Завдання педагогіки вищої школи:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

Загрузка...

•          аналіз соціально-історичних характеристик системи вищої осві-ти;

•          аналіз змісту, форм і методів навчання, розвитку і виховання студентів у вищому навчальному закладі;

•          аналіз методів контролю і оцінки успішності студентів на основі системного підходу;

•          розробка нових технологій навчання і виховання у вищому на-вчальному закладі;

•          розкриття педагогічних закономірностей формування студентів як майбутніх фахівців.

До завдань педагогіки вищої школи також входить: вивчення діа-лектичних взаємозв‘язків об‘єктивних і суб‘єктивних, соціальних і при-родних факторів виховання і розвитку студентства, його потенційних і реальних можливостей; співвідношення цілей і засобів виховання і навчання; розробка теорії та методики виховання і навчання, які педа-гогог-викладач має враховувати в своїй практичній діяльності, а також критеріїв її ефективності на основі закономірностей цих процесів.

Педагогіка вищої школи виконує такі функції:

•          аналітичну (теоретичне вивчення, опис, аналіз педагогічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв’язків; аналіз, узагальнення та інтерпретація і оцінка педагогічного досвіду);

•          прогностичну (забезпечення наукового обґрунтування цілей, планування педагогічного процесу, ефективного керівництва освітньою політикою);

•          проективно-конструктивну (розробка нових технологій та вті-лення результатів досліджень).

Педагогіка вищої школи є наукою і мистецтвом. Як наука педаго-гіка вищої школи має свій об‘єкт, предмет, методи дослідження та пер-спективи розвитку. Вона розкриває: сутність виховання студентів як

педагогічного процесу; його закони і закономірності; умови, за яких ці закони повніше проявляються; умови і способи прогнозування педаго-гічного процесу; структуру і механізм взаємодії елементів педагогічної системи.

Як мистецтво педагогіка вищої школи вимагає творчого натхнен-ня і захопленості цією наукою від кожного викладача і творчого засто-сування теорії у практиці.

Педагогіка вищої школи є теоретичною і прикладною наукою. Як теоретична наука вона відображає причинно-наслідкові відношення і зв‘язки у вихованні, навчанні і науковій підготовці майбутніх спеціаліс-тів. Така теорія являє собою систему ідей, що слугують обґрунтуван-ням і керівництвом до дії. А також показує раціональні шляхи, спрямо-вує роботу вищої школи у бік бажаної мети, виявляє таку систему дій, яка найкращим чином задовольняла і відповідала б поставленим ці-лям.

Як практична наука педагогіка вищої школи вказує на застосу-вання теоретичних положень, шляхів реалізації законів і закономірнос-тей, принципів у практичній діяльності педагогічних працівників.

Як і кожна наука, педагогіка вищої школи має свій катего-рійно-понятійний апарат. Автори В.М.Галузинський, М.Б. Євтух поділяють їх на три види:

І. Методологічні категорії: педагогічна теорія, педагогічна кон-цепція, педагогічна ідея, педагогічна закономірність, педагогічний принцип.

Педагогічна теорія – система науково-педагогічних знань, яка описує і пояснює елементи реальної педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. Складовими елементами педагогічної теорії є педагогічні ідеї, педагогічні поняття, педагогічні концепції, педагогічні закономірності і педагогічні принципи. Теорія узагальнює їх в окремих явищах. На основі теорії будується методика навчально-виховної ро-боти у вищому навчальному закладі.

Педагогічна концепція – система критичних поглядів на реальну вузівську дійсність і відповідного пошуку та пропозиції нових конструк-тивних ідей. Педагогічна концепція завжди повинна підкріплюватись дослідженнями та емпіричними даними. Так, концепція гуманізації і гуманітаризації спирається на соціологічні дослідження серед студен-тів та емпіричні міркування й пропозиції викладачів.

Педагогічна ідея – це новий напрям думки, твердження або роз-горнута модель, що відображає ті чи інші стосунки або зв’язки у вузів-ській дійсності. Набуваючи самостійного характеру, ідеї можуть поєд-нуватись у концепції, частково слугуючи поповненням теорії. Наприклад, ідея посилення самостійності у навчальній праці студентів, об’єднуючись з іншими законами вузівської дійсності з урахуванням самостійності студентів, набула концептуального характеру.

Педагогічна закономірність - об’єктивно повторювана послідо-вність явищ. Це універсальна категорія усіх галузей педагогіки. Зако-номірності поділяють на біологічні, психологічні, соціальні й безпосе-редньо педагогічні. За іншою класифікацією вони можуть бути фунда-ментальними й конкретними. Зокрема, автори В.М. Галузинський, М.Б. Євтух виділяють такі закономірності:

•          процес формування особистості студента (у процесі його на-вчання, виховання і розвитку) є єдиним і взаємозумовленим;

•          виховання, навчання і освіта студента, його переростання у спеціаліста є так само історично зумовленим соціальним процесом;

•          загальній і специфічний характер виховання студента (в широ-кому розумінні цього слова) є також єдиним і взаємозумовленим. Чим повніше ця єдність, тим вищим постає результат виховання;

•          професійно-педагогічна діяльність викладача і навчальна дія-льність студента є також взаємозумовленими і взаємозалежними;

•          формування особистості студента відбувається в структурі внутрішньоколективних стосунків.

До основних закономірностей, на наш погляд, можна віднести й такі:

•          чим педагогічно доцільніше побудований навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі, тим сильнішим є його вплив на особистість майбутнього спеціаліста;

•          чим повніше враховуються мотиви, внутрішні прагнення сту-дентів, тим ефективнішим є навчально-виховний процес;

•          чим повніше впливає навчально-виховний процес на всі сфе-ри (вербальної, сенсорної та ін.) особистості студента, тим швидше відбувається його розвиток і виховання.

Ці фундаментальні закономірності, що різнобічно ілюструють взаємозалежність процесів, є ядром педагогіки вищої школи. Вони слугують виявленню і закріпленню принципів. Принципи - це система вимог і положень педагогіки, дотримання яких забезпечує продуктив-ність навчально-виховного процесу.