Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
16.3. Сутність лідерства і його основні типи : Менеджмент. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

16.3. Сутність лідерства і його основні типи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

магниевый скраб beletage

Проблема лідерства викликала зацікавленість з древніх часів. Але систематизоване, цілеспрямоване вивчення лідерства почалося з Ф.Тейлора (початок 19 столітгя). Ранні дослідження ставили за мету виявити якості або особисті характеристики ефективних керівників. Згідно теорії “великих людей", кращі з керівників володіють певним набором загальних для усіх особистих якостей. Дослідженнями було доведено, що не існує такого набору особистих якостей, які є у всіх ефективних керівників, тому що ефективність керівницгва має ситуа-ційнийхарактер.

Лідерство - це здатність особи за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації [15, с.464].

Сила і примушення при лідерстві часто замінюються спону-канням і натхненням. В результаті вплив ґрунтується на прийнятті людьми вимог лідера без прямого прояву влади.

Основа лідерства - специфічний тип відносин управління, або лідерський тип. Історично, цей тип виник набагато раніше відносин "начальник-підлеглий", який сформувався в період першої промисло-вої революції. Більшість людей визнає, що лідерство ототожнюсться зі зв'язаними з психікою людини відносин між лідером і його послі-довниками.

Науковими дослідженнями визначено три основних теоретич-них підходи до розуміння лідерства [7, с.426-427]:

1. Харизматичний підхід стверджує, що лідером може стати людина, яка має певний набір особистих якостей і здатна організува-ти інших до високопродуктивної праці.

Відношення до харизматичного лідера засновано на вірі до нього, шануванні, а діяльність людини - виконавця формується під впливом харизми лідера. Такими здібностями володіють небагато людей. Харизматичний лідер представляє втілення цінностей групи, які він ставить вище власних інтересів і здатний трансформувати вла-сні цінності в загально групові інтереси.

Розділ 16. Влада і лідерство в менеджменті

Вченими здійснювалися непоодинокі спроби визначити розу-мові, фізичні та індивідуальні риси різних лідерів, але їм не вдалося сформувати певного набору якостей. Разом з тим було встановлено, що деякі якості є обов'язковими для лідера: високі розумові здібності, широкі громадські інтереси і зрілість.

2.         Ситуаційний підхід визначає, що лідерами стають люди

не тільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним сшуаційним факторам і відповідності взаємозв'язку між лідером і ситуацією.

Ця теорія показує, що в ефективному керівницгві вирішальну роль

можуть відігравати сшуаційні фактори, які включають потреби і особисті якості підлеглих, характер завдання, потреби, наявність інформації.

Дослідженнями Ф.ФІдлера встановлено три критичні сшуації, які впливають на найбільш ефективне лідерство: рівень посадових повноважень, структура задач, взаємовідносини між лідером і члена-ми групи. В ситуаціях дуже сприятливих, або навпаки, вкрай неспри-ятливих, лідер, орієнтований на задачу, досягає значно більших ре-зультатів, ніж лідер орієнтований на людей. При більш помірно спри-ятливих сшуаціях більш успішним є лідер, який орієшується на лю-дей.

3.         Синтетичний підхід розглядає лідерство як процес організації між особових відносин в групі, а лідера - як суб'єкта управління

цим процесом. Лідерство за цією теорією розглядається як сумісна

групова діяльність.

Груповий розвиток визначається за різними ознаками:

за змістом діяльності (лідер-натхненник, лідер-виконавець, од-ночасно лідер-натхненник і лідер-виконавець);

за характером діяльності (універсальний, ситуаційний);

за стилем лідерства (авторитарний, демократичний, лібераль-ний).

Найбільш поширеною є класифікація лідерства за стилем.

Стиль управління - це сукупність характерних методів, при-йомів і способів здійснення управлінської діяльності, форм взаємо-відносин і особистої поведінки керівника до підлеглих, для досягнен-ня цілей організації.

Стиль керівництва здійснює істотний вплив на ефективність діяльності колективу і організації в цілому. Конкретний стиль управ-ління визначають фактори об’єктивного і суб'єктивного характеру: задачі, функції, розміри і структура колективу, індивідуальні якості,

Розділ 16. Влада і лідерство в менеджменті

досвід керівника та ін. Стиль тісно зв'язаний з методами управління і опосередковується з індивідуальними особливостями менеджера.

Загальний стиль керівництва формується державною політи-кою і рівнем соціально-економічного розвитку країни. Індивідуаль-ний стиль керівника формується на основі загального стилю із враху-ванням його знань, досвіду, вмінь. Науковий стиль керівницгва від-значає творчий характер, єдність теорії і практики, слова і діла, який має ідейні, професійно-організаторські та етико-психологічні риси.

До ідейних рис стилю керівництва відносять: переконаність в правильності обрання стратегії, непримиренність до недоліків, глас-ність, демократичність, бачення перспективи, уміння критикувати і виховувати підлеглих, боротьба з бюрократизмом, принциповість, вимогливість до себе і апараіу управління, єдність слова і діла, об'єктивність, надання працюючим свободи дій, які дозволяють їм реалізувати їх професійні та інтелектуальні можливості.

Професійно-організаторські риси стилю управління включають ділові якості керівників і спеціалістів, основними з яких є наступні: уміння організовувати роботу апарата управління; науковий підхід до справи; діловитість і підприємливість; здатність вести організаційно-розпорядчу роботу; дисциплінованість, уміння контролювати; чітко визначати ціль діяльності апарату управління; правильно здійснювати розстановку кадрів; ефективно використовувати різні форми мотива-ції праці; впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу в організації. Необхідна професійна якість керівника - культура і стру-ктура мови, уміння виділити головне у обговорюваній проблемі та ін.

Існують авторитарний, демократичний та ліберальний стилі управління.

Авторитарний стиль управління полягає в тому, що керівник володіє достатньою владою, нав'язує свою волю підлеглим, одноосо-бово вирішує всі питання і не враховує думок спеціалістів, викорис-товуючи адміністративні методи впливу. Цьому стилю притаманна висока концентрація влади в руках керівника, постійне втручання в дії керівників нижчого ступеня, нав'язування великої кількості пра-вил, які жорстоко регламентує.

Співробітники відносяться до нав'язаних керівником рішень в основному байдуже або негативно, з радістю сприймають його поми-лки, знаходячи в них свою правоту. В результаті в організації ство-рюється поганий морально-психологічний клімат, ґрунт для конфлікРозділ 16. Влада і лідерство в менеджменті

тів. Авторитарний стиль краще застосовувати при керівницгві прос-тими видами діяльності, які орієнтуються на кількісні результати.

Демократичний стиль управління характеризується високим ступенем делегування повноважень, активною участю співпрацівни-ків у прийнятгі ’ішень, створенням привабливих умов для виконання службових обовязків підлеглими, а при досягненні успіху винагоро-джує кращих. За таких умов лідер користується не тільки службови-ми, але і високим особистим авторитетом у підлеглих, в організації панує дух співробітницгва. В організації відсутній жорсткий конт-роль за підлеглими, керівник більше турбується про організацію ви-робницгва, керівник витрачає багато зусиль на створення атмосфери довіри і відкритості, старається навчити підлеглих вирішувати самос-тійно проблеми. Цей стиль управління краще застосовувати при кері-вництві складними видами діяльності, де на першому місці виступає якість.

Ліберальний стиль управління полягає в тому, що підлеглим надається велика самостійність в роботі та прийнятгі рішень, а керів-ник дає лише загальні настанови та іноді контролює діяльність вико-навців. Цей стиль властивий в основному науковим установам і має обмежене поширення. Керівник повністю покладається на підлеглих, дотримується позиції простого невтручання.

Американський дослідник Лайкерт зробив висновок, що стиль керівницгва незмінно буде орієнтованим або на роботу, або на люди-ну і запропонував 4 базових системи стиля лідерства [15, с.494]:

1.         Експлуатаційно-авторитарний, при якому керівником нав’язується підлеглим рішення, мотивація здійснюється за допомо-гою погроз, характеризується низьким рівнем розвитку комунікацій-них процесів, а вся відповідальність покладається на вищій рівень управління.

2.         Доброзичливо-авторитарний, характеризусться тим, що керівницгво приймає форму поблажливої опіки персоналу, мотивація здійснюється за допомогою винагород, недостатня комунікаційність і обмеженість групової дії, а відповідальність за результати роботи по-кладена на управлінський персонал.

Консультативно-демократичний, характеризується тим, що керівник проявляє неповну довіру до підлеглих, допускає обмін думками, персонал відчуває свою відповідальність, важливі рішення приймаються на вищому рівні управління, існують вертикальні і гоРозділ 16. Влада і лідерство в менеджменті

ризонтальні комунікативні зв'язки, а обсяг бригадної роботи характе-ризується середнім рівнем.

4. Групова участь, характеризується тим, що керівники повні-стю довіряють підлеглим, мотивація здійснюється за рахунок еконо-мічної винагороди, а персонал на всіх рівнях відчуває реальну відпо-відальність за цілі організації.

Перелічені стилі лідерства не охоплюють всю їх різноманіт-ність, які зустрічаються в практичній роботі. Діяльність керівника на-стільки різноманітна, що всяка спроба єдиної класифікації стилів лі-дерства не вдається.

Американські вчені Р.Блейк і Д.Мутон обґрунтували концеп-цію ефективного лідерства за двома критеріями: турбота про людей і турбота про виробництво. Концепція включає п'ять основних стилів керівницгва і запропонована у вигляді управлінської “сітки", яка від-дзеркалює дві основні сфери турботи менеджерів (рис. 16.1) [15, с.498].

Стиль управління визначається обома вищевказаними критері-ями:

Позиція 1.1 зубожілий менеджмент, визначасться мінімаль-ною увагою до результатів виробництва і людини;

Позиція 1.9 - розважальний менеджмент або будинок відпочи-нку, характеризується низькою увагою до результатів виробницгва, a головним є - добрі стосунки з підлеглими;

Позиція 5.5 - організаційне управління, характеризується рів-новагою між потребами виробницгва і потребами людей, але при цьому ніхто не використовує повністю свого потенціалу;

Позиція 9.1 - менеджмент задач або влада - підпорядкованість, характеризусться високим рівнем турботи про виробництво і низьким рівнем турботи про людей, досягається високий виробничий резуль-тат, незважаючи на людські стосунки;

Позиція 9.9 - групове управління, менеджмент з високою ефе-ктивністю за рахунок взаємодії виробничих завдань і потреб людей, розуміння ними проблем при повній довірі до працюючих.

Розділ 16. Влада і лідерство в менеджменті

 

т         

у          10

р         

0          9

0         

т          8

a          7

п р       6

0          5

п          4

ю        

д          3

є         

й          2

            0

 

            1.9                                                                             9.9      

            іенедж іент                                                                ,пра,л ,„.

                                                                                                         

                                                                                                         

                                               5,5                                                     

                                   V         іравліі  ня                                          

                                                                                                         

                                                                                                         

Зубс    .1

жилий                                                                       9.1 N 'неджі. гнт

                                                                                                         

01 23456789 10

Турбота про виробництво

Рис. 16.1. Управлінська сітка Блейка-Мутона

Таким чином, залежно від ступеня відносин до людей і вироб-ницгва, керівник може опинитися в будь-якій точці сітки.

Альтернативною в менеджменті сітці Блейка-Мутона є трьох-вісна таблиця Реддіна, яка розширює двомірну сітку за рахунок тре-тього фактора-ефективності. Основним елементом в трьохвісній таб-лиці менеджменту є типології восьми стилів менеджменту, що вини-кають як вісім можливих комбінацій трьох факторів: турботи про лю-дей, турботи про виробницгво, фактору ефективності.

Російський вчений Л.Д. Кудряшов, на основі особливостей праці керівників, виділив вісім стилів лідерства.

Регламентатор - прагне до повної регламентації роботи підле-глихувсійдіяльності.

Колегіал - вважає, що ефективне управління забезпечусться використанням в основному колективних форм роботи.

Спринтер - дуже швидко реагує на сшуаційні зміни, бажаючи досягги кар’єрного росту.

Об’єктивіст - постійно посилається на об’єктивні фактори, які заважають краще працювати.

Розділ 16. Влада і лідерство в менеджменті

Волокитник - схильний до бюрократичних прийомів в роботі і прийнятгі рішень.

Максималіст - не визнає дрібних проблем, а працює в основ-ному з великими.

Клопотун - діяльність характеризусться великою різноманіт-ністю проблем, старається брати участь у всіх справах, не відрізняє головного від другорядного.

Організатор - основну увагу приділяє організаційним питан-ням, випускаючи з поза зору важливість інших питань.

Вивчення різних стилів лідерства не дає можливості визначити кращий з них. Справа в тому, що стиль повинен відповідати вимогам ситуації, що склалась в колективі.