Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
ТИПОЛОГІЯ МАРГІНАЛЬНОСТІ : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

ТИПОЛОГІЯ МАРГІНАЛЬНОСТІ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

Загрузка...

Розрізняють три традиції у поясненні маргінальності2:

Культурна маргінальність — в її основі — взаємодія двох ціннісно-нормативних систем культур, що нерідко конфліктують між собою. Внаслідок цього у індивіда виникає неадаптованість, невизначеність статусу та ролі, двозначність ситуації.

Маргінальність соціальної ролі — виникає: у випадку невдалої спроби входження до позитивної референтної групи; членство в групах, обумовлених як маргінальні (деякі професійні групи, на-приклад, цілителі); перебування в ролі, що перебуває між двома суміжними ролями; соціальні групи, що функціонують за межами соціальної організації (наприклад, цигани, бездомні і т.д.).

Структурна маргінальність — соціальні групи, які втратили свої права та можливість їх реалізації чи перебувають у дещо гі-рших умовах, внаслідок політичної, економічної та соціальної нерівності.

Розглянемо більш детально структурну маргінальність, основи дослідження якої закладені європейською традицією.

Структурна маргінальність характеризує дві різні позиції індивіда чи соціальної групи в соціальній структурі суспільства. Це або про-міжна позиція між структурним елементами, або найнижча в соціа-льній ієрархії. В структурній маргінальності розрізняють маргіналь-ність — перехідність та маргінальність — периферійність.

Маргінальність, яка розуміється як перехідність (гранич-ність), — це стан на межі, що виникає в процесі переходу індивіда з

Бевзенко Л. Маргіналізація в перехідному суспільстві. Зв’язок із соціальним успіхом // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2000. — № 3. — С. 170—172.

Попова И. П. Новые маргинальные группы в российском обществе (теорети-ческие аспекты исследования) // Социологические исследования. — 1999. — № 7. — С. 62—71.

одного соціального статусу до іншого. Обов’язково передбачаєть-ся, що це не просто перехід, а стан незавершеності цього переходу, перебування на межі двох статусів. При цьому індивід залишається повноправним елементом соціальних відносин. Маргінальність — перехідність виникає як наслідок:

•          процесів соціальної мобільності, що не пов’язані зі структур-ними змінами в суспільстві;

•          процесів переходу від усталеної соціальної структури суспіль-ства до нової.

Цей тип структурної маргінальності можна характеризувати як із деструктивної, так і з конструктивної позиції.

Маргінальність — периферійність характеризує перебування в най-нижчій позиції в соціальній ієрархії чи за межами (на межі) функціона-льного центру поліструктурної системи соціальних зв’язків. Перифе-рійна маргінальність передбачає втрату соціальних зв’язків. Низхідна соціальна мобільність утворює соціальні групи «на краю» соціальної структури. Для таких елементів в соціології застосовують поняття: «нижчий клас», «аутсайдери», «декласовані», «бездомні» тощо1.

Процес маргіналізації супроводжується втратою особистістю ідентифікації з певною соціальною групою та зміною соціально-психологічних орієнтацій. Це зумовлює соціальні переміщення пе-вної частини індивідів. Однак «входження» в нову соціальну групу відбувається не миттєво, інколи — це довготривалий процес. У ін-дивіда формується суб’єктивна самооцінка власних можливостей залежно від самооцінки ситуації; окреслюється стратегія поведін-ки2. Дослідження різноспрямованих стратегій поведінки дозволило вирізнити три типи потенційної маргінальності.

Перша група — кон с е р в а т и в н а (та, що стабілізується). Члени цієї групи орієнтуються на збереження власного соціального стату-су, зокрема професійного. Такій групі притаманна нульова потен-ційна маргінальність.

Друга група — орієнтована до низу. Індивіди готові до пониження статусу, до виконання менш кваліфікованої праці. Така потенційна маргінальність відзначається від’ємним (мінусовим) значенням.

Третя група — п р о г р е с и в н а . Індивіди орієнтовані на позитивні зміни, на підвищення соціального статусу. Вони обирають нову професію більш кваліфіковану та високооплачувану. Це — потен-ційна маргінальність з позитивним значенням.

1          Галсанамжилова О. Н. К вопросу о структурной маргинальности в российском обществе // Журнал социологии и социальной антропологи. — 2006. —

№ 4. — С. 160—169.

2          Голенкова З. Т., Игитханян Е. Д., Казаринова И. В. Маргинальный слой: феномен социальной самоидентификации // Социс. — 1996. — № 8. — С. 12—17.

Кожній групі відповідає своя стратегія поведінки. Першій — стратегія стабілізації, а другій та третій — протилежно спрямовані стратегії. Відповідно — стратегія зниження та підвищення статусу, які рухають усю соціальну структуру суспільства та впливають на загальний напрям та інтенсивність соціальних переміщень, харак-тер стратифікації та міру маргіналізації суспільства1.

У маргінальності розрізняють природну, пов’язану зі спонтанною соціальною мобільністю. Вона притаманна усім суспільствам і, за-звичай, обмежена, не зачікає основи існуючої стратифікаційної сис-теми. На відміну від неї, привласнена маргінальність має примусо-вий характер і супроводжується зниженням соціального статусу цілих соціальних груп і прошарків, викликає значні руйнування тра-диційних соціальних спільнот, дезінтеграційні процеси у соціальній структурі, що перетворюють суспільство на аморфну масу, «атомізо-ваних» індивідів. Українському суспільству значною мірою властива привласнена маргінальність, в основі якої є радикальні суспільно-економічні та політичні зміни. Такий тип можна також визначити як екстремальний, коли індивіди або групи позбавляються своїх тради-ційних соціальних позицій, що спричинено війною, революцією, структурними зрушеннями в економіці і т.п.

Залежно від об’єкта маргіналізації розрізняють: етномаргіналь-ністъ, що виникає внаслідок міграцій у чуже етнічне середовище; соціомаргінальність, пов’язану з незавершеністю переміщення со-ціальних груп; економічну маргінальність, викликану втратою ро-боти і колишнього матеріального благополуччя; політичну маргі-нальність, обумовлену втратою загальноприйнятих політичних норм і цінностей політичної культури; релігійну маргінальність як наслідок відмовлення від традиційних конфесій.