Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_77068ea4ba7f710eda3432d0e31a019c, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
1.6. МЕЛІОРАЦІЯ СОЛОНЦЕВИХ ҐРУНТІВ : Екологічні проблеми землеробства : Бібліотека для студентів

1.6. МЕЛІОРАЦІЯ СОЛОНЦЕВИХ ҐРУНТІВ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 

Загрузка...

У земельному фонді України солонці та солонцюваті ґрунти за-ймають загальну площу близько 4 млн га, у тому числі орні землі — 2,7 млн га. Солонцеві ґрунти розповсюджені в основному у двох ґрун-тово-кліматичних зонах — в Лісостепу (частково Чернігівське Поліс-ся) і в Степу (переважно Сухий Степ). 3 геоструктурного погляду вони

розташовані біля великих тектонічних западин — Дніпровсько-Донецької (Лівобережний Лісостеп та Полісся) і Причорноморської (Сухий Степ).

Відповідно до сучасної ґрунтово-меліоративної класифікації на терито-рії України залежно від регіону поширення та ступеня зволоження визна-чають такі основні підтипи солонців: чорноземні, лучно-чорноземні, чорно-земно-лучні, лучні, каштанові, лучно-каштанові, каштаново-лучні.

За потужністю надсолонцевого шару (см) їх підрозділяють на види: кіркові (до 2), мілкі (2—5), середні (5—15), глибокі (більше 15 см). За глибиною (см) сольового шару розрізняють солончакові (0—30), солон-чакуваті (30—80), глибокосолончакуваті (80—150) ґрунти.

Ґрунти з низьким вмістом обмінного натрію, але з вираженими ві-зуальними ознаками фізичної солонцюватості віднесено до виду зали-шково солонцюватих.

Найбільшу площу серед солонцевих Грунтів в Україні займають темно-каштанові й лучні солонцюваті ґрунти. Солонці не утворюють суцільних масивів, а залягають окремими плямами серед родючих чо-рноземів лучних і темно-каштанових Грунтів, що різко знижує продук-тивність агроландшафту. Несприятливі агрономічні властивості — си-льне запливання у разі зволоження й повільне підсихання — перешкоджають їх обробітку, затримують строки сівби на всьому полі. На солонцевих комплексах швидко настає дефіцит вологи. Культурні рослини розвиваються на солонцях погано і навіть у сприятливі щодо зволоження роки врожайність на них у 2—3 рази нижча, ніж на зона-льних несолонцюватих ґрунтах. У посушливі роки вона знижується до нуля. За оцінки родючості ґрунтів в балах (Кузьмічов В.П., 1970) боні-тети чорноземів типових у 4 рази більші, ніж солонців лучних, власне для озимої пшениці вони складають відповідно 79 й 22 бали, тому на-явність солонцюватих ґрунтів і солонців у ґрунтовому покриві розгля-дається як негативне явище.

У зоні Лісостепу солонцеві Грунти поширені в основному в запла-вах і низьких терасах рік Дніпра, Десни, Псла, Сули та ін. Поява їх у ґрунтовому покриві пов’язана із впливом близько розташованих ґрун-тових вод, з підвищеним вмістом содового або солей хлоридно-сульфатного хімізму засолення.

У північній частині Дніпровсько-Донецької западини дренованість дуже слабка, Грунтові води залягають близько до поверхні (1—1,5 м). Це створює в ґрунті випітний водний режим з активним процесом со-ленакопичення. Утворені тут за участю содово-засолених Грунтових вод Грунти відносять до содових солончаків (Самбур Г.Н., 1963) або до поверхнево-солонцевих солонців і чорноземно-лучних поверхнево-солонцюватих Грунтів (Носко Б.С., 1964; Гринь Г.С., 1969).

У верхньому шарі таких ґрунтів накопичується сода, яка спричиняє інтенсивне осолонцювання верхнього горизонту. В останньому спосте-

рігається високий вміст обмінного натрію, а також висока лужність (рН 8—10). Характерною рисою таких ґрунтів є відсутність або слабка ви-раженість ознак перерозподілу рухомих речовин щодо профілю солон-ця, слабка диференціація на елювіальний та ілювіальний горизонти.

У солонці чорноземно-лучному кірковому содово-солончаковому елювіальний горизонт майже не виражений (шар 1 см). Він замінюєть-ся потужним ілювіальним шаром, де рН складає 9,2, а увібраний на-трій — 19,2 % від ємності обміну. У верхньому шарі кількість фракцій фізичної глини більша, ніж у залеглому нижче, що не властиво солон-цям і пояснюється диспергуючим впливом розчинів соди, які підійма-ються до поверхні. Така ж, але менш виражена тенденція перерозподі-лу речовин спостерігається в чорноземно-лучних поверхнево-солон-цюватих Грунтах.

У південному Лісостепу солонцеутворення