Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ЗМІСТ ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

ЗМІСТ ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

Загрузка...

Для суспільства як складної організованої системи життєвоваж-ливо закріпити певні типи соціальних взаємодій, зробити їх узго-дженими, доцільними, щоб вони відбувалися за певними правила-ми, були обов’язковими для соціальних спільнот, соціальних організацій, соціальних груп.

Цій меті мають служити такі елементи суспільства, як соціальні інститути, що дають змогу створити міцну і стійку систему відно-син між людьми у складному суспільному середовищі, сформувати соціальний порядок, необхідний для задоволення основних потреб соціальних груп: забезпечення матеріальними ресурсами, соціаль-ними благами, цінностями культури тощо.

СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ (від лат. institutum — заклад, установа, устрій) — сталий механізм самоорганізації спільного соціального життя людей, орган управління ними.

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИЙ — форма організації і засіб здійснення спільної діяльності людей, що забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин.

У соціології соціальний інститут розглядається як:

♦          певна сукупність установ, які відповідають соціальній струк-турі суспільства;

♦          сукупність соціальних норм і культурних зразків, які визна-чають сталі форми соціальної поведінки і дії;

♦          систему поведінки відповідно до цих норм.

Найзагальніше поняття «соціальний інститут» виражає ідею ор-ганізованості, упорядкування суспільного життя. До вивчення цьо-го феномену соціологія вдавалася з часу становлення її як науки.

Вперше в соціологічний обіг поняття соціальний інститут увів Герберт Спенсер.

За Г. Спенсером, соціальний організм складається з трьох основних систем:

1)         регулятивної;

2)         виробляючої засоби життя;

3)         розподільчої.

Г. Спенсер вважав, що соціальні інститути (інституції) є каркасом суспільства і виникають внаслідок процесу дифере-нціації суспільства. Це механізм самоорганізації суспільного життя людей.

Із точки зору Спенсера, соціальні інститути забезпечують пере-творення асоціальної за своєю природою людини у соціальну істо-ту, здатну до спільних колективних дій. Згідно з його підходом, со-ціальні інститути виникають еволюційно, поза свідомих намірів або суспільних договорів, як відповідь на зростання чисельності популяції. Еволюцію регулятивної системи суспільства він поєдну-вав із розумінням соціальних інститутів.

Соціальні інститути закріплені в усіх сферах нашого життя, во-ни регулюють усі види нашої діяльності.

Труднощі щодо визначення соціальних інститутів полягають у тому, що цей термін у широкому розумінні можна застосувати до всіх без винятку видів соціальної поведінки, а у вузькому значенні — до тих із них, які явно та ефективно санкціоновані суспільством.

За Е. Дюркгеймом соціальні інститути — «кристалізовані спо-соби дії», мислення та почуття, сталі для певної групи, обов’язкові для неї, такі, що відрізняють її від інших. Наполягаючи на примусовому характері, він розглядав соціальні інститути як синонім будь-якої соціальної регуляції: все соціальне — інституціонально, а інститут — інструмент соціального примусу.

За П. Бергером, соціальні інститути змушують людей йти ви-значеними шляхами, які суспільство вважає бажаними. Це вдаєть-ся, тому що люди переконуються: ці шляхи — єдиноможливі. В межах інституту поведінка людини стає передбачуваною за своїми орієнтаціями та формами здійснення. Навіть у випадках порушення або певної варіації рольової поведінки основною цінністю інститу-ту залишаються саме нормативні межі.

Поняття соціальний інститут — одне із базових у соціології.

Інститут — стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, установок, що регулюють різні сфери людської діяльності та організують їх у систему ролей і статусів.

Соціальний інститут

♦          виникає в процесі поділу суспільної праці і диференціації су-спільних відносин

♦          засіб здійснення спільної цілеспрямованої діяльності певних груп людей.

Гавриленко І. визначає соціальні інститути як стійкі утво-рення, які забезпечують відносну стабільність суспільних зв’язків, відносин і форм діяльності в межах суворої внутрі-шньої (соціальна структура в широкому значенні) та зовні-шньої (міждержавний і міжнародний порядок) соціальної ор-ганізації.

Це сукупність груп, установ і організацій, що розпоряджаються певними людськими, матеріальними та духовними ресурсами задля реалізації покладених на них функцій. Це є певним набором доці-льно орієнтованих стереотипів поведінки відповідних осіб, груп чи суспільних структур у конкретно визначеній ситуації.1

Соціальні інститути створюються та розвиваються століттями, вони безперервно удосконалюються разом із прогресивним рухом суспільства.

1 Гавриленко І. М. Соціологія. — Кн. 1. Соціальна статика: навчальний посіб-ник. — К., 2000. — С. 230—302.

Система соціальної регламентації тієї чи іншої сфери — соціа-льний інститут, формуються за наявності певних умов:

1)         в суспільстві повинна існувати та усвідомлюватися суспільна потреба в цьому інституті;

2)         суспільство повинно мати відповідні ресурси для забезпе-чення цієї потереби (матеріальні, трудові, організаційні) системою функцій, дій, індивідуальних цілепокладань, символами та норма-ми, які утворюють культурне середовище, на основі якого форму-ється новий соціальний інститут.

Інституціоналізація

У широкому значенні слова:

Інституціоналізація — шлях регуляції людської діяльності, забезпечення організованості, упорядкованості, нормативності життя суспільства і підвищення його ефективності.

У вужчому сенсі:

Інституціоналізація — процес створення соціального ін-ституту, заміна спонтанної і експериментальної поведінки пе-редбачуваною поведінкою, яка очікується, моделюється, регу-люється через визначення і закріплення соціальних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх у систему, здатну діяти у напрямку задоволення певної суспільної потреби.

Ш. Монтеск’є («Дух законів») протиставляє стан громадянина та людини. Громадянин — це той, чиї дії регламентуються зако-ном, водночас як дії людини регламентуються мораллю. Згідно з Монтеск’є, в інституціоналізованому суспільстві панує порядок, який забезпечує передбачуваність дій та добропорядне ставлення один до одного. Інституціоналізація — це перехід сукупності інди-відів до природного стану, коли вони визнають над собою вищий авторитет, зовнішній стосовно їх власних інтересів.

Інституційний аналіз соціального життя виступає як вивчення найбільш стійких зразків поведінки, звичок, традицій, що переда-ються з покоління в покоління. Неінституціоналізовані та позаінс-титуціоналізовані форми соціальної поведінки характеризуються більшою випадковістю, спонтанністю, меншою керованістю.

Процес інституціоналізації — утворення соціального інститу-ту — передбачає кілька етапів.