     0,14     3,0       0,40     0,20     0,08     0,11

Дескурайнія Софії     0,55     0,23     3,0       0,4       0,2       0,1       0,23

Жовтушник прямий 0,36     0,17     3,6       0,4       0,19     0,07     0,17

Зірочник середній     0,12     0,04     1,0       0,1       0,06     0,03     0.02

Лобода біла    0,76     0,27     10,0     1,23     0,48     0,20     0,21

Метлюг польовий    0,81     0,19     —        —        —        —        —

Осот рожевий           1,43     0,68     15,6     2,00     0,90     0,40     0,36

Осот жовтий польовий       0,93     0,37     6,0       1,24     0,58     0,24     0,30

Паслін чорний          —        —        3,6       0,04     0,24     0,06     —

Жабрій звичайний    0,34     0,17     3,6       0,40     0.22     0,08     0,21

Пирій повзучий        0,86     0,55     9,0       0,98     0,58     0,18     0,19

Підмаренник чіпкий 0,24     0,13     3,6       0,59     0,16     0,06     0,11

Плоскуха звичайна   0,33     0,17     4,2       0,51     0,02     0,09     0,09

Триреберник непахучий      0,75     0,17     3          0,62     0,29     0,12     0,7

Фіалка польова         0,2       0,17     —        0,1       0,01     0,1       0,1

Хвощ польовий        0,36     0,16     3,6       0,46     0,14     0,06     0,2

Щириця звичайна    0,12     0,34     13,5     1,4       0,6       0,23     0,29

Таблиця 50

ВИЖИВАННЯ СХОДІВ БУР’ЯНІВ НА ПЕРІОД ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ КУЛЬТУР ЩОДО ЇХ КІЛЬКОСТІ НА ЧАС ВНЕСЕННЯ ШСЛЯСХОДОВИХ ГЕРБЩИДІВ (ВА) ТА ДО КІЛЬКОСТІ СХОЖОГО НАСІННЯ У ШАРІ ҐРУНТУ 0,10 см HA ПЕРІОД ВНЕСЕННЯ ҐРУНТОВИХ ГЕРБЩИДІВ (Вп) (Манько Ю.П., 1998)

 

Культура        Ва        В„

Конюшина на сіно    63        16

Озима пшениця        37        13

Цукрові буряки          34        4

Кукурудза на силос   88        10

Кукурудза на зерно   27        3

Горох  30        7

Ячмінь            17        2

Визначений еколого-економічний поріг забур’яненості посіву слу-гує об’єктивним критерієм для вибору оптимального заходу її контро-лю, зокрема гербіциду (табл. 50).

Якщо в розпорядженні господарства наявні, наприклад, кілька гер-біцидів, то перевагу слід надати тому, який буде найбільш адекватний агротипу забур’яненості конкретного посіву та відповідатиме еконо-мічній доцільності і екологічній допустимості. Для виявлення цього оптимального препарату визначають індекс оптимальності (І0), який дорівнює частці від ділення фактичної рясності бур’янів чи кількості схожого насіння їх в ґрунту 0—10 см шарі на час застосування відпо-відно наземних чи ґрунтових гербіцидів (Ф3) до величини еколого-економічного порогу актуальної чи потенційної забур’яненості поля: І0 = Ф3/ЕЕП.

Оптимальним в кожному конкретному випадку буде гербіцид, зда-тний ефективно знищити бур’яни конкретного агротипу і має найбі-льший модуль індексу оптимальності. Якщо індекс оптимальності менший від одиниці, то застосування такого гербіциду чи іншого за-ходу економічно невигідне.

Однією з важливих ланок системи ефективного контролю за-бур’яненості посівів в умовах екологічного землеробства виступає си-стема полицево-безполицевого основного обробітку Грунту в сівозміні, за якої відбувається природне зниження потенційної забур’яненості ріллі. Відмінною рисою вказаної системи основного обробітку ґрунту в сівозміні є чергування полицевого обробітку, оранки, один раз на

4—5 років під просапні культури і заходів безполицевого обробітку в період між оранками. За такої системи чергова оранка переміщає зача-тки бур'янів з верхнього шару ґрунту на глибину його обробітку, де воно перебуває упродовж 4—5 років і в основному на 90—95 % втра-чає життєздатність. Наступною оранкою зароблений на 4—5 років шар ґрунту, відносно очищений природним шляхом від життєздатного на-сіння бур'янів, переміщають на поверхню.

Дослідження засвідчили істотне, на 40 %, зменшення потенційної забур'яненості ріллі за полицево-безполицевого основного обробітку Грунту в сівозміні, порівняно з рекомендованим нині диференційова-ним обробітком.

В Україні наявних наукових сил цілком достатньо для розробки раціональних і високоефективних та відносно недорогих систем на-дійного контролювання бур'янів у посівах усіх сільськогосподарських культур.

Насамперед слід очистити орні землі від багаторічних бур'янів. За належного методичного, організаційного та достатнього матеріально-технічного забезпечення досягти певних результатів тут можна буде вже протягом найближчих 3—5 років.

Зменшення потенційних запасів насіння малорічних бур'янів в ор-ному шарі ґрунту — процес триваліший, що потребуватиме значно бі-льших зусиль.

Для здійснення програми очищення орних земель від бур'янів в Україні, крім наукового забезпечення, потрібно виконати дуже вели-кий обсяг роботи з керівниками, агрономами, фермерами на місцях. Багаторічна практика показує, що виробничники досить часто знають бур'яни поверхово, на побутовому рівні. Для успішного й високоефек-тивного використання можливостей агротехніки, гербіцидів мало вмі-ти відрізнити лободу від гірчака, коли вони вже виросли майже до ко-лін. Найбільш ефективно гербіциди діють на рослини бур'янів у фазах сім'ядоль, але, на жаль, далеко не всі агрономи на виробництві не зда-тні визначити за видами сходи бур'янів у посівах для того, щоб прави-льно підібрати гербіциди чи створити гербіцидні суміші 3 відповідним спектром дії, тому необхідна продумана й чітка система теоретичного і практичного навчання фахівців на місцях, надійна й оперативна ро-бота дорадчих служб і сервісного забезпечення технологічних потреб виробничника.

Без підвищення професійного рівня підготовки фахівців на місцях не-можливо реально покращити ситуацію з контролюванням бур'янів. У та-кій важливій справі є до чого докласти зусиль як науковцям, фахівцям державної системи станцій захисту рослин, так і систем дорадчих служб, фірм дистриб'юторів препаратів тощо. Тільки спільними зусиллями, за активної підтримки держави з проблемою забур'яненості орних земель в Україні можна буде успішно впоратись, забезпечивши більш повну реалі-

зацію потужного продуктивного потенціалу нашого аграрного сектору, повернувши йому добру славу «комори із зерном» усієї Європи.

Ефективного контролювання бур'янів у сучасному землеробстві досягають застосуванням науково обґрунтованого комплексу заходів: екологічних, фітоценотичних, організаційних, механічних, фізичних, біологічних та хімічних. Необхідність комплексного системного під-ходу до проблеми регулювання чисельності бур'янів обумовлена бага-тофакторністю виробничого процесу в галузі землеробства та біологі-чними особливостями бур'янів, зокрема їх високою адаптацією до мінливих умов екологічного середовища. Значення перелічених захо-дів у комплексній системі контролювання бур'янів у конкретних аг-рофітоценозах визначається видовим складом їх бур'янового компо-нента, погодними умовами та наявними в господарстві ресурсними можливостями. Ось чому для успішного контролювання бур'янів ве-лике значення має також довгостроковий прогноз з'явлення їхніх схо-дів з періодом завбачення від двох місяців до двох років, який дозво-ляє уникнути шаблонного застосування заходів, оптимізувати практику хімічного прополювання з урахуванням екологічної безпеки, підвищити продуктивність і рентабельність землеробства. Під час ви-значення економічної доцільності та екологічної допустимості засто-сування засобів захисту посівів від бур'янів важливим є використання критерію еколого-економічного порогу забур'яненості полів. Нехту-вання цими показниками безпечного застосування гербіцидів пов'я-зане з можливістю забруднення навколишнього середовища.

Оскільки практично всі гербіциди є отрутами широкої дії, то вони уражують не тільки бур'яни, а й інші живі істоти. Потрапляючи в на-вколишнє середовище, деякі гербіциди можуть зберігатися у ньому тривалий час. За забрудненістю сільгосппродукції залишками пести-цидів Україна посідає 6—7—ме місце в світі. Залишки отрутохіміка-тів, яких за порушення регламентів застосування буває в два рази бі-льше допустимих норм, знайдені і в продуктах дитячого харчування, і навіть у материнському молоці. Багато людей у світі хворіють і вми-рають внаслідок отруєння пестицидами. Світова практика підтвер-джує, що нетоксичних для людей пестицидів немає. Багато з них ма-ють мутагенну активність. Великої шкоди отрутохімікати завдають і живій природі, адже вони знищують комах-запилювачів, пригнічують біологічну активність ґрунтів і т.п. 3 огляду на це, доцільно викорис-товувати природні біологічні засоби, що не завдають шкоди навколи-шньому середовищу.

В Україні і за кордоном ведеться робота з пошуку речовин рослин-ного походження, за допомогою яких можна було б захистити культу-рні рослини від бур’янів. Як відомо, рослини — це природні «хімічні заводи», що виробляють в необмеженому асортименті природні пес-тициди.

Значне попшрення бур'янів у посівах та їх негативний вплив на продуктивність сільськогосподарських культур стає дедалі гострішою проблемою, що не лише зводить нанівець колосальні можливості галу-зі землеробства нашої країни як виробника й експортера продукції се-ла, а й ставить під загрозу саме її існування як самодостатньої й міцної незалежної держави.

Виробництво гостро потребує дійових, доступних і прийнятних у вартісній та екологічній оцінці рішень для розв'язання проблеми за-бур'яненості орних земель країни.

Згідно із законами живої природи, що є такими ж об'єктивними й обов'язковими, як і закони фізики, екологічні ніші на суші, придатні для життя рослин, мають бути заповненими. Рослини вкривають пове-рхню землі, як здорова шкіра організм. Будь-яке пошкодження такого природного рослинного покриву природа негайно ремонтує. Це можна спостерігати скрізь: на вирубці лісу, будівельному майданчику, на від-валах кар’єрів. Аналогічний процес відбувається й на орних землях. Природа за допомогою людини створила групу спеціалізованих видів диких рослин з відповідною стратегією росту й розвитку — бур'яни. Ці рослини мають високу насіннєву продуктивність, створюють значні «банки» насіння у ґрунті, що зберігає здатність до проростання від 3— 5 років до кількох десятиліть, швидко захоплюють вільні території, добре відростають і легко розмножуються вегетативно.

Отже, готуючи ґрунт під посів культурних рослин, людина пору-шує певні закони живої природи, яка у відповідь на це втручання при-водить у дію потужні механізми відновлення природної рівноваги: за-селяє орні землі бур'янами. При цьому бур'яни не формують постійних фітоценозів, а лише перехідні, тобто вони є рослинами по-рушених природних рослинних асоціацій, лише перехідною ланкою у відновленні рівноваги в природі.

Для успішного подолання фактору бур'янів на орних землях слід створювати такі умови, за яких культурні рослини будуть займати ма-ксимум екологічного об'єму, не залишаючи вільних екологічних ніш у посівах. Проте зробити це не так просто, як може здатися на перший погляд. Невипадково, маючи в своєму арсеналі величезний науково-технічний потенціал, людина й дотепер продовжує платити природі данину за втручання в її процеси у вигляді величезних втрат продукції землеробства від бур'янів. Скажімо, в країнах Африки й Південно-Східної Азії вони часто сягають 30—70 % і більше можливого вро-жаю. У розвинених країнах, як правило, втрати врожаю від бур'янів не перевищують 5 %.

Нині у світовій практиці для контролю чисельності бур'янів у посівах сільськогосподарських культур широко застосовують різні системи осно-вного та передпосівного обробітків Грунту, технології догляду за посіва-ми, що дають можливість істотно обмежити шкодочинність забур'янення.

В результаті у ряді країн створене інтенсивне, високотоварне сільськогос-подарське виробництво. Однак за це теж доводиться щорічно платити значну данину у вигляді затрат енергії, хімічного забруднення території, витрат коштів і праці. Досить сказати, що лише на закупівлю гербіцидів людство змушене кожного року витрачати 13—16 млрд доларів СІПА.

Культурні рослини є, як правило, високопродуктивними, але ма-ють низьку конкурентоспроможність у взаєминах з бур'янами, особ-ливо в широкорядних посівах. Хоча навіть і такі конкурентоспроможні культури, як озима пшениця, ячмінь часто-густо теж потерпають від присутності в посівах бур'янів. На повне контролювання ситуації зда-тні лише різновидові полікультурні агроценози, що заповнюють еко-логічні ніші найбільш повно, їх розробка і створення — питання зем-леробства майбутнього.

Вивчення проблеми бур'янів переконливо доводить, що крім питань сівозмін і обробітку ґрунту, важливих для контролювання всіх видів шкі-дливих організмів у посівах (бур'яни, комахи, кліщі, нематоди, молюски, хвороби), актуальними є: вивчення видового складу й ареалів поширення бур'янів; особливості біології, морфології й насіннєвої продуктивності їх видів; вивчення динаміки житгєздатності і особливостей механізмів про-ростання насіння різних видів бур'янів; динаміка їх шкодочшшості та їх порогові рівні у посівах різних культур; динаміка появи сходів та її особ-ливості в посівах культур залежно від потенційної забур'яненості ґрунту і погоди; особливості фазової резистентності видів бур'янів до дії гербіци-дів, її причини і шляхи подолання; фазові адаптаційні можливості видів бур'янів до механічних способів контролювання; виявлення резистентних популяцій видів бур'янів до гербіцидів і розробка систем їх контролю-вання; комплексне дослідження бур'янів проблемних видів у посівах окремих культур і розробка систем їх контролювання; пошук нових гер-біцидів і розробка високоефективних та екологічно прийнятних систем їх застосування; вдосконалення систем застосування гербіцидів для підви-щення їх ефективності, зменшення непродуктивних втрат і забруднення середовища, зниження вартості захисту посівів; вивчення можливостей і розробка системи раціонального й високоефективного застосування гер-біцидів суцільної дії у посівах трансгенних культурних рослин; моніто-ринг забур'яненості сільськогосподарських угідь шляхом комплексного обстеження усієї території країни для визначення поширеності рясності видів бур'янів на орних землях; підготовка матеріалів обстежень угідь і на їх основі виготовлення карт (раз на 10 років) потенційної забур'яненості ріллі; прогноз забур'яненості ріллі; вивчення адаптаційних можливостей бур'янів до умов вегетації в різних агрофітоценозах і розробка агротехні-чних вимог до посівів різних культур; дослідження можливостей ство-рення різновидових посівів культур для максимального заповнення ними екологічних ніш у посівах і фітоценотичного контролювання бур'янів са-мими компонентами агрофітоценозу.

Усі бур'яни Ю. В. Будьонний і В. С. Зуза (2000) поділяють на 5 груп: дуже поширені, значно поширені, помірно поширені, мало по-ширені і випадкові.

3 усіх виявлених ними на полях степової зони бур'янів (понад 200 ви-дів) розподіл їх за групами у відсотковому відношенні був таким: дуже по-ширені — 5 %, значно попшрені — 6, помірно попшрені — 11, мало поши-рені — 19 і випадкові — 53 %. Незважаючи на те, що перша група щодо кількості видів була найменшою, за рясністю бур'янів, що засмічують посі-ви, та їх попшреністю вона переважала всі групи, взяті разом. У загальній рясності бур'янів у посівах польових культур представники цієї групи ста-новили 71—99 %, а серед них найбільш численними були злакові просопо-дібні, у тому числі частка плоскухи і мишію сизого сягала 30—59 %.

Науково обґрунтовану систему захисту посівів від бур'янів немож-ливо впровадити без знання їх видового складу в конкретних умовах кожного регіону, господарства, поля. Широка різноманітність ґрунто-вих відмін, гідротермічних показників і агроекологічних умов регіонів країни зумовлює відмінності як у складі бур'янів, так і у шкодочинно-сті окремих їхніх видів у різних зонах. Вивчення сегетальної рослин-ності за зонами країни можливе як за допомогою відповідних експе-диційних досліджень, так і на підставі узагальнення результатів польових досліджень та матеріалів обстежень полів господарств на за-бур'яненість. Зроблена спроба визначити найбільш поширені бур'яни в межах України, узагальнюючи дані літературних джерел (табл. 51).

Таблиця 51

НАЙПОШИРЕНІШІ БУР'ЯНИ УКРАЇНИ (Будьонний Ю.В., Зуза B.C., 2007)

 

Вид     Зона найбільшого поширення         Вид     Зона найбільшого поширення

Дуже поширені         Молочай прутоподіб-ний — Euphorbia virgata Waladst et Kit.      -»-

Лобода біла — Chenopodium album L.         всюди Грицики звичайні — Capselea bursa pastoris (L.) Medik.   скрізь

Осот рожевий — Cirsium setonum (Wilid) Bess.      -»-       Мишій зелений — Setaria viridis (L.) Beauv.            -»-

Березка польова -Convolvus arvensis L.       - « -     Буркун лікарський — Melilotus officinalis (L.) Desr. - « -

Закінчення табл. 51

 

Вид     Зона найбільшого поширення         Вид     Зона найбільшого поширення

Гірчиця польова — Sinapis arvensis L.         -»-       Reseda lutea L Лісостепова

і степова

зони

Гірчак березоподібний — Fallopia convolvulus (L.) A. Love.          -»-       Паслін чорний — Solanum nigrum L            Степова зона

Плоскуха звичайна -Echinochloa crusgalli (L.) Beauv.          -»-       4*19JIK9. ПОЛЬОВЗ.         

Viola arvensis L.          Скрізь, крім

південного

степу

Мишій СИЗИЙ — Setaria glauca (L.) Beauv.            -»-       уКаоріи звичаинии — Galeopsis tetrahit L.  -»-

Щириця звичайна -Amaranthus retroflexus  -»-       Підмаренник чіткий — Galium aparine L.    -»-

Щириця біла — Amaranthus album L.           степова зона  Триреберник непахучий — Tripleurospermum inodorum (L), Sch. Bip.   Скрізь, іфІМ степової зони

Осот ЖОВТИЙ — Sonchus arvensis L.        всюди, крім

південного

Степу  Сокирки польові — Consolida regalis S. F. Gray.    Скрізь, крім

південного і

центрально-

го Степу

Гірчак розлогий -Polygonum lapathifolium L.            -»-       Зірочник середній — Stellaria media (L.) Cyr.            Поліські і західні райони

Редька дика — Raphanus raphanistrum L.     скрізь, крім зони Степу        Волошка синя — Centaurea cyanus L.            -» -

Пирій повзучий — Elytrigia repens (L.) Nevski.       Полісся і західні райони       Хвощ польовий — Equisetum arvense L.        - «-

Достатньо поширені Метлюг звичайний — Apera spica-venti (L) P. B.  - « -

Чистець однорічний -Stachus аппиа L.      всюди Шпергель звичайний -Spergula vulgaris Boenn.      Поліська зона

Забур’яненість ріллі в Україні в останні 15 років має тенденцію до зростання з багатьох причин. Перша з них — істотне зниження за ці роки рівня культури землеробства в країні в цілому, викликане пору-шенням науково обґрунтованих сівозмін, безсистемним застосуванням основного обробітку ґрунту, повсюдним внесенням непідготовлених органічних добрив та різким зниженням, а часто й повною відмовою від застосування гербіцидів через гострий дефіцит обігових коштів у господарствах. Нині в багатьох з них широкої практики набуло спро-щення технологій вирощування більшості сільськогосподарських культур. Особливо потерпають від цього високопродуктивні просапні культури, насамперед цукрові буряки.

Другою причиною є адаптація самих рослин бур’янів до мінливих екологічних умов.

Нині на багатьох полях масовими і проблемними стали багаторічні бур’яни: осот рожевий, осот жовтий, пирій повзучий, березка польова, березка чорнильна та ін. Поширюється в південних регіонах молокан татарський, і особливо небезпечний карантинний бур’ян-гірчак роже-вий (степовий).

Перед жнивами часто можна спостерігати пшеничні і ячмінні поля, білі від осотів, рослини яких розвіюють насіння на світлих летючках-парасольках. Ігнорування або фінансова неспроможність вчасного вжиття заходів для знищення весною осотів у посівах зернових коло-сових культур призводить до значного зниження продуктивності пше-ниці, ячменю та інших культур. Негативним є й те, що багаторічники залишаються на полях, розростаються і поширюються на площах, від-ведених під просапні культури. Відсутність комплексної системи за-ходів контролю бур’янів на посівах культур у сівозмінах призводить до значних нераціональних затрат на захист урожаю просапних куль-тур, особливо цукрових буряків. Складною на полях є й ситуація із пирієм повзучим. Поширення його останніми роками дуже інтенсивне, особливо в зонах достатнього і нестійкого зволоження.

Незважаючи на складність проблем, створюваних багаторічними бур’янами, їх можна контролювати. Кілька років цілеспрямованої ро-боти у разі поєднання агротехнічних і хімічних заходів контролю спроможні звільнити поля від таких бур’янів.

Значно складніше подолати малорічні бур’яни, що створили великі «банки» насіння в ґрунті. Різноманітність видів бур’янів у посівах сільсь-ко-господарських культур досить велика, що створює труднощі щодо їх контролювання. На посівах цукрових буряків зустрічаються у зоні доста-тнього зволоження 78 видів, що належать до 23-х ботанічних родин, не-стійкого зволоження — 104 види з 25 родин, недостатнього зволоження — 79 видів бур’янів і з 20 ботанічних родин. Така різноманітність значно ускладнює контролювання бур’янів, що істотно різняться між собою за морфологічними, біологічними і біохімічними характеристиками.

За даними Інституту кормів УААН та Вінницького медичного уні-верситету, у посівах кормових і зернофуражних культур найчастіше зустрічаються 33 види бур'янів різних біологічних груп. Встановлено, що в міру просування із зони достатнього зволоження в зону нестійко-го видовий склад бур'янів звужується на 22—24 %, а рівень за-бур'яненості знижується на 28—33 %. За дефіциту вологи випадають такі вологолюбні бур'яни, як зірочник середній, куколиця біла, сухо-цвіт болотний, жабрій звичайний та ін.

У практиці землеробства слід враховувати також і прогнозовані зміни клімату планети. Відомо, що європейський континент у цілому, і Україну в тому числі, у найближчі десятиліття чекають істотні зміни клімату. Течія Гольфстрім, що забезпечує наш материк теплим і м'яким та вологим кліматом, буде слабшати і відповідно зменшувати свій благотворний вплив. Згідно з довгостроковим науковим прогно-зом, вплив вітрів західного напрямку поступово зменшуватиметься. Домінуючими вітрами на нашій території стануть південні, південно-східні та північні. Клімат в Україні у найближчі десятиліття істотно погіршиться. Він стане більш континентальним і посушливим. За та-ких умов очікується зростання агресивності і шкодочинності бур'янів.

Нині в Україні більш як на половині території протягом вегетацій-ного періоду посіви культурних рослин відчувають дефіцит вологи. Часто саме цей показник обмежує продуктивність рослин у процесі формування урожаю. Разом з тим, навіть наявні запаси вологи у ґрунті на сьогодні не завжди використовуються раціонально. Спостерігається високий рівень забур'янення посівів практично усіх культур, що, на жаль, загострює проблему дефіциту вологи в ґрунті.

Розширення площ зрошуваних земель у зоні Степу є питанням перспек-тивним. Водночас такий процес має ряд серйозних обмежень, що проявля-ються вже нині: перше — обмежені запаси прісної й придатної для потреб зрошення води на півдні країни; друге — необхідність транспортування ве-ликих обсягів води на значні відстані від джерел водопостачання, що істот-но підвищує її собівартість; третє — великі енергетичні затрати на зрошен-ня орних земель. Вже тепер значні площі поливних земель через економічні труднощі в господарствах не використовуються інтенсивно, або мають не-достатній рівень рентабельності через зниження загального рівня культури землеробства (значну забур'яненість, дефіцит мінеральних добрив, засобів захисту рослин, невчасність і низьку якість обробітків ґрунту і поливів), то-му однією із ключових стане проблема забезпечення стабільності й високої продуктивності землеробства за умов дефіциту вологи на неполивних зем-лях. Вся система ведення землеробства має бути спрямована на максималь-не накопичення, збереження й раціональне використання вологи культур-ними рослинами. Невід'ємною частиною заходів виконання цього завдання є вдосконалення і широке застосування системи ефективного, надійного за-хисту посівів від комплексу бур'янів.

Ha орних землях в агрофітоценозах за цих умов передбачається зростання частки бур’янів посухостійких видів. Серед них, насампе-ред, збільшиться кількість багаторічників: осоту рожевого, осоту жов-того, березки польової, пирію повзучого, молокану татарського і особ-ливо небезпечного гірчака рожевого. Масовими будуть й однорічні ярі бур’яни: види щириць, мишіїв, проса, пасльону, нетреби, амброзії, що й нині на півдні країни є найбільш поширеними і шкодочинними.

За посушливих умов одним з головних факторів гострого антагоніз-му бур’янів з культурними рослинами стає конкуренція за обмежені за-паси вологи в Грунті. Бур’яни більшості видів мають потужну, добре розвинену кореневу систему і велике водоспоживання. Ефективне конт-ролювання бур’янів за посушливих умов має свою специфіку. Тради-ційні за нормального водного режиму багаторазові проходи ґрунтооб-робної техніки (плуги, культиватори, борони, водоналивні котки, фрези) за умов посушливого клімату малоприйнятні. За їх інтенсивного вико-ристання на орних землях зростає висушування й розпилення Грунту і відповідно стає реальнішою небезпека вітрової та водної ерозій.

Завдання полягає в тому, щоб по можливості зменшити негативний вплив на ґрунт і запаси продуктивної вологи механічних обробітків з одночасним забезпеченням для культурних рослин оптимальних умов вегетації і високої їх продуктивності та надійного захисту від компле-ксу бур’янів. Вирішити його можна сист’мою комплексних заходів контролювання забур’яненості полів. Обовязковим є відновлення на-уково обґрунтованих сівозмін — основи раціонального використання орних земель.

Необхідно оптимізувати в структурі посівних площ частку соня-шнику, що нині займає недопустимо велику площу і тим самим істо-тно погіршує ситуацію із забур’яненням та запасами ґрунтової воло-ги. Орні землі після посівів соняшнику раціонально використовувати під чисті пари. Це дозволить радикально очистити площі від компле-ксу бур’янів і падалиці соняшнику, збудників хвороб та багатьох шкідників.

Після збирання ранніх попередників (озима і яра пшениці, ячмінь, горох та ін.) обов’язкове різноглибинне лущення стерні. Як агротехні-чному заходу лущенню нема альтернативи у запобіганні літньо-осінньої регенерації бур’янів багаторічних видів і формування насіння однорічниками. Такий агрозахід є високоефективним, високопродук-тивним і відносно дешевим.

Недопустима практика використання свіжого гною як органічного добрива. Аналіз здійснених у різних регіонах обстежень органічних добрив, внесених на орні землі, засвідчує високий рівень їх засмічення насінням бур’янів. У 1 т гною міститься від 0,5 до 3,5 млн шт. насіння бур’янів, що має високу схожість. Органічні добрива (гній, компости) належить зберігати у великих накритих буртах, або в обладнаних гноє-

сховищах не менше року. Лише в такому разі вони даватимуть користь (більшість насіння бур’янів втратить життєздатність), а не будуть по-тужним джерелом збільшення забур’янення посівів.

У зв’язку зі зростанням небезпеки вітрової й водної ерозій на бі-льшості площ орних земель у Лісостепу і Степу вже на сьогодні доці-льно широко впроваджувати системи мінімального та різноглибинних безполицевого і полицево-безполицевого основних обробітків ґрунту.

He перевертаючи скиби Грунту, можна краще зберегти вологу і ро-слинні рештки (стерню, стебла культурних рослин). При цьому швид-кість вітру біля поверхні ґрунту знижується, зменшується небезпека вітрової ерозії, особливо у весняний період, коли в полі відсутні роз-винені культурні рослини.

Наявність рослинних решток зменшує швидкість потоків води під час випадання рясних дощів, а тим самим й інтенсивність водної ерозії ґрунту. Раціональним може бути застосування поверхневого або плос-корізного обробітків ґрунту під культури звичайного рядкового спосо-бу сівби (озиму і яру пшениці, ячмінь, горох тощо) і періодичної (2—3 рази на ротацію 8—11-пільної сівозміни) різноглибинної оранки під просапні культури (кукурудзу, сою, цукрові буряки тощо).

Впровадження систем основного безполицевого і поверхневого об-робітків, крім названих позитивних моментів, має й певні недоліки: зростає небезпека масового поширення багаторічних бур’янів, тому такі вологоощадні системи механічного обробітку ґрунту обов’язково слід поєднувати з раціональним застосуванням гербіцидів. Особливої уваги потребує зниження чисельності бур’янів багаторічних видів, що є найбільш шкодочинними за посушливих умов. Цілеспрямовано, за 3—5 років, бажано очистити орні землі від багаторічних бур’янів (осо-тів, березки, пирію тощо) за розумного поєднання механічних і хіміч-них заходів. Після збирання раннього попередника практикують різно-глибинні лущення. Після дружного відростання нових розеток багаторічних бур’янів та появи сходів однорічників площі обприску-ють відповідними гербіцидами з урахуванням видового складу бур’янів: раундап або його аналоги, центуріон, тарга супер, фюзилад супер або їх аналоги, естерон або його аналоги. Після дії препаратів на підземні частини багаторічних бур’янів (орієнтовно через 2 тижні) орють на зяб.

Слід відмовитися від практики господарського використання зрід-жених посівів багаторічних трав, що нині часто перетворюються на розсадники для бур’янів багаторічних видів.

Крім багаторічних бур’янів, проблемними стали малорічні, що створюють великі запаси насіння в орному шарі ґрунту. Малорічні бур’яни масові й набридливі, їх не можна радикально знищити на ор-них землях за кілька років як багаторічники, не знизивши істотно за-пасів насіння в ґрунті. Для успішного їх подолання необхідна система

багаторічних заходів, що забезпечшш б надійний і високоефективний захист посівів та запобігли потраплянню нового насіння бур'янів у ґрунт. У такій роботі немає дрібниць.

У посівах озимої пшениці, ячменю, гороху та інших культур зви-чайного рядкового способу сівби велике значення має створення оп-тимальної для кожної культури й сорту густоти рослин і оптичної щільності посівів, високого рівня ефективної родючості Грунту, що за-безпечує культурним рослинам високу конкурентну здатність. Сприя-тливе фітосередовище в посівах дає змогу культурному домінанту ефективно протистояти бур'янам усіх видів. За необхідності домінан-тну роль культурних рослин в агрофітоценозах можна посилити раці-ональним застосуванням гербіцидів. Достатнє затінення поверхні ґру-нту і нижніх ярусів посівів надійно захищає їх від повторної хвилі забур'янення в період, коли застосовувати гербіциди вже пізно (на-приклад, фази стеблування, колосіння, цвітіння колосових зернових).

Основою агротехніки має бути висока культура землеробства, тому без якісно й вчасно здійснених основного, передпосівного обробітків Грунту і догляду за посівами отримати високий урожай неможливо.

Ефективним заходом контролювання бур'янів у землеробстві є за-стосування гербіцидів. Широка практика застосування гербіцидів Грунтової дії зі зростанням посушливості клімату поступово буде втрачати свої позиції на виробництві. За дефіциту вологи, особливо у верхньому шарі ґрунту, такі препарати малоефективні. Водночас зрос-татимуть обсяги застосування гербіцидів по сходах. Найбільш перспе-ктивним буде послідовне обприскування посівів, що дає змогу істотно знижувати рясність бур'янів у період їх масової появи, коли культурні рослини в агрофітоценозах ще не в змозі самостійно їх надійно при-гнічувати. Послідовне здійснення обприскувань дає найбільший захи-сний ефект у тому разі, коли враховано динаміку масової появи сходів бур'янів різноманітних видів, наявних на полях.

Ретельний догляд за посівами просапних культур за раціонального поєднання механічних і хімічних заходів зниження чисельності бур'янів посилить їх ефективність у ланках сівозмін.

Важливим заходом захисту орних земель є систематичне і вчасне знищення бур'янів на узбіччях доріг, пасовищах до цвітіння рослин. Такий захід запобігає формуванню насіння бур'янів і його наступному розповсюдженню на орні землі.

Перспективним для ведення землеробства за посушливих умов є використання на орних землях мульчі. Мульча з рослинних решток культурних рослин створює надійний захист від ерозії усіх форм, пре-красно поглинає воду, запобігає перегріванню ґрунту і втратам вологи, забезпечує рослинам можливість повніше використати запаси вологи і доступні мінеральні речовини з верхнього шару Грунту, який без мульчі дуже пересихає.

Разом з очевидними перевагами система вирощування сільськогоспо-дарських культур на орних земпях з використанням мульчі ставить перед науковцями і практиками низку важливих проблем, лише розв’язавши які можна буде відкрити їй дорогу на виробництво. Серед них: технологія створення необхідного шару рослинних решток на орних землях; система підготовки ґрунту, як основного, так і передпосівного та догляду за посі-вами за використання мульчі; технологія внесення добрив (особливо ор-ганічних) у разі застосування мульчування; технологія сівби на площах ріллі, вкритих мульчею; система захисту посівів культурних рослин від бур’янів, шкідників і хвороб на площах з мульчею на поверхні ґрунту; збирання врожаю культурних рослин і збереження мульчі.

Одночасно аграрній науці вже на сьогодні слід розробити систему вивчення поведінки пестицидів у навколишньому середовищі за інтен-сивного землеробства і дефіциту вологи. Необхідні комплексні дослі-дження щодо зональної оцінки ґрунтозахисної, паливно-енергетичної та бур’яно-очищувальної ефективності мінімальних обробітків ґрунту (мілкого, поверхневого і нульового) під основні культури сівозміни.

Потрібне вивчення впливу агротехнічних факторів на процеси фо-рмування комплексу бур’янів у посівах зернових колосових і просап-них культур, особливо — на масовість появи бур’янів-алергенів (амб-розії полинолистої, циклахени нетреболистої та ін.) і розробка систем ефективного захисту від них.

Слід посилити, зробити ефективним державний контроль за раціона-льним використанням земель, насамперед орних. Важливими напрямами контролю є питання ерозії земель і засміченості полів бур’янами. За зни-ження родючості, прояв ерозійних процесів і значне забур’янення орних земель землекористувачі мають нести відповідальність.

За надзвичайну пластичність розвитку, невибагливість до умов на-вколишнього середовища, велику шкодочинність і здатність швидко розповсюджуватися на землях різного призначення бур’яни здавна на-зивають у народі «вогнем», або «зеленою пожежею» полів. Справед-ливість і правильність такого порівняння підтверджується всією істо-рією розвитку землеробства. Відомо, що не дуже озброєний в минулому хлібороб (однозубове рало на живій тязі) був змушений упродовж багатьох віків залишати надмірно засмічену бур’янами ріл-лю спочатку під заліж, а потім — переліг (Советов A. В., 1867).

У період колективізації сільського господарства України в орному шарі ґрунту налічувалося від 0,9 до 4,0 млрд шт. на гектар насіння бур’я-нів, а врожайність зернових колосових та круп’яних культур (яра пшени-ця, ячмінь, просо) не перевищувала 7—12 ц/га (Шевелев И. Н., 1922).

Забур’яненість ріллі найбільш важковикорінюваними бур’янами (осот рожевий, пирій повзучий) в 60-х роках XX ст. зменшується ниж-че за економічний поріг. Ще через 20 років (у 80-х) за поліпшення ре-сурсного забезпечення сільського господарства технікою, пальним,

мінеральними добривами, засобами захисту рослин тощо забур’яне-ність Грунту насінням бур’янів зменшується до 100—150 млн шт./га, a на окремих полях навіть до 15—20 млн. Валові збори зерна в Україні зростають при цьому до 48—50 млн т за рік (Матюха Л. П., 2001).

Нині через невреіульованість ринкових відносин в АПК країни вітчи-зняне землеробство знову потрапило у скрутне становище: засміченість ґрунту вегетативними органами розмноження, наприклад, багаторічних коренепаросткових бур’янів, зросла до 150—300 тис. на гектарі, а насін-ням однорічних — до 1,0—1,5 млрд шт./га в орному шарі. Почастішали випадки залишення ріллі під заліж чи переліг, веснооранки, спрощеного догляду за чорним паром і посівами просапних культур тощо. Валові збо-ри зерна знизились майже наполовину і стали нестабільними за роками.

Фахівцям відомо, що серед різних факторів у землеробстві най-більш важливим є час. Саме через це оптимальні строки виконання, наприклад, ранньовесняного боронування зябу обмежуються в Степу буквально кількома годинами; досходового та післясходового борону-вання посівів просапних культур — двома-трьома днями; сівби та зби-рання врожаю — 15—20-ма днями тощо.

Але в умовах сучасного виробництва ці та інші роботи виконують-ся нерідко тижнями, а то й місяцями, внаслідок чого їх протибур’янова роль зводиться майже нанівець, істотно зростають від цього також і втрати врожаю.

Майбутнє в землеробстві, безумовно, за інтенсивними технологіями, що базуватимуться на використанні широкозахватних комбінованих зна-рядь і машин, здатних за один прохід виконати кілька технологічних опе-рацій, якісно посіяти або зібрати з великої площі без втрат урожай.

На жаль, через поки що високу вартість гербіцидів і пального се-ляни змушені вдаватися, наприклад, до малопродуктивного ручного прополювання посівів. Але якщо воно вже планується, то має викону-ватися вчасно і якісно до настання так званого критичного періоду конкуренції бур’янів. Після цього ручне прополювання посівів хоч і зменшує потенційну засміченість верхнього шару ґрунту, але втрачає позитивний вплив на врожай.

Багаторічні дослідження Інституту зернового господарства й інших наукових установ УААН показують, що за кращих попередників, вне-сення оптимальних доз органічних та мінеральних добрив, якісного обробітку Грунту та вчасної сівби насінням високих посівних кондицій можна створити конкурентоспроможні у протистоянні з бур’янами аг-рофітоценози зернових колосових культур (жито озиме та яре, трити-кале, озима пшениця, ячмінь, овес тощо).

Енергомісткість освітленості нижнього ярусу їх стеблостою впро-довж критичних фенофаз розвитку (стеблування — колосіння) не пе-ревищує 0,20— 0,25 кал/см2 (0,84—1,05 Дж/см2). У таких посівах пе-реважна більшість однорічних ярих бур’янів (амброзія полинолиста,

гірчиця польова, лобода біла, чорнощир звичайний тощо) не можуть пройти світлової стадії розвитку і сформувати велику біомасу та жит-тєздатне насіння. Засмічені цими та іншими бур'янами посіви зерно-вих колосових з оптимальною густотою практично не потребують хі-мічного прополювання. 3 огляду на це, можна констатувати, що створення ценотично стійких щодо бур'янів агрофітоценозів зернових колосових культур — найбільш перспективний шлях зростання виро-бництва зерна, а також охорони довкілля.

Проте ценотично ослаблені з різних причин (дефіцит Грунтової во-логи, низькі температури повітря під час перезимівлі озимих хлібів, нестача мінеральних добрив тощо) посіви озимої пшениці та ярого яч-меню потребують відповідного захисту від бур'янів. Наявність в осла-блених або зріджених посівах, наприклад, озимої пшениці 10—15 ро-зеток осінньої популяції зимуючих бур'янів (кучерявець Софії, сухо-ребрик Льозеліїв та ін.) зумовлює зниження її зернової продуктивності на 3—5 ц/га, вмісту білка — на 0,5—0,9 і сирої клейковини в борошні — на 1,5—2,0 %. Зернова продуктивність посівів цієї культури, засмі-чених коренепаростковими бур'янами (гірчак або осот рожевий степо-вий) у кількості 15—25 шт. на 1 м2, знижує урожай на 10—12 ц/га і бі-льше, склоподібність зерна — на 20 %, вміст білка — на 3,2—3,5 і клейковини в борошні — на 13,5—13,6 % (Матюха Л. П., 2001).

Розкущені посіви ярого ячменю досить сильно пригнічують як ко-ренепаросткові, так і ранні ярі (гірчиця польова, лобода біла) бур'яни. Залежно від агротипу засміченості посівів для ефективного захисту зе-рнових колосових культур використовують у фазі повного кущіння — стеблування пшениці або ячменю гербіциди: 2,4—Д (амінна сіль, дез-ормон, дикопур тощо), комбіновані препарати (бюктрил Д, діален С, ковбой), або гербіциди останнього покоління — гранстар, гродил уль-тра, яким властиві кращі агроекологічні показники.

На жаль, у посівах просапних культур з уповільненим початковим розвитком (кукурудза, сорго, соя, соняшник) забезпечити оптичну щільність агрофітоценозу на перших етапах їх органогенезу до рівня зернових колосових (озима пшениця, ячмінь тощо) практично немож-ливо. Отже, догляд за посівами кукурудзи, соняшнику та інших проса-пних культур має базуватися на раціональному поєднанні механічних і хімічних заходів контролювання чисельності бур'янів.

Агротехнічні заходи з участю сівозміни, обробітку Грунту, добрив є й залишаться надалі провідними, а регламентоване застосування гер-біцидів дасть змогу в найкоротші терміни змінити конкуренцію між культурними рослинами та бур'янами на користь перших.

Цікаво, що на початку 30-х років XX ст. провідний вчений-герболог О. I. Мальцев не визнавав ролі гербіцидів у знищенні бур'янів, зокрема коренепаросткових. Незважаючи на це, вже в 1946—1947 pp. застосу-вання 2,4-Д та його похідних у поєднанні з іншими агротехнічними за-

ходами дало змогу істотно знизити засміченість посівів злакових куль-тур осотом рожевим, лободою білою, щирицею різних видів та іншими двосім’ядольними бур’янами. Але найефективнішими у знищенні цих та багатьох інших бур’янів стали синтезовані в 70-х роках XX ст. гербіци-ди — похідні фосфорнометилгліцинової кислоти — раундап, утал, фо-сулен тощо, за рахунок їх ефекту транслокації, тобто глибокого (до 80— 100 см) проникнення у кореневу систему багаторічних бур’янів під час внесення в осінній період.

Останнім часом вчені-хіміки синтезували новий гербіцид для кон-тролювання чисельності бур’янів у посівах кукурудзи — мерлін, що не потребує загортання у ґрунт і відзначається ефектом реактивації, тобто повторного відновлення фітотоксичної дії на бур’яни після випадання дощів. У разі підтвердження цих переваг він може стати технологічно зручним засобом контролювання бур’янів в умовах Степу.

На перспективу потребують прискорення наукові пошуки зі ство-рення ефективних хімічних сполук, що провокують процеси пророс-тання насіння бур’янів у ґрунті — гермінатори, або знижують його життєздатність — гербістати.

Незважаючи на постійне вдосконалення та розширення асортименту хімічних засобів, застосовуваних проти бур’янів, слід звернути уваіу зем-лекористувачів усіх категорій на необхідність покращення системи осно-вного обробітку ґрунту, що складається з різноглибинного лущення стер-ні та наступної оранки на зяб. Вилучення із системи лущення стерні, особливо після ранніх попередників, настільки прискорює розвиток пере-важної більшості ярих бур’янів, що вже через 35—40 днів вони утворю-ють житгєздатне насіння, яке згодом потрапляє в ґрунт. Враховуючи це, за малорічного типу забур’яненості посівів після збирання озимої пшени-ці, ячменю, гороху слід обов’язково лущити стерню дисковими лущиль-никами або важкими дисковими боронами на глибину 6—8 і 8—10 см.

Поле після стерньових попередників, яке засмічене коренепаросткови-ми бур’янами, в умовах Степу треба обробляти плоскорізними знаряддями з підрізувальними робочими органами (КПЗ-3,8; КР-4, 5; КПШ-5; КПШ-9 тощо) на глибину 12—14 см, а кореневищними (пирій повзучий) — важки-ми дисковими боронами у перехресних напрямках на 12—15 см, після чого орати на зяб або розпушувати ґрунт знаряддями типу ПГ-3—100. Лише чи-сті від бур’янів поля після збирання зернових колосових попередників мо-жна обробляти на зяб без попереднього лущення (Матюха Л. П., 2001).

Необхідно посилити контролювання бур’янів у полі чорного пару шляхом поєднання глибоких 10—12 або 12—14 см ранньовесняних культивацій з мілким (3—4 см) обробітком його в літній період зубо-вими боронами або культиваторами, дообладнаними спареними лапа-ми-бритвами. Такий догляд за паром дає змогу краще зберегти проду-ктивну вологу в посівному шарі ґр’нту й істотно зменшити потен-ційну засміченість його насінням бурянів.

Потребують поліпшення захисту від експансії коренепаросткових багаторічників агроценози сої та соняшнику — культур, для догляду за посівами яких поки що немає ефективних післясходових гербіцидів. Тут є два шляхи. Перший полягає у розміщенні їхніх посівів у ланці сівозміни: чорний пар — озима пшениця — соняшник (соя) за якісно-го догляду за паром і безполицевого обробітку (25—27 см) на зяб піс-ля збирання пшениці. Другий — у регламентованому використанні ге-рбіцидів загальновинищувальної дії (раундап — 4—6 л/га) в системі основного обробітку Грунту під посіви зазначених культур.

У сучасному землеробстві змінюються спеціалізація господарств, сівозміни, зростають обсяги мінімального обробітку Грунту (мілкий, поверхневий, нульовий тощо). Але ці та інші нововведення не повинні затьмарювати сучасної теорії обробітку ґрунту, яка базується на тому, що в сівозміні він повинен бути диференційованим і різноглибинним (Примак І.Д., Єщенко В.О., Манько Ю.П. та ін., 2007).

Гербологів і екологів завжди цікавили запитання: звідки з’являються сегетальні бур’яни? Чому вони так досконало пристосовані до умов на-вколишнього середовища? I головне — як запобігти їх величезній шкодо-чинності? Встановлено, що найбільш попшрені бур’яни утворилися з міс-цевої дикої флори внаслідок довготривалого обробітку людиною ґрунту. Значна частина їх (амброзія полинолиста, чорнощир звичайний, щириця лободоподібна тощо) є адвентивними, тобто занесеними в ту чи іншу міс-цевість у процесі товарного обміну між державами.

Найбільш невибагливі й пристосовані до умов навколишнього се-редовища бур’яни (березка польова, гірчиця польова, лобода біла, мишій сизий та зелений, плоскуха звичайна, пирій повзучий, осот рожевий і жо-втий польовий, гірчак березкоподібний тощо) є «космополітами». Вони розповсюджені практично на всіх континентах земної кулі. Інші, напри-клад, галінсога дрібноквіткова, зірочник середній, метлюг звичайний, хвощ польовий та інші гідрофіли більше поширені в північно-західній, a геліотроп Стевенів, гірчак звичайний степовий, молокан татарський, пор-тулак городній та інші сукуленти — у південно-східній частині Степу.

Адвентивні бур’яни, потрапляючи на нові території, проходять ряд стадій експансії: первинного проникнення, розселення та наступної натуралізації (Мосякін С. Л., 1996). Через послаблення контролю за цими процесами найбільш шкодочинні адвентивні бур’яни набули в Україні масового поширення. Так, чорнощир звичайний з перших ло-калітетів, датованих 1842 p., зайняв за майже 170 років практично всю територію України, за винятком карпатських лісів, а амброзія полино-листа за 75 років — всю територію Криму, а також 19-ти степових та лісостепових областей нашої країни.

Величезна насіннєва продуктивність бур’янів (лобода біла — 700 тис. штук; щириця звичайна — 1 млн 70 тис; щириця біла — 6 млн), довго-тривале збереження ними життєздатності в Грунті (лобода біла — 38 ро-

ків, амброзія полинолиста і щириця звичайна — 40; березка польова — 50 років); здатність відростати після скошування, а також регенерувати (утворювати нові паростки) з великої глибини (осот жовтий — 1м; осот рожевий польовий — 1, 6 м) і багато інших відсутніх у культурних рос-лин біологічних особливостей потребують постійного контролювання процесів засміченості Грунту насінням та посівів вегетуючими бур'янами.

Слід відновити заходи знищення бур'янів на необроблюваних землях шляхом неглибокого їх переорювання або дискування, культивації, скошу-вання, обробки гербіцидами та залуження сумішками багаторічних трав; організувати за відновлення тваршшицтва правильне зберігання ущільне-ним способом підстилкового гною, розмелювати засмічені насінням бур'янів зернові відходи і запарювати грубі корми; вчасно й ретельно очи-щати зернозбиральну та Грунтообробну техніку, насінницькі токи тощо.

Історія землеробства засвідчує, що для контролю присутності бур'янів в агробіоценозах використовувалися переважно механічні винищувальні заходи, пов'язані з обробітком ґрунту. Проте ці заходи не завжди були ефективними, тому що їх протибур'янова дія значно залежить від екологічних чинників. Відкриття гербіцидів революціоні-зувало землеробство. Зараз хімічний метод контролювання бур'янів посідає важливе місце у практиці землеробства.

Актуальною проблемою сучасного землеробства є небезпека забруд-нення довкілля пестицидами через неправильне їх використання. Напри-клад, частка колишнього СРСР становила 6—7 % від світового обсягу ви-користання пестицидів; СІПА — 26, західноєвропейських країн — 25 %. Але саме в СРСР проблема забруднення довкілля постала особливо гост-ро (Каспаров В. А., Промоненков В. К., 1990), оскільки через ряд об'єктивних і суб'єктивних причин аграрний сектор повторював пройде-ний капіталістичними країнами безперспективний шлях індустріалізації сільського господарства, його нестримної екологічно неконтрольованої хімізації і гонитви за нарощуванням обсягів виробництва будь-якими ме-тодами. На жаль, у нас майже не враховувався досвід країн, які змінили підхід до розвитку сільського господарства.

Дуже важливим аспектом цієї проблеми є й те, що в країнах, утво-рених після розпаду СРСР, існує небезпека перебільшення норм зали-шкової кількості хімікатів у продуктах харчування, у тому числі через їх некваліфіковане застосування.

Висока стійкість багатьох пестицидів призводить до глибоких змін в екосистемах, що негативно впливає на здоров'я людини (Яблоков A. В., 1988).

Пестициди можуть накопичуватися в живих організмах у кількос-тях, які в сотні і навіть тисячі разів перевищують їх вміст у навколиш-ньому середовищі.

Найбільшу небезпеку становлять наслідки дії пестицидів. Най-більш уразливою і чутливою тест-системою є клітина людини.

Багато із пестицидів потрапляють в організм на ранніх етапах його ембріонального розвитку з повітрям, водою, продуктами харчування. Во-ни можуть накопичуватися в репродуктивних органах і негативно вплива-ти на процес розмноження. При цьому може збільшуватися кількість за-гиблих ембріонів, з'являтися виродки, змінюватися статева структура популяції, зростає кількість випадків народження неповноцінних дітей.

Пестициди пригнічують біологічну активність ґрунтів і перешкоджа-ють природному відновленню їх родючості. Великих втрат завдає сільсь-кому господарству знищення комах-запилювачів. Адже 80 % усіх рослин запилюється комахами, тому без них різко знижується врожай. Зараз практично в усіх регіонах чисельність запилювачів дуже мала.

Обробка пестицидами може спричинити появу мутацій, що змінюють генетичну чистоту високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур. Під їх дією порушується співвідношення різних мікро- і макро-елементів у рослинах, внаслідок чого втрачається харчова цінність і зни-жується якість продуктів, що, як правило, утруднює зберігання зібраного врожаю. До екологічних проблем застосування гербіцидів відносять яви-ще резистентності, тобто з'явлення серед бур'янових видів популяцій, стійких до препаратів, особливо за тривалого систематичного внесення одного гербіциду, до того ж в субоптимальній дозі.

Безперечно, контроль за бур'янами за допомогою гербіцидів — висо-коефективний захід, але накопичення і перетворення хімікатів у природ-ному середовищі й організмах може спричинити небажані наслідки.

Щоб зменшити екологічну небезпечність гербіцидів, останнім ча-сом поліпшується склад препаратів і розширюється їх асортимент. Менш ефективні препарати замінюються більш ефективними, високо-селективними і безпечними для навколишнього середовища засобами.

Удосконалюються технології застосування гербіцидів. Щоб запобігти небезпеці пошкодження культури, потрібно добре підготувати ґрунт, пра-вильно вибрати строки їх внесення у сприятливих погодних умовах. Вва-жають екологічно доцільним застосовування 2—3-кратного обприску-вання малими дозами в строки найбільшої чутливості сходів бур'янів до препаратів замість однократної обробки великими дозами.

За допомогою спеціальної апаратури забезпечують селективність обробки. У практиці сільськогосподарського виробництва використо-вують обприскувачі зі спеціальними захисними щитками, рециркуля-ційні обприскувачі, машини «ґнотового» типу для контактного нане-сення гербіциду на бур'яни.

Застосовуються спеціальні сполуки, що нейтралізують токсичність гербіцидів для культурних рослин. Вони включають адсорбенти, які запобігають контакту культури з гербіцидами (активоване вугілля, глини, іонообмінні смоли і т.п.), та антидоти — сполуки, що знешко-джують гербіциди в тканинах культурної рослини і не впливають на гербіцидну активність проти бур'янів.

Стійкість сільськогосподарських культур до гербіцидів зростає за-вдяки попередньому їх застосуванню в дозах до 10 % від рекомендо-ваної. При цьому збільшується кількість ферментів, які беруть участь у детоксикації гербіцидів у тканинах культурних рослин.

Велика увага надається селекції культурних рослин на стійкість до гербіцидів. Вважають, що проблема виведення стійких до гербіцидів сортів актуальніша, ніж створення нових препаратів. В останні роки методи генної інженерії та культури клітин використовують для ство-рення стійких до гербіцидів культурних рослин.

Зовсім відмовитися від використання гербіцидів не можна, оскільки во-ни все-таки забезпечують приріст врожаю 1—2,5 т/га зерна (Фадєєв Ю. Н., 1988), а високоефективних альтернативних засобів поки що не існує.

Неодмінною умовою захисту довкілля є безумовне і акуратне до-тримання всіх регламентів щодо застосування пестицидів — норм внесення, строків, способів тощо. Необхідно також дотримуватися ре-комендацій щодо використання площ, оброблених пестицидами, а та-кож продукції, отриманої з цих площ. Так, у разі застосування гербі-цидів із тривалим строком дії препаратів, у складі яких є симазин, атразин тощо, поле в наступному році можна використовувати тільки для вирощування культур, стійких до застосовуваних гербіцидів — кукурудзи після кукурудзи, гороху після кукурудзи і т.д.

Наступним важливим аспектом є суворе дотримання ГДК препара-тів у продукції, ґрунті, воді, робочій зоні застосування гербіциду. 3 одного боку, це запобігає можливому негативному впливу на здоров'я людей, що працюють на обробленій території, споживають продукцію, вирощену на ній, із другого — унеможливлює перенесення препаратів з місць з високою концентрацією в місця з меншою.

Чимало уваги приділяється й дотриманню положень МДР — макси-мально допустимих рівнів дозволених препаратів не тільки безпосередньо в продукції рослшшицтва, але й у продуктах харчування, виготовлених з неї (наприклад, молоко, м'ясо, яйця, цукор, борошно, тютюнові вироби). Особливо необхідно слідкувати за МДР в дієтичних продуктах.

Обов'язковим чинником, який забезпечує охорону навколишнього середовища, є дотримання «Інструкції з техніки безпеки під час збері-гання транспортування й застосування пестицидів у сільському госпо-дарстві» (1985). У цій інструкції вказуються правила перевезення пес-тицидів, конструкції складів для них, відстані від останніх до населених пунктів та тваринницьких приміщень, положення про захи-сні смуги. Під час обприскування наземним та авіаційним способами полів, де поряд ростуть чутливі до гербіцидів культури, треба дотри-муватись захисних смуг шириною 300—2000 м. Такі захисні смуги за-лишають також вздовж річок, навколо озер та ставків.

Нарешті, існують правила виходу людей на ділянки, оброблені пе-стицидами. Авіаобприскування проводять не ближче як 1 км до житла.

Повідомлення про застосування пестицидів по місцевому радіомов-ленню зменшує небезпеку отруєння людей, свійських тварин, бджіл.

Пестициди і зокрема гербіциди належать до біологічно активних речовин. Деякі з них діють не тільки на рослини, мікроорганізми або комахи, проти яких їх застосовують, але й впливають на інші організ-ми. Крім того що окремі гербіциди мають чітко виражені фунгіцидні та інсектицидні властивості, багато з них впливають на фауну водо-сховищ, річок, морів та океанів, на теплокровних тварин, а також лю-дину. Цей вплив може бути дуже різноманітним, і його негативні про-яви докладно вивчаються, розробляються заходи протидії. Гербіциди, які мають негативний вплив на людей, теплокровних тварин та інші організми, не допускаються до застосування.

Препарати, застосування яких із тих чи інших причин не може бу-ти негайно припинено, незважаючи на їх негативний вплив на довкіл-ля, суворо регламентуються, обмежуються у використанні. 3 часом вони будуть поступово замінені іншими, безпечнішими.

Застосування хімічних речовин для захисту рослин з кожним роком збільшується, і як наслідок спостерігається посилення негативного впливу на навколишнє середовище: забруднюється атмосфера, Грунт, водні ба-сейни й ріки; залишки хімічних засобів захисту нагромаджуються в хар-чових продуктах та кормах. Водночас виникають нові форми організмів, стійких до препаратів, які проти них застосовують.

У біоценозах збільшується кількість нових шкідливих видів, проти яких традиційно використовувані препарати не діють. Це призводить до зростання норми пестицидів, забруднення довкілля.

Проблема забруднення навколишнього середовища гербіцидами набула такого значення ще й тому, що за сучасних способів застосу-вання лише незначна їх частина використовується за призначенням — потрапляє безпосередньо в рослини, які необхідно знищити. Значна частина хімічних засобів збільшує забруднення ландшафту під час об-робки, а також після змивання гербіцидів опадами, перенесення ґрун-товими водами та рослинами після відмирання чи збирання врожаю.

Заслуговує на увагу і той факт, що в цілому стійкі до окремих гер-біцидів рослини (так звані організми-концентратори) можуть акуму-лювати їх у своїх органах у більш високих концентраціях, ніж вони перебувають у навколишньому середовищі. Іноді відносно малотокси-чні і нестійкі речовини, потрапляючи в ґрунт, внаслідок хімічних і біологічних процесів перетворюються у більш стійкі, складні або ток-сичні метаболіти. Наприклад, препарати групи 2,4—Д, що широко за-стосовуються для хімічного прополювання зернових культур, серед-ньотоксичні для теплокровних тварин, а в ґрунті та рослинах можуть за певних умов перетворюватися у сильнотоксичні сполуки. Хлоропо-дібні фенілсечовини, фенілкарбамати, ациланіліди, речовини серед-ньо- або малотоксичні, перетворюються у високотоксичні хлораніліни.

Утворені речовини своєю активністю не вражають об'єкти, проти яких застосовуються.

3 більшістю гербіцидів, внесених у ґрунт або по вегетуючих рос-линах, відбувається детоксикація, тобто процес перетворення фізіоло-гічно активних сполук в нетоксичні шляхом розкладу або утворення нетоксичної речовини. Процес детоксикації відбувається під впливом фізичних, фізико-хімічних, хімічних та біологічних чинників. Сюди належать термічний та фотохімічний розклад гербіцидів, гідроліз та інші хімічні перетворення, фотоліз та інші шляхи метаболізму в рос-линах, метаболізм мікроорганізмами та мезофауною ґрунту, катабо-лізм ґрунтовими ферментами.

У навколишньому середовищі відбувається також процес інакти-вації гербіцидів, який, крім детоксикації, охоплює й деякі інші способи послаблення їх фітотоксичної дії на оброблюваній площі, не виклю-чаючи при цьому пошкодження рослин в інших місцях або в інший час. Так, вивітрювання препаратів із поверхні рослин або ґрунту, ви-паровування їх разом з водяною парою зменшує пошкодження гербі-цидами в місці внесення, але може бути шкідливим для чутливих рос-лин, що ростуть недалеко, особливо за наявності вітру. Таке пошкодження виноградників, плантацій соняшнику та інших чутливих до 2,4-Д культур траплялося у південних районах України.

До тимчасової інактивації можна віднести також сорбцію гербіци-дів Грунтовими колоїдами. У разі зміни фізико-хімічного стану або во-логості поглинуті Грунтовим вбирним комплексом (ГВК) Грунту гербі-циди можуть знову надходити в ґрунтовий розчин і проявляти свою фітотоксичність. Таке явище спостерігається під час застосування три-азинів, що повільно розкладаються, а їхня післядія в наступні роки дуже залежить від вологості ґрунту та фізико-хімічних процесів.

Вимивання гербіцидів за межі кореневмісного шару і винесення Грунтовими водами сприяє перенесенню їх в інші місця ландшафту. Якщо при цьому паралельно не відбувається процес детоксикації, це призводить до їх нагромадження, особливо у понижених місцях рель-єфу та водному середовищі.

Застосування стійких препаратів у великій кількості на значних площах, які є водозбірними для тих чи інших басейнів, є причиною зми-вання їх талими, дощовими водами і перенесення — Грунтовими. Водні басейни — річки, озера, ставки, водосховища, моря — є кінцевим при-тулком хімічних речовин, у тому числі й гербіцидів. Деякі з них навіть за низьких концентрацій змінюють органолептичні властивості води — смак, запах. Це водночас може вплинути на харчові властивості риби, м'яса або навіть стати причиною їх непридатності для споживання.

Одним з негативних наслідків забруднення довкілля є процес біо-логічної концентрації залишків пестицидів. Похідні симетричного триазину хоч і належать до малотоксичних сполук, є небезпечними

для тварин та людини через їх повільний розклад та комулятивні влас-тивості. Під їх впливом відбуваються різні негативні зміни в організмі.

Гербіциди спричиняють гострі отруєння тільки за явного пору-шення заходів безпеки або вживання в їжу продуктів з підвищеною кі-лькістю залишків.

Щоб уникнути негативних наслідків або звести їх до мінімуму, не-обхідно знати умови, що сприяють детоксикації та інактивації гербі-цидів. Відомо, що ступінь нагромадження стійких препаратів залежить від типу ґрунту, його гранулометричного складу, вологості, темпера-тури, активності мікробіологічних процесів тощо.

На легких Грунтах вносять менші норми препаратів і вміст їх порі-вняно швидко зменшується. На важких за гранулометричним складом ґрунтах доводиться вносити вищі норми гербіцидів, тому що вони тут більше абсорбуються, одночасно і розкладаються вони за цих умов повільніше. Висока температура та вологість, тривалий теплий період сприяють швидкій детоксикації гербіцидів, інтенсивний механічний обробіток ґрунту теж діє в цьому напрямі.

Шляхи перетворення гербіцидів, що потрапляють у ґрунт та на його поверхню, дуже різноманітні. Деякі з них можуть розкладатися під впли-вом сонячного світла (2,4-Д, трефлан, реглон), що потрібно обов'язково враховувати у виробничій практиці. Наприклад, трефлан відразу після внесення загортають у ґрунт, тому що через кілька годин перебування на поверхні він значно втрачає свої гербіцидні властивості.

Варто зважати й на рівень токсичності деяких гербіцидів. Він може зменшуватися через леткість або високу розчинність препаратів у воді. Так, значна леткість ептаму, ерадикану, аліроксу може бути настільки вагомою причиною втрат цих препаратів з поверхні ґрунту, що ефек-тивність їх дії на бур'яни різко знижується.

Однак найважливішим фактором детоксикації гербіцидів є їх роз-клад мікроорганізмами. У цьому процесі, очевидно, беруть участь усі групи ґрунтових мікроорганізмів: гриби, актиноміцети, бактерії, але найбільше вивчено бактеріальний розклад гербіцидів. Встановлено, що гербіциди пригнічують життєдіяльність деяких груп мікроорганіз-мів і впливають на зміну мікробного ценозу ґрунту. Проте за хімічного прополювання оптимальними нормами гербіцидів порушення мікробі-ологічного режиму є незначними, і досить швидко Грунти повертають-ся до попереднього стану.

Руйнування гербіцидів мікроорганізмами залежить від їх хімічного складу. Є сполуки, які внаслідок сукупності причин розкладу (фотохі-мічного, хімічного і мікробіологічного) руйнуються і втрачають фіто-токсичність через кілька днів після внесення (гліфосат, реглон). Такі препарати застосовуються найчастіше за безполицевого обробітку Грунту і необхідності знищення бур'янів і післяукісних решток попе-редника. Наприклад, за сівби зернових без обробітку Грунту по пласту

люцерни її післяукісні рештки знищують реглоном. Є гербіциди, мік-робіологічний розклад яких відбувається дуже повільно і триває кілька років (симазин, пропазин, діурон, тордон).

Швидкість розкладу гербіцидів залежить від їх препаратних форм і способів внесення. Процес детоксикації відбувається найшвидше, як-що препарат наноситься на поверхню ґрунту у вигляді емульсії. За внесення гербіцидів у Грунт цей процес сповільнюється. Внесення гер-біцидів у вигляді гранул також затримує їх детоксикацію. Екологічно безпечним способом внесення гербіцидів є їх введення в склад суміші для дражування насіння культурних рослин.

Значно змешпуєгься кількість гербіцидів у ґрунті і навколишньому се-редовищі також за внесення їх стрічковим способом, що пшроко практику-єгься на просапних культурах, в садах та на виноградниках. Широко засто-совують з цією метою і способи локального внесення гербіцидів — обприскування окремих рослин або їх гнізд та пристовбурних кругів, нане-сення гербіцидів на бур’яни за допомогою постійно змочуваного полотна.

Сучасним досягненням у справі екологізації виробництва можна вважати і місцевизначення внесення гербіцидів за технологій точного землеробства, коли обприскувач за допомогою сенсорних пристроїв сам включається і вносить робочий розчин тільки в тих місцях поля, де рясність бур’янів перевищ’є заданий програмою пороговий рівень. На тих ділянках поля, де буряни відсутні чи наявні з рясністю, мен-шою від порогового рівня, пристрій виключає обприскувач під час йо-го руху на полі. Проте ця технологія не знайшла широкої практики у виробництві через високу вартість обладнання.

В.П. Васильєвим запропонована методика оцінки небезпеки фак-тичного чи очікуваного рівня забрудненості довкілля пестицидами, зо-крема і гербіцидами.

Показником цієї небезпеки слугує агроекотоксикологічний індекс АЕТІ, розрахований за моделлю:

. __т     10-v-(1 + v)3

AET1 =           -^        ,

(1 + v)  +5000

де v — забруднення навколишнього середовища пестицидами, вира-жене навантаженням їх на агроландшафт за сезон з урахуванням їх екотоксикологічної небезпеки, умовні кг/га. Це навантаження визначають за моделлю:

Дект       ,

V =      кг/га,

де Дект — екотоксикологічна доза, кг/га; Q — середньозважений сту-пінь небезпеки забруднення екосистеми вибраними для застосування

або фактично застосованими пестицидами; Ісо — толерантність тери-торії до пестицидного навантаження, що виражається індексом здат-ності земельних угідь до самоочищення, у балах від 0 до 1. За величи-ни індексу Ісо < 0,20; 0,20—0,4; 0,41—0,6; 0,61—0,8 > 0,8 здатність земельних угідь до самоочищення відповідно дуже слабка, помірна, інтенсивна і дуже інтенсивна.

Дпя умов України величина Іс0 варіює від 0,23 (сухий Степ) до 0,78 (За-карпатгя). Для окремих природно-сільськогосподарських зон і провінцій величину Ісо наведено у таблиці 52. Вона залежить від інтенсивності проце-сів фізико-хімічного та мікробіологічного розкладу в ґрунті пестицидів, які обумовлені типом ґрунту та гідротермічними умовами зони (ГТК).

Таблиця 52

ЗОНАЛЬНІІНДЕКСИ САМООЧИЩЕННЯ ( Ісо) АГРОЛАНДШАФТІВ ВІД ПЕСТИЦИДІВ В УКРАЇНІ

 

Зона, провінція         Типи ґрунтів  ГТК     -1-со

I. Полісся        дерново-підзолисті   2—1,6 0,50

II. Лісостеп західний центральний, правобе-режний лівобережний    сірі опідзолені            1,6—1,4          0,60

 

            чорноземи малогумусні ти-пові      1,4—1,6          0,55

 

            чорноземи   звичайні   серед-ньогумусні   1,2—1,1          0,7

III. Степ північний   чорнозем південний звичай-ний малогумусний 0,8       0,50

південний      чорнозем середньогумусний           0,8—0,7          0,30

Донецька провінція Сухостепова провінція          чорнозем   звичайний   мало-гумусний    0,9       0,38

 

            чорнозем південний карбо-натний           0,6—0,5          0,23

IV. Карпати: передгірська    бурувато-підзолисті  2,4       0,75

Закарпаття     буроземи        2,6       0,78

V. Гірський Крим: — передгірська чорнозем південний карбо-натний           1—0,7 0,38

— південнобережна червоно-коричневі   0,5       0,30

Величину екотоксикологічної дози (Дект) визначають середнім на-вантаженням передбачених чи фактично внесених пестицидів на тери-торію агроландшафту чи окремого угіддя:

м

Дєкт = — кг/га, S

де S — загальна площа ландшафту чи ріллі, га; М— загальна кількість всіх застосованих пестицидів на площу S, кг.

Величину середньозваженого ступеня небезпеки забруднення еко-системи вибраними або фактично застосованими пестицидами (Q) розраховують за моделлю:

п     ZLCHe6emeKam„

V = —   —Гт  ,

/      і УП„

L^in~\       п

де Снебезпеки — інтегральний ступінь небезпечності конкретного пести-циду, балів; m — планова чи фактично внесена кількість кожного пес-тициду на всю площу S, кг.

Інтегральний ступінь небезпечності конкретного пестициду визна-чають за таблицею 53 її інтегральної класифікації для пестицидів.

Таблиця 53

ШТЕГРАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕЧНОСТІПЕСТИЦВДІВ

 

Категорія за токсико-гігієнічною класифікацією, Ка        Категорія за екотоксикологічною класифікацією, К6

 

            I           II         III        IV

I           1          2          3          4

II         2          3          4          5

III        3          4          5          6

IV        4          5          6          7

Щоб визначити інтегральний ступінь небезпечності пестициду, по-трібно дізнатись про класи небезпечності його за двома категоріями — за токсикогігієнічною (Ка) і за екотоксикологічною (Кб) класифікація-ми. Інтегральний ступінь небезпечності пестициду на одиницю менше від суми модулів вказаних категорій: С — (Ка + Кб) — 1. Наприклад, гербіциду ектам, який має величини Ка — 3 і Кб — 3, властивий інтегра-льний ступінь небезпечності 5 (3 + 3 - 1). Існує шкала для оцінки пес-тицидів за величиною критерію С: за величини С — 1—2 — надзви-чайно небезпечний, 3 — небезпечний, 4—5 — помірно небезпечний і 6—7 — малонебезпечний.

Для прикладу визначимо АЕТІ у випадку захисту цукрових буряків від бур'янів за умови внесення на полі під передпосівний обробіток

ґрунту гербіциду дуал 1,6 кг/га, трьох обприскувань по сходах бур’янів гербіцидом бетанал-експерт 0,3+0,3+0,4 л/га та гербіцидом центуріон 0,9 кг/га. Господарство розташоване у Правобережному Лі-состепу на чорноземах типових малогумусних з ГТК 1,5.

Інтегральні ступені небезпечності вказаних гербіцидів становлять: дуал — 4, бетанал-експерт — 5, центуріон — 4. Ісо (ін=екс здатності земельних угідь до самоочищення) для зональних умов 0,55. Розра-хунки проведемо для обробленої гербіцидами площі ріллі 1 га. У цьо-му випадку:

_          У (1,6 + 0,3 + 0,3 + 0,4 + 0,9)к,        ,

Дєкт = "^              = 3,5 кг/га,

1

_    Y (4-1,6 + 5-0,3 + 5-0,3+ 5-0,4 + 4-0,9

Q = "^ = 4,28,

3,5

3,5       3,5       ,

V =      =          = 1,49 кг/га.

4,28-0,55     0,55

. _„т     10-1,49(1+ 1,49)3     14,9-15,43      230

AET1 =                       =          =          = 0,04 .

(1 + 1,49)  +5000      38 + 5000      5038

Для оцінки небезпеки забруднення довкілля пестицидами слугує така шкала показників АЕТІ: 0 — < 1 — малонебезпечна; 1—4 — се-редня небезпека; 5—7 — підвищена небезпека; 8—10 — велика небез-пека.

У нашому прикладі застосування вказаних гербіцидів виявилося малонебезпечним. Такі розрахунки дозволяють застерегти небезпеку забруднення довкілля пестицидами, вносячи в складену систему їх за-стосування необхідні корективи.