Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Розділ 7. Основи теорії прийнятгя управлінських рішень 7. Основи теорії прийняття управлінських рішень 7.1. Теорія прийняття управлінського рішення : Менеджмент. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

Розділ 7. Основи теорії прийнятгя управлінських рішень 7. Основи теорії прийняття управлінських рішень 7.1. Теорія прийняття управлінського рішення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Існування людства нерозривно пов'язано із розробкою, при-йнятгям і реалізацією управлінських рішень. Під теорією прийнятгя управлінського рішення необхідно розуміти систему знань, які відо-бражають сутність понять «закономірність» і «рішення». 3 урахуван-ням закономірностей рішення розробляються, приймаються та реалі-зовуються. Основними рисами теорії прийнятгя рішень є: об'єктивна реальність, логічна цілісність, здатність до розвитку, відносна самос-тійність, активний вплив на практику.

Об’єктивним в теорії є перевірка практикою змісту її законів і принципів, а суб'єктивним - форма відображення відповідних теоре-тичних положень. Необхідною умовою формування теорії прийнятгя рішень, як складової теорії управління, є визначення її предмета, на-прямків вивчення, форм і методів дослідження. В теперішній час переробляється і удосконалюється ряд теоретичних положень теорії управління, які збагачуються дослідженнями теорії і практики пере-дових шкіл управління, знаходяться оптимальні сполучення нових та існуючих раніше поглядів на розробку, прийнятгя і реалізацію управ-лінських рішень.

Сутністю прийнятгя рішень, як процесу, є внутрішня відносно стійка основа управлінського рішення, яка визначає його зміст, роль і місце у функціонуванні і розвитку організації.

Ціль управлінського рішення міститься у забезпеченні коор-динуючої (регулюючої) дії на систему управління, яка виконує управлінські задачі персоналу по досягненню цілей організації. Дося-гнення цілей передбачає виконання задач які складають зміст і послі-довність дій управлінського персоналу при виконанні ними безпосе-редніх обов'язків. Прийнятгя рішення - це творча і відповідальна за-дача управління. Рішення приймає керівник і несе за них особисту ві-дповідальність. У підготовці даних для прийнятгя рішень приймають участь персонал управління конкретної організації.

Предметом дослідження теорії прийнятгя рішень є закони (за-кономірності) діяльності відповідальних осіб, які приймають рішен-ня, їх організаційні форми, технології і методи, принципи управління і організація праці, сутність і зміст рішень [9, с.7].

Розділ 7. Основи теорії прийнятгя управлінських рішень

Об’єктом теорії прийнятгя рішень є системна діяльність кері-вників і персоналу управління в процесі розробки, прийнятгя і реалізаціїрішень[9,с.7].

На розвиток теорії прийнятгя рішень істотно впливають мето-дологія мислення, теорія управління, кібернетика, психологія, біоло-гія, психофізіологія і особливо математика. До основних методів тео-рії прийнятгя рішень відносяться:

методологічні, які відображають єдність і цілісність наукових знань в теорії прийнятгя рішень;

організаційні, які визначають стан і перспективи розвитку ор-ганізаційної і функціональної структури органів управління, порядок функціонування і діяльності управлінських кадрів (як органів управ-ління) в системі управління на різних ієрархічних рівнях, а також включають визначення шляхів удосконалення організації прийнятгя рішень і методів дослідження виникаючих при цьому проблем;

економічні, показують вплив економічних факторів на ефек-тивність існуючих і розроблюваних систем прийнятгя рішень, їх еко-номічної ефективності та вплив на економічну підготовку персоналу управління, удосконалення організаційних форм і методів прийнятгя рішень;

технологічні, визначають рівень використання існуючих тех-нологій прийняття рішень, перспективи розвитку автоматизованих системуправління;

соціально-психологічні, ілюструють різні сторони діяльності людей в процесі прийнятгя рішень (удосконалення структури в сере-дині колективних зв’язків; вивчення поведінки особистості в колек-тиві та взаємозв’язку його членів в процесі прийнятгя рішень; визна-чення основних психологічних особливостей процесів прийнятгя управлінських рішень; дослідження психології керівника, його від-ношення до виконавців тощо);

правові, відображають відносини між різними ієрархічними рівнями системи управління і окремими посадовими особами в підго-товці прийнятгя рішень. Правові норми повинні бути закладені в ос-нову організаціїуправлінської діяльності.

Теорія прийнятгя рішень виконує пізнавальну і прогнозуючу функції.

Пізнавальна функція проявляється: в розкритгі сутності про-цесів прийнятгя управлінських рішень, закономірностей і принципів, яким вона підпорядковується; виникненні і розвитку теорії прийнятгя

Розділ 7. Основи теорії прийнятгя управлінських рішень

рішень на різних історичних етапах; роз'яснення основних властиво-стей і взаємозв'язків предмета дослідження та обґрунтуванні техно-логії і системи прийнятгя рішень.

Прогнозуюча функція полягає у визначенні тенденцій пода-льшого розвитку процесів і системи прийнятгя рішень, організацій-них форм і методів діяльності персоналу управління в процесі прийн-ятгя рішень.

Управлінська діяльність кадрів в процесі розробки, прийнятгя і реалізації рішень досліджується в різних аспектах, що вимагає засто-сування різних методів: спостереження, порівняння, аналізу, синтезу, математичного моделювання. Структура теорії прийнятгя рішень має наступний вигляд [9, с.9]:

основи теорії і методології прийнятгя управлінських рішень;

система діяльності осіб, які приймають управлінські рішення (людина як суб'єкт і об'єкт управлінського рішення);

процес, технологія прийнятгя управлінських рішень;

методи розробки, прийнятгя, обґрушування і реалізації управ-лінського рішення;

основи ефективності прийнятих управлінських рішень.

Категорії відображують найбільш істотні якості управлінських процесів і виражають сутність закономірності прийнятгя управлінсь-ких рішень, а також механізми їх прояву в практиці діяльності осіб, які приймають рішення.

Кожна категорія характеризує, як правило, одну із сторін або якість предмета дослідження. Визначення взаємозв'язку між катего-ріями теорії прийнятгя рішень дає можливість пізнати її предмет в ці-лому. Сукупність категорій складає систему уявлень, в якій одні кате-горії є вузловими, опорними (віддзеркалюють найбільш узагальненні зв'язки і понятгя), інші - частиною більш загальної категорії.

На рис. 7.1. показаний взаємозв'язок основних категорій теорії управління і теорії прийнятгя рішень. Управлінське рішення є ланкою в ланцюгу: ціль управління; функції управління; методи діяльності персоналу управління; технології управління і прийнятгя управлінсь-ких рішень; управлінське рішення.

Розділ 7. Основи теорії прийнятгя управлінських рішень

Закониуправління

1

Принципиуправління

 

            і                                  

Ціль управління                    Організащйна структура управління

 

                       

 

                                  

 

            ' '                                

           

 

            Функціїуправління                           1         

           

                        1 f       

           

 

            1 r W               .> Управлінське рішення

            Методи діяльності персоналу управління            

 

           

                        І Ї

           

                        Технологія прийнятгя управлінських рішень

V         1 '                               

 

Технологіяуправління                     

 

            '          

 

                       

' '                     ' '

 

                        Процес прийнятгя рішення

Процес управління              

 

                       

 

                                              

Рис. 7.1. Взаємозв'язок основних категорій теорій управління і теорії прийнятгя рішення

Кожна нова категорія повинна у загальному вигляді вносити в технологію прийнятгя рішень нові знання про предмет дослідження, накопичений досвід в галузі прийнятгя управлінських рішень і врахо-вувати результати останніх досягнень науки.

Функції управління як відокремлені види управлінської дія-льності визначають функціональну структуру (в тому числі і прийн-ятгя рішень), методи вирішення функціональних задач, направлені на досягнення цілі управління організацією. Функції відповідають на за-питання, що робиться або що повинно робитися в системі управління і прийнятгя управлінських рішень, а методи - як практично реалізу-ються ці функції.

Розділ 7. Основи теорії прийнятгя управлінських рішень

Для прийнятгя науково-обґрунтованих рішень необхідно доде-ржуватися законів управління, які впливають на прийнятгя управлін-ських рішень, правильно їх використовувати в конкретній ситуації. До загальних законів управління, які впливають на прийнятгя управ-лінських рішень відносяться [9, с.12-14]:

Закон цілеполягання визначає, що ціль діяльності управляю-чої систем повинна обиратися на основі об’єктивних законів руху (змін) і специфічних законів функціонування елементів управляємої організації. Згідно законів розвитку управляємою організацією її рух здійснюється по визначеним правилам. Прийняте управлінське рі-шення повинно сприяти розвитку об’єкта управління.

Закон різноманіття вимагає різноманітних управлінських дій, які надходять від управляючого органу, кількість яких повинна бути не менше, ніж різноманітних можливих змінуправляємого об'єкга

Закон руху передбачає наявність в процесі управління змін стану органів і об'єктів управління, процесів, які проходять в системі управління при досягненні цілі.

Закон зворотнього зв’язку встановлює зв'язок управляючого і управляємого органів, їх специфічні причинно-наслідкові зв'язки, в яких кожний елемент системи управління виступає і як причина, і як слідство.

Врахування вимог законів і механізму їх дії дозволяє з науко-вих позицій визначати структуру системи управління, забезпечувати взаємодію органів управління, обґрунтовано розподіляти функції управління і враховувати сумісне прийнятгя управлінських рішень.