Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
2.4. КОНТУРНО-МЕЛІОРАТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ У СИСТЕМАХ ҐРУНТОЗАХИСНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА : Екологічні проблеми землеробства : Бібліотека для студентів

2.4. КОНТУРНО-МЕЛІОРАТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ У СИСТЕМАХ ҐРУНТОЗАХИСНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 

Загрузка...

Проектування і розміщення лінійних рубежів — просторової осно-ви Грунтозахисного упорядкування агроландшафтів — обумовлюють-ся типом і підтипом схилів.

Для проектування контурної організації території вченими запро-понована класифікація форм рельєфу. В її основу покладено морфоло-гічні ознаки, що характеризуються поздовжнім і загальним попере-чним профілями та станом їх поверхні (рис. 18).

Виділяють такі типи і підтипи схилів:

Поперечнопрямий тип має єдиний характер поперечного профілю — прямий. Експозиція всього схилу, як правило, однакова. За характе-ром крутизни у поздовжньому напрямку виділяють два підтипи — по-здовжньоввігнутий і поздовжньоопуклий.

Поперечноопуклий тип має зростаючу крутизну поперечних скатів від водорозділу до основи, і через опуклість поперечного профілю схил в різних своїх частинах має різну експозицію. Цей тип схилу складається із трьох підтипів: поздовжньопрямого, поздовжньоввігну-того і поздовжньоопуклого.

Поперечноввігнутий тип являє собою велике приверпшнне пони-ження — водозбори верхів'я балок і ярів. Схили цього типу мають дві і більше експозицій і є найбільш ерозійно небезпечними. Цей тип схи-лу складається із трьох підтипів: поздовжньопрямого, поздовжньовві-гнутого і поздовжньоопуклого.

Поперечноопуклий і поперечноввігнутий типи схилів підрозділяються на такі різновидності: з паралельними горизонталями і з непаралельними горизонталями, з однаковою крутизною схилу, з наростаючою крутизною поперечних схилів від водорозділу до їх основи, зі зменшувальною крути-зною поперечних схилів від водорозділів до основ.

Під час проектування лінійних рубежів за контурної організації те-риторії враховується просторове поєднання і взаємозв'язок різних ти-пів форм рельєфу. Найбільший вплив на розвиток ерозійних процесів

має поперечний профіль, від якого залежить концентрація стоку. Фор-ми поздовжнього профілю схилів по-різному впливають на величину ерозійних процесів. Для визначення величини змиву зі схилів форма поздовжнього профілю враховується через коефіцієнти: поздовжньо-прямий схил — 1,0; поздовжньоопуклий — 0,75—0,80; поздовжньо-ввігнутий — 1,20—1,25.

Основними морфологічними параметрами схилів, зміна яких від-бивається на інтенсивності змиву Грунтів, є крутизна, довжина, форма і експозиція.

Підходи до організації території за різних форм рельєфу різні. На про-стих схилах поперечнопрямого і поздовжньопрямого профілей, опуклої або ввігнутої форми розміщення меж полів і робочих ділянок проекту-ються прямолінійно. На схилах поперечноопуклого і поперечноввігнутого типів з їх підтипами за різного просторового поєднання і взаємодії форм рельєфу межі лінійних рубежів проектуються контурно.

Типи схилів (поперечний профіль)

 

Поперечнопрямі

 

Поперечноопуклі

 

Поперечноввігнуті

 

Різновидності схилів

 

3 паралельними горизонталями

 

3 непаралельними горизонталями

 

3 паралельними горизонталями

 

3 непаралельними горизонталями

 

Підтипи схилів (поздовжній профіль)

Поздовжньопрямі     Поздовжньоввігнуті        Поздовжньоопуклі

Рис. 18. Класифікація схилів для протиерозійного проектування (Лопьірев М.И., Рябов Е.И., 1989)

За контурного розміщення меж полів і робочих ділянок врахову-ються тип схилів і радіуси поворотів технологічних агрегатів.

У разі розміщення контурних рубежів витримуються умови їх па-ралельності з дотриманням допустимих відхилень від напрямку гори-зонталей, величина яких залежить від крутизни схилів, кількості опа-дів, ерозійної стійкості Грунтів і агрофону. Протяжність і ухил рубежів не повинні створювати умов для накопичення розмиваючої маси води і перевищення допустимої швидкості стоку.

Ha схилах з рівномірним одностороннім зниженням межі полів, лі-сосмуги, дороги, вали та інші лінійні рубежі розміщуються прямолі-нійно з відхиленням від напрямку горизонталей не більше 5°, а в райо-нах з надмірним зволоженням відхилення допускаються від 5 до 10°.

На розсіюваних схилах, які знижуються в різні сторони, а також на вбирних межі розташовуються криволінійно, по контуру з виправлен-ням на улоговинах. При цьому величини допустимої поздовжньої кру-тизни не повинні перевищувати критичних значень і узгоджуватися з радіусами поворотів робочих агрегатів.

За наявності групи невеликих ярів і улоговин, які вклинюються в основний масив, вони, як правило, відрізаються від основної частини схилового водозбору одним загальним водорегулюючим валом.

Контурно-меліоративна організація території проектується в межах землекористування підприємств з урахуванням організації території прилеглих землекористувань, які мають сумісні єдині водозбірні пло-щі басейнів малих річок, балок і малих водозборів.

Вона виконує такі завдання:

—        забезпечує підвищення захисних функцій існуючих сільського-спо-дарських ландшафтів у водозбірних басейнах в межах землекори-стування у взаємодії з існуючими елементами організації території на водозбірних площах прилеглих землекористувань з тим, щоб не погі-ршити їх захисні протиерозійні властивості;

—        максимально враховує наявні існуючі рубежі (дороги з твердим покриттям, залізниці, земляні вали різних типів), які суттєво вплива-ють на перерозподіл поверхневого стоку талих і зливових вод на водо-збірних площах і не підлягають реконструкції в процесі проектування;

—        визначає лінійні рубежі для розміщення полезахисних і водорегу-вальних лісових смуг, протиерозійних валів різних типів, водоохоронних захисних прибережних смуг, що виконують захисні протиерозійні функції і будуть входити до єдиної регіональної системи протиерозійних заходів довгострокової дії з тривалим строком окупності;

—        створює оптимальні умови взаємодії різних елементів ґрунтоза-хисної системи землеробства щодо забезпечення зниження втрат Грун-ту від ерозії, зменшення втрат вологи через поверхневий стік і підви-щення продуктивності агрофітоценозів.

Основою контурної організації території є диференційоване вико-ристання земельних угідь залежно від її ґрунтово-ландшафтних умов і ґрунтозахисної здатності сільськогосподарських культур. Під час про-ектування проводиться диференціація або групування земель за типом використання. Лінійні рубежі розміщуються поперек схилів у напрям-ку наближення до горизонталей місцевості. Контурні рубежі фіксу-ються на місцевості різними засобами постійного упорядкування тери-торії (валами різних типів, лісосмугами, буферними смугами з багаторічних трав тощо). При цьому враховується існуюча гідрографі-

чна мережа, яка виконує функції водотоків для безпечного скидання надлишку талих і зливових вод (залужені улоговини, днища балок, штучні споруди) в річки, ставки, водоймища, озера і у разі необхіднос-ті плануються додаткові водорегулювальні заходи.

Проектування контурної організації території здійснюють в насту-пній послідовності: виділяють еколого-технологічні групи (ЕТГ) і під-групи земель; визначають і розміщують площі сівозмін, ділянки по-стійного залуження, багаторічні насадження і природні кормові угіддя; за необхідності в землекористуваннях з багатоконтурними, в основно-му дрібноконтурними земельними ділянками зі строкатими ґрунтами і різними ухилами ділянок, землі під сівозміни можуть не виділятися, a визначаються ерозійно-безпечні і ерозійно-небезпечні площі, з ураху-ванням яких передбачається проектування плодозміни без групування їх у поля сівозмін; розташовують заходи постійної дії протиерозійного упорядкування території (лісосмуги, дорожна мережа, земляні гідро-технічні споруди, залужені водотоки, охоронні прибережні захисні смуги); за необхідності проводять внутрішньопольову організацію те-риторії, визначають робочі і технологічні ділянки всередині полів; ви-значають ділянки, на яких необхідно провести заходи щодо віднов-лення родючості ґрунтів.

Орні землі розподіляють на три основні ЕТГ. Оптимальна структу-ра посівних площ по групах земель в зональному розрізі наведена у таблицях 34 і 35.

Перша ЕТГ об'єднує повнопрофільні і слабоеродовані ґрунти, роз-ташовані на рівнинах і схилах до 3°' характер рельєфу і якісний стан ґрунтового покриву яких дозволяє вирощувати всі культури, включа-ючи і просапні.

У межах першої ЕТГ виділяються дві технологічні підгрупи:

І-а — рівнинні землі (схили до 1°), на яких не має обмежень у ви-борі напрямку механічного обробітку ґрунту і сівби;

І-б — схилові землі ( крутизна 1—3°) і ділянки з ухилами до 1° в середній і нижній частинах водозбору у Степу і Лісостепу з великими водозбірними площами, на яких обов'язковий механічний обробіток ґрунту і сівба сільськогосподарських культур поперек схилів, або кон-турно з допустимим ухилом до горизонталей місцевості. На таких зе-млях поля сівозмін поздовжніми сторонами і лісосмугами на них роз-міщуються поперек схилу або контурно.

У Степу і Лісостепу, де має місце і водна, і вітрова ерозія ґрунтів, на землях першої ЕТГ перевага надається захисту земель від водної ерозії, тому поздовжні сторони полів і лісосмуги на них розміщуються поперек схилів. Заходи проти вітрової ерозії посилюються ґрунтозахи-сним обробітком, сівбою кулісних культур поперек основного напря-мку шкідливих вітрів.

Таблиця 34

ОПТИМАЛЬНО ДОПУСТИМІ МЕЖІ НАСИЧЕННЯ СІВОЗМШ ОКРЕМИМИ КУЛЬТУРАМИ IЧИСТИМИ ПАРАМИ НА ПЕРШШ ЕТГ ЗЕМЕЛЬ, % (Гараріко О.Г та ін., 1998)

 

Культури        Ґрунтово-кліматичні зони, підзони і райони

 

            Степ   Лісостеп, підзони зволоження        Полісся, ґрунти

 

            півден-ний, пів-денно-східний      К X

1          центра-льний і північ-ний  передгір-ські ра-йони Криму          о <3     о и

'н й о   н

Й   О

Й Ь

О   A   о  д •-  І.І

к a       S

Зернові — всього в т.ч. озимі         50—70 30—50          50—70 30—50          50—70 30—50          60—70 40—60        50—60 30^0   50—60 30^0   50—60 30^0   40—60 30^0   50—60 30—40          50—60 30^0

Ярі — всього з них зернові — кукурудза   20^0 5—10 10—15   30—40 10—15 10—20         30^0 10—15 10—20            20—30 5—10 8—10 20—30 10—15 10—30         20—30 10—20 10—30         20—30 10—20 10—30            20—30 10—20 10—30         20—30

7—14  20—30 3—10 10—20

Технічні — всього в т.ч.: цукрові буряки — соняшник    15—20 5—10 10—12           15—20 10—20 10—15            25—30

15—25 10—15          15—20 13—18          15—30 10—20 10—15         20—30 15—30

3—5    20—30 20—30          20—30 20—30          —        8—12 3—10

Льон-довгунець — інші технічні     3—8    3—8    3—8    5—10  3—5    6—10  7—14 6—8     10—18

3—5    —        5—7 7—10

Кормові — всього

в т.ч. багаторічні трави        20^0 5—20     20—40 5—20 20^0 5—20     20—30

5—15  20—30

5—15  25^0 5—20     30—50 10—25          20—50

15—25            20—30            30—60 15—30

Просапні — всього в т.ч.: буряки цукрові

—        буряки кормові

—        кукурудза на зерно і силос   50—60 5—10 10—12 20^0  50—60

5—15 10—18 30—40           50—60 10—20 10—15 30^0            40—50

13—18 20—30          50—70 15—20 10—15 30—60        40—70 20—30

3—5 30—50   40—70 20—30

30—50            40—50 3—10

20—30            40—50 15—30          40—50 3—10

15—30

Овочі і картопля        5—23  5—23  5—23  6—25  5—30  8—30  5—30  Ю—40            20^0    20—50

Чисті пари     10—15            8—10  9—10  7—7    —        —        —        —        —        —

Проміжні посіви — післяукісні та пі-сляжнивні на корм, зерно і добриво        5—10  5—10  5—10  5—10  10—20        15—25            20^0    20—40            20—30            30^0

Примітка: інтервали показані залежно від частки земель із крутизною 0—1 і 2—3°

 

Таблиця 35

ОПТИМАЛЬНО ДОПУСТИМІ МЕЖІ НАСИЧЕННЯ СІВОЗМІН РІЗНИМИ КУЛЬТУРАМИ НА ДРУГІЙ ЕТГ ЗЕМЕЛЬ (3—5°), % (Тараріко О.Г. та ін., 1998)

 

Культури        Ґрунтово-кліматичні зони, підзони і райони

 

            Степ   Лісостеп, підзони зволоження        Полісся, ґрунти

 

            'х

К

X ± >к

«Ss

'Х ч х х и о     к

X

1          к

X ,s A   X

S 1

fr-E

g  X X X          U   О

х а,      о

и о

A

X

1

о

ч

и

X         е

о и

•р

и

X         о

ь

i-Q X

н о ч    ІЗ

, V

X I-

п х.х    'х

a

X

и и      s

X

Зернові — всього в т.ч. озимі         14—50 20—35          14—50 20—35          14—50 20—35          14—50 20—35        20—50 20—35          20—50 20—35          20—50 20—35          20—50 20—35          20—50 20—35            30—90 20^0

Ярі — всього

у т.ч.: з них ячмінь і овес

—        просо (міжсмуговий посів)

—        гречка (міжсмуговий посів) 10—15 14—20

5—7 5—7       10—15 14—20

5—7 5—7       10—15 14—20

5—7 5—7       10—15 14—20          10—15 8—10

5—7 5—7       10—15 8—10

5—7 5—7       10—15 8—10

5—7 5—7       10—15 15—20          10—15 15—20          10—20 10—20

Технічні всього          —        —        —        —        —        —        5—7    5—7    5—7    5—7

Картопля і овочі (міжсмуговий по-сів)      3—5    3—5    3—5    3—5    3—5    3—5    5—7    5—7    5—7    5—7

Кормові — всього

У т.ч. багаторічні трави

—        кукурудза  з   бобовим   на   корм

(міжсмуговий посів)

—        озимі на корм

—        однорічні трави на корм      40—76 30—60

5—7

10—20 10—20          40—76 34—60

5—7

10—20 10—20          40—76 34—60

5—7

10—20 10—20          40—76 34—60

5—7

10—20 10—20          47—76 30—70

5—6

10—20 14—20          47—76 30—70

5—6

10—20 14—20          47—76 25—65

5—6

10—20 14—20          47—66 30^8

5—7

10—20 14—20          50—70

10—15

20—30 30—40          50—70 30—50

10—15

10—20

Примітка: інтервали насичення сівозмін культурами показані залежно від земель частки із крутизною 3—5 і 5—7°

3 метою забезпечення захисту Грунтів від водної ерозії поперек схилів на чистих парах проектуються буферні смуги, а поперек основ-ного напрямку шкідливих вітрів, які збігаються з напрямком схилу, створюють куліси, захисна дія яких проявляється здебільшого в осін-ньо-зимовий та ранньо-весняний періоди, тобто в період найбільш ві-рогідного прояву пилових бур.

Друга ЕТГ включає землі, які розташовані на схилах від 2—3 до 5°, з повнопрофільними слабо- і середньозмитими ґрунтами.

На землях другої ЕТГ розміщуються ґрунтозахисні сівозміни, на-сичені культурами, що мають високу Грунтозахисну здатність. Розмі-щення чистого пару і просапних культур на землях другої ЕТГ заборо-няється.

Для диференціації протиерозійних заходів, включаючи і агротехнічні, та коригування Грунтозахисних сівозмін (за ступенем насиченості багато-річними травами), землі другої ЕТГ поділяються на дві підгрупи:

П-а — землі з крутизною схилів 3—5° без чітко сформованих уло-говин. Рекомендується тимчасово вивести з обробітку під залуження (довготривалі високоінтенсивні сіножаті).

П-б — землі з крутизною схилів 3—5, пересічені улоговинами. Ре-комендується вивести з обробітку на постійно, з подальшим штучним або природним залуженням чи залісненням.

Третпя ЕТГ включає схилові землі з крутизною більше 5°, а також землі з малорозвиненими ґрунтами на елювії твердих порід, піску та ін., з малоеродованими, але низькопродуктивними Грунтами, які виво-дяться з обробітку на постійно з подальшим залуженням або заліснен-ням.

Після завершення еколого-технологічного групування за необхід-ності на межі між I і II групами земель виділяють рубежі першого по-рядку, які можуть збігатись із межами водоохороннних зон річок і во-дойм.

Лінійні стокорегулювальні рубежі першого порядку встановлю-ються, починаючи від вершин водозборів, і розраховуються таким чи-ном, щоб позбутися переливання через них талих і зливових вод та формування лавиноподібного стоку у періоди екстремальної водовід-дачі. Це досягається конструкцією споруд, які передбачають безпеч-ний відвід надлишку води, виключають можливість прориву споруд (валів-терас різних типів, поєднаних із залуженими водотоками, кана-вами, лісомеліоративними заходами).

За необхідності посилення захисної ролі рубежів першого порядку проектуються додаткові лінійні рубежі другого порядку, які, як прави-ло, розміщуються паралельно до рубежів першого порядку.

Під час проектування слід прагнути до паралельності меж полів і робочих ділянок. Відхилення лінійних рубежів як першого, так і дру-гого порядків від горизонталей можливе в межах встановлених допус-

ків, обумовлених крутизною, протяжністю і експозицією схилу, кіль-кістю опадів, ерозійною стійкістю Грунтів і агрофоном.

Радіуси кривизни меж мають бути зручними для поворотів усіх ма-шшшо-тракторних агрегатів і бути не меншими: на землях зі схилами до 3° — 60 м, на схилах від 3 до 5° — 30 м, на схилах понад 5° — 15 м.

У випадках, коли зміна існуючих прямолінійних меж полів пов'язана з необхідністю ліквідації лісосмуг, доріг з твердим покрит-тям, удосконалення структури землекористування з позиції підвищен-ня протиерозійної стійкості території здіснюється шляхом поліпшення його внутрішньопольової організації і більш широкого застосування Грунтозахисних технологій.

Якщо під час проектування полів і робочих ділянок на площах з непаралельними горизонталям їх сторонами або через інші причини утворюються дрібні, незручні для обробітку ділянки, то вони заліс-нюються за умови прилягання їх до лісових площ, захисних лісових насаджень, лісосмуг або залужуються.

За значної яристості території, групи невеликих ярів і улоговин, які вклинюються в основний масив по краях полів, як правило, відмежо-вуються від основної частини схилового водозбору одним загальним водорегулювальним валом. Території, уражені ярами, як правило, під-лягають залісненню.

За необхідності на землях I і II ЕТГ закріплення контурних рубежів проводиться стокорегулювальними спорудами у вигляді різних типів валів, у т.ч. валів-доріг, валів-терас, валів-канав, нагірних канав.

Розташування водорегулювальних земляних і гідротехнічних споруд поперек схилів проводиться залежно від розрахункових і допустимих не-розмиваючих швидкостей стікання води від зливи, досягаючи 25 % забез-печеності у відповідності з «Методическими рекомендациями по опреде-лению расстояний между стокорегулирующими рубежами при проекти-ровании КМЗ. (К.: УкрНДИ землеустройства, 1987).

На схилах із частим розташуванням улоговин, які не можуть бути усі обладнані під залужені водотоки, доцільно між лінійними водоре-гулюючими гідротехнічними спорудами розміщувати додаткові спо-руди в улоговинах — земляні перемички та загати із залуженими во-дообходами.

В окремих випадках для створення прямолінійності (паралельнос-ті) ділянок розрахункові швидкості можуть перевищувати допустимі на 10 %, але в такому разі дана ділянка не повинна займати більше 20 % від загальної площі між стокорегулювальними спорудами.

Залужені водотоки та інші водовідвідні споруди розраховуються на пропуск води від зливи 10 % забезпеченості.

Якщо допустима пропускна здатність одного задернованого водо-току не забезпечує скидання максимальної розрахункової кількості води від зливи 10 % забезпеченості, то будуються здвоєні водотоки,

які розділяються між собою валиками, але з таким розрахунком, щоб через них не переливалася вода із сусідніх водотоків, що є однією з необхідних умов стабільної роботи цих споруд. Проте більше чоти-рьох здвоєних водотоків будувати в одному місці недоцільно.

В умовах строкатості ґрунтового покриву Полісся першочергове значення має не рельєф, особливо на рівних територіях, а агроекологі-чне угруповання орних земель з урахуванням біологічних особливос-тей окремих культур.

Контурна організація території передбачає ро0міщення плодово-ягідних насаджень і виноградників на схилах до 20°, а в передгірських районах — до 250.

На схилах крутизною 2—30 квартали розміщуються прямолінійно поперек схилу, створюючи сприятливі умови для освітлення, провіт-рювання, захисту насаджень від шкідливих вітрів.

На схилах крутизною від 3 до 50 квартали і ряди насаджень в них розміщуються прямолінійними відрізками поперек схилу, а за крутиз-ни від 5 до 100 — контурно, паралельно напрямку горизонталей. Допу-скається відхилення від горизонталей до 30 за крутизною на протязі не більше 60 м. Кут повороту контурних рядів має бути не меншим 1500, а радіус кривизни — не менше 15 м. На схилах більше 100 сади і вино-градники створююються на ступінчастих терасах.

Передбачається розділення водозбору на ряд контурних смуг по горизонталях, у межах яких надалі розміщуються квартали, клітки ка-рти садів і виноградників.

Контурні смуги залежно від їх призначення закріплюються на міс-цевості водовідвідними валами, валами-канавами, які суміщуються з лісосмугами і магістральними або міжквартальними дорогами.

Ширина контурних смуг визначається на розрахунковій основі і залежить від кліматичних, Грунтових, геологічних умов, ухилу і експо-зиції схилів, кількості і характеру опадів.

Способи винесення і закріплення лінійних рубежів на місцевості. Лінійні елементи проекту контурно-меліоративної організації терито-рії виносяться в натуру в повному обсязі протягом календарного року. Контурні межі виносяться інструментальними методами згідно зі спе-ціальною нормативно-технічною документацією.

У комплексі робіт з перенесення проекта на території проводиться закріплення проектних ліній межовими знаками встановленого зразка. Постійні знаки встановлюються тільки на початку або в кінці проект-них ліній в місцях ймовірного їх довгострокового зберігання. Криво-лінійні місця проектних ліній закріплюються тимчасовими знаками на період виконання комплексу робіт, за їх виносом і закріпленням.

Лінійні рубежі (захисні лісосмуги, вали-тераси, вали-дороги та їх поєднання, буферні смуги з багаторічних трав) відмежовуються в на-турі на їх запроектовану ширину шляхом проорювання борозни з верх-

нього боку no схилу і наорювання валика трьома проходами всклад полицевими знаряддями з нижнього боку. Для запобігання лінійної еро-зії вздовж борозен з ухилом більше 0,01 роблять зміни глибини верхньої борозни, вимілюючи полицеве знаряддя через 50—100 метрів.

До розробки робочих проектів на будівництво гідротехнічних про-тиерозійних споруд, створення захисних лісових насаджень по ліній-них рубежах створюються тимчасові буферні смуги з багаторічних трав. Постійні і тимчасові буферні смуги на місці запроектованих лі-нійних рубежів створюються в період перенесення проектів у натуру.

Землі, зайняті під буферні смуги, виключаються зі складу ріллі і переводяться в сіножаті. Після здійснення проектних заходів вони пе-реводяться до складу відповідних угіддь згідно з їх класифікацією, ви-значеною земельно-кадастровою документацією.

Тимчасові буферні смуги є осьовою лінією під час здійснення топо-графічних зйомок для розробки робочих проектів будівництва гідротехні-чних протиерозійних споруд. Місцезнаходження лінійних елементів у на-турі може уточнюватися і незначною мірою змінюватися під час проектування та будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд.

Смугове розміщення культур застосовують з метою захисту ґрунтів від водної і вітрової ерозії. У першому випадку культури сіють смугами впоперек схилів протяжністю понад 150—200 м і крутизною більше 20. Протидефляційні смуги розміщують перпендикулярно до пануючих віт-рів, або з допустимим кутом до них за умови відхилення від напрямку горизонталей до 20. У разі смугового розміщення посівів польові роботи проводять контурно, що різко знижує стік і змив ґрунту.

Смуги поділяються на протистокові і протидефляційні.

Протистокові (проти водної ерозії) смуги розміщуються перпенди-кулярно до основного напрямку переміщення по схилу рідкого стоку, або з допустимим доступним відхиленням від напрямку горизонталей. Такі смуги можуть бути: паралельні — поперек загального схилу, але не чітко по горизонталях; контурні — чітко по горизонталях; контур-но-паралельні — чітко паралельні, в основному вздовж горизонталей з допустимим відхиленням від них; контурно-паралельні із залуженням основних улоговин (водотоків). Межі смуг розміщують вздовж гори-зонталей, за винятком улоговин, які залужуються багаторічними тра-вами. Протидефляційні (противітрові) смуги розміщуються перпенди-кулярно або з відхиленням до 30—35° до напрямку пануючих вітрів, що створюють пилові бурі.

Усі види смуг, крім протидефляційних, створюються для запобі-гання як водної, так і сумісної дії — водної і вітрової ерозії ґрунтів. На складному, пересіченому улоговинами рельєфі, для запобігання дії во-дної і вітрової ерозії проводиться контурно-смугове розміщення посі-вів із залуженням улоговин. Смугове розміщення посівів проводиться у двох модифікаціях: смуги однорічних трав чергуються зі смугами з

багаторічних трав; смуги із густопокривних культур чергуються з еро-зійно нестійкими агрофонами, або з посівами просапних культур.

В умовах нестійкого і недостатнього зволоження смуги розміщу-ють уздовж горизонталей. Відхилення робочих проходів допускаються не більше 0,50. В зоні надмірного зволоження вони повинні забезпечу-вати надійне щодо ерозії відведення стоку, яке досягається розміщен-ням меж смуг з кутом не більше 2—30 до напрямку горизонталей.

Під час складання сівозмін зі смуговим розміщенням посівів необ-хідно, щоб у кожному полі були буферні смуги, покриті рослинністю або стернею культур суцільного посіву. Під час складання схем чергу-вання культур у смугах, крім дотримання правил плодозміни і розмі-щення культур по найбільш сприятливих попередниках, слід дотриму-ватись чергування агрофонів за порами року (табл. 36)

Таблиця 36

ЧЕРГУВАННЯ КУЛЬТУР АГРОФОНІВ ЗА СМУГОВОГО РОЗМІЩЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

 

Варіант           Пора року

 

            Осінь-весна   Літо

1          Зяб

Багаторічні трави      Пар, просапні Багаторічні трави

2          Зяб Озимі       Просапні, пар Озимі

3          Зяб

Зяб зі збереженням стерні    Просапні, ярі звичайної рядкової сівби Ярі звичайної рядкової сівби, пар

4          Озимі Багаторічні трави       Озимі Багаторічні трави

Ширина смуг встановлюється з урахуванням крутизни схилу агро-фону, гранулометричного складу ґрунту і кратності проходів посівних агрегатів (табл. 37).

В основу визначення оптимальної структури посівних площ у сис-темі контурно-меліоративної організації території покладені принципи екологічної та економічної доцільності, максимального використання Грунтово-кліматичних факторів.

Оптимізація структури посівних площ є основним, найбільш деше-вим і екологічним засобом підвищення продуктивності агроекосистем. Склад і стан рослинного покриву істотно впливають на розвиток ерозій-них процесів. При цьому захищеність Грунту різними культурами зале-жить від біомаси рослин і змінюється відповідно до фаз їх розвитку.

Таблиця 37

ШИРИНА ПОСІВНИХI БУФЕРНИХ СМУГ ЗАЛЕЖНО

ВІД КРУТИЗНИ СХИЛУ, АГРОФОНУ

ТА ГРАНУЛОМЕТРИЧНОГО СКЛАДУ ҐРУНТУ

 

            Ширина посівних смуг (м) під час чергування     Ширина буферних смуг (м) під час чер-гування культур су-

цільного посіву із:

 

            багаторічних трав із: озимих і ярих

зернових суціль-

ного посіву із:                        кукурудзою

 

                                                                                 

                       

Суглинкові Грунти

1          75,6     75,6     75,6     151,2   75, 6    75,6     11,2     11,2     11,2

2          75,6     75,6     75,6     151,2   75,6     75,6     11,2     11,2     11,2

3          67,2     75,6     75,6     151,2   75,6     75,6     11,2     11,2     11,2

4          50,4     67,2     72,0     151,2   42,0     58,8     14,4     14,4     14,4

5          —        50,4     72,0     115,2   —        42,0     —        14,4     14,4

6          —        33,6     50,4     86,4     —        —        —        18,0     18,0

Супіщані Грунти

1          75,6     75,6     75,6     151,2   67,2     75,6     14,4     14,4     14,4

2          75,6     75,6     75,6     151,2   67,2     75,6     14,4     14,4     14,4

3          58,8     75,6     72,0     151,2   50,2     67,2     18,0     14,4     14,4

4          42,0     50,4     72,0     122,6   33,6     50,4     21,6     18,0     18,0

5          —        42,0     57,6     93,6     —        33,6     —        21,6     18,0

6          —        33,6     43,2     72,0     —        25,2     —        —        21,6

За травень — вересень середнє проективне покриття багаторічних трав, озимини і просапних культур відповідно дорівнює 100, 49 і 51 %. У середньому проективне покриття просапних таке саме, як і озимих, але в травні воно у 8, у червні — в 4, у липні в 2 рази менше. Багаторі-чні трави і озимі культури захищають ґрунт і в період весняного сніго-танення (Тараріко О.Г. та ін.; 1998).

Набором культур, різних за своїми ґрунтозахисними властивостя-ми, можна регулювати процес ерозії, продуктивності і родючості ґрун-ту, створювати найбільш раціональну для конкретних умов структуру посівних площ, спрямовану на всебічне використання енергетичного потенціалу Грунту і рослин. Під час розробки системи сівозмін поряд з урахуванням спеціалізації господарства, рельєфу, співвідношення ’із-них технологічних груп земель потрібно виходити з умови обовяз-кового відтворення Грунтової родючості за рахунок технологічних за-собів, природних чи антропогенних ресурсів відповідно до конкретних можливостей кожного господарства.

Диференційований підхід до використання земельних ресурсів і ство-рення умов для формування протиерозійно впорядкованих агроландшаф-тів досягається шляхом заміни прямолінійної організації території на кон-турну, а також поглибленої адаптації структури посівних площ і сівозмін до ґрунтово-ландшафтних факторів. Здійснюється це за рахунок локаліза-ції інтенсивного землеробства тільки на повнопрофільних і слабозмитих високородючих Грунтах плато і схилів до 2—3° (I ЕТГ), ґрунтозахисного землеробства із застосуванням біологічних принципів на схилах 3—5° (IIЕТГ) зі слабо- та середньоеродованими ґрунтами і виведення зі складу ріллі сильноеродованих земель із крутизною понад 5° (III ЕТГ).

На землях першої ЕТГ розміщують зернопарові, зернопаропросап-ні, зернопросапні, плодозмінні, просапні сівозміни, насичені інтенсив-ними культурами. На цій частині агроландшафту за необхідності за-стосовують інтенсивні технології для досягнення максимальної продуктивності сільськогосподарських культур з мінімальним ризи-ком для навколишнього середовища.

Проектування сівозмін базується на розроблених місцевими наукови-ми установами відомих принципах оптимального набору і чергування культур з урахуванням їх розміщення по оптимальних попередниках та періоду повернення культур на попереднє місце вирощування (табл. 38). Загальним принципом формування системи сівозмін кожної ЕТГ є спро-можність попереджувати ерозійні процеси, відновлювати родючість ґрун-ту, зокрема підтримувати бездефіцитний баланс гумусу для досягнення високої продуктивності агрофітоценозів.

У разі втрат гумусу, які не компенсуються природним шляхом, йо-го запаси поповнюються за рахунок усіх наявних у господарствах ор-ганічних добрив і побічної продукції землеробства. За невиконання ці-єї умови змінюється набір культур у сівозміні в напрямку зменшення питомої ваги просапних культур і збільшення багаторічних трав. Цей принцип дає можливість запобігти деградації ґрунтів і повинен розпо-всюджуватися на всі системи землеробства за будь-якої форми земле-користування — від окремого поля, сівозміни до району, області і держави. He може бути рентабельним і екологічно збалансованим ви-робнитцтво, якщо деградують ґрунти.

Таблиця 38

ОПТИМАЛЬНА ПЕРІОДИЧНІСТЬ ПОВЕРНЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

НА ПОПЕРЕДНЄ МІСЦЕ ВИРОЩУВАННЯ (КІЛЬКІСТЬ РОКІВ) (Тараріко О.Г. та ін., 1998)

 

Культури        Ґрунтово-кліматичні зони і підзони України

 

            Степ   Лісостеп, підзони зволоження       

 

            південний

і південно-

східний           центрально-західний і північний    недостат-

нього і не-

стійкого          достат-нього 

 

Озима пшениця        1          1          1          2          2

Озиме жито   1          1          1          1          1

Озимий ячмінь          1          1          1          2          2

Кукурудза       1          1          1          1          1

Ярий ячмінь  1          1          1          2          2

Овес   1          2          1          1          1

Просо 2          2          2          3          3

Гречка            1          1          1          1          1

Горох, вика, чина     3          3          3          3          3

Люпин на зерно       -          -          -          6—7    6—7

Рис      1          1          1          -          -

Цукрові буряки          3—4    3—4    3—4    2—3    2

Соняшник      7—8    5—6    5—6    5—6    -

Льон-довгунець        -          -          -          4—5    4—5

Коноплі          -          -          1          1          -

Картопля       1—2    1—2    1—2    1—2    1—2

Конюшина     -          -          3          3—4    3—4

Люцерна        3          3          3          3          3

Еспарцет        2—3    2—3    2—3    2—3    —

Суданська трава        3          3          3          3          3

Сорго  3          3          3          3          3

Злакові багаторічні трави     3          3          3          3—4    3—4

Люпино-вівсяна суміш-ка на корм —        —        —        5—6    5—6

Примітка: 1. За внесення під оранку 30—60 т/га гною — картошта, кукурудза і коноплі можуть вирощуватися без зниження врожайності на одному і тому ж самому полі протягом 3—5 років. 2. У колонці з двома цифрами: друга — оптимальна, перша — допустима

Ha землях другої ЕТГ зі слабо- і середньоеродованими ґрунтами проектуються ґрунтозахисні зернотрав'яні сівозміни з насиченням ба-гаторічними травами (залежно від рельєфу до 40—60 %), однорічними травами, зерновими колосовими. Землеробство на цих землях базуєть-ся на біологічних принципах захисту від ерозії, а відтворення гумусу ґрунту здійснюється переважно за рахунок багаторічних трав.

Землі третьої ЕТГ із сильноеродованими Грунтами виводяться під природні кормові угіддя або заліснення.

Ефективним біотехнологічним засобом захисту Грунтів від водної та вітрової ерозії є проміжні посіви. Науково обґрунтоване і добре органі-зоване застосування проміжних посівів, особливо в зоні Полісся і підзо-ні достатнього зволоження Лісостепу та в умовах зрошення, помітно підвищує протиерозійну ефективність і продуктивність сівозміни.

Основою планування рівня урожайності в різних зонах можуть слугувати дані зональних науково-дослідних установ, одержані за се-редніх норм органічних і мінеральних добрив, що застосовуються у більшості господарств.

Для кожної ЕТГ земель у різних зонах розробляються відповідні сівозміни різної інтенсивності та ґрунтозахисної ефективності.

Під час проектування сівозмін у великих господарствах тваринни-цького напрямку з метою ресурсо- та енергозбереження доцільне вве-дення полів із тривалим використанням багаторічних трав, зокрема, вивідних полів люцерни, не тільки в кормових, зернотрав'яних, але й в інтенсивних польових сівозмінах. Це дає можливість уникнути витрат, пов'язаних зі щорічним обробітком ґрунту і сівбою трав, обумовити свободу маневру під час сівби озимих культур, зменшити витрати де-фіцитного насіння, причому без зниження продуктивності ріллі вико-ристовуються цінні агротехнічні, економічні та фітосанітарні переваги багаторічних трав. Крім того, такий підхід сприяє вирішенню пробле-

МИ Ґ^уїтозХГсТвошіни -Se сівозміни, в яких набір, розміщення та чергування сільськогосподарських культур забезпечують захист ґру-нтів від водної (на 65—70 %) та вітрової ерозії, створюються умови для підвищення родючості еродованих і ерозійно небезпечних земель, за-безпечується підвищення врожаїв сільськогосподарських культур. Впровадження їх поєднується з контурно-меліоративною організацією території, яка включає, зокрема, спорудження різних водорегулюваль-них систем, смугове розміщення посівів, залуження відповідно до зми-тості ґрунту, крутості схилу та ґрунтозахисної ефективності культур.

Сільськогосподарські культури за їх реакцією на ступінь еродова-ності ґрунту поділяють на три групи: дуже, середньо- та малочутливі. До першої групи належать буряки, баштанні культури, соняшник, ко-ноплі, картопля, озима та яра пшениця, просо і кукурудза; до другої — ячмінь, гречка, зернобобові, однорічні трави; до третьої — овес, озиме

жито, багаторічні трави. Урожай культур першої групи на мало-, сере-дньо- та дуже змитих ґрунтах зменшується відповідно на 10—30, 30— 70, 60—90 %; другої — на 5—15, 20—55, 40—70 %, третьої — на 5— 10, 15—40, 25—55 % порівняно із продуктивністю цих культур на не-змитих ґрунтах вододілу (Здоровцев І.П., Шевцов А.Е., 1982).

Залежно від протидії ерозійним процесам, сільськогосподарські культу-ри забезпечують різну ґрунтозахисну ефективність. Так, багаторічні трави й озимі мають найбільший коефіцієнт ефективності — 0,95—0,82, однорічні трави та ранні ярі зернові й зернобобові — 0,50—0,42, просапні — 0,47— 0,14, чорний пар зовсім не захищає ґрунт від ерозії (табл. 40).

Для оцінки екологічної стійкості агроландшафтів запропоновані відповідні математичні моделі.

Так, ця стійкість знаходить вираження у коефіцієнті екологічної стійкості (Кес) агроландшафту:

Кес =  ,

S

де Sj — площа окремих видів угідь, га;

Key_ екологічна стійкість окремих угідь, балів;

Кр — коефіцієнти екологічної стійкості рельєфу, балів (табл. 39).

Таблиця 39

НОРМАТИВНА ВЕЛИЧИНА КОЕФЩІЄНТА ЕКОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ КР, балів

 

Клас земель за ерозійною небезпекою      Крутизна схилу         Рілля, сади     Сіножаті         Ліс

I           < 1       1          —       

II         1—2    0,8       —        1,0

III        2—3    0,7       —        1,0

IV        3—5    0,6       —        1,0

V         5—7    0,5       —        1,0

VI        < 7       —        1,0       1,0

VII       7—15  —        0,7       1,0

VIII     15—20            —        0,6       1,0

IX        > 20     —        0,5       1,0

Нормативна величина Кеу, балів: ліс — 0,9—0,7; сіножаті рівнинні — 0,8; сіножаті, вкриті ярами — 0,2; сади — 0,5; рілля у ґрунтозахис-

них сівозмінах — 0,35; рілля в польовій сівозміні без просапних — 0,25; рілля у польовій сівозміні із просапними — 0,15.

Оцінку екологічної стійкості агроландшафтів проводять за величи-ною коефіцієнта екологічної стійкості. За Кес 1—0,9; 0,8—0,5 і менше 0,5 стійкість агроландшафту відповідно висока, середня і низька.

Найтриваліший за часом і надійний захист ґрунтів забезпечують багаторічні трави. Добре розвинені озимі культури (із кущистістю не менше 3) захищають ґрунт від ерозії із середини осені до підняття зябу після збирання врожаю. Ярі зернові звичайної рядкової сівби захища-ють ґрунт з другої половини весни до обробітку зябу. Після культур звичайної рядкової сівби протиерозійний фон зберігається за плоскорі-зного обробітку, внаслідок чого збільшується фітомеліоративна дія рослин.

Просапні культури до змикання міжрядь мало захищають ґрунт від ерозії, а в другій половині літа, коли в рослин добре розвинена листко-ва поверхня, ґрунтозахисний вплив їх посилюється (табл. 40).

Таблиця 40

ҐРУНТОЗАХИСНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ЗАЛЕЖНО ВІД КРУТОСТІ СХИЛУ

 

Сільськогосподарські культури та агрофон           Ґрунтозахисна ефективність, % за різ-ної крутості схилу, градусів

 

            3          6          9

Багаторічні трави      95        94        84

Озимі на зерно          82        77        68

Коноплі, ярий ячмінь на зерно       50        46        41

Однорічні трави, горох        47        42        37

Цукрові буряки          47        -          -

Просо, овес    42        36        32

Гречка            39        35        31

Соняшник      37        34        -

Кукурудза на зерно і силос  35        32        -

Картопля       32        28        -

Пар чорний   0          0          0

Стерня озимих культур        51        45        39

Стерня ярих звичайної рядкової сівби       25        23        21

У дослідах Хмельницької сільськогосподарської дослідної станції на схилі з крутістю 6—8° змив ґрунту становив під покривом багаторі-чних трав першого року використання 1,1 т/га, озимої пшениці — 8,9, а кукурудзи — 53,2 т/га. Під багаторічними травами другого та тре-тього років використання змиву ґрунту майже не було. Ґрунтозахисна ефективність культур зменшується зі збільшенням крутості схилів.

Ґрунтозахисну ефективність сівозміни визначають за допомогою формули:

Гзс — (3KJ х IIBJ) + (Зк2 х Пв2)+...+Зкп х Пвп/100,

де Гзс — Грунтозахисна ефективність сівозміни, %; Зк — ґрунтозахис-на ефективність культури (1, 2 ... и) у сівозміні, %; Пв — питома част-ка культури (1, 2 ... и) у сівозм