У формулюванні наукової новизни важливо враховувати три провідні умови:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

Загрузка...

1. Розкриття виду результату, тобто необхідно вказати, який тип нового знання добув дослідник. Це може бути вироблення концепції, методики, класифікації, закономірностей тощо, або методичних реко-мендацій, дидактичних пропозицій, форм виховної роботи, які раніше не були відомі в педагогіці. Тобто слід розрізняти теоретичну та прак-тичну новизну.

2.         Визначення рівня новизни отриманого результату, його місця серед відомих наукових фактів. У зіставленні з ними нова інформація може виконувати різні функції: уточнювати, конкретизувати існуючі відомості, розширювати і доповнювати їх або суттєво перетворювати. В залежності від цього виділяють такі рівні новизни: конкретизація, доповнення, перетворення.

3.         Оцінкою нових результатів є їх розгорнутий і чіткий виклад, а не формальне, нічим не підкріплене запевнення, що теоретичні позиції і практичні висновки дослідження є новими.

Отже, сама по собі характеристика новизни є недостатньою для оцінки виконаної роботи, її необхідно доповнювати критеріями педаго-гічної значущості, бо вона як і новизна, може мати теоретичну і практи-чну цінність.

Відповідальним етапом дослідницького процесу є визначення методологічних основ наукового пошуку та вибір методів його прове-дення, що потім перетворюються у конкретні методики, адекватні меті й завданням дослідження.

Поняття методології є складне і не завжди трактується однозна-чно. Методологія займається теоретичними проблемами шляхів і за-собів наукового пізнання та закономірностей наукового дослідження як творчого процесу.

Поняття методологія у більш вузькому смислі слова означає те-орію наукового пізнання в конкретних наукових дисциплінах. “Методо-логія наука у більш вузькому смислі є частиною гносеології” (В.А. Штофф)1.

Особливість методологічних принципів полягає у визначенні ви-хідних позицій наукового пізнання, які є загальними для всіх галузей науки, а і одночасно — є теорією наукового пізнання у конкретній галузі науки. Тому методологію доцільно класифікувати на загальну та конк-ретну.

Загальна методологія охоплює філософські основи досліджен-ня, його світоглядну функцію й загальнонаукові положення. Приватна методологія є результатом конкретизації загальної методології і відпо-відно до специфічних особливостей змісту окремої науки, її принципо-вих положень і методів.

Поширеним є й інше тлумачення методології, що характеризу-ється як сукупність способів дослідження, вчення про методи науково-го пізнання. Адже термін "методологія" (грецького походження) перек-ладається як "теорія методів". І хоч сучасна наука не зводить його лиШтофф В.А. Введение в методологию научного познания. Л., 1972. – с. 9.

ше до такого розуміння, вчення про методи є важливою складовою методології. Вона визначає їх місце та пізнавальні можливості в зага-льній системі наукового пошуку, основи конструювання логіки дослі-дження. Саме в методах методологічні положення та принципи набу-вають свого дієвого, інструментального вираження.

Термін “метод” походить від грецького „methodos”, що означає – шлях.

Поняття "науковий метод" можна охарактеризувати як і цілесп-рямований підхід, за допомогою якого досягається певна мета, щось пізнається або вивчається. Ця категорія охоплює комплекс внутрішніх і зовнішніх дій дослідника. Тому, з одного боку, метод розглядають у процесуальному плані, як загальну модель дослідницьких процедур, а з другого, - як спосіб їх реалізації в інтелектуальних та практичних опе-раціях дослідника. У такий спосіб під методом слід розуміти систему прийомів, що застосовуються для досягнення мети і завдань дослі-дження, і схему, якою керується дослідник у ході організації наукової роботи на її окремих етапах.

Методи значною мірою спрямовують осягнення педагогічної ре-альності, можливості розв'язання певних наукових завдань. Але їхній вибір не може бути безпідставним,; бо методи завжди є похідними від предмета і мети дослідження, детерміновані його змістом та умовами проведення, залежними від того, що вивчається. Тому недостатньо просто назвати номенклатуру методів, які використовуються у дослі-дженні. Необхідно обґрунтувати їх вибір, розкрити способи взаємозв'я-зку, і як певної системи, визначити послідовність застосування проце-дур, тобто методику наукового пошуку.

Термін "методика" означає сукупність засобів, умов, і пов'язаних у систему логікою процесу досягнення, потрібного і результату.1 Мето-дика включає стратегію отримання нового педагогічного знання, її окремих кроків і в цілому визначає програму дослідження, його конк-ретні завдання.