Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
1. За цільовими, функціональними і смисловими: : Основи педагогіки вищої освіти : Бібліотека для студентів

1. За цільовими, функціональними і смисловими:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

магниевый скраб beletage

-          за метою застосування (констатуючі, діагностуючі, прогности-чні тести);

-          за видом контролю (тести поточного, рубіжного (проводяться

* Мокров О.М. Тестовий контроль теоретичних знань студентів інститутів фізичної куль-тури. - Автореферат. дис. канд. пед. наук. 13.00.01.- Х., 1995. - 23 с.

наприкінці семестру), підсумкового (проводяться в кінці кожного на-вчального року), заключного контролю (в кінці курсу навчання));

-          за об'єктом контролю (тести, спрямовані на вимірювання рів-ня засвоєння знань; тести, спрямовані на вимірювання рівня сформо-ваності умінь);

-          за співвідношеннями з нормами чи критеріями(тести, орієнто-вані на норми знань; тести, орієнтовані на критерій оцінки);

-          за статусом контролюючої програми (стандартизований (тест, що пройшов апробацію на досить великій (600—1000 чоловік) кількості учасників тестування і який має стабільні і допустимі показники якості, а також специфікацію — паспорт з нормами, умовами та інструкціями для його багаторазового використання в процесі контролю за якістю знань); нестандартизовані тести (тести, складені самими викладачами для своїх студентів).

2. За формальними ознаками:

-          за структурою та способом оформлення відповіді (вибіркові тести, тести з вільною конструйованою відповіддю);

-          за характером вибіркових відповідей (альтернативні тести, тести множинного, тести перехресного вибору);

-          за гомогенністю завдань (тести на швидкість, на складність);

-          за способом презентації мовленнєвого стимулу (тести з ви-користанням технічних засобів навчання, тести без використання тех-нічних засобів навчання);

за використанням засобів оперативного машинного зв'язку (машинні, безмашинні).

Тест, як правило, складається з двох частин — інформаційної та операційної. Інформаційна частина має включати чітко і просто сфор-мульовану інструкцію, що і як слід виконувати учаснику тестування. Бажано, щоб інструкція супроводжувалася прикладом виконання. Опе-раційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань. Виконані тестові завдання потребують відповідної оцінки і визначення знань тестованого.

М.І. Мєшков* нагадує, що контроль і оцінка мають .важливе дер-жавне значення, оскільки дають змогу робити висновки про ступінь підготовленості в той чи інший проміжок часу або період навчальної діяльності, визначити характер і спрямованість навчання як засобу досягнення основних стратегічних завдань при реалізації головної ме-ти — підготовки фахівця, який відповідає всім сучасним вимогам.

Мешков Н.И. Психолого-педагогические факторы академической успеваемости. -Саранск, 1991. - 134 с.

О.М. Мокров* розглядає різні методи контролю (усний, письмо-вий, тестовий), особливості і переваги тестового контролю над іншими. Цьому методу присвячена праця Т.В. Солодкої. У цих дослідженнях обґрунтовується думка про необхідність впровадження тестового конт-ролю як найбільш ефективного. Роботу із складання тестового матері-алу доцільно виконувати у кілька етапів (Н.М. Олійник).

На першому — робиться структурування навчального матеріалу. Приступаючи до складання тестів, насамперед необхідно з'ясувати, що означає знати предмет.

На другому — встановлюються логічні зв'язки між елементами і складаються логіко-структурні схеми тем, розділів і предмета в цілому.

На третьому— готуються тестові завдання на основі логіко-структурних схем. У схемах відбираються такі елементи, знання яких можна перевірити за допомогою тестування.

На четвертому — обирається оптимальна форма тестових за-вдань.

На п'ятому— складається план тесту, розробляються стандарт-ні бланки відповідей.

На шостому— відбувається перевірка тестів у різних типах ау-диторій, різних груп учнів і студентів.

На основі аналізу таких видів контролю, як попередній, поточний або побіжний, тематичний, перехідний, підсумковий, заключний пропо-нується класифікація тестів за видами контролю: 1) тести попередньо-го; 2) поточного або побіжного; 3) тематичного; 4) періодичного; 5) під-сумкового; 6) заключного контролю.

1.         Тести попереднього контролю проводяться з метою ознайом-лення викладача з результатами засвоєння вивченого матеріалу та загальним рівнем підготовленості студентів до сприйняття наступної інформації залежно від рівня знань і методів проведення контролю. Вивчення нового розділу того чи іншого курсу потребує повторення визначення рівня готовності студентів до сприйняття інформації, що передбачається навчальною та робочою програмами, планом наступ-ного вивчення матеріалу.

2.         Тести поточного або побіжного контролю застосовуються в хо-ді повсякденної роботи, в основному на аудиторних заняттях. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування викладачем навчальної діяльності студентів. Тести такого виду контролю мають

 

*          Мокров О.М. Тестовий контроль теоретичних знань студентів інститутів фізичної куль-тури. - Автореферат. дис. канд. пед. наук. 13.00.01.- Х., 1995. - 23 с.

*          Солодка Т.В. Контрольное тестирование как метод контроля за результатами учебной деятельности студентов. - Дис. канд. пед. наук. 13.00.01. - Х., 1994. - 170 с.

велике значення для стимулювання у них прагнення до систематичної самостійної роботи, виконання завдань, підвищення інтересу до на-вчання і формування почуття відповідальності за виконання вправ.

3.         Тести тематичного контролю передбачають перевірку, оцінку і корекцію засвоєння системних знань. Вони проводяться після вивчен-ня того чи іншого розділу програми, теми.

4.         Тести періодичного контролю проводяться, як правило, з ме-тою перевірки знань оволодіння матеріалом великого обсягу, напри-клад вивченого за семестр.

5.         Тести підсумкового контролю здійснюються наприкінці семес-тру або атестаційного періоду з метою визначення і оцінки успішності за даний проміжок часу. Вони в основному застосовуються при переві-дних заліках, іспитах.

6.         Тести заключного контролю здійснюються після закінчення вивчення курсу з метою визначення та оцінки рівня знань, успішності кожного студента. їх проводять під час іспитів (випускних, а профілюю-чими кафедрами — державних).

Звичайно, цей контроль сприяє прояву таких функцій, як діаг-ностична, контролююча, контрольно-оцінююча, навчаюча, розвиваюча, але зводити весь процес контролю до тестування, особливо у педаго-гічних інститутах і університетах, недоречно.

Дуже важливим є питання «Як оцінювати відповіді учнів і студен-тів на тести?». Загальноприйнятим кількісним критерієм оцінки є кое-фіцієнт засвоєння К{. відношення правильно виконаних операцій, (т) до загальної кількості існуючих (п). Для оцінки успішності доцільно об-рати таку шкалу: при Кл = 70-80% — «задовільно», при /л = 81-90% — «добре», при л = 90-100% — «відмінно».

Тестовий контроль має такі переваги перед іншими способами перевірки знань, зокрема:

1)         упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань у значної кількості студентів;

2)         можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, за-здалегідь запланованому рівні;

3)         на підготовчому етапі впровадження тестового контролю ре-альним є самоконтроль;

4)         знання оцінюються більш об’єктивно;

5)         створюються умови для постійного зворотного зв’язку між студентом і викладачем.

Проте тестовий контроль знань має й істотні недоліки, які можна поділити на три групи.

I. Недоліки, які лежать в основі сутності контролю:

-          ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здо-гадка про неї;

-          можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тіль-ки кінцевий результат (правильно – неправильно ), у той час як сам процес, що привів до цього, не розкривається.

 

II.        Недоліки психологічного характеру стандартизація мис-лення без урахування рівня розвитку особистості.

III.       Недоліки, що ґрунтуються на організаційно-методичних показниках:

 

-          велика витрата часу на складання необхідного “банку” тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу;

-          необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, що ро-зробляють тестові завдання.

На наш погляд, існують реальні шляхи усунення цих недоліків. Наприклад, оптимальна кількість варіантів закритого типу – 4-5. Чим їх більше, тим менша вірогідність угадування. При цьому треба мати на увазі, що, витрати часу на розробку тесту з п’ятьма відповідями при-близно удвічі більші, ніж з чотирма. Вірогідність угадування при трьох відповідях порівняно з двома дорівнює 17%. При чотирьох порівняно з трьома - 8%; перехід від чотирьох варіантів відповідей до п’яти дає зниження вірогідності угадування лише на 5%, а від п’яти до шести – на 3,4%.

Підвищення об’єктивності вимірювання сприяє застосуванням різних за конструкцією тестових завдань. Для того, щоб тестовий кон-троль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких пси-холого-педагогічних вимог щодо його застосування:

1.         Поступове впровадження тестового контролю, що дасть змогу психологічно підготувати студентів. Розпочинати слід з простих тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції.

2.         Завдання повинні мати комплексний характер.

3.         Тестовий контроль мусить гарантувати об’єктивність оцінки знань, умінь, і навичок студентів, сприяти усуненню суб’єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до викладача, який його викладає.

4.         Важливим є дотримання організаційної чіткості в проведенні тестового контролю, яка передбачає: наявність оргмоменту, під час якого викладач пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитання студентів, обов’язково визначає час, необхідний для виконання робо-ти; забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів, і викладачів.

5.         Тестові завдання дають змогу значно скоротити час очікуван-ня студентами оцінки після виконання завдання, що є дуже суттєвим фактором – як психологічним, так і виховним.

6.         Обов’язково слід робити аналіз результатів тестування.

На завершення варто ще раз наголосити: тест як система зав-дань специфічної форми і відповідного змісту є науково обґрунтованим інструментом оцінювання знань, умінь і навичок студентів, допомагає здійснювати індивідуальний контроль результатів навчання кожного з них, мобільно керувати навчально-виховним процесом.

Визначити об'єктивно рівень оволодіння людиною знаннями і способами діяльності, як свідчить педагогічний досвід, дуже важко. Щоб полегшити виконання цього завдання пропонується розділити два поняття, що перебувають у нерозривному взаємозв'язку, - критерії оцінки і норми оцінки.

1)         критерії оцінки - це ті положення, урахування яких є обов'язко-вим при виставленні тієї чи іншої оцінки;

2)         норми оцінки - це опис умов, на які має спиратися педагог, ви-ставляючи студентові оцінку.

Особливо важливо розкрити критерії оцінки, оскільки їх аналіз є аналізом об'єкта перевірки. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог має ураховувати:

1)         характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міц-ність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань);

2)         якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргуме-нтацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);

3)         ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, умін-нями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

4)         оволодіння досвідом творчої діяльності;

5)         якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп вико-нання, ретельність та ін.).

Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив всебічні, сис-тематичні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, ознайомлений з основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінка «відмінно» виставляється студентам, які засвоїли взає-мозв'язок основних понять дисципліни в їхньому значенні для набутої професії, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмового матеріалу. Оцінки «добре» заслуговують студенти, які виявили повне знання навчально-програмового матеріалу, успішно ви-конують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою. Як правило, оцінка «добре» виставляється

студентам, які засвідчили систематичний характер знань із дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення і оновлення у ході подальшої на-вчальної роботи і професійної діяльності. Оцінки «задовільно» заслуго-вує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в об-сязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, який справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою. Як правило, оцінка «задовільно» виставляється студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті і при виконанні екзамена-ційних завдань, але продемонстрували спроможність усунути ці огріхи. Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогали-ни у знаннях основного навчальне-програмового матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, оцінка «незадовільно» ставиться студентам, які неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додаткових занять із відповідної дисципліни.

Об’єктом оцінювання мають бути структурні компоненти навча-льної діяльності (учіння), а саме:

1.         Змістовий компонент - знання про об’єкт вивчення (уявлення, поняття, явище тощо, в т.ч. про правила, засоби його перетворення, вимоги до результату; складові та послідовність виконання завдання як одиниці навчальної діяльності і т.д.). Обсяг знань

визначений навчальними програмами, державними стандартами.

При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота; правильність; логічність; усвідомленість (розуміння, виокремлення головного і другорядного, вербалізація- словесне оформлення у вигляді відтворення ( переказ), пояснення); застосування знань (адекватність, самостійність в умовах новизни ( за зразком, аналогічні, відносно нові), надання допомоги).

2.         Операційно - організаційний компонент - дії, способи дій

(вміння, навички), діяльність:

-          предметні (відповідно до програм із навчальних предметів)

-          розумові (порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагаль-нювати тощо);

-          загальнонавчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в цілому; вміння користуватися підручником та іншими доступними дже-релами інформації).

Підлягають аналізу й такі характеристики дій, способів дій, діяльності:

-правильність виконання;

-самостійність виконання в умовах новизни (за зразком, ана-логічні, відносно нові);

-надання допомоги: практичної (спільне виконання дії викладача і студентів, показ, надання зразка); вербальної (повторний інструктаж, пояснення, запитання, підказка, вказівка) ; загальної (стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги);

-усвідомленість способу виконання - розуміння та словесне оформлення: відтворення (переказ), пояснення, застосування в умо-вах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові).

3.         Емоційно - мотиваційний компонент - ставлення до

навчання. Аналізуються такі його

характеристики:

-характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитивне, за-цікавлене, виразне позитивне);

-дієвість( від споглядального (пасивного) до дійового);

-сталість( від епізодичного до сталого).

Саме ці характеристики змістового, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів учіння студентів можуть бути покладені в основу визначення рівнів навчальних досягнень (I - почат-ковий, II - середній, III - достатній, IV - високий), загальних критеріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах).

Контроль і оцінювання як складові функції процесу навчання в сучасній вищій школі піддаються суттєвому переосмисленню. Воче-видь простежується тенденція їх максимальної диференціації й урізноманітнення.

Гуманізація, демократизація освіти, переорієнтація шкільного навчання з інформаційно-репродуктивного процесу на творчий розви-ток особистості учня, формування у нього основних здатностей-компетенцій потребують зміни підходів до оцінювання навчальних до-сягнень майбутніх вчителів.

Важливим, на нашу думку, є й те, що увага педагогів акцен-тується не тільки на необхідність озброєння студентів певною сумою знань, умінь та навичок, а й на обов’язковій сформованості певних компетенцій. Поняття “компетенція” включає сукупність якостей особи-стості, загальну обізнаність, яка ґрунтується не лише на знаннях, до-свіді, певних цінностях, набутих в процесі навчання в ВНЗ, а також і на власних здібностях.

Критеріями оцінювання навчальних досягнень студентів мають бути такі групи компетенцій :

- соціальні ( активність у суспільному житті, участь в діяльності громадських організацій, вміння попереджувати, урегульовувати конфлікти, самостійно приймати рішення й брати на себе відповідальність за їх виконання тощо );

-          полікультурні ( вміння досягати консенсусу, вирішуючи різні пи-тання, що стосуються як професійної діяльності, так і повсякденного спілкування з людьми різних поглядів, релігійних конфесій, інших національностей тощо );

-          комунікативні ( високий рівень культури спілкування в колективі, знання декількох мов і використання їх в практичній діяльності за пев-них обставин );

-          інформаційні ( вміння знаходити різноманітну інформацію за допомогою сучасних інформаційних технологій, критично її осмислю-вати та використовувати для здобуття знань );

-          саморозвитку та самоосвіти ( передбачають потребу у самов-досконаленні, підвищенні професійної майстерності, загального рівня культури, розвитку власних здібностей і т. ін. );

-          компетенції, що виявляються як здатність до раціональної про-дуктивної, творчої діяльності.

У сучасних освітянських документах підкреслюється, що осо-бистісно зорієнтована шкільна освіта передбачає :

-          застосування нової педагогічної етики спілкування педагогів і учнів (взаємоповага, взаєморозуміння, творче співробітництво );

-          обов’язкове особистісне спілкування;

-          використання у спілкуванні діалогу ( як домінуючої форми співпраці ), що формує уміння вільно обмінюватися думками, моделю-вати життєві ситуації;

-          орієнтацію у навчально-виховному процесі на розвиток творчо-сті, творчої активності;

-          утвердження всіма засобами цінності дитячої особистості;

-          наявність у педагога уміння організувати одночасно навчання студентів “на різних рівнях складності” і т. ін.

Реформа сучасної загальноосвітньої школи висуває підвищені вимоги до нової генерації педагогів, які великою мірою визначають подальший життєвий і професійний шлях тих, кому жити й творити у третьому тисячолітті.

Поліпшити якість вищої освіти в нашій країні може, на нашу дум-ку, модульно – рейтингове навчання, яке вперше було впроваджене в 60-ті роки в США і нині швидко розповсюджується в англомовних країнах та Західній Європі. Нова технологія докорінно змінила педа-гогічні стосунки між студентом і викладачем і сприяла більш якісній підготовці фахівців.

На сьогодні вже набутий значний досвід рейтингової системи організації навчання та оцінки його результатів у вищих навчальних за-кладах України, в тому числі і в Житомирському державному універси-теті імені Івана Франка.

У чому суть рейтингової системи оцінки знань? Що таке навча-льний рейтинг? Насамперед, це певна оціночна шкала, розряд, ранг (англ. - rating). Це комплексний показник успішності, своєрідний індекс (інтегральний), клас.

В основі рейтингової системи лежить накопичення оцінок за пев-ний період навчання (модуль, семестр, рік, 5 років) і за різнобічну дія-льність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного показника якості роботи студента порівняно з успіхами його товаришів. Однак вона ві-дображає не тільки якість знань і вмінь, а й точність у роботі, актив-ність, самостійність, творчість. Провадиться періодичне ранжування студентів (а також кінцеве - випускників).

Метою роботи є побудова рейтинг-системи, здатної стимулювати самостійну роботу студента та оцінювати якість і повноту засвоєння матеріалу. Обсяг засвоєного матеріалу оцінюється за шкалою:

від 70% до 79% фактичного матеріалу - “задовільно”; від 80% до 89% фактичного матеріалу - “добре; від 89% до 100% фактичного матеріалу - “відмінно”.

Якість знань оцінюється за традиційною п’ятибальною шкалою. Тоді загальний рейтинг студента визначається за такою формулою:

 0(5)х5 + 0(4)х4 + 0(3)х3

Р =      ,

К

де 0(5), 0(4), 0(3) - кількість позитивних оцінок ( відповідно “п’ять”, “чотири”, “три”), отриманих під час засвоєння всього курсу; К - кількість занять, відведених за навчальною програ-мою.

Високі оцінки з окремих тем курсу не можуть компенсувати від-сутність знань з інших тем. З метою стимулювання самостійності та активності студентів під час проведення аудиторних занять, а також для більшого заохочення їх до навчання пропонується пасивність оцінювати “ незадовільно” оцінки.

Отже, загальний рейтинг студента визначається за формулою:

Р 0(5)х5 + 0(4)х4 + 0(3)х3-0(2)х2

 =         ,

К

де 0(2) - кількість “незадовільних” оцінок, отриманих під час за-своєння всього курсу.

Рейтинг повинен бути не нижчим як 70% засвоєння матеріалу з оцінкою “задовільно” і не нижчим, ніж 30% кількості “незадовільних” оцінок, тобто:

Р=0,7 x 3-0,3 x 2=1,5; для оцінки “добре”:

Р=0,8 x 4-0,2 x 2=2,8; для оцінки “відмінно”: Р=0,9 x 5-0,1 x 2=4,3 Введення додаткового рейтингу при оцінюванні навчальної дія-льності студентів дає змогу диференціювати її. Так, якість виконання домашнього чи індивідуального завдання можна визначити, виходячи з “узагальненої функції Бажаності УФБ Харрінгтона “, використовуючи таблиці відповідностей між співвідношеннями бажаності в емпіричній та психологічних системах:

“задовільно”   -0,4 – 0,6

“добре”           -0,6 – 0,8

“дуже добре”  -0,8 – 1,0

Рейтинг індивідуальної роботи студента визначається за форму-лою:

Р інд = Б/К,

де Б – сума балів, отриманих за самостійну роботу; К – кількість лабораторно–практичних занять, відведених нав-чальною програмою для засвоєння курсу.

Причому загальний бал індивідуальної роботи студента починає набувати суттєвих значень тільки тоді, коли кількість індивідуальних завдань перевищує кількість занять, відведених програмою на засво-єння курсу.

Індивідуальну роботу будується на трьох рівнях :

1          – репродуктивний, що вимагає від студента знань основних за-конів і закономірностей та уміння їх застосовувати для виконання еле-ментарних завдань;

2          – репродуктивно-творчий, що потребує знань основних законів, закономірностей, принципів та вміння їх застосовувати відповідно до розглянутих на практичних заняттях алгоритмів розв’язку типових пе-дагогічних задач;

3          – творчо-пошуковий, передбачає наявність умінь самостійно побудувати алгоритм розв’язку навчальної або педагогічної задачі.

За умови активної участі студента у самостійній роботі він при подоланні завдань “нижчого” рівня може отримати загальний рейтинг з оцінкою на бал вищою.

Такий комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу врахо-вувати обсяг, якість засвоєного матеріалу, стимулювати самостійну роботу студента, аналізувати навчальний процес у динаміці.

За умови модульної програми підсумкова оцінка студентів скла-дається за результатами навчальної діяльності протягом усього се-местру. Рівень творчої активності визначається кількістю та змістом актів позитивної активності студентів за результатами поточного кон-тролю (участь у вікторинах; написання рефератів, кросвордів; надання обґрунтованих пропозицій тощо). При цьому визначається індивіду-альний коефіцієнт творчої активності студента (КТА) як відношення кількості індивідуальних актів творчої активності (АТА) до АТА найліп-шого студента або нормативного значення.

Бали рейтингу під час проведення поточного, проміжного й під-сумкового модульного контролю додаються і по закінченні курсу пере-творюються на індивідуальний кумулятивний індекс кожного студента, таким чином, кожен може наочно бачити свої інтелектуальні й про-фесійні здобутки, зіставити їх з рейтингом своїх товаришів. Ці моти-ваційні умови реалізують принцип змагальності в навчальній діяль-ності, стимулюють кожного студента вдосконалювати свою роботу та організацію всього навчального процесу.

Бальна шкала оцінок

Оцінка            К1       Рівень складності кон-трольних запитань К2

“5” (відмінно) “4” (добре) “3” (задовільно) “2” (незадовільно)     + 10

+ 8

+ 6

0          Розширена програма

Стандартна програма

Програма-мінімум     + n

+ 1

0

Рівень творчої активності    К3       Відвідування практичних занять    К4

КТА 0,7 . . . 1,0 КТА 0,3 . . . 0,7 КТА 0 . . . 0,3      + 2

+ 1

0          Постійно 1 і більше пропусків Відсутність на всіх прак-тичних заняттях модуля         + 1 0

- 1

Якість ведення конспекту    К5

+ 1

0

- 1

Змістовно, акуратно

Є конспект Немає конспекту

Примітка: якщо студент пропустив усі лекції модуля, його те-стують за програмою-мінімум. За наявності відмінного результату він переходить до наступного рівня.

За таких умов творчі контакти педагога й студента значно роз-ширюються, що дає змогу інтенсифікувати навчальний процес. При цьому більшість студентів планує свою особисту індивідуальну стра-тегію навчання (за змістом, темпом, формами засвоєння), що унемож-ливлює випадковість і суб’єктивізм на екзамені і приводить кожного до запланованої мети.

Студенти, котрі хочуть підвищити свій рейтинг і одержати вищу екзаменаційну оцінку, складають екзамен. На екзамені студент може одержати не більше, ніж 22% балів від набраної ним суми протягом семестру. “Вартість” екзаменаційної оцінки підсумовується з рейтингом студента протягом семестру. Підсумкова оцінка визначається сумар-ним рейтингом. За незадовільної оцінки студент залишається на попе-редньому рівні оцінки знань.

“Вартість” екзаменаційної оцінки визначається за формулою: Е= (М1 . . . М7) x Р1 x Р2/5,

де (М1 . . . М7) – сумарний рейтинг студента за підсумком ро-боти протягом семестру; Р1 – коефіцієнт складності екзаме-наційних запитань; Р2 – коефіцієнт оцінки.

Визначення коефіцієнта складності запитань ( Р1 ) і оцінки ( Р2 ) на екзамені

Складність запитань на екзамені, Р1          Оцінка, Р2

Підвищена     - 1,1    “5” - 1,0

Стандартна програма - 1,0  “4” - 0,8

Програма-мінімум - 0,9        “3” - 0,6

Примітка: білети підвищеної складності можуть одержати ті сту-денти, котрі склали складну програму на “відмінно” .

Таким чином, модель рейтингової оцінки навчальної діяльності студентів повинна складатися з окремих елементів навчальної й творчої діяльності, включати мотиваційні стимули, які за формою відповідають різноманітним мотиваційним потребам і постійно вдосконалюються під впливом реалізації принципу педагогіки співробітництва між викладачем і студентами.

Індивідуальна самостійна робота

Запитання для самостійного вивчення та осмислення.

Проаналізувати статтю:

Цехмістров Г.С. Ефективність застосування модульного навчан-ня та рейтингової системи контролю знань студентів // Проблеми осві-ти.-2001.-Вип.26.-С.40-53

Завдання для вивчення першоджерел.

1. Нагаєв В.М. Оцінювання навчальної діяльності студентів за модульно-рейтингової технології навчання // Педагогіка і психологія – 2000 – №3 – с.84-91.

Завдання з науково-дослідної роботи:

1. Провести мікродослідження.

Упізнайте себе!

Проаналізуйте класифікацію вчителів за стилем їхньої діяльності та особливостями характеру, розроблену В. М. Сорокою-Росинським: 1) Теоретисти. 2) Реалісти. 3) Утилітаристи. 4) Інтуїтивісти.

Розгляньте другу класифікацію за рівнем професійно-педаго-гічної етики та психологічними особливостями характеру, запро-поновану Е.Г. Костяшкіним: 1) інтелектуальний тип; 2) вольовий; 3) емоційний; 4) організаторський.

Зіставте вказані класифікації з абстрагованими А.М. Бойко мо-делями відносин вчителів і учнів: 1) "Об'єктивіст", 2) "Ерудит"; 3) "Ар-тист"; 4) "Душа"; 5) "Талант"; 6) "Оптиміст"; 7) "Умілець".

Ознайомтесь з роботами названих педагогів.

У чому відмінність і що є спільним у наведених класифікаціях?

Упізнайте себе чи оберіть собі моделі» для наслідування.

Тест "Ваші здібності"