Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
4.2. Особливості соціально-економічних систем : Менеджмент. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

4.2. Особливості соціально-економічних систем


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

магниевый скраб beletage

Сучасні підприємства, об'єднання, холдінги, концерни, асоціа-ції, корпорації становлять собою складні і динамічні соціально-економічні системи. Підприємствам властиві деякі спільні ознаки си-стем, але кожне з формувань має свої особливості, частина з яких не піддається обліку і кошролю.

В соціально-економічних системах постійно виникають факто-ри невизначеності, які поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовні-шніх факторів відносяться: нові економічні умови постачання і реалі-зації продукції, новітні інноваційні досягнення наукових закладів; останні податкові новини та митні зміни тощо. Внутрішніми факто-рами є: реконструкція і реформування підприємств; впровадження нових форм організації та оплати праці; зміни у кількісному і якісно-му складі працівників; виникнення труднощів у зв'язку з погіршен-ням морального клімаіу в колективі; технічні і технологічні помилки спеціалістів, ненадійність техніки та ін.

Соціально-економічна система має ієрархічну (багатоступене-ву) структуру, за якої кожний рівень управління має певну автономію і є безпосереднім об’єктом управління для вищого рівня (ланка-бригада-відділок (цех - підприємство). Ієрархія і кількість підсистем залежать від внутрішньої складності підприємства, а також від його цілей і завдань. Ієрархічний принцип побудови структури управління підприємством дозволяє певною мірою спростити систему, а також долати інформаційні бар’єри, що виникають в організації. Соціально-економічна система характеризується різними технічними, технологі-чними, організаційними та економічними потенціалами.

Потенціал системи - це можливість нарощувати її ефектив-ність. Він реалізується через цілеспрямований управлінський вплив на систему для оптимізації відповідності її елементів, взаємозв'язку потенціалів різних типів систем і окремих процесів.

Підприємство з позиції системної методології становить відк-ршу систему. Зміна її стану залежить від впливу зовнішнього і особ-ливостей внутрішнього середовищ. Для досягнення рівноваги систе-ма повинна мати зворотній зв'язок, порушення якого у соціально-економічних системах призводить до негативних наслідків (переви-робницгво товарів і продукції, дефіцит послуг тощо).

Соціально-економічні системи можуть нагромаджувати досвід, самоудосконалюватись, саморегулюватись, але для їх ефективного

Розділ 4. Менеджментяк система

функціонування потрібна регульована управлінська дія людини. Ха-рактерними ознаками соціально-економічної системи є периферій-ність, гнучкість, еластичність, надійність зв'язку, ефективність, мож-ливість розвитку у встановлених межах, імовірність до зовнішніх дій. Вони характеризуються також чутливістю, стійкістю і швидкістю ре-акції. При системному підході організація вивчається як цілісна сис-тема, як єдність його структурних і функціональних елементів. При незабезпеченні системою організаційних, економічних та інших захо-дів ефективність діяльності підприємства значно знижується.

Підприємство складається з управляючої системи і системи якою управляють.

Управляюча система - це сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією і специфікою виконуваних функцій, а також сукушгість методів управління, за допомогою яких здійснюється управлінський вплив. Ця система складається з комплексу взаємопов'язаних підсис-тем: прогнозування, техніко-економічного планування, оперативного управління, обліку і звітності, реалізації та матеріального постачання. Система якою управляють - це сукупність ресурсів і органі-заційно-економічних умов, що супроводжують відтворювальні про-цеси на підприємстві. Ця система характеризується безперервним ру-хом грошової, виробничої і товарної форм виробничих засобів. В ці-лому для підтримання рівноваги складових елементів системи необ-хідно забезпечити цілеспрямований вплив на основні елементи виро-бницгва (техніку, технологію, організацію, спільну працю, економіку, підбір персоналу, матеріальне і фінансове забезпечення). Успіх підп-риємства визначається як характером відносин з іншими підприємст-вами, так і реалізацією своїх функцій, як суб'єкта управління стосов-но до власного виробництва. Підприємство знаходиться не в ізольо-ваному просторі і повинно постійно реагувати на фактори впливу.

Фактори впливу - це рушійні сили, які впливають на вироб-ничо-господарську діяльність організації та забезпечують запланова-ний результат. Ці фактори класифікують за двома ознаками: рівнем та середовищем впливу. За рівнем впливу виділяють: макросередовище, до якого відносяться законодавчі акти, державні органи влади, систе-ма економічних відносин у державі, стан економіки, міжнародні по-дії, міжнародне оточення, соціально-культурні обставини. Ці чинники функціонують на рівні держави або галузі.

Розділ 4. Менеджментяк система

Мікросередовище включає цілі, структуру, завдання, техноло-гію, працівників, ресурси, постачальників, споживачів, конкурентів. Ці чинники функціонують на рівні підприємства.

За середовищем впливу виділяють: зовнішнє і внутрішнє сере-довище. Класичним методом аналізу середовища організації є метод SWOT-аналізу, який дозволяє провести сумісне вивчення його зовні-шніх і внутрішніх факторів.

Зовнішнє оточення все більше стає джерелом проблем для су-часних керівників. Менеджерам необхідно враховувати зміни у зов-нішньому середовищі, тому що підприємство, як відкрита система, залежить від зовнішнього світу у відношенні поставок ресурсів, енер-гії, кадрів, а також споживачів. Таким чином від керівницгва зале-жить розвиток підприємства і менеджер повинен виявити поточні фа-ктори в зовнішньому оточенні та запропонувати ефективні способи реагування на зовнішні дії. Організації повинні пристосовуватися до свого середовища, для того щоби вижити і забезпечити ефективну роботу.

Зовнішнє середовище характеризується:

взаємозв'язком факторів - рівнем сили, з якою зміни одного фактора діють на інші фактори (нафтова криза привела до попшу на економічні двигуни);

складністю - кількістю і різноманітністю факторів на які ор-ганізація зобов'язана реагувати;

рухомістю - відносною швидкістю з якою проходять зміни в оточенні організації;

невизначеністю - відносною кількістю інформації про середо-вище і впевненості в її достовірності.

Зовнішні фактори - це в основному некошрольовані сили, які впливають на рішення менеджерів, а в підсумку на внутрішню струк-туру і процеси в організації. Вони багаточисельні і взаємопов'язані, що менеджер у більшості випадків вагається при виборі рішень. Ме-неджер повинен обмежити облік зовнішнього оточення тільки тими аспектами від яких вирішальним чином залежить успіх підприємства: споживачі, конкуренти, державні установи, постачальники, фінансові організації, трудові ресурси.

Середовище прямої дії включає фактори, які діють на органі-зацію, яка намагається залучити необхідні ресурси, або реалізувати необхідні товари з високим прибутком. До факторів прямої дії відноРозділ 4. Менеджментяк система

сять: постачальників і кредиторів, трудові ресурси, закони і державні установи, споживачів і конкурентів [15, с.118].

Середовище непрямої дії складається з факторів, які не чи-нять прямої негайної дії на діяльність підприємства і не залежать від внутрішньої ситуації, яка склалася в ньому. До факторів непрямої діє відносять: стан економіки, екологічний та технологічний вплив, нау-ково-технічний прогрес, політичні зміни, вплив групових інтересів, демографічний прогноз та ін. Середовище непрямої дії є складним фактором і підприємству важко впливати на нього. На середовище прямої дії менеджери можуть конструктивно впливати. Тому мене-джер повинен так керувати організацією, щоб якнайкраще викорис-товувати зовнішній вплив з користю для свого колективу.

Внутрішні фактори - це ситуаційні чинники всередині органі-зації, які є в основному результатом управлінських рішень. Але це не означає, що всі внутрішні перемінні повністю кошролюються керів-ницгвом. До основних перемінних в самій організації відносимо: цілі, структуру, задачі, технологію і людей.

Ціль - це конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого домагається досягти група, працюючи разом.

Структура організації - це логічний взаємозв'язок рівнів управління і функціональних зв'язків, побудованих у формі, яка до-зволяє найбільш ефективно досягги цілей організації [11, с.59].

Задача - це передбачена робота, серія або частина роботи, яка повинна бути виконана наперед встановленим способом у чітко ви-значеністроки[15,с.92].

Технологія є важливою внутрішньою перемінною, яка вклю-чає переробку сировини в необхідні продукти і послуги.

Люди є цешральним фактором в кожній моделі управління і включає не тільки працюючих робітників організації, а й тих хто буде прийнятий в майбутньому.

Важливою складовою у внутрішньому середовищі організації є неформальні групи, які є частиною формальної організаційної стру-ктури. Ці групи людей не завжди поділяють погляди членів колекти-ву, мають свої переконання, думки про організацію та її співробітни-ків [32, с.78].

Неформальні групи є важливою частиною загального проекту організації внаслідок їх впливу на поведінку і старанність працівни-ків. При проектуванні організації управління повинно приймати до

Розділ 4. Менеджментяк система

уваги неформальні групи, тому що при ігноруванні цього, можуть виникнути небажані наслідки.

Всі внутрішні перемінні взаємопов'язані. В сукупності вони розглядаються як соціотехнічні системи (рис.4.1) [15, с.107]. Зміна однієї з перемінних в значній мірі впливає на всі інші.

 

                                   Організація                           

           

           

                                              

                        Технологія                

                       

                       

                        '                       1'                     ' '        

            Люди              Цілі                 Структура     

                        і                       1'                     ,,         

                        Задачі            

                       

                       

                                                                                             

Рис. 4.1. Взаємозв'язок внутрішніх перемінних

Удосконалення однієї перемінної, наприклад структури органі-зації, необов'язково приведе до підвищення продуктивності праці і удосконалення технології, якщо зміни негативно впливатимуть на іншу перемінну, наприклад на людей, працюючих в цій організації. Структура організації та характер її діяльності зазнають постійно пе-вних циклічних змін. Розрізняють такі етапи житгєвого циклу органі-зації:

Етап I - створення організації (реєстрація, початок інвестуван-ня діяльності);

Етап II - зростання (зростання чисельності персоналу, спеціа-лізація на виробницгві певного товару, закріплення на окремих сег-ментах ринку та їх розширення, забезпечення високих темпів зрос-тання прибутку, інвестування розвитку);

Етап III - середній вік (збільшення організації за розмірами, ріст прибутків на оптимальному рівні, використання в управлінні правил та посадових інструкцій, децентралізація до рівня керівників підрозділів);

Етап IV - зрілість (великі масштаби та механічна вертикальна структура, посилення цешралізації і регламентації в управлінні, збіРозділ 4. Менеджментяк система

льшення професійних та обслуговуючих відділів, підтримка рівня прибутковості на оптимальному рівні);

Етап V - старіння (падіння прибутковості та фінансової стійко-сті, часткове зменшення обсягів виробництва, згортання діяльності);

Етап VI - відродження (радікальна перебудова бізнес-процесів в організації, залучення значних обсягів інвестицій, оновлення видів та напрямків діяльності).