Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
3.3. Наукові принципи менеджменту : Менеджмент. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

3.3. Наукові принципи менеджменту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Принципи менеджменту - це правила, основні керівні ідеї, норми поведінки і орієнтири діяльності управлінського персоналу, якими вони керуються і в рамках яких реалізуються цілі організації.

Принципи менеджменту визначають вимоги до системи, стру-ктури, організації і процесу управління, побудови органів управління і методам здійснення його функцій. Вони поділяються по суб'єктам і об'єктам застосування. Згідно цього критерію можливо класифікуваРозділ 3. Методологічні аспекти менеджменту

ти принципи управління суспільством в цілому, економікою, соціаль-ною і політичною сферами. Принципи поділяють на загальні і конк-ретні: загальні - це принципи управління суспільством в цілому (спо-лучення інтересів особистості, колективу і суспільства, переважне значення економічного управління тощо); конкретні - це принципи економічного, соціального і політичного видів управління.

Принципи повинні не тільки відповідати цілям менеджмешу, але й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності та прогресивні тенденції можливих змін, мати достатню законність. Принципи менеджмеіпу вперше були визначені Г. Емерсоном в 1912 році у книзі «Дванадцять принципів продуктивності».

В ході історичного розвитку принципи менеджменту узагаль-нювалися і конкретизувалися і наука визначила сучасні принципи [7, с.25-31; 11, с.27-32; 29, с.59-66; 30, с.26-34].

1.         Принцип поєднання демократизму і доцільного економічного централізму. Сутність принципу полягає в тому, що працівники зайняті у підприємницгві вільно обирають форму власності і форму господарювання. Всі питання господарської діяльності вирішуються їх трудовими колективами з урахуванням економічної політики

держави, запитів ринку та можливостей максимального задоволення

потреб працюючих. Управлінський персонал здійснює виключно функції координації, регулювання, трудової діяльності колективів, використання виробничого потенціалу, створення економічних фондів.

Демократизація управління та її форми повинні постійно удо-сконалюватися, що зумовлюється переміною форм власності, вдоско-наленням технологічної оснащеності галузей, необхідністю впрова-дження інноваційно-інтенсивних технологій.

2.         Принцип досягнення високої економічної ефективності

передбачає результативність, успіх в досягненні мети, а також економічність, або мінімальні витрати для одержання відповідного результату, що зумовлюється в ринкових умовах високим рівнем конкуренції.

Основу ефективності виробництва становлять: впровадження інноваційних технологій, інтенсифікація виробництва, впровадження ефективних форм господарювання і управління, прискорення струк-турних змін, найбільш прогресивних форм організації праці і вироб-ницгва. Підвищення ефективності вимагає широкого впровадження в управлінському процесі економіко-математичних методів і сучасної

Розділ 3. Методологічні аспекти менеджменту

обчислювальної техніки для прийнятгя оптимальних рішень.

3.         Принцип матеріального і морального стимулювання передбачає урахування, потреб та інтересів працюючих, без яких не-можливо розв’язувати складні завдання і правильно управляти в ор-ганізації.

Матеріальна заінтересованість працівників підвищується при впровадженні гнучкої системи оплати праці, розширенні системи преміальних виплат в залежності від результатів роботи конкретного підрозділу, введення компенсаційних виплат при виході у відставку, продаж працюючим акцій підприємств. В американських фірмах іс-нують надбавки до заробітної плати у зв’язку з ростом вартості жит-тя, для компенсації впливу тимчасової інфляції, а також допомога при хворобі.

Важливим в колективі є моральне стимулювання, як засіб від-значення заслуг окремих працюючих. Доцільно застосовувати різні його форми, забезпечуючи соціальну рівність і диверсифікацію в оплаті праці правильне поєднання суспільних, групових та особистих інтересів.

4.         Принцип єдиноначальності і колегіальності передбачає

уміле використання в управлінському процесі єдиноначальності і колегіальності.

Єдиноначальність надає вищому керівництву певну повноту влади і відповідно персональну відповідальність за доручену справу. Необхідність єдиноначальності зумовлена потребами самого вироб-ницгва, яке передбачає єдність усіх працюючих. Вона означає підпо-рядкованість у трудовому процесі одній особі, яка має на це необхідні права. Єдиноначальність дає змогу усувати безвідповідальність.

Управління підприємствами має колективний характер, тому єдиноначальність повинна уміло поєднуватися з колегіальністю. Ко-легіальність передбачає відпрацювання колективних рішень на основі думок керівників різного рівня управління. Колегіальність підвищує об’єктивність прийнятих рішень, їх обґрунтованість та сприяє усггіпі-ній їх реалізації, але знижує опе–ативність управління.

5.         Принцип науковості передбачає повне використання у

всій системі управління нових концепцій науки, прогресивного досвіду кращих організацій і підприємств. Наукове управління несумісне

з суб’єктивізмом.

Додержання цього принципу дає змогу уникати проявів волюнРозділ 3. Методологічні аспекти менеджменту

таризму і суб'єктивізму при прийнятгі управлінських рішень. Менеджмент повинен ґруніуватися на глибокому пізнанні об'єктивних економічних законів, закономірностей і принципів управління. Науковість управління передбачає також широке засто-сування математичних методів, особливо при вирішенні виробничих задач, критичну оцінку ефективності прийнятих рішень, а також впровадження сучасних засобів оргтехніки і зв'язку.

При запровадженні в житгя принципу науковості важливо бо-ротися зі шаблоном, індивідуально підходити до кожного об'єкту управління.

6.         Принцип підготовки і розстановки кадрів передбачає

забезпечення стабільності кадрів і професіоналізації управління.

Підготовка, підбір і розставляння кадрів повинна здійснювати-ся так, щоб кожний спеціаліст або керівник на займаній посаді міг найбільш ефективно виконувати доручену роботу. Це вимагає цілес-прямованої діяльності в даному напрямку і правильному використан-ні кадрів.

7.         Принцип відповідальності - означає створення чіткої організаційної структури; розробку положень про підрозділи організації,

права і обов'язки керівників, посадові інструкції виконавців; встановлення матеріальної відповідальності госпрозрахункових підрозділів

заупущення в роботі; розробку положень про преміювання працівників; чітке прийнятгя наказів і розпоряджень; проведення інших організаційних заходів.

В розвинених країнах велике визнання здобула соціальна від-повідальність підприємницгва, виробницгво якісної і безпечної для здоров'я споживачів продукції, додержання моральних принципів.

8.         Принцип оптимального сполучення галузевого і територіального управління - передбачає найбільш раціональне розміщення і розвиток продуктивних сил, вимагає врахування екології,

ступеня ефективності використання робочої сили, зайнятості населення, розвитку соціальної інфраструктури, відповідності виробництва етнічним особливостям регіону, задоволенню матеріальних і духовних потреб населення.

Галузеве управління характеризує необхідність розвитку диве-рсифікації виробницгва, поглиблення його спеціалізації і концентра-ції. Територіальне управління виходе з інших цільових установок.

Розділ 3. Методологічні аспекти менеджменту

9.         Принцип спадковості господарських рішень. В основі

цього принципу лежить єдність економічних явищ і процесів, як послідовності кількісних і якісних змін, які здійснюють в часі і просторі.

Цей принцип має різноманітні форми прояву.

Спадковість господарських рішень необхідна при розробці і особливо реалізації планів, для того щоб інформація зберігала порів-нюваність. Спадковість необхідна в організаційних рішеннях, огтги-мальність яких передбачає аналіз минулого, максимальне збереження позитивного досвіду. Вона необхідна і в кадровій політиці, яка по-винна передбачати сполучення досвідчених працівників і молодих ініціативних спеціалістів, володіючих швидкістю реакції і консерва-тивним мисленням.

10.       Принцип підпорядкування особистих інтересів загаль-ним - передбачає пріоритет загальноколективних інтересів перед ін-дивідуальними, які в менеджменті дуже важко здійснювати. Справа в тому, що з точки зору управління досягги загальних цілей в організа-ції можливо тільки при задоволенні особистих інтересів працюючих. При досягненні працюючими своїх потреб проблема співвідношення між загальними і особистими інтересами не спрощусться, а навпаки, має виражену тенденцію до ускладнення. Чим більш різноманітні особисті інтереси працюючих, тим важче пошук мотивації до підви-щення ефективності їх праці.

11.       Принцип економічності та ефективності. У виробницгві необхідно досягати не тільки ефективного сполучення людських і ма-теріальних ресурсів, але й значної економії сил, найбільш продуктив-ного пристосування праці. Суспільство зацікавлене в скороченні ви-трат суспільного виробницгва в цілях збільшення об'ємів інвестицій-них ресурсів та накопичень.

12.       Принцип домінанти розвитку (принцип основної ланки) - міститься в тому, що до прийнятгя управлінського рішення повинні бути визначені: основні перспективи, а також головний фактор, від якого залежать досягнення поставлених цілей.

Цей принцип дозволяє мінімізувати тимчасові і фінансові ви-трати на дослідження різних напрямків розвитку організації. Виді-лення головного фактора дозволяє зосередити всі види ресурсів (в основному обмежених) на розробку основної задачі.

В цілому, наведені вище принципи менеджмешу характерні в основному для систем і підсистем управління в цілому. Разом з тим

Розділ 3. Методологічні аспекти менеджменту

кожна структура на рівні організації повинна формуватися на основі ще і специфічних принципів, до яких можна віднести:

пріоритет інтересів власників;

направленість на демократизацію управлінських структуру і управління власністю;

рівність прав організацій в економічній сфері ринкових і парт-нерських взаємовідносин;

оптимальність організаційних структур управління;

ефективне матеріальне стимулювання управлінської праці;

сучасне інформаційне забезпечення апараіу управління;

наявність кваліфікованих кадрів управління тощо.

Принципи управління повинні мати правове оформлення, за-кріплене в системі нормативних документів, договірних зо-бов’язаннях. Дотримання вимог цих принципів є основою для ефек-тивного функціонування апараіу управління.

Навчальний тренінг Основні поняття

Наукові підходи: системний, комплексний, інтеграційний, маркетинговий, функціо-нальний, динамічний, відтворювальний, процесний, нормативний кількісний, адміністрати-вний, підприємницький, стратегічний, творчий.

Закони. Закономірності. Закони менеджмешу: спеціалізації інтеграції та демократи-зації управління; необхідної і достатньої централізації управління; закон часу. Єдність сис-тем управління. Пропорційність виробництва і управління. Централізація і децентралізація управління. Співвідносність і адекватність управляючої і управляємої систем.

Принципи менеджменту: поєднання демократизму і доцільного економічного централізму; високої економічної ефективності; матеріального і морального стимулювання; єдиноначальності і колегіальності; науковості; підготовки і розстановки кадрів; відповідаль-ності; оптимального сполучення галузевого і територіального управління; спадковості гос-подарських рішень; підпорядкування особистих інтересів загальним; економічності та ефек-тивності, домінанти розвитку.