7. Граматична правильність мовлення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 

загрузка...

Мовознавче дослідження

60. Прочитайте речення і перебудуйте їх так, щоб вийшов текст. Зверніть увагу на роль граматичних засобів (морфоло-гічних форм, речень) у створенні висловлювань.

 48

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Граматична правильність забезпечується знаннями гра-матики (морфології і синтаксису). У мовній практиці часто трапляються порушення граматичних норм. Так, наприклад, у давальному відмінку однини іменники чоловічого роду ма-ють паралельні закінчення: чоловіку – чоловікові. Ковалю – Ковалеві, ректору – ректорові, секретарю – секретареві. Нормою є чергування цих форм, щоб забезпечити милозвуч-ність мовлення (Бойку Іванові Петровичу – Бойкові Івану Петровичу). Цього необхідно дотримуватися при оформлен-ні документів, написанні листів тощо. Трапляються помилки у вживанні числівників з іменниками (два дня, а треба два дні; дві цілих і сім десятих гектарів, а треба дві цілих і сім деся-тих гектара) та ін.

! Прочитайте й запам’ятайте

Морфологічна правильність

1.         У сучасній українській літературній мові деякі іменники мають паралельні форми роду – чоловічого і жіночого: зала – зал; клавіш – клавіша; санаторій – санаторія; птах – пта-ха; сусід – сусіда. Форми чоловічого роду е літературними, форми жіночого – розмовними, хоча з певною стилістичною метою зрідка користуються ними й письменники. Наприклад: У залі, повній сяйва і тепла (В. Сосюра). Не одна кричала пта-ха: «Пожалій гніздо моє!» (Д. Білоус).

2.         Кожній змінюваній частині мови – іменникові, при-кметникові, числівникові, займенникові, дієслову – властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід дотри-муватися.

3.         У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -ові, – еві (-єві) та -у, – ю, однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники

 49

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: дирек-торові, деканові, бригадирові, товаришеві, Андрієві. Закін-чення -у, – ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Карпенку Олегові Івановичу, студентові-математику.

4.         Сучасній українській мові не властива складена форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий ( сама, саме, самі): самий більший, сама найкраща, саме менше. Особливістю якісних прикметників вищого ступеня порівнян-ня в українській мові є вживання їх у контексті з прийменни-ками від, за, ніж: Волга довша від Дніпра (за Дніпро, ніж Дніпро). Багато помилок трапляється у формах непрямих від-мінків числівників. Почати хоча б з того, як читається таблиця множення: дважди два, трижди три, п’ятю сім, шістю ві-сім, сім у сім. А треба: два помножити (помножено) на два чи два на два, п’ять на п’ять… Ще більше помилок у складених числівниках: Урожай зібрали на двісті п’ятдесят шести гек-тарах, а правильно: на двохстах п’ятдесяти (п’ятдесятьох) шести (шістьох) гектарах. У складених порядкових числів-ників змінюється тільки останнє слово: Ця подія відбулася у тисяча дев’ятсот двадцятому році (не у тисячу).

5.         При дробових числівниках іменник має форму родового відмінка однини: дві цілих і п’ять десятих метра, одна тре-тя кілограма (а не метри, кілограмів).

6.         Користуючись займенниками, слід ураховувати те, щоб кожен із них точно вказував на потрібне слово. Неврахування цього часто утруднює розуміння змісту висловлювання.

Синтаксична правильність

1.         Пильної уваги вимагають особливості поєднання слів у словосполучення, що виступають мінімальним контекстом, у якому відбиваються зв’язки між словоформами.

2.         Уважним треба бути при використанні фразеологіч-них словосполучень української мови: день у день (а не з дня

 ™

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

у день), впадати в очі (а не кидатися в очі), ні в чому не по-турати ледарям (а не ніякої поблажки не давати ледарям), спало на думку (а не прийшло в голову), збити з пантелику (а не збити з толку).

3.         Необхідно звертати увагу на словосполучення, побудо-вані на основі зв’язку керування, бо тут не завжди правильно добираються відмінкові форми іменників ( займенників) і при-йменники: Кожен був сповнений гордості (а не гордістю), ми не повинні проходити повз ті недоліки (а не повз тих недолі-ків), для творів О. Гончара властива ( чи притаманна) різно-манітна тематика (а не для творів О. Гончара характерна різноманітна тематика).

4.         У мові студентів звичайно переважають прості, неу-складнені речення. Проте користуватися тільки такими кон-струкціями не можна, бо вони порушують плавність, смислову і ритмічну єдність, роблять мовлення примітивним. Поряд із простими й короткими реченнями потрібно користуватися і простими ускладненими та складними.

5.         Зворотний порядок пов’язується з семантико-стилістич-ними особливостями мовлення і характеризується інтонацій-ним виділенням певного члена речення. Такий порядок слів широко використовується в художньому стилі, в усній народній творчості, у розмовному мовленні як образний експресивно-стилістичний засіб. Наприклад: Виточу, вигострю зброю іс-кристу (Леся Українка).

6.         Дієприслівник передає додаткову дію по відношенню до основної, вираженої дієсловом-присудком, і стосується од-ного і того ж предмета. Наприклад: Прочитавши це слово, ми уявили людину з ніжним поглядом (а не Прочитавши це сло-во, в нашому уявленні постає людина з ніжним поглядом). Повернувшись у село, він турбувався, як ідуть справи у шко-лі (а не Коли він повернувся у село, його хвилює,..).

7.         Дієприкметникові звороти виступають як синоніми до підрядних означальних. Речення з дієприкметниковим зво-ротом характеризується більшою синтаксично-інтонаційною

 si

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

цілісністю, ніж складнопідрядне. Порівняйте: Ротою тепер командував гвардії старший лейтенант, надісланий з ре-зерву (О. Гончар) і Ротою тепер командував гвардії стар-ший лейтенант, якого надіслали з резерву.

8.         Досить поширені в нашій мові речення, ускладнені однорідними членами. Користуючись такими структурами, не можна поєднувати в одному однорідному ряді логічно да-лекі або несумісні поняття. Наприклад: Вступ і тема твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; Були побудовані нові школи, лікарні і приміщення для худоби.

9.         Характерними для української мови є односкладні без-особові речення з головним членом, вираженим дієслівною формою на -но, - то. Безособові речення з таким головним членом можуть бути синонімічними до двоскладних, у яких присудок виражений дієприкметником. Порівняйте: У Києві організовано школу мистецтв і У Києві організована школа мистецтв.

10.       Користуючись складними реченнями, необхідно дотримуватися чіткості і правильності в їх побудові, не допускати вживання великої кількості сурядних і підрядних частин

в одному реченні. У мовленні варто вживати й безсполучникові складні речення, що допомагають стисліше і чіткіше сформулювати думку, урізноманітнити висловлення, посилити

його виразність і емоційність. Наприклад: Дав слово – зроби.

Зобов’язалися – виконаємо. (Нар. творчість).

Завдання для самоконтролю

61. Утворіть, де можливо, дві числові форми іменників. Чому деякі іменники мають лише одну числову форму? Об-ґрунтуйте іншими прикладами.

Кисень, вода, камінь, радість, колосся, блакить, Україна, птахи, жнива, вовк, оповідання, дітвора, площа, пісок, масло,

 S2

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

хліб, пшениця, сталь, переконання, солодощі, радощі, сту-дентство, молодь, ножиці, золото, молоко.

62.       Розкажіть, користуючись знаннями, набутими в серед-ній школі, про особливості відмінювання: 1) іменників І, II, ІІІ та IV відмін, 2) числівників; 3) дієслів. З’ясуйте наявність варіантів. Доберіть власні приклади, запишіть.

63.       Поставте наведені іменники в родовому, давальному й орудному відмінках однини.

Яремків Іван Омелянович, Дігтяр Степан Петрович, Швець, швець, Житомир, гай, танець, Дунай, Дніпро, Крилов Семен Федорович, Чорне море, лікар Величко Геннадій Іларі-онович, Валер’ян Поліщук, голуб, кобзар.

Мовознавче дослідження

64.       Від одиничних іменників утворіть множину й складіть

з ними речення. Чи є різниця в значеннях числових форм? Від

чого це залежить?

Зразок. 1. Вилітали запорожці на лан жито жати (Т. Шев-ченко) – злакова рослина. 2. Хилить вітер жита понад шляхом (П. Тичина) – поля з цими рослинами або самі рослини цих полів.

Буряк, сталь, пшениця, сир, сік, жаль, страх, диво, радість, сніг, лихо, гречка, молоко, вода, овес, ячмінь, зерно, мед, груша.

65.       Провідміняйте числівники, подаючи їх паралельні

форми.

П’ять, сім, вісім, одинадцять, вісімдесят, шістнадцять, тридцять, п’ятдесят.

66.       Провідміняйте числівники, дотримуючись норм їх відмінювання.

325, 2002 рік, 1796, 221 будинок, 749, 7 днів, 40 поверхів.

67.       Запишіть цифрові назви словами, поєднавши їх з іменниками.

13,7; 33/4; 16,9; 1/5; 0,75; 125,5; 1/3; 1/4; 2,6; 3/4; 391,25; 11/2; 0,5.

 53

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

68.       Побудуйте з поданими словами варіанти словосполучень. Доведіть, що вони синонімічні. Складіть з ними речення.

Заввишки (з, як), завширшки (в, з); завбільшки (в, як), за-втовшки (у, з); завглибшки (з).

69.       Розкрийте дужки, утворюючи різні за значенням словосполучення. Поясніть значення кожного з них.

Пішов (вода), приніс (вода), поїхати (Київ), плаває (річ-ка), живе (село), залишитися (господарство), іти (ліс), зробити (брат), рухатися (вулиця), говорити (товариш).

70.       Доберіть до поданих іменників прикметники і утворіть

словосполучення. Абревіатури запишіть словами.

Продаж, ягня, шинеля, дріб, ярмарок, перепис, біль, роль, тополя, шампунь, путь, санаторій, рояль, ООН, УТН, ВНЗ, КВК.

Мовознавче дослідження

71.       Перекладіть українською мовою. Порівняйте словосполучення. Чим вони відрізняються? Визначте тип зв’язку

в них.

Болеть гриппом, ждать его, извинить товарища, плавание по морям, разъехаться по селам, любовь к Украине, смеяться над собой, приблизиться к городу, сильнеє ветра, плакать обо мне, сильная боль, на днях, на совесть, без устали, веселиться вовсю.

72.       І. До дієслів доберіть іменники. Утворені словосполучення заишіть.

I.          Боятися, лякатися, побоюватися, соромитися. 2. Обі-цяти, надоїдати, заздрити. 3. Балакати, дружити, вітатися, миритися, прощатися. 4. Спостерігати, слідкувати, ганятися. 5. Впливати, жалітися, сердитися, надіятися.

II.        До виділених слів доберіть синоніми й з’ясуйте відтінки в значеннях.

 <*

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

73.       Прочитайте текст. Поміркуйте над тим, чому автор використовує переважно прості речення. Що зміниться в тексті,

коли прості речення перебудувати у складні? Перебудуйте, де

можна, речення і запишіть. Порівняйте обидва тексти.

НЕ ВИХОДЬ НІКУДИ

У відділі нас було шестеро. Числилися. Бо найчастіше я за-лишався сам.

– Не виходь нікуди, – наказував мені начальник.- Відпо-відай на телефонні дзвінки.

А телефон дзеленчав без угаву. Я тільки те й робив, що бу-бонів у трубку: « Слухаю… Кого?.. Його немає… Кудись вий-шов…»

Зрештою мені це набридло, і я згадав, що маю диплом ін-женера та трохи знань до нього. Згадав і зробив собі електро-нного секретаря.

Тепер я міг спокійно читати романи, а мій секретар моїм голосом відповідав у телефон: «Слухаю… Кого?.. Його немає… Кудись вийшов…» Та через рік мені набридли й романи. Я за-клав у електронний мозок свого робота програму самовдоско-налення і спокійно поїхав у кругосвітню подорож.

Повернувся через п’ять років. З вокзалу подзвонив на ро-боту.

Запитав про колег.

– Вони всі вийшли кудись, – справно відгукнувся мій ро-бот,

– А з ким я розмовляю?

– З начальником відділу, – солідно відповів мені мій влас-ний голос.

А чого? Він, робот мій, працівник хороший. Весь час на міс-ці (В. Нечипоренко).

74.       Прочитайте речення. Поміркуйте, що в них неправильно. Виправте помилки і відредаговані речення запишіть.

1. Учора я і мій брат, ми ходили в бібліотеку. 2. Він добре розуміє і співчуває товаришеві. 3. Вона не була впевнена у свої

 55

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

сили. 4. Навесні на річці ламається крига, розливається, зали-ває свої берега. 5. Мене не тільки цікавлять оповідання, але і вірші. 6. Погода була хороша, сонячна, тепла. 7. Треба встано-вити керівництво і контроль за роботою фірми. 8. Більш за все я люблю і захоплююсь історією України.

75.       Складіть шість складносурядних речень так, щоб

у трьох з них перша частина була двоскладною, а друга – неповною, в останніх трьох перша частина – неповною, а друга –

двоскладною.

76.       Відредагуйте речення, поясніть характер помилок.

1. Під час експерименту показник не фіксувався. Він

не може бути врахований. 2. До мого сусіда прийшов співро-бітник. Я знаю, він його дуже шанує. 3. Цього літа мені б хоті-лося відпочивати у пансіонаті «Водограй». Мені завжди подо-балися в йому обслуговування і харчування. 4. Мені б хотілося мати фотографію Тетяни. Я її та поважаю і постійно б носив її з собою.

77.       Дайте відповіді на запитання

1.         Що таке граматична правильність мовлення?

2.         Яку роль у висловлюванні відіграють відмінкові форми іменників?

3.         Які ви знаєте паралельні форми іменників? Наведіть приклади

4.         Які помилки трапляються при відмінюванні числівни-ків? Чим це зумовлене?

5.         З якою метою використовується прямий і зворотний по-рядок слів?

6.         Які найтиповіші помилки трапляються в побудові ре-чень? Наведіть приклади і поясніть шляхи їх виправлення.

Мовознавче дослідження

78.       Прочитайте текст. З’ясуйте значення повнозначних

слів і обґрунтуйте точність їх уживання. Які з них можна замінити іншими, які – ні?

 <*

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Для чого вживаються прийменники? Чи є якась у них пе-ревага? Прийменники вживаються не заради чиєїсь примхи. Вони покликані точніше передавати думку, чіткіше окреслю-вати зв’язки предметів і явищ. Деякі відмінки протягом три-валого історичного розвитку мови значеннєве знебарвилися, не витримують на плечах покладеного на них граматично-го тягаря. Сім відмінків (дуже мало) не спроможні впорати-ся з величезною кількістю граматичних значень, які імен-ник зобов’язаний виражати в реченні. Тому дещо перейняли на себе прийменники (І. Вихованець).


загрузка...