6.1. Територіальна організація продуктивних сил як цілеспрямований процес регіонального розвитку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 

загрузка...

Стабільність розвитку суспільства значною мірою зале-жить від дотримання балансу загальнодержавних і регіональ-них інтересів. Збалансованість соціально-економічного роз-витку регіонів, врахування їх історичних, економічних, еко-логічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій населення досягається шля-хом розробки і дотримання державної регіональної політики. Одним із дієвих засобів її реалізації є розробка та виконання державних програм і проектів щодо підтримки місцевого са-моврядування, комплексного соціально-економічного розвит-ку регіонів. Завдяки цьому можна більш ефективно викорис-тати природно-ресурсний та соціально-економічний по-тенціал територій, швидше досягнути загальнодержавних соціальних стандартів незалежно від економічних можливос-тей регіонів, ефективно забезпечити вплив регіонів на здійснення загальнонаціональної політики держави, а також досягти оптимального узгодження загальнодержавних інте-ресів з потребами і особливостями розвитку регіонів.

Основу суспільного життя людей в будь-якому регіоні складають взаємозв’язки насамперед у сфері матеріального виробництва. У ній взаємодіють люди як головна продуктив-на сила, засоби виробництва і природна продуктивна сила регіону, носієм якої є природно-ресурсний потенціал.

Функціонування продуктивних сил, результативність взаємодії різних елементів залежить від ефективної тери-торіальної організації, узгодження дії окремих складових та способів регулювання їх взаємодії для досягнення певної ме-ти. Територіальна організація як науково обґрунтоване впо-рядкування у просторі діяльності різних суб’єктів для досяг-нення певних цілей є одним із дієвих факторів регіонального розвитку. Саме через механізм оцінки і врахування дії різних чинників відбувається розміщення об’єктів господарства, уз-годжується механізм організації їх функціонування, фор-мується просторова виробнича та соціально-економічна сис-тема з певним характером взаємодії продуктивних сил. Таким чином, внутрішній взаємозв’язок і взаємообумовленість скла-дових елементів продуктивних сил, інтенсивність цієї взаємодії є тією основною умовою, яка впливає на їх тери-торіальну організацію і комплексний розвиток регіону.

Внаслідок територіальної організації продуктивних сил формується відповідна територіальна структура виробництва й інших сфер суспільної діяльності людей. Вона (структура) характеризується певними якостями і рівнем розвитку, особ-ливостями взаємодії складових елементів, результативністю їх функціонування.

Для забезпечення стійкого функціонування системи про-дуктивних сил регіону її елементи повинні певним чином підбиратися і раціонально територіально розміщуватися. При цьому вони мають бути структурно і функціонально упоряд-кованими у просторі та часі, забезпечуючи самовідтворення.

Конкретним відображенням територіальної організації продуктивних сил є територіальна структура господарського комплексу. Територіальні пропорції соціальних і матеріаль-них продуктивних сил свідчать про особливості їх локалізації,

тобто відношення до території. Наявність зв’язків і відношень між елементами продуктивних сил на певній території, в ме-жах будь-якого регіону сприяє виконанню ним певної госпо-дарської функції в складній соціально-економічній системі країни. Таким чином, територіальна організація продуктив-них сил за рахунок оптимізації просторових пропорцій і роз-витку раціональних зв’язків забезпечує підвищення ефектив-ності функціонування економіки в цілому.

Територіальна організація продуктивних сил — це ди-намічний і багатоплановий процес, який залежить від різних факторів. Кожен з них характеризується особливостями і мас-штабами впливу як на розвиток і розміщення продуктивних сил, так і результативність їх функціонування. Сучасний стан економічного розвитку вимагає адекватної новим умовам тери-торіальної організації продуктивних сил. Основу цієї ор-ганізації мають складати нові виробничі відносини між суб’єктами економічної діяльності. Насамперед це стосується відносин власності на засоби виробництва і продукти праці. Ступінь володіння ними позначається на структурі господарст-ва, основних галузевих пропорціях, розміщенні та виробництві продукції з урахуванням ринкової кон’юнктури. Майнові відно-сини впливають на економічну політику розвитку і розміщення продуктивних сил, тобто економічний інтерес конкретних суб’єктів ринку стає важливим для розміщення і розвитку про-дуктивних сил, їх територіальної організації. Це обумовлюється також наявністю поряд із загальнодержавною регіональної і районної комунальної власності територіальних громад регіону (району). Вони розпоряджаються також доходами регіонально-го чи місцевого рівня. Крім того, існує місцева (комунальна) власність, яка включає рухоме і нерухоме майно, доходи місце-вого бюджету, інші кошти, які належать територіальній громаді на правах власності. Все більшої ваги в територіальній органі-зації продуктивних сил набуває приватна власність. Завдяки цьому суб’єкти господарювання можуть суттєво впливати на вирішення питань розміщення підприємств.

Таким чином, відносини власності стають вагомим факто-ром територіальної організації продуктивних сил. До того ж

вони є досить динамічними — змінюється не лише форма, але й суб’єкт власності. Кожен новий власник, виходячи з кон-кретної ринкової кон’юнктури, як господарюючий суб’єкт впливає на зміни в територіальній організації всього комплек-су взаємодіючих продуктивних сил. Це свідчить про значну роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил власників за-собів виробництва як нових активних учасників виробничих відносин. Розвиток ринкових відносин на новому економічно-му базисі та різноманітних формах власності формують нову ідеологію і регіональну політику організації продуктивних сил в цілому та їх складових елементів зокрема.

Загальні засади державної регіональної політики соціаль-но-економічного розвитку та головні механізми її реалізації розробляються і визначаються парламентом (Верховною Ра-дою) України. Він затверджує і державні програми регіональ-ного розвитку. Інші державні центральні органи створюють умови і здійснюють контроль за виконанням програм та про-ектів регіонального і місцевого розвитку. Головною метою регіональної політики держави, як це задекларовано централь-ними органами влади, є забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку регіонів і територіальних громад на базі місцевого природно-ресурсного та соціально-економічно-го потенціалів. Це повинно привести до зростання життєвого рівня населення.

Запорукою активізації регіональної соціально-еко-номічної політики має стати створення раціональної й ефек-тивної системи влади і управління в центрі та регіонах, яка по-винна забезпечити оптимальне поєднання загальнодержав-них, регіональних і місцевих інтересів. Змістом діяльності вла-ди усіх територіальних рівнів є концентрація зусиль на забез-печенні соціально-економічного розвитку регіонів шляхом на-уково обґрунтованого залучення у господарський обіг наявно-го потенціалу регіону, мобілізація всіх елементів продуктив-них сил на ефективну діяльність з урахуванням внутрішньої економічної ситуації, територіального поділу праці в країні та за її межами.

Пріоритетними завданнями регіональної політики є вирішення найбільш гострих економічних, соціальних і еко-логічних проблем. Насамперед це стосується подолання знач-ної територіальної диференціації в економічній сфері, надви-сокої територіальної концентрації виробництва і населення в окремих регіонах та формування гіперурбанізованих тери-торій; значних територіальних відмінностей в динаміці еко-номічного розвитку тощо. До пріоритетних відноситься і соціальна політика держави. Існуючі регіональні відмінності у рівні життя людей, співвідношенні між доходами на душу на-селення вимагають проведення політики гарантованих загаль-нодержавних стандартів і нормативів.

Таким чином, регіональна політика держави має суттєвий вплив на територіальну організацію продуктивних сил, знач-ною мірою обумовлює ефективність їх функціонування, впли-ває на тенденції зміни територіальних пропорцій зосереджен-ня продуктивних сил.

Для здійснення регіональної політики держави і, зокрема, управління економічним та соціальним розвитком регіонів надзвичайно важливе значення має знання територіальної структури господарського комплексу як інваріанта його тери-торіальної організації. Аналіз і оцінка територіальних про-порцій продуктивних сил, динаміки їх зміни дозволяє визна-чити основні напрями регіональної політики та здійснити цілеспрямоване управління формуванням територіальної структури виробництва згідно з природними, соціальними й економічними можливостями територій з урахуванням тери-торіального поділу праці.

+1
загрузка...
Бібліотека для студента 9 из 10 на основе 24 оценок. 24 клиентских отзывов.
Книги Фінанси, Гуманітарія, Правовознавство