Основи наукових досліджень


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Гіпотези важливі також і тим, що вони нерідко приводять нас до нового дослідженням і новим відкриттям. Це найчастіше буває при перевірці гіпотези, коли з її виводяться всі можливі слідства й рівня-ються з фактами об’єктивної дійсності. При цьому дослідник, може виявити такі слідства, які відкривають нові явища, реального миру, нові зв’язки й закономірності, які раніше були невідомі. Цим гіпо-теза наводить дослідника на правильний шлях нових досліджень і відкриттів.

Як форма умовиводу гіпотеза може виникнути або дедуктивне, на основі переходу від загального до частки, або індуктивне, внаслідок узагальнення досліджених фактів.

Цінність гіпотези значною мірою визначається її непередбаченіс-тю, несподіванкою, невідповідністю сталим у науці догмам, розривом із традиційними підходами й методами мислення.

У дослідженні проблемного характеру вибір і розробка гіпотези виділяється в особливий етап. Це визначається наступними умовами:

-          не можна проводити дослідження, не маючи перед собою ясно поставленої мети, а вибір методів дослідження, прийомів і об’єктів обробки залежить від того, що хоче довести дослідник;

-          тільки маючи якесь попереднє рішення, можна чи визначити достатні наявний матеріал або необхідні подальші пошуки, спо-стереження, експерименти.

Часто буває, що дослідник формулює для себе гіпотезу ще не при-ступившись до роботи. Іноді гіпотеза закладена вже в постановці теми. У цих випадках розробка теми буде ефективніше, тому що при-йнята гіпотеза буде висвітлювати дослідникові шлях на стадії підбо-ра літератури, вона додасть подальшій роботі цілеспрямованість.

Трапляється, що зібрана інформація підказує дослідникові кілька конкуруючих гіпотез. Часом взаємовиключні гіпотези народжуються а процесі подальшого вивчення предмета дослідження. У цьому ви-падку необхідно:

-          або шляхом логічного аналізу відомих фактів, що говорять за й

проти кожної з гіпотез, відібрати найбільш імовірну й прийняти

неї за основу;

-          або вести дослідження паралельно на базі декількох гіпотез.

«Велика небезпека того, щоб ... гіпотеза не стала упередженою

думкою, тобто заздалегідь поставленою метою, що хочеться всякою

 

Гіпотеза, її місце й ролі в дослідженні

метою досягти. Ця небезпека виникає тоді, коли в основу пошуку кладе одна — єдина гіпотеза, замість того, щоб мати трохи альтерна-тивних. Як добре виразився один автор: «Коли маєш справу з одною гіпотезою, то прив’язуєшься до неї як до єдиної дитини, нізащо не по-годжуючись із нею розстатися» (Энгельгардт В.А. «Ще про науковий пошук — його емоції й конфлікти». «Наука й життя», 1960. №10).

Розробка паралельних гіпотез віднімає більше часу, але зате під-вищує вірогідність результатів. Нерідко правильна гіпотеза виникає саме в процесі аналізу й перевірки неправильних.

Менделєєв писав, що «краще триматися такої гіпотези, що може виявитися згодом невірної, чим не мати ніякий».

Гіпотезу варто чітко сформулювати в писемній формі, що забезпе-чує більшу продуманість і полегшує її розуміння й критичний аналіз іншими.

По самій своїй природі гіпотеза як можливе знання повинна бути динамічної. У процесі дослідження її слід безупинно уточнювати, до-повнювати й удосконалювати. Якщо правильність гіпотези піддаєть-ся сумніву, а тема, має прикладний характер, доцільно спочатку пере-вірити гіпотезу на практиці на якій-небудь пробній ділянці.

Відмова від гіпотези, яка є невірної, найчастіше надає істотний крок уперед у пошуках істини. «Гіпотеза, що відступила під натис-ком нових ідей, умирає славною смертю», тому що «помилкові гіпо-тези ... поглиблюють наше пізнання ... показують нам труднощі про-блеми й часто спонукують нас до пошуку кращих рішень» (Генле М. Народження й смерть ідей. — Інформативний бюлетень рефератив-ної групи Інституту історії природознавства й техніки. Вик. ХГ М., 1966, с.157).

 

Основи наукових досліджень

Іо