Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
МАРГІНАЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

МАРГІНАЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

магниевый скраб beletage

«Головна відмінність сучасного українського суспільства від західного полягає в тому, що в нашій країні маргінали складають більшість, а не меншість населення. Ізоляція та низька соціальна активність, будучи наслідками бідності, виступають і основними її джерелами. Витіснення людей з економічної сфери, соціальна ізо-льованість, призводять до відсутності механізмів впливу громадсь-кості на процес прийняття рішень»1. Фактичне безсилля та безпра-вність, відсутність дієвих механізмів реалізації власних соціальних, економічних та політичних інтересів — продуктивне тло масової маргіналізації населення в сучасному українському суспільстві.

Однак, ще Р. Парк2 у подальших своїх дослідженнях зазначав, що окрім негативних соціально-психологічних характеристик та функцій маргінал втілює новий тип культурних відносин, не лише існує на межі двох культур, а одночасно є їхнім носієм, «чужаком» та «космополітом», більш цивілізованою людиною. Концепцію ма-ргінальної людини Р. Парк, насамперед, пов’язував із культурною взаємодією, що складається на новому рівні цивілізації внаслідок глобальних етносоціальних процесів. Маргінальна людина немину-че стає індивідом із ширшим світоглядом, витонченішим інтелек-том, більш незалежними і раціональними поглядами. В сучасному суспільстві людині доводиться опановувати нові професії, здобува-ти нові навички, види діяльності, змінювати своє ставлення до со-ціальних явищ, розширювати межі свого спілкування.

Але у сучасних характеристиках маргінальності, зазвичай, перева-жають негативні аспекти. Зокрема, культурна маргінальність пов’язу-ється з втратою попередньої системи цінностей та невизначеністю но-вих ціннісно-нормативних засад існування. Цей процес можна екстра-полювати на українське суспільство. «Коли людина, яка цінувала люд-ську гідність вище, ніж матеріальну вигоду, раптом змінює свої пріори-тети, виявляється, що вона легко може людську гідність виразити у ма-теріальному еквіваленті... У роки незалежності ми вирішили змінити суспільство і всі його основні засади.... Серйозною жертвою цих кар1            Коваліско Н. В. Основи соціальної стратифікації: Навчальний посібник. —

Львів, 2007. — С. 229—230.

2          Маргинальность в современной России. Коллективная монография. — М.,

2000. — С. 5—14.

динальних змін і стала мораль. У порівнянні з даними двадцятирічної давності, тепер уже більшість людей виявилася «аморальною»1.

«Культурний шок» переживає все українське суспільство завдяки трансформації ціннісно-нормативної системи, характерної для радян-ського суспільства, особистість позбавляється звичних орієнтирів.

Переважна частина населення (опитування Інституту соціології НАН України, вибірка репрезентативна дорослому населенню України, 1800 осіб, 2005 р.) погоджується з тим, що сьогодні біль-шість із того, в що вірили їхні батьки, руйнується на очах (79 %); проблема у тому, що більшість людей взагалі ні у що не вірять (76 %); не вистачає справжньої дружби, як бувало раніше — на все життя (68 %); за теперішнього безладу та невизначеності важко зрозуміти, у що вірити (68 %); все так швидко змінюється, що не розумієш, яким законам слідувати (68 %); раніше люди краще себе почували, бо кожен знав, як вчинити правильно (61 %); людська природа така, що війни і конфлікти будуть завжди (58 %)2.

У характеристиках оточуючого середовища теж простежується негативна динаміка та переважають невтішні оцінки: більшість лю-дей спроможні збрехати, щоб просунутися по службі (71 %); піти на нечесний вчинок заради вигоди (65 %); нікому не довіряти — найбезпечніше (50 %); більшість людей в душі не люблять обтяжу-вати себе заради того, щоб допомогти іншим (57 %)3.

Одним із видів маргінальності є структурна маргінальність, що на-лежить до політичного, соціального й економічного безсилля деяких позбавлених прав або поставлених у невигідне становище сегментів су-спільства. Сьогодні в українському суспільстві 78 % населення зазначає, що їм не вистачає державного захисту від зниження рівня життя; 69 % — порядку у суспільстві та дотримання чинних у країні законів; 68 % — стабільності в державі та екологічної безпеки; 67 % — впевне-ності у власному майбутньому і можливості дати дітям повноцінну освіту. Сучасних економічних знань та роботи, що влаштовує, не виста-чає 46 % громадян. Дещо адаптованими можна вважати 24 % населен-ня, яким вистачає вміння жити в нових суспільних умовах4.

В процесі маргіналізації українського суспільства розрізняють чоти-ри періоди5.

1          Головаха Є. Якщо людина звинувачує в аморальності… // http: www.for-ua.com

2          Паніна Н. Українське суспільство 1994—2005: Соціологічний моніторинг. —

К., 2005.

3          Там само.

4          Там само.

5          Маслов А. О. Маргінальна особистість як предмет соціально-філософського

аналізу. Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня кандидата філософських

наук. — К., 2004.

Початок першого періоду збігається із революційними роками 1917 р., а завершується в середині 80-х років ХХ ст. Цей період ви-значають як тоталітарний. Він характеризується величезними зру-шеннями в економічній сфері, що зумовили масштабні зміни соціа-льного статусу індивідів, міграцію, урбанізацію. Формується особистість із подвійною мораллю.

Другий період — середина 80-х — початок 90-х рр. ХХ ст. Від-буваються значні зрушення в усіх сферах життєдіяльності суспіль-ства, особливо суттєві вони в соціально-психологічній. Руйнування старої ціннісно-нормативної системи не супроводжувалося станов-ленням нової. Людина — «розчарована», вона втрачає свої світо-глядні орієнтири.

Третій період — початок—кінець 90-х рр. Для цього періоду характерні були високі темпи майнової поляризації населення на фоні загального зубожіння та надзбагачення незначного прошарку при фактичній відсутності середнього класу та умов для його фор-мування. Період «первинного накопичення капіталу».

Четвертий період. Кінець 90-х років і до сьогодні. Характеризу-ється деякою стабілізацією соціально-економічних умов, адаптаці-єю значної частини населення до умов ринкової економіки, віднос-ною кристалізацією соціальної структури суспільства.

Однак, на сьогодні можна вважати цей період завершеним. Розпочинається п’ятий період. Соціально-економічна криза, яка має глобальний характер, в Україні набула свого апогею та нега-тивно відобразилася на набутих у попередній період позитивних рисах соціально-економічних відносин та соціально-психологіч-них характеристиках переважної частини населення. Найбільші втрати несе середній та «протосередній клас» — той елемент, що є гарантом стабілізації суспільства. Об’єктивні та суб’єктивні фа-ктори маргіналізації населення набули нової сили та значущості на цьому етапі. Примусова, вимушена маргіналізація, що зумов-лена різкою втратою набутих статусних позицій, передусім, в економічній, професійній сфері. Навіть набуті в попередніх пері-одах способи адаптації стають недієвими. Перспектива досить не-визначена.

Одним із найвагоміших факторів маргіналізації у суспільствах, що трансформуються, стає масове безробіття. Воно зумовлює роз-повсюдження неформальної зайнятості, нелегітимних способів отримання доходу, що лише поглиблює міру маргіналізації та соці-ального вилучення певних прошарків суспільства в Україні. Юри-дичні та соціальні гарантії не поширюються на цю категорію. Це зумовлює, зокрема, кризу професійної ідентифікації та збільшення латентної ідентичності: ««винагороджуванні фахові ідентичності»

у тіньовій економіці не називають ані в соціологічних опитуван-нях…, ані в податковій інспекції»1.

Трудова міграція за межі України постає також як спосіб по-долання економічної маргінальності, але при цьому не долається соціальна маргінальність загалом, зокрема може додаватися її культурний тип. «Через те, що основна частина трудової міграції за межі України відбувається нелегально та поза сферою регу-лювання трудових стосунків, трудові мігранти стають «двічі ви-ключеними»: в країнах докладання своєї праці вони не можуть ані реально, ані навіть формально користуватися правами грома-дянина»2.

Майже 16 % українців у пошуках роботи їдуть за межі України. В 2006 р. 43 % дорослого населення були переконані, що в їхньому населеному пункті важко знайти будь-яку роботу (у 2005 р. — 46 %). Останніми роками зростає трудова міграція за кордон. 7 % дорослого населення України уже отримали такий життєвий досвід і переважно в країнах колишнього Радянського Союзу, а також у країнах Центральної Європи. Лише 28 % трудових мігрантів мали законодавче підґрунтя перебування за кордоном. Узагальнений со-ціальний портрет трудових мігрантів — це кваліфіковані працівни-ки, різноробочі, підприємці, службовці без спеціальної освіти та сільськогосподарські працівники. Серед трудових мігрантів меш-канці м. Києва займають досить незначну частку — 5 % (переважно спеціалісти гуманітарної та технічної сфери з вищою та середньою освітою, керівники підприємств та установ, кваліфіковані праців-ники), що свідчить про дещо кращі соціально-економічні умови життєдіяльності киян3.

Майже кожна п’ята сім’я трудових мігрантів живе лише на ко-шти, зароблені за кордоном. Прибиткова І. стверджує, що останні-ми роками рівень задоволення базових потреб українця не лише не зріс, а навіть знизився. Зокрема це стосується сфери зайнятості, особливо для таких категорій населення, як жителі сіл, малих міст та селищ міського типу. Дані 2005 року свідчать, що майже третина (2,9 млн) сільського населення працездатного віку не працювали і не навчалися. Із 3,8 млн працюючих осіб (45,6 % від загалу осіб працездатного віку в сільській місцевості) 40,2 % працювали за

1 Макєєв С. Соціологічний аналіз ідентичності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2000. — № 3. — С. 161—163.

2Толстих Н. В. Соціальне виключення в сучасній Україні: спроба оцінки (Н. В. Тол-стих) // Український соціум. — 2003. — № 1 (2). — C. 81—85.

3 Прибиткова І. Статусні передумови трудової міграції з України // Ук-раїнське суспільство 1992—2007. Динаміка соціальних змін — К., 2007. — С. 185—193.

межами свого населеного пункту (серед яких 71,0 % — у містах та селищах України). За останні чотири роки в 2,5 рази збільшилася кількість сільських жителів, що працюють за кордоном. Порівняно з 1996 роком, у 3,2 рази зросла зайнятість в особистому підсобному господарстві (2,6 млн). Однак, «український селянин так і не став хазяїном на власній землі. Тепер він — найманий працівник»1. От-же, бажаний статус, приналежність до референтної групи — так і не став реальністю для більшості з них. Ми отримали примусову маргінальність.

Сьогодення зумовлює посилення зовнішніх факторів маргіналі-зації та її масштабів (аномія, переосмислення дійсності, переорієн-тація, корінна переоцінка суспільних цінностей, а також докорінні зміни в структурі суспільства). Серед основних маргінальних груп сучасного українського суспільства називають: збіднілі верстви на-селення, безробітні, «елітна» група населення, люди похилого віку, молодь, мігранти та ін.

Перспективним із теоретичної та практичної доцільності є аналіз транзитивної соціальної реальності в категоріях маргіналь-ності, що дозволить назвати нові смислові грані цього явища, ви-значити його роль та значення в процесах трансформації соціаль-ної структури.

Маргінальність — поняття міждисциплінарне, поліпредметне. В соціологічній традиції розгляд маргінальності як результату культурного конфлікту (Р. Парк, Е. Стоунквіст), як наслідку соці-альної мобільності (Е. Х’юз), як специфічного випадку входження в референтну групу (Р. Мертон), як соціально-ізольованих груп у суспільстві (Дж. Манчіні), як наслідку соціалізації особистості (Т. Шибутані) та ін. Сьогодні маргінальність визначається не лише як результат міжкультурної взаємодії, а й як наслідок соціально-політичних процесів у суспільстві. Розрізняють два основні під-ходи вивчення маргінальності в сучасній соціології: як процесу переміщення індивіда чи групи з одного стану в інший та як стану соціальних груп, що перебувають у маргінальній позиції соціаль-ної структури суспільства, в результаті зазначеного процесу пе-реміщення.

Своєрідність підходів до дослідження маргінальності і розумін-ня її сутності багато в чому визначається специфікою конкретної соціальної дійсності і тих форм, які це явище в ній здобуває.

1 Прибиткова І. Статусні передумови трудової міграції з України // Українське суспільство 1992—2007. Динаміка соціальних змін — К., 2007. — С. 185—193.

ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1.         Акопян Н. Маргинальность как одна из основных характеристик трансформирующегося общества // 21-й Век. — 2005. — № 1.

2.         Галсанамжилова О. Н. К вопросу о структурной маргинальности в российском обществе // Журнал социологии и социальной антропологи. —

2006.   — № 4.

3.         Маргинальный слой: феномен социальной самоидентификации Го-ленкова З. Т., Игитханян Е. Д., Казаринова И. В. // Социологические ис-следования. — 1996. — № 8.

4.         Коваліско Н. В. Основи соціальної стратифікації: Навч. посіб. — Л.,

2007.   — 328 с.

5.         Маргинальность в современной России. Коллективная моногра-фия. — М., 2000.

6.         На изломах социальной структуры. — М., 1987.

7.         Попова И. П. Новые маргинальные группы в российском обществе (теоретические аспекты исследования) // Социологические исследова-ния. — 1999. — № 7.

8.         Прибыткова И. Мы — не маргиналы, маргиналы — не мы? // Фило-софская и социологическая мысль. — 1995. — № 11—12.

9.         Шульга М. Маргінальність як криза ідентичності // Соціологія: тео-рія, методи, маркетинг. — 2000. — № 3.

 

10.       Шульга М. Національна і політична маргіналізація за умов систем-ної кризи // Соціологія, теорія, методи, маркетинг. — 2002. — № 1.

11.       Park R. E. Human Migration and Marginal Man // American Journal of Sociology. — 1928. — Vol. 33. — № 6. — Р. 882—893.