Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Рекомендована література : Основи педагогіки вищої освіти : Бібліотека для студентів

Рекомендована література


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

магниевый скраб beletage

1.         Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки // Ананьев Б.Г. Избр.психол.труды / Под ред. А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова. – М., 1980. – Т.2. – 287с.

2.         Борзих А.П. Окалєлов В.М. Виховний аспект модульно-рейтингового контролю знань студентів//Проблеми освіти: Науково-методичний збірник – Київ, 2001 – Вип. 23 – С.62-65.

3.         Домнін Ф.А. Поточний контроль як метод активізації ви-кладацької діяльності // Проблеми вищої школи. – 1994. – Вип. 80. – С.60-65.

4.         Драч І.І. Психолого-педагогічні втілення модульно-рейтингової системи // Проблеми освіти.-2000.-Вип.22.-С. 57-61.

5.         Зварич Ірина. Засади педагогічного контролю й оцінюван-ня знань студентів//Рідна школа – 2002. - № 10 – С. 19-21.

6.         Заводяний Віктор. Заводяний Володимир. Рейтинг – сис-тема оцінювання успішності студентів//Рідна школа – 2001 - №1 –с.45.

7.         Коваленко О.Е., Шматков Є.В., Шишечко Н.А. Тестові за-вдання як засіб діагностування студентів // Проблеми освіти. – 2001. – Вип. 26. – С. 33 – 40.

8.         Коротяєв Б.І., Гришин Є.О., Устенко О.А. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник – Київ, 1990 – с.68-78.

9.         Малихін А. Тести у навчальному процесі сучасної шко-ли//Рідна школа – 2001 - №8 – с.7-8.

10.       Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару «Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонсь-кої угоди» - Львів, 21-22 листопада 2003р.

11.       Мешков Н.И. Психолого-педагогические факторы акаде-мический усваимости. – Саранск, 1991 – 134с.

Вирішення проблеми підвищення якості підготовки спеціалістів з вищою освітою на сучасному етапі передбачає значне поліпшення контролю навчальної роботи студентів як важливого засобу управління процесом навчання.

Необхідність контролю навчальної роботи й оцінки знань студен-тів має об'єктивний характер. Тут діє закономірний зв'язок у ланцюгу: мета навчання - процес - результат - наступна мета. Але для того, щоб педагогічне грамотно визначити мету, необхідно точно знати, що вже досягнуто унаслідок навчання. У подальшому викладі ми будемо кори-стуватися такими поняттями: «контроль» - родове поняття; «перевір-ка» - процес контролю; «оцінка» - кількісна фіксація виявленого рівня знань у балах; «облік» - документальна фіксація (екзаменаційні відомості, залікові книжки студентів, журнали та ін.).

Контроль (від фр. control) має декілька значень. У дидактиці його розуміють як нагляд, спостереження і перевірку успішності студентів. Контроль має такі функції:

-          освітня (сприяння поглибленню, розширенню, удосконален-ню знань студентів, уточненню і систематизації навчального матеріалу з предмету);

-          діагностично-корегуюча (виявлення знань, умінь і навичок, утруднень, недоліків, неуспішності; забезпечення зворотного зв'язку у різновидах: «студент - викладач» і «студент - студент»);

-          контролююча ( визначення рівня знань, умінь і навичок сту-дентів, підготовленості до засвоєння нового матеріал, виставлення оцінок студентам);

-          виховна (спрямована на покращення особистої дисципліни, розвиток волі, характеру, навичок систематичної самостійної праці та ін.);

-          розвивальна (сприяння розвитку психічних процесів особис-тості - уваги, пам'яті, мислення, інтересів, пізнавальної активності, мов-леннєвої культури студентів);

-          стимулююче-мотиваційна (стимулювання студентів до пок-ращення навчальної діяльності, розвитку особистої відповідальності, формування мотивів навчання);

-          управлінська (забезпечення цілеспрямованості у навчанні);

-          прогностично-методична (стосується як викладача, який отримує досить точні дані для оцінки своєї праці, результатів запрова-дження своєї методики викладання, шляхів подальшого вдосконален-ня навчання, так і студентів, оскільки допомагає їм прогнозувати свою навчальну та наукову роботу).

Принципи організації контролю й оцінки знань студентів визна-чаються метою навчально-виховного процесу у ВНЗ, а також об'єктив-ними закономірностями педагогічного процесу в них. Основні принципи перевірки навчальної роботи й оцінки знань студентів:

-          індивідуального характеру перевірки й оцінки знань студентів (передбачає індивідуальну роботу викладача з кожним студентом, врахування його індивідуальних особливостей);

-          систематичності і системності перевірки й оцінки знань (здій-снення контролю протягом усього періоду навчання студента у ВНЗ);

-          тематичності (стосується усіх ланок перевірки і передбачає оцінку навчальної діяльності студентів за семестр чи навчальний рік, і з кожної теми);

диференційованої оцінки успішності навчання студентів (передбачає здійснення оцінки успішності на основі різнорівневого підходу);

-          єдності вимог викладачів до студентів (передбачає ураху-вання кафедрами і викладачами діючих загальнодержавних стандар-тів);

-          об'єктивності (це систематичний аналіз результатів міжсесій-ного контролю і показників успішності за єдиними критеріями з метою своєчасного здійснення заходів для поліпшення організації і змісту навчально-виховного процесу, підвищення ефективності і якості ауди-торних і самостійних занять студентів з метою запобігання (зменшен-ня) відсіву їх із ВНЗ); гласності (доведення результатів контролю до відома студентів).

Викладені принципи як регулятори контролю навчальної роботи й оцінки знань студентів визначають конкретні види, методи, форми її організації, критерії та норми оцінки знань студентів. В теорії і практиці навчання склалися такі види контролю: діагностичний, поточний, тре-нувальний, відстрочений, тематичний, перехресний, рубіжний, підсум-ковий, заключний.

Види перевірки навчальної роботи студентів визначаються сту-пенем їх адекватності сформульованим принципам контролю знань.

Контроль включає в себе різні види перевірки ЗУН.

Традиційно склалися такі види та форми перевірки ЗУН студен-тів:

-          попередня, поточна, тематична перевірка (міжсесійний конт-роль);

-          залік, курсові роботи, колоквіум, консультація (рубіжний кон-троль);

-          семестрові екзамени, державні екзамени, дипломні роботи (підсумковий та заключний контроль).

Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю. Останній може здійснюватися, наприклад, на початку навчального року з метою встановлення рівня знань студентів; перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребу-ють повторення, ступеня готовності студентів до сприйняття нової ін-формації за новою навчальною програмою, яку належить вивчити, у порядку підготовки студентів до практичних чи лабораторних робіт, до роботи над першоджерелами тощо.

Попередня перевірка може проводитись у формах письмових контрольних робіт, фронтальних опитувань перед початком практич-них чи лабораторних робіт, усної перевірки окремих груп студентів,

стандартизованого контролю знань.

Завданням поточної перевірки успішності студентів є збережен-ня оперативного (безпосередньо у процесі навчання) зовнішнього («викладач - студент - викладач») і внутрішнього («викладач - студент -студент») зворотного зв'язку. На базі отриманої інформації проводить-ся необхідне коригування навчальної діяльності студента, що особли-во важливо для стимулювання його самостійної роботи.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і проводиться у рамках чинних форм організації навчання у вузі: на лек-ціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах. Частіше вона здійснюється у таких формах:

•          усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції, з оцінкою відповідей студентів (10-15 хв.);

•          письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в кінці лекції (10-15 хв.). Відповіді перевіряються і оцінюються виклада-чем у позалекційний час. Бажано, щоб контрольні запитання були за-здалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти пишуть відповіді;

•          фронтальний безмашинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5- 20 хв.). Про-водиться найчастіше на початку семінарських занять, практичних чи лабораторних робіт;

•          перевірка за допомогою перфокарт (5-7 хв.);

•          письмова перевірка у вигляді понятійних диктантів, творів із гуманітарних дисциплін і контрольних робіт із природничо-математичних дисциплін;

•          експрес - контроль;

•          домашні завдання;

•          практична перевірка знань на лабораторних і практичних за-няттях;

•          тестова перевірка знань студентів.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінар-ських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Основне завдання темати-чної перевірки - дати можливість студентам сприйняти й осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв'язках. Водночас було б неправильним протиставляти тематичний контроль поточному. Вони взаємопов'язані і входять до системи міжсесійного контролю. Наприклад, оцінка знань на семінарських заняттях виступає формою поточної перевірки знань студентів, їхньої самостійної роботи.

Водночас семінарські заняття виступають зовнішньою формою організації тематичної перевірки. Цьому сприяє передусім те, що семі-нарські заняття присвячуються найважливішим темам дисципліни, що вивчається. Сказане стосується також лабораторних і практичних за-нять. Семінарські, практичні і лабораторні заняття сприяють не тільки перевірці знань і способів діяльності, а й узагальненню знань, єдності теорії і практики, формуванню світогляду студентів.

Колоквіуми (від лат. colloguium - розмова, бесіда) виступають важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Го-ловне завдання колоквіуму - мобілізація студентів на поглиблене ви-вчення провідних тем чи розділів курсу. Неприпустимо, щоб колоквіуми перетворювались на іспит з усього курсу. У лекції важливо підкресли-ти, що найважливіше в колоквіумі - методика проведення співбесіди викладача зі студентами за найважливішими питаннями теми, розділу лекційного курсу чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно. Мета колоквіуму - допомогти студентам глибше розібратися в теорети-чних питаннях, стимулювати їхню дослідницьку роботу.

При вивченні педагогічних дисциплін колоквіуми здебільшого проводяться перед педагогічною практикою, а також в кінці навчально-го року або семестру.

Консультації з контрольними функціями мають два основних рі-зновиди: а) консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першо-джерел, самостійну роботу студентів над допоміжною літературою, допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення; б) консу-льтації - відпрацювання для студентів, які пропустили лекції, семінар-ські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів, виробленню у них вміння чітко організувати свою працю, допомагає викладачеві своєчасно виявити невстигаючих і допомагати їм, організовувати індивідуальні творчі заняття для найкраще підготов-лених студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення відповідних змін у матеріал, що вивчається на лекціях, у зміст консультацій, індивідуальної роботи зі студентами, контрольних робіт, колоквіумів.

Провідне місце у системі контролю навчальної роботи студентів посідає рубіжний контроль (заліки, курсові) та підсумковий і заключний контроль (семестрові та державні іспити), результати яких використо-вуються для визначення успішності студентів.

Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і пе-дагогічна практика традиційно вважаються основними формами конт-ролю навчальної роботи студентів.

Кількість іспитів, як правило, не повинна перевищувати п'яти, а кількість заліків за семестр - шести, у тому числі не більше двох дифе-ренційованих.

Заліки - це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), за-своєння студентами матеріалу семінарських занять, результатів прак-тики.

Заліки, як правило, проводяться без білетів і оцінок, у вигляді бесіди викладача зі студентами. Співбесіди можуть проводитися інди-відуально. Під час заліку викладач констатує факт виконання чи неви-конання студентами необхідних робіт. Якщо студент якісно і система-тично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залік «автоматично».

Іспити складаються, як правило, за білетами, затвердженими кафедрою. На консультаціях перед іспитом викладач знайомить сту-дентів з екзаменаційними білетами.

Досвідчені викладачі нерідко проводять іспити за білетами у ви-гляді вільної бесіди. При цьому запитання білета виступають стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. Це сприяє створен-ню атмосфери довіри та взаєморозуміння. Великим майстром прове-дення іспитів у формі співбесіди був проф. С. X. Чавдаров (Київський університет).

У деяких ВНЗ нагромаджений певний досвід проведення іспитів без білетів (з урахуванням специфіки курсу).

Іспит з "відкритим підручником" розрахований насамперед на перевірку уміння швидко знайти необхідну інформацію, користуватися додатковою літературою, довідниками, навчальними посібниками то-що. Очевидно, такий тип іспиту доцільно проводити зі складних і вели-ких за обсягом дисциплін. Академік П. В. Копнін (Київський універси-тет) вважав, що такий іспит доцільно проводити, наприклад, у бібліо-течному залі з відкритим фондом літератури.

Практичний іспит найчастіше зводиться до виготовлення сту-дентами натуральних об'єктів, їх схем, макетів тощо. У студентів педа-гогічних університетів іспит може проходити у вигляді підготовлених педагогічних ситуацій.

Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо студен-тів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом року.

Курсові роботи (проекти) студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями.

Державні випускні екзамени приймає державна екзаменаційна комісія (ДЕК) у наперед визначеному і затвердженому складі. Окрім

державних екзаменів студенти-випускники захищають перед ДЕК дип-ломні роботи (проекти).

Усі згадані види контролю знань студентів (попередній, поточ-ний, тематичний, підсумковий) є відносно самостійними, хоча й тісно пов'язаними між собою.

Найбільш ефективними методами перевірки і контролю успішно-сті студентів є методи: усного контролю і самоконтролю, письмового контролю і самоконтролю, лабораторно-практичного, програмованого контролю (машинного, безмашинного), тестового контролю.

Основними формами організації перевірки знань студентів у су-часних ВНЗ є, насамперед: індивідуальна, групова, фронтальна пере-вірка, самоконтроль, рейтингова система.

Важливим критерієм перевірки ступеня готовності студента до творчої праці є його участь у науково-дослідній роботі.

Навіть дотримання вимог контролю зменшує негативні наслідки недоліків, властивих кожному виду контролю. Основні недоліки тради-ційно здійснюваного контролю такі:

а)         репродуктивний характер (не дає змоги перевірити здатність

свідомо використовувати здобуті знання у практичній діяльності);

б)         обсяг знань, умінь, навичок на даному етапі навчання, що потрапили в довготривалу пам'ять, не можна з'ясувати;

в)         суб'єктивність в оцінюванні навчально-пізнавальної діяльності.

Подолання їх, на наш погляд, в певній мірі, сприятиме впрова-дження тестового контролю знань студентів. Слово «тест» в англій-ській мові означає «випробування, проба, експеримент, перевірка». В педагогічній літературі під дидактичним тестом розуміють підготовле-ний, згідно з певними вимогами, комплекс завдань, які пройшли по-переднє випробування, з метою визначення якісних показників, і до-зволяють виявити в учасників тесту компетенції, і результати якого піддаються певному оцінюванню заздалегідь встановленими кри-теріями»*.

У тестології — теорії і практиці тестування — виділяють різні ви-ди тестів. Їх класифікують за такими ознаками.