Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ У ФРАНЦІЇ. : Основи педагогіки вищої освіти : Бібліотека для студентів

СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ У ФРАНЦІЇ.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

магниевый скраб beletage

На відміну від Великобританії і Сполучених штатів Америки уні-верситети Франції не знаходяться на вершині освітньої піраміди. Лі-дерські позиції тут займають великі школи (grand l’ecole), що забезпе-чують підготовку спеціалістів для сфери бізнесу, державного управлін-ня та інженерії. Вони надають високий рівень освіти і до вступних іспи-тів до цих закладів допускають лише тих, хто успішно завершив пер-ший освітній курс в університеті.

Керівництво вищою освітою у Франції здійснюється міністром національної освіти через посередництво національної ради вищої освіти і наукових досліджень. В економічних районах (які, як правило, співпадають з академіями чи, по-іншому, навчальними округами) діють районні ради вищої освіти та наукових досліджень, які очолюють рек-тори – голови рад місцевих університетів. На чолі університету стоїть президент, що обирається на п`ять років; дуже часто президент найбі-льшого в регіоні університету є одночасно ректором академії (навча-льного округу). Майже всі вищі навчальні заклади Франції є державни-ми і фінансуються урядом. Щоправда, офіційні документи утверджують так звану “обмежену фінансову автономію” університетів (V розділ “Закону про орієнтацію вищої освіти”). Інакше кажучи, університет са-мостійно (через раду) розпоряджається засобами, що виділяє для ньо-го держава. Проте контроль залишається за останньою; крім того, інші аспекти “університетської автономії”, які вказуються у законі, серйозно

обмежені, тобто вплив держави на академічну свободу є досить знач-ним.

Приватні ВНЗ Франції – це п`ять католицьких університетів, при-близно ¼ від загальної кількості (120) великих шкіл, що підпорядкову-ються промисловим компаніям і церкві. У приватних ВНЗ навчається менше 10% французьких студентів.

У наш час у Франції є 26 академій (навчальних округів), більше 50 університетів і так званих університетських центрів на правах уні-верситетів. У Парижі таких центрів – 13, Греноблі – 3, Тулузі – 3, Страсбурзі – 3 і т.д.

У Франції основною адміністративною одиницею є навчально-дослідне об’єднання, що має автономію у межах університету. Ці об’єднання створені для розв’язання основної задачі – адміністративно і практично пов’язати воєдино навчальний процес і наукові досліджен-ня, оскільки раніше факультети перетворювалися у навчальні підроз-діли, що не займаються дослідженнями. При цьому у всіх офіційних документах і численних статтях підкреслюється полідисциплінарний характер університетів. Йдеться про те, що в кожному університеті викладається багато дисциплін, але є необхідність тісної координації навчально-дослідних об’єднань для розв’язання комплексних наукових задач і здійснення комплексної (міждисциплінарної) підготовки студен-тів. Традиційні факультети, зовсім відокремлені один від одного, такої можливості не надають. Згадаємо, що в США теж практикується між-дисциплінарна підготовка студентів. Зрештою це пов’язано з більшим втіленням в наукову практику методології системного підходу, що пе-редбачає комплексні міждисциплінарні дослідження.

Крім університетів, французька система вищої освіти включає великі школи і великі заклади вищої освіти. Створення цих шкіл у ХІХ ст. було пов’язане з необхідністю готувати кадри більш вузької спеціа-лізації, ніж університетські заклади, які до 1795р. були єдиним типом вищих навчальних закладів у Франції. В наш час переважна частина великих шкіл підпорядковується міністерству народної освіти. Серед великих шкіл можна виділити, зокрема, п`ять нормальних шкіл, які го-тують учителів для системи середньої освіти, школу хартій, школу ми-стецтв і ремесел, різні види інженерної школи. Університети готують дипломованих спеціалістів більш широкого профілю, великі школи -більш вузького.

Великі заклади вищої освіти є дослідницькими центрами і центрами по розповсюдженню наукових знань. Як правило, у них про-фесори викладають лекції за вільними програмами, орієнтованими на їх власні наукові інтереси. Замість студентів ці школи відвідують слухачі, які отримують після навчання не офіційні дипломи, а лише посві-дчення про те, що вони прослухали ті чи інші курси. Деякі великі за-клади (наприклад, Французький коледж, Національний музей природ-ничої історії (природи), обсерваторія фізики земної кулі та ін.) приваб-люють досить відомих вчених, користуються великим науковим авто-ритетом, проте не є вищими навчальними закладами у звичайному розумінні. Отже, основна маса студентів навчається в університетах.

Для вступу в університет абітурієнт повинен мати ступінь бака-лавра. На відміну від США, Англії бакалавр у Франції – це випускник ліцею, повної школи, що склав екзамен за одним із профілів: гуманіта-рним, природничим, технічним. Екзамен на бакалавра є випускним у ліцеї і вступним до університету (але не іншого вищого навчального закладу). Без екзамену приймають до університету тільки з урахуван-ням того профілю, з якого був складений екзамен. Зазвичай прово-диться співбесіда, проте вирішальне значення має диплом бакалавра. Оскільки у Франції диплом бакалавра отримують 10% випускників французьких шкіл, то вступні екзамени до університету передбачені для тих, хто такого диплома не має. Ці можливості були розширені “Законом про орієнтацію вищої освіти”, а також у такому документі, як “Вища освіта”, де передбачено перелік посвідчень, які замінюють дип-лом бакалавра. 8% дітей трудящих навчаються в університетах. За даними ЮНЕСКО, 30% французьких студентів отримують стипендію; її розміри залежать від прибутку сім’ї, успішності студента, курсу навчан-ня. Частина студентів має повернути стипендію після закінчення вищо-го навчального закладу. Вступники не мають бути старші, аніж 24 або 20 років, і повинні мати стаж роботи два роки. Один з екзаменів носить характер співбесіди, під час якого спеціальна група викладачів (журі) у вільній формі, без часу на підготовку, задає питання про освіту, попе-редню діяльність з метою перевірки знань і здібностей. Залежно від результатів усних екзаменів абітурієнт допускається до письмових. Їх кількість, тривалість і зміст визначаються президентом університету; дуже часто вимагається написати твір, або дати аналіз тексту. Залеж-но від того, на яке відділення вступає абітурієнт, від нього вимагається складання іспиту відповідно з історії, іноземної мови, географії, мате-матики, фізики чи хімії на рівні бакалавра. Кількість екзаменів не пере-вищує трьох-чотирьох. Інший характер мають правила вступу до вели-ких шкіл. Практично конкурс у великі школи складає 8-10 осіб на місце, в той час як до університету - мінімальний. Великі школи готують до певної професії.

Вчителів і викладачів готують переважно державні навчальні за-клади. Тут існують дві системи педагогічної освіти: учителів початкових шкіл і викладачів середніх навчальних закладів.

Базова педагогічна освіта вчителя початкової школи має двола-нкову структуру: два роки в університеті, а потім два роки у нормальній школі. Кожна з ланок діє автономно, але між ними існують органічні зв'язки. Так, при вивченні курсу «Вступ до професії вчителя» студенти слухають лекції університетських професорів і проходять педагогічну практику під керівництвом викладачів нормальної школи.

Майбутній учитель початкової школи має пройти перший дворіч-ний цикл університетської освіти, під час якого вивчаються загальноа-кадемічні дисципліни і спеціальний педагогічний курс. Далі, навчаю-чись у нормальній школі, студент засвоює навчальний план, що скла-дається з чотирьох блоків: загальне педагогічне навчання; предметна підготовка й ознайомлення з педагогічними технологіями; підготовка до адміністративно-виховної діяльності; курси на вибір. На педагогічну шкільну практику в університеті приділяється три тижні, час перебу-вання в нормальній школі — двадцять тижнів. До останньої входить самостійна робота у базовому початковому навчальному закладі про-тягом випускного семестру.

Перші спеціальні вищі навчальні заклади для викладачів середньої школи з'явилися на початку 90-х років. Однак більшість викладачів для коледжів і ліцеїв продовжують готувати в два етапи: перший — одержан-ня університетської освіти, другий — навчання після університету. В уні-верситеті майбутній викладач середньої школи фактично не стикається з педагогічною освітою; це здійснюється в регіональних центрах підготовки викладачів. Тут слухачі спеціалізуються у викладанні двох-трьох шкільних дисциплін, освоюють педагогічні науки, стажуються у коледжі і ліцеях.

В умовах переходу до єдиного типу навчальних педагогічних за-кладів для шкіл всіх ступенів – дворічних інститутів підготовки вчителів на базі трирічної університетської освіти – у Франції йде активний про-цес оновлення змісту професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя початкової школи в контексті сучасних концепцій педагогічної освіти, нових підходів до навчальних планів і програм. Одними з пер-ших ознак цього оновлення можна вважати введення в психолого-педагогічну підготовку всіх майбутніх вчителів (початкової і середньої школи) обов’язкового для вивчення курсу “Європейський вимір”.

Прийняття “Закону про орієнтації” (1989р.) фактично розпочався злиттям двох структур підготовки вчителів і створення єдиного вищого пе-дагогічного навчального закладу, єдиного типу для шкіл всіх ступенів – від дитячих садків до ліцеїв – інститутів підготовки вчителів. Вони стануть вищими професійними навчальними закладами з дворічним терміном нав-чання на базі трирічної університетської підготовки. Суттєвою характери-стикою цього навчального закладу для вчителів є його дослівна назва – “університетський інститут підготовки викладачів”(Instituts Universitaires de Formation des Maitres – JUFM). Такі навчальні заклади організовуються у кожному із 26 навчальних округів країни. Всі інші педагогічні навчальні за-клади будуть поступово ліквідовувати.