TEMA 2 СТАНОВЛЕННЯ I РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ 2.1. ЕТАПИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В КРАЇНАХ СВІТУ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 

Загрузка...

Країна            Позиції час;

Франція          У 1681 р. міністром фінансів Ж. Б. Кольбером було введено режим пенсійного забезпечення для моряків, у 1790 р. - для державних службовців, у 1831 р. - для військових. Протягом XIX ст. були введені пенсійні режими для зайнятих у місцевих органах влади, банківських службовців, залізничників. Закон «Про страхування» було введено в дію 1911 p., а закон «Про страхування по хворобі» -у 1929 р. Було встановлено пенсійний вік 65 років, за певних умов право на пенсію виникало з 60 або 55 років.

Італія   Історія пенсійного забезпечення налічує майже два століття. Перші пенсійні фонди зародились у кредитно-банківській сфері. У 1779 р. банк «Монте дей Паскі ді Сієна» виплачував своїм службовцям пенсії по старості. Протягом XIX ст. всі банки, кредитні та ощадні каси утворили для своїх службовців спеціальні пенсійні фонди. Основи пенсійного забезпечення інших категорій трудящих були закладені наприкінці XIX ст. внаслідок створення у 1898 р. Національної каси пенсійного страхування на випадок інвалідності та по старості найманих працівників. Того ж року було прийнято Закон № 80 «Про страхування найманих працівників від нещасних випадків на виробництві». Спочатку всі види соціального страхування і членство в Національній касі були добровільними, a сама каса була незалежною від держави. Але згодом ця каса була перетворена в Національний інститут соціального страхування, який забезпечував обов'язкове державне соціальне страхування осіб найманої праці в Італії.

Німеччина      Перші законодавчі акти, які започаткували обов'язкове державне соціальне страхування, були прийняті наприкінці XIX ст. - закон «Про обов'язкове державне страхування на випадок хвороби» (1883 p.), закон «Про страхування від нещасних випадків на виробництві» (1884 р.).

Англія У 1911—1913 pp. було введено закони «Про страхування у зв'язку з безробіттям, хворобою та інвалідністю». Особливістю англійської системи було те, що частину внесків сплачувала сама держава, причому за чоловіків більше, ніж за жінок. За соціальним страхуванням надавалися допомоги, пенсії, медична допомога, ліки, санаторне лікування. Пенсії по старості призначалися після досягнення 69 років.

Продовження табл,

Країна

Позиції часу

Швеція Законодавство про обов'язкове державне соціальне страхування по

старості та інвалідності було введено у 1913 - 1915 рр, 

Росія

У 1903 р. був прийнятий закон «Про винагороду робітників, що потерпіли внаслідок нещасних випадків». Але, по суті, цей закон встановлював не право робітників на матеріальне забезпечення у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, а особливу відповідальність роботодавців, яка базувалася на цивільно-правових засадах. Роботодавець звільнявся від відповідальності за наявності умислу потерпілого або його грубої необережності. Однак компенсація, що призначалася у зв'язку з каліцтвом, називалася пенсією. Цей закон не передбачав пенсійного забезпечення у старості, внаслідок інвалідності (від загального захворювання), втрати годувальника.

У 1912 р. було прийнято цілий пакет законів: «Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві», «Про забезпечення робітників на випадок хвороби», «Про затвердження Ради у справах страхування робітників», «Про затвердження закладів у справах страхування робітників». Таким чином була започаткована нова форма соціального забезпечення - державне соціальне страхування.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції розпочався етап радянської системи соціального забезпечення. 13 листопада 1917 р. Рада народних комісарів опублікувала «Урядове повідомлення про соціальне страхування» і взялася до ввдання декретів про повне соціальне страхування «найманих працівників, а також міської і сільської бідноти». За період з 1917 до 1922 pp. у Росії було видано понад 100 декретів і розпоряджень у питаннях соціального забезпечення, відкрито близько 1500 установ з охорони материнства і дитинства.

31 жовтня 1918 р. Рада народних комісарів Росії затвердила Положення про соціальне забезпечення трудящих, яке передбачало такі види матеріального забезпечення: допомоги по тимчасовій непрацездатності, по безробіттю, по вагітності і пологах, у зв'язку з народженням дитини, на поховання, пенсії по інвалідності, медичну допомогу, протезування та ін.

У 1919 р. було скасовано стягнення внесків на соціальне

страхування для всіх підприємств та установ (окрім приватних

роботодавців) і встановлено порядок прямого кошторисного

фінансування соціального забезпечення. Постановою РНК РСФРР

від 15 листопада 1921 р. державне соціальне забезпечення

робітників і службовців почало здійснюватися через соціальне

страхування за рахунок внесків підприемств,      

У зарубіжній літературі

вважається

беззаперечним,

що його першим

використав у 1934 р.

президент США Д.

Рузвельт, який одним із

розділів своєї програми

«New Deal» (Новий курс) передбачив Social

Security Act (Акт про соціальне забезпечення).

походження

терміна

«соціальне

забезпечення»

Пріоритет належить Росії - у

Положенні 1918 р. було застосовано термін «соціальне

забезпечення». Цей термін

цілком відповідав змісту, що в

нього вкладався. Після Другої

світової війни, поширення

соціалістичних ідей,

упровадження принципу

соціальної державності у

ринкових країнах всіляко

сприяли життєздатності

поняття соціального

забезпечення.

Протягом першої половши XX cm. системи державного соціального

забезпечення були упроваджені в усіх цивілізованих державах світу. В окремих

державах було прийнято Кодекси соціального забезпечення, а також окремі

одо пенсійного забезпечення. надання соиіальної допомоги.   

Франція - діють Кодекс соціального забезпечення 1956 p., Кодекс соціального страхування 2000 р.

Німеччина - Соціальний кодекс 1989 р. (зміни внесені законом від 16 грудня 1997 року, пов'язані із проведенням реформи пенсійного страхування).

Швейцарія - федеральний закон «Про страхування по старості та у разі втрати годувальника» від 20 грудня 1946 року.

США - федеральні закони «Про соціальне забезпечення» 1935 р. (з наступними змінами і доповненнями, останні - у 1999 p.), «Про пенсії» 1937 р. (зі змінами), у кожному штаті діють свої закони «Про соціальне забезпечення і соціальну допомогу громадянам».

Югославія - Закон «Про основи страхування по старості та по інвалідності» від 20 червня 1996 року.

Польща - закони «Про систему соціального страхування» від 13 жовтня 1998 року, «Про пенсії по старості та інші допомоги з фонду соціального страхування» від 17 грудня 1998 року.

Чехія - закони «Про організацію і здійснення соціального забезпечення» 1991 p., «Про пенсійне страхування» 1995 р.

Угорщина - Акт про соціальний захист 1975 p., Акт про економічну стабілізацію 1995 p., закони «Про осіб, які мають право на забезпечення по системі соціального страхування і на приватні пенсії» 1997 p., «Про пенсійне забезпечення в рамках системи соціального страхування» 1997 р.

Болгарія - Кодекс обов'язкового соціального страхування 1999 р.

Якщо на початку XX ст. суб’єктами соціального забезпечення переважно були тільки трудящі та члени їх сімей, то наприкінці століття ці системи у розвинутих країнах охоплювали вже все населення. Поступово відбувається розширення соціального забезпечення і включення його до ширших систем соціального захисту, які поряд із традиційним соціальним забезпеченням передбачають заходи спеціального та додаткового соціального захисту для окремих категорій населення, введення спеціальних цільових і комплексних соціальних програм, державне фінансування за рахунок податків тощо.