Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
фОРМАльНА лОгІКА яК МЕТОд пІзНАННя : Основи наукових досліджень. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

фОРМАльНА лОгІКА яК МЕТОд пІзНАННя


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Слово «логіка» походить від давньогрецького слова «логос», яке можна перевести, як «поняття», «розум», «міркування». У цей час воно вживається в наступних основних значеннях.

По-перше, це слово позначає закономірності в зміні й розвитку речі і явищ об’єктивного миру. Закономірності в зміні й розвитку ве-рей і явищ об’єктивного миру називають об’єктивною логікою.

По-друге словом «логіка» позначають особливі закономірності у зв’язках і розвитку думок. Ці закономірності називають суб’єктивною логікою.

Логіка — складний, багатогранний феномен духовного життя людства.

 

Формальна логіка як метод пізнання

Спочатку логіка розроблялася у святи із за просами розвитку ора-торського мистецтва, як частина риторики. Ця свіязь простежується в Древній Індії, Древній Греції й Римі.

У процесі постійного спілкування людиною в природою, у ході практичної діяльності людей постійно виникали думки, вони на ділі перевіряли їхню істинність. Ті прийоми й форми мислення, які при-водили до щирого висновку, що відповідає дійсності, закріплювалися як виправдали себе.

Елементарними законами, формами, правилами мислення, виро-бленими в процесі суспільної практики, люди користувалися дуже давно, однак струнку науку про закони й форми правильного мислен-ня, тобто такого мислення, що приводить до щирого званням, створив тільки в 17 в. до н.е. давньогрецький мислитель Аристотель (384-322 до н.е.). Він уперше сказав, що нові щирі думки можна одержати з інших щирих думок тільки в тому випадку, якщо останні зв’язані між собою цілком певним чином. «При затвердженні чого-небудь із нього необхідно випливає щось відмінне від затверджуваного саме в чин-ність того, що це є» (Аристотель. Аналітика перша й друга. М.1952); Такий зв’язок щирих думок, що приводить до нової щирої думки, ан-тичний філософ назвав силогізмом. Найпростішим прикладом сило-гізму може служити такий умовивід:

Всі люди смертні;

Кай — людина;

Отже, Кай смертний.

Теоретично розробляючи вчення Аристотель неминуче повинен був створити теорію суджень, з яких складається силогізм, теорію по-нять, які входять до складу суджень, відкрив основні закони й прави-ла елементарного мислення. Все це й склало предмет формальної, або традиційної логіки, створеної Аристотелем.

Формальна логіка це наука про закони правильного мислення, під яким розуміється послідовний, несуперечливий, систематичний, об-ґрунтований розвиток думки.

Формальна логіка завжди грала й відіграє величезну роль у роз-витку наукового знання. Знаючи закони, форми й правила мислення, досліджувані формальною логікою, учені з раніше доведених поло-жень роблять правильні висновки, одержують із відомих істин, нові щирі знання. Жоден дослідник, у жодній галузі науки не може пору

Основи наукових досліджень

шувати їх. Дотримання законів у правил формальної логіки завжди було й завжди буде необхідною умовою щирого пізнання.

Однак однієї формальної логіки далеко недостатньо для того, щоб одержати нові істині знання. Можливість здійснити послідовність, визначеність і обґрунтованість думок на найвищому рівні дає нам матеріалістична діалектика як діалектична логіка й теорія пізнання. Із цього не треба, що діалектичний матеріалізм виключає формальну логіку. Він визнає формальну логіку з її вченням про закони й форми мислення як самостійну науку, але й дає єдино правильне філософ-ське тлумачення цієї науки, пояснює її походження й розвиток, під-креслює важливість застосування її законів і правил у процесі мис-лення, у ході пізнання дійсності.

Співвідношення між формальною й діалектичною логікою, гово-рить Ф.Енгельс, у відомому змісті аналогічно співвідношенню між елементарною математикою, досліджуваної в середній школі, і ви-щою математикою. Найпростіші арифметичні й алгебраїчні операції не виключаються й не поглинаються вищою математикою, а зберіга-ють у ній самостійне, і притім дуже важливе місце.

На основі формальної (традиційної) логіки виникла так звана сим-волічна логіка. Відмінна риса останньої полягає в тому, що в ній осно-вні форми, правила й закони мислення формалізовані, виражені в ма-тематичних формулах, зафіксовані певні правила, відповідно до яких здійснюються дії із цими формулами й знаками. Символічна логіка по своїй істоті не є якоюсь особливою логікою, відмінної від традиційної логіки, а являє собою ту ж традиційну логіку на сучасному етапі її роз-витку, але формалізовану, виражену в математичних формулах.

Логіка вивчає логічні форми (елементи) мислення — поняття, су-дження й умовиводи.

Поняття є думка, у якій відображаються загальні, істотні й від-мітні (специфічні) ознаки предметів і явищ. Наприклад, у поняття «основні виробничі фонди» входять такі досить істотні ознаки як тривалість функціонування й участі в багатьох виробничих циклах, збереження своєї натуральної форми, перенесення своєї вартості на виготовлений продукт. Всі ці необхідні найважливіші властивості відрізняє основні виробничі фонди від оборотних.

Зміст понять розкривається в судженнях, які завжди виражають-ся в словесній формі — усної або письмової, уголос або про себе; Су

Формальна логіка як метод пізнання

дження — це відбиття зв’язків між предметами і явищами дійсності або між їхніми властивостями й ознаками. Наприклад, судження «Скорочення тривалості будівництва знижує рівень умовно-постій-ної частини накладних видатків» виражає зв’язок між строком три-валості будівництва я рівнем умовно-постійної частини накладних видатків. Установлюючи в такий спосіб різні зв’язки й відносини між поняттями, судження є висловленнями чогось про щось. Вони затверджують або заперечують які-небудь відносини між предмета-ми, подіями, явищами. Наприклад, коли ми говоримо: «Продуктив-ність праці зростає з підвищенням рівня збірності, ми тим самим за-тверджуємо наявність зв’язку між цими двома показниками. Коли ми розкриваємо втримування поняття «Оборотні виробничі фонди», ми висловлюємо ряд суджень, що характеризують відмітні ознаки цієї економічної категорії.

Залежно від того, як судження відображають об’єктивну дійсність, вони є щирими або помилковими. Щире судження виражає такий зв’язок між предметами і їхніми властивостями, що існує в дійсності. Щирим є, наприклад, висловлення: «Засобу виробництва — елемент суспільних продуктивних чинностей». Помилкове судження, навпа-ки виражає такий зв’язок між об’єктивними явищами яка в дійснос-ті не існує, наприклад: «Основні виробничі фонди переносять свою вартість на виготовляється продукцію, що, повністю в процесі одного виробничого циклу».

Судження утворяться двома основними способами:

-          безпосередньо, коли в них виражають те, що сприймається;

-          опосередковано — шляхом умовиводів або міркувань.

У першому випадку ми бачимо, наприклад, бетонні фундаментні блоки й висловлюємо найпростіше судження: «Ці фундаментні бло-ки — бетонні».

У другому випадку про допомогу міркування з одних суджень, ви-водимо, одержуємо інші (або інше) судження. Наприклад, на підставі результатів виробничо-господарської діяльності будівельної органі-зації судять про ефективність керівництва її керівника, в такому на-прямі, що робота мислення найбільше чітко проявляється через опо-середкований характер.

Умовивід міркування, яким ми в загальному випадку користує-мося в процесі мислення, — це і є основна форма опосередкованого